Уже стало незаперечною істиною, що Улас Самчук належить не лише до числа найвизначніших представників української літератури та української еміграції, а й до творців, котрі залишили незабутній слід у світовій культурі. Про це може свідчити хоча б те, що трилогію «Волинь» нашого співвітчизника висували на здобуття Нобелівської премії.
Неймовірно, але факт залишається фактом: його доробок ставили в рівень з прозою Томаса Манна, Джона Голсуорсі, Кнута Гамсуна, Ганса Грімма, які теж свого часу отримали світові визнання. Деякі аналогії з їхніми творами ще раз вказують на те, що творчість «українського Гомера ХХ століття» рухалася в річищі світових тенденцій.
«… Дермань для мене центр центрів на планеті. І не тільки тому, що десь там і колись там я народився… Але також тому, що це справді „село, неначе писанка“, з його древнім Троїцьким монастирем, Свято-Феодорівською учительською семінарією, садами, парками, гаями, яругами, пречудовими переказами та легендами».
Улас Самчук