Виховання — це велика відповідальність. Адже те, якою виросте дитина, багато в чому залежить від батьків та педагогів. Тому вони часто ставлять собі запитання, як виховати зрілу й успішну особистість.
Щоразу, коли ми говоримо про виховання, маємо на увазі особистісний розвиток дитини. Хоч як би ми не запевняли себе, що здібності до розвитку спричиняють гени, середовище та спрямовані виховні впливи при цьому мають величезне значення. У наших силах допомогти дитині набути необхідних знань, умінь та якостей.
Створіть умови
Особистісна зрілість — багаторівнева система, яка формується впродовж дошкільного дитинства поетапно. Слід зауважити, що розвиток дитини не можна розглядати як накопичення впорядкованих змін. Особистість формується поступально, з різкими, стрибкоподібними переходами та кризами.
Зогляду на це, виховання у найширшому його сенсі має бути основним стрижнем, навколо якого дорослі вибудовують розвиток особистості дитини. Тому в закладі дошкільної освіти слід створити умови, які дадуть змогу:
задовольнити потреби, властиві дошкільному дитинству;
застосовувати дітям на практиці засвоєні знання, моральні норми, способи діяльності в доступних, цікавих для них справах та спілкуванні;
використовувати сенситивні періоди дошкільного дитинства, щоб закладати основи й перспективи розвитку особистості;
готувати дітей до навчання у школі, подальшого життя, творчої трудової діяльності.
Організовуючи освітній процес із дошкільниками, слід зважати на те, що соціальна ситуація їхнього розвитку зазнала істотних змін. Тому конче необхідна загальна гуманізація взаємин дорослих і дітей, яка поліпшить організацію різних видів дитячої діяльності й форм спілкування.
Враховуйте вікові особливості
Формувати особистісну зрілість дитини слід відповідно до особливостей її розвитку в молодшому, середньому та старшому дошкільному віці.
Під час роботи з молодшими дошкільниками важливо створити сприятливі умови, які дадуть змогу розширити коло предметів і явищ, які дитина пізнає; допомагати їй практично ознайомитися з ними. Також слід створити умови для розвитку спілкування малюків із дорослими й однолітками. Особливо важливо це на етапі, коли дитина вступає до закладу дошкільної освіти. Адже така діяльність поліпшить її адаптацію до нових умов.
У вихованні дітей середнього дошкільного віку потрібно сприяти розвитку дослідництва, експериментування, доступного самостійного пошуку відповідей на запитання. Також слід розвивати цілеспрямованість поведінки й діяльності, заохочувати до довірливих відносин у спілкуванні й навчати усвідомлювати свою роль у ньому.
Старших дошкільників потрібно ознайомлювати з моральними цінностями, навчати правильно поводитися, спрямовувати їхню творчу активність, інтереси до різних видів діяльності тощо. У дітей шостого-сьомого років життя слід формувати психологічну готовність до навчання у школі та закріпити навички вільного спілкування.
Оберіть методи впливу
Знання вікових особливостей і використання педагогом різних методів впливу на вихованців — запорука його виховного успіху. В роботі з дітьми не можна недостатньо вмотивовано використовувати ті чи ті методи й ситуації.
Найбільший вплив на формування особистісної зрілості дошкільника мають методи педагогічного стимулювання морального вибору дитини. Зокрема, під час роботи зі старшими дошкільниками можна використовувати «метод виховних ситуацій». Він спонукає дитину робити моральний вибір у певній проблемній ситуації.
Методи домірного заохочення й засудження також мають право на життя, якщо вони корисні для розвитку особистісної зрілості вихованця. Однак такий позитивний психологічний рух можливий, лише якщо вихованець зрозуміє мотивацію осудження чи заохочення, тобто усвідомить корисність для себе такої дії педагога, не ображаючись на нього. Звісно, вихованець формує уявлення про корисність для себе не абстрактно, а у формі чітко представлених моральних характеристик, які він опановує в індивідуально доцільній послідовності.
Реалізуючи обрані методи, педагог має розуміти, що всі його виховні дії і в цільовому, і в операційно-процесуальному плані мають ґрунтуватися на почутті поваги до особистостей дітей, зацікавленості їхніми думками та справами.
Наостанок зазначимо, що формування особистісної зрілості дитини багато в чому залежить від того, наскільки дорослі враховують індивідуальні особливості дітей. Адже навіть діти одного віку відрізняються за типологічними особливостями вищої нервової діяльності, фізичного й духовно-морального розвитку, за здібностями та інтересами. Тож універсального рецепту у цій справі не існує.