26 квітня Міжнародний день пам’яті Чорнобиля.

День 26 квітня 1986 року знають по всій планеті як дату наймасштабнішої аварії, яку будь-коли спричиняв мирний атом. За наслідками Чорнобильській катастрофі немає рівних, вона оповила радіоактивним шлейфом значну частину планети та перетворила квітучу місцевість на зону відчуження. Через тридцять років після катастрофи 26 квітня було проголошена ООН Міжнародним днем пам’яті Чорнобиля, а в Україні цей день почали відзначати значно раніше. Він є нагадуванням про те, якою небезпечною може бути атомна енергетика, про героїзм ліквідаторів аварії та про довгострокові наслідки цієї події для людей і довкілля. 

ЯК ВИНИКЛА ІДЕЯ ВІДЗНАЧАТИ МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ ПАМ’ЯТІ ЧОРНОБИЛЯ?

Станом на весну 1986 року четвертий енергоблок на Чорнобильській АЕС пропрацював уже більше двох років і на 25 квітня була запланована його зупинка для планового технічного обслуговування. Зазвичай такі ситуації на станції використовувалися для випробування обладнання, не став винятком і цей день. Цього разу мали визначити, наскільки вистачить енергії турбогенератора в режимі вибігу, тобто без подачі пари в турбіну.

ПОЧАТОК ЕКСПЕРИМЕНТУ

25 квітня о першій годині ночі оператори почали знижувати потужність реактора четвертого енергоблоку. О 13 годині 5 хвилин турбогенератор відімкнули від мережі, і він перейшов в режим енергозабезпечення власних потреб. Ще через годину реактор було від’єднано від системи аварійного охолодження. Проте надійшла заборона з Київобленерго щодо подальшого зниження потужності реактора, і тільки пізно ввечері, в 23 години 10 хвилин оператори отримали на це дозвіл. 

Потужність знизили до критично низьких показників і 26 квітня о першій годині ночі почався власне сам експеримент. За його планом були підключені всі циркуляційні насоси, які прокачують воду через реактор. Однак таке навантаження виявилося надмірним, пароутворення в реакторі знизилося і стрижні керування автоматично вивелися з активної зони.

ВТРАТА КОНТРОЛЮ НАД РЕАКТОРОМ

Побоюючись аварійної зупинки реактора, яка означала б зрив експерименту, оператори відключили систему аварійного вимкнення, яка спрацьовує при недопустимо низьких показниках рівня води та тиску пари. В результаті всі важелі впливу на процеси в реакторі було втрачено, але експеримент продовжили і за планом вимкнули одну з турбін. Циркуляційні насоси різко знизили потужність, потік води через реактор теж зменшився. В реакторі різко підвищилися пароутворення й потужність і автоматика почала вводити в зону активності керуючі стрижні. Але це не допомогло — потужність реактора лише зростала, тому оператори скористалися кнопкою аварійного захисту, завдяки чому стрижні мали опускатися максимально швидко. 

Проте тиск пари був надто високим і не дозволив стрижням опуститися до потрібної глибини. О 1 годині 23 хвилині активну зону реактора зруйнував тепловий вибух. Водяна пара потрапила в зону термоядерної реакції і через кілька секунд пролунав другий вибух, який розірвав всю конструкцію четвертого енергоблоку, зруйнував бетонну покрівлю, спричинив пожежу й значне забруднення довкілля радіоактивними речовинами.

Першим на гасіння палаючого енергоблоку прибув загін пожежників, який очолював лейтенант Володимир Правик. Загасити вогонь вдалося о п’ятій ранку, але майже всі перші ліквідатори катастрофи померли протягом найближчих днів і тижнів від величезної дози радіоактивного опромінення.

27 квітня уряд розпочав евакуацію населення Прип’яті. За добу було вивезено, за різними даними, від 44 до 47 тисяч осіб. Люди збиралися поспіхом, в надії незабаром повернутися додому. В той же час на аварійний реактор, всередині якого тривало горіння, з гвинтокрилів почали скидати пісок, глину, свинець та інші матеріали.

ПРИХОВАНА ПРАВДА

Радянський уряд повідомив громадянам про катастрофу 28 квітня, при цьому її справжні масштаби не оприлюднювалися. Закордонні ЗМІ активно інформували людей про небезпеку, а в цей час в столиці України за 100 кілометрів від Чорнобилю проходили першотравневі демонстрації. 2 травня в зв’язку з підвищенням рівня радіації почалася евакуація з населених пунктів 10-кілометрової зони, а через дві доби зону евакуації розширили до 30 кілометрів. Попри це, в телевізійних та радіозверненнях до народу високопосадовці стверджували, що рівень радіації постійно знижується і відповідає всім міжнародним нормам. Насправді ж радіаційні викиди науковці пізніше оцінили як такі, що відповідають приблизно чотирьом сотням Хіросім.

В кінці травня аварійну зону почали обробляти з гвинтокрилів спеціальною речовиною-сорбентом, а також розсіювати за допомогою авіації дощові хмари над Прип’яттю. В Чорнобиль з усієї країни для ліквідації наслідків аварії відряджалися спеціалісти, робітники та військові частини. Станом на  грудень 1986 року четвертий енергоблок було поховано під об’єктом «Укриття», який являв собою бетонний саркофаг.

В результаті Чорнобильської катастрофи радіаційне забруднення зачепило близько 200 тисяч км2. Найбільшого впливу зазнали Житомирська й Київська області,   прилеглі території Білорусі та Росії, а навколо самої ЧАЕС відділено зону відчуження радіусом 30 кілометрів. Вплив катастрофи на людське здоров’я досліджується досі, проте в науковців немає єдиної думки з цього приводу — хтось вважає, що з радіацією слід пов’язувати хвороби тільки безпосередніх учасників ліквідації та мешканців забруднених територій, інші наполягають, що наслідки аварії будуть позначатися на здоров’ї не лише сучасних, а й наступних поколінь українців.

     20 квітня кожного року світ відзначає важливу подію – День вдячності волонтерам. 

Волонтерський рух виник у Франції у 1920 році, коли молодь організувала добровільне відновлення зруйнованих під час Першої світової ферм. Волонтерством одразу зацікавились інші країни, а вже у 1990-х роках воно дійшло до України. Зараз волонтери активно допомагають українській армії.

Метою Дня вдячності волонтерам є привернення уваги суспільства до волонтерської діяльності, подяка волонтерам за їх відважність, доброту, безкорисливість та щиру допомогу армії, людям, які опинились в скрутному положенні, дітям, тваринам.

15.04.22.   16 квітня в Україні відзначають Всеукраїнський день довкілля.

Це національне екологічне свято має на меті підвищити рівень свідомості українців в питаннях, що стосуються збереження безпеки навколишнього середовища.

З приводу цих свят органом учнівського самоврядування ліцею було запропоновано учням та викладачам долучитись до заходів "Зеленої акції", які спрямовані на поліпшення стану навколишнього середовища.

https://osvitanova.com.ua/posts/5397-motyvatsiinyi-lyst-zahalni-porady-vymohy-i-struktura

Мотиваційний лист: загальні поради, вимоги і структура

В рамках спрощеної вступної кампанії 2022 для вступу на контракт, а також для вступу на творчі спеціальності та в деяких інших ситуаціях потрібно буде написати мотиваційний лист. Пояснюємо, яким має бути такий текст, а також говоримо про вимоги до нього і структуру.

Що таке мотиваційний лист і навіщо він потрібен

Мотиваційний лист – це документ, що складається і подається вступником до закладу вищої освіти, у якому пояснюються причини, через які вступник вважає себе найкращим кандидатом для вступу на відповідну навчальну програму. Підготовка такого листа вимагає детального дослідження вступником загального академічного середовища університету та різних освітніх програм.

Загальні поради для написання мотиваційного листа

На сайті Motivation-letter.com пропонується дотримуватись п'яти порад для того, щоб написати хороший мотиваційний лист:

1. Пізнайте себе. Для написання хорошого мотиваційного листа потрібно добре обміркувати та зрозуміти для самого себе, чому ви зацікавлені в цьому конкретному закладі чи освітній програмі. Запишіть щонайменше п’ять унікальних рис, здібностей чи властивостей, завдяки яким ви виділяєтеся серед усіх інших. Оберіть лише ті, які ви збираєтеся використати у своєму листі, щоб довести приймальній комісії, що ви є цінним кандидатом.

2. Дослідіть предмет. Оберіть університет і спеціальність, на які ви претендуєте. Дослідіть їх якомога глибше. Дізнайтеся деталі, такі як місія, бачення та девіз університету (факультету) або навіть результати навчання, яких ви повинні досягнути для отримання освітнього ступеня. Ви пройдете довгий шлях до того, коли почнете складати мотиваційний лист. Чим конкретнішими і більш орієнтованими на деталі ви будете у своєму листі, тим краще. Також подивіться приклади мотиваційних листів в інтернеті.

3. Зробіть першу чернетку. Це важлива частина процесу оформлення вашого листа. У деяких випадках потрібно приблизно 3–4 чернетки. Спочатку напишіть основні ідеї, потім розподіліть їх на розділи і опрацюйте.

4. Перечитайте лист і перевірте, що ви відповіли на всі важливі запитання. Хто ви та для чого звертаєтесь? Як ви дізналися про університет / факультет / спеціальність? Чому ви хочете навчатися в університеті / на факультеті /на спеціальності? Що робить вас найкращим кандидатом, якого можна прийняти? Підсумуйте, яка саме кваліфікація, життєвий досвід, досвід роботи та особисті якості підготували вас до навчання в університеті.

5. Завершіть лист. Переконайтеся, що ваш лист поміщається на одну сторінку, написаний правильним шрифтом і ви перевірили правопис та граматику. Дайте його прочитати декільком людям для ознайомлення й коментарів. Це справді допомагає.

Мотиваційний лист – це ваш шанс представити себе як вмотивовану, яскраву та дуже здібну особистість, готову вступити до університету / на освітню програму / курс. Зробіть свій лист яскравим особистим описом вашого унікального «я», щоб показати, хто ви є і чому ви хочете, щоб вас прийняли.

Вимоги до мотиваційних листів

Мотиваційний лист є результатом особистої творчої праці абітурієнта, тож у зарубіжних вишах зазвичай не встановлюється якихось уніфікованих вимог щодо його структури та змісту. Однак заклади вищої освіти можуть публікувати на сайті зразки мотиваційних листів і правила їхнього оформлення (наприклад, щодо структури листа, його обсягу). Тому вступник заздалегідь повинен ознайомитись із сайтом обраного ним університету та підготувати лист відповідно до таких вимог і правил.

Разом з цим, мотиваційний лист повинен відповідати формальним вимогам, що ставляться до ділових листів:

• зміст повинен бути лаконічним. Короткий виклад думок і використання найменшого числа слів заощадить дорогоцінний час зайнятої людини. Тільки важливі деталі, факти, цифри;

• чітка структура спростить прочитання листа. Заздалегідь продуманий план дозволить конкретно вказати на значущі аспекти проблеми. Для спрощення читання бажано розбивати текст на абзаци, кожен з яких має містити певну концепцію;

• неприпустимість емоцій. Лист не повинен мати емоційного відтінку, треба прагнути стриманості, розважливості, серйозності, практичності;

• простота у викладі, яка дасть адресату можливість швидко зрозуміти зміст прочитаного;

• неприпустима наявність орфографічних і стилістичних помилок.

Структура мотиваційного листа

Структура мотиваційного листа повинна містити «шапку», звертання, вступ, основну та заключну частини.

«Шапка» – частина листа, де містяться відомості про адресата (назва закладу вищої освіти, прізвище та ініціали особи, якій адресується лист) та адресанта (прізвище, ім’я, по батькові, адреса для кореспонденції та електронна адреса, номер телефону) – яка розташовується в правому верхньому куті листа.

Шанобливе звертання є важливою складовою мотиваційного листа. Воно надає листу офіційного характеру та привертає увагу адресата (наприклад: «Шановний Василю Михайловичу!»). Звертання зазвичай виділяється напівжирним шрифтом та/або курсивом і вирівнюється по центру.

Через один рядок після звертання розміщується вступ, який є першим абзацом листа. У цьому абзаці викладається його мета і причина написання (наприклад: «Звертаюся до Вас у зв’язку з…»). У цій частині варто коротко пояснити, чому вступник обрав саме цей університет і як, на його думку, навчання в університеті сприятиме його професійному розвитку і зростанню.

В основній частині описуються факти, які зможуть позитивно вплинути на вирішення питання про зарахування на навчання. Дивлячись на академічні та соціальні здобутки, навички й здібності вступника, приймальна комісія може схилитися до думки, що він буде успішним студентом.

Ця частина починається з другого абзацу мотиваційного листа та може складатися з двох-трьох абзаців. Як логічне продовження вступної частини листа, її можна розпочати з характеристики професійних цілей вступника, описати, що саме його цікавить в обраній ним освітній програмі та професії, ким він себе бачить після завершення навчання тощо. Така інформація свідчить про те, що він усвідомлює, яку освітню програму обирає, яку професію хоче здобути, і що навчання допоможе йому стати хорошим фахівцем в обраній сфері. Саме в цьому абзаці вступник доводить, що він є вмотивованою особою з добре визначеною метою.

У наступному абзаці вступнику потрібно описати:

• свої здобутки, що будуть корисними для навчання за фахом (успіхи в навчанні, участь у проєктах і майстер-класах, володіння іноземними мовами та інше);

• здобуті знання та навички, які допоможуть у навчанні на обраній спеціальності;

• хороші академічні результати з певних предметів, які пов’язані з освітньою програмою та ін.

Важливою складовою мотиваційного листа може бути інформація про соціальні навички, необхідні для здобуття окремих професій та подальшої успішної роботи за фахом (наприклад, психологом, педагогом, юристом, менеджером тощо).

Заключна частина має завершуватися маленьким підсумком на два-три речення, які мають підтверджувати готовність вступника навчатися і вказують на його впевненість у правильному виборі освітньої програми.

Про що можна написати у мотиваційному листі

Законодавство не встановлює обов’язкових вимог до мотиваційного листа, ні щодо його змісту, ні щодо структури чи обсягу. Ймовірно, що такі вимоги будуть встановлюватись закладами вищої освіти самостійно. Тож перед тим, як писати мотиваційний лист, потрібно уважно ознайомитися з вимогами, які встановив відповідний університет.

Для написання гарного мотиваційного листа вступнику потрібно вибрати найважливішу інформацію, яка найкраще відобразить його здібності, бачення свого майбутнього, зацікавленість у навчанні за обраною бакалаврською чи магістерською програмою, вмотивованість до навчання тощо. Ця інформація може стосуватися, зокрема, наступних аспектів.

Досягнення у навчанні

Інформація про досягнення вступника під час навчання у школі є однією з найважливіших складових мотиваційного листа. Якщо вступник мав високі оцінки в школі (у тому числі й з профільних предметів), це показує, що він схильний до дисципліни та наполегливого навчання. Отже, цілком вірогідно, він буде добре вчитися й в університеті.

Якщо ж у нього високі оцінки лише з профільних предметів, то це вказує на сферу його професійної зацікавленості, здібності та здатність успішно вивчати дисципліни, дотичні до його майбутньої професії.

Якщо вступник спочатку навчався посередньо, однак, визначившись зі своєю майбутньою спеціальністю, суттєво підвищив бали з профільних предметів, то це також може бути переконливим аргументом про його готовність навчатися.

Причини обрання спеціальності

Складовою мотиваційного листа може бути коротка історія вступника про те, чому саме він обрав відповідну бакалаврську програму; що спонукало його обрати майбутню професію – приклад батьків, знайомих, родичів; життєві обставини; прочитана література тощо. Можливо, вступник мріє відкрити власний бізнес, працювати адвокатом і захищати права людини у суді, споруджувати будинки, розробляти комп’ютерні ігри чи забезпечувати кібербезпеку тощо.

Наявність такої інформації в мотиваційному листі та її лаконічне й послідовне відображення може підкреслити мотивацію вступника до навчання.

Прочитана література, пройдені курси, отримані сертифікати тощо

Якщо вступник справді цікавиться професією, то він, ймовірно, повинен прагнути дізнатися про неї більше. Завдяки інформатизації суспільства сьогодні немає жодних труднощів для того, щоб глибше вивчити свою майбутню спеціальність. Можна знайти і прочитати спеціалізовану літературу, пройти онлайн-навчання тощо. Уся ця інформація буде свідчити про щире зацікавлення майбутньою професією і вмотивованість до навчання.

Обізнаність з навчальною програмою, викладацьким складом, можливостями, які дає університет

Сьогодні більшість університетів викладають досить докладну інформацію про свою навчальну та наукову діяльність в мережі Інтернет та на власних веб-сайтах. Для залучення студентів розробляються короткі рекламні проспекти, які дають уявлення про навчальну програму та дисципліни, які доведеться вивчати, можливості академічного обміну, проходження практики, працевлаштування тощо.

Тож зазначення в мотиваційному листі короткої інформації щодо обізнаності з можливостями університету, прагнення участі в його навчальних, наукових та інших програмах буде свідчити про щиру зацікавленість вступника в обраній спеціальності та університеті.

Наявний практичний досвід

Ще одним аргументом, який підкреслить вмотивованість студента, може бути інформація про практичний досвід чи роботу в межах обраної спеціальності. Наприклад, якщо студент цікавиться маркетингом, то досвід роботи в закладах торгівлі може бути хорошим додатковим аргументом на його користь.

Однак у цьому випадку є певні застереження, адже не кожен може поєднувати практику та навчання. Часто задля успіху в одному доводиться жертвувати іншим. Бувають випадки, коли студенти молодших курсів забувають про навчання і концентруються на роботі. У такому випадку це різко відображається на фаховості студента і негативно сприймається викладацьким складом. Тому у мотиваційному листі вступнику варто наголосити, що він усвідомлює цю проблему і готовий важко працювати для того, щоб дотримуватись балансу між навчанням та роботою.

Соціальні навички, громадська робота, спортивні досягнення чи захоплення

Будь-який університет – це не лише навчальний заклад. У ньому вирує соціальне та громадське життя, функціонують органи студентського самоврядування, гуртки, організації, створюються і беруть участь у змаганнях спортивні команди, формуються та виступають з концертами ансамблі чи гурти. Обізнаність вступника з цією стороною функціонування університету та наявність здібностей, які дадуть можливість взяти у ній участь можуть бути хорошим додатковим (але не основним) аргументом на його користь.

​​Як планувати життя в умовах невизначеності?

📆 У мирний час більшість людей живе, маючи якийсь запас впевненості у завтрашньому дні. Коли є стабільність, звичність, навіть рутина, які дозволяють деякою мірою шаблонно мислити, сприймати, реагувати і діяти за алгоритмами. 

🧠 Стабільність теперішнього і визначеність майбутнього зберігає психічну енергію, дозволяє накопичувати сили для прийняття важливих рішень, проживання складних, інколи кризових подій, які стають поворотними моментами у житті.

💪🏼 Природнім є прагнення людини в силу своїх можливостей впливати на хід свого життя, вирішувати, чого б хотілося і як можна цього досягнути, виходячи з тих життєвих обставин, в яких особа перебуває. І добре, коли ці обставини є прогнозованими, передбачуваними, такими, що дають певні підказки для прийняття рішень і побудови життєвих планів. 

🤯 Чим менше стабільності та визначеності, тим важче самовизначатися і планувати своє життя. 

📜 Є ряд моментів, які дозволяють будувати життя в умовах невідомості.

🔵 Толерантність до невизначеності як особистісна властивість. Люди відрізняються у своїй здатності бути толерантними до життєвих ситуацій невизначеності і спроможності адаптивно їх проживати. Цю здібність варто розвивати. Інколи вона несподівано з’являється в критичних умовах, коли просто немає іншого виходу і треба надзвичайно швидко реагувати, кардинально змінюючи свої життєві наміри. Важливо вчитися толерувати невизначеність.

🔵 Особистісне прийняття ситуації невизначеності. Розуміння того, що людина не все можемо контролювати, робить її сильнішою. Усвідомлення того, що є події, на які ми не впливаємо, дозволяє не переживати з цього приводу. Тому, не варто намагатися все прорахувати. Зараз, у ситуації війни на території України це просто не можливо.

🔵 Вміння говорити «Ні». Планувати життя — це деякою мірою робити вибір, що завжди важко. Важко, бо коли людина окремій перспективі каже «Так», це означає, що, автоматично, чомусь іншому вона каже «Ні». Відмовлятися не дуже хочеться. Як правило, хочеться усе. Тому важливо бути не надто жадібними у своїх бажаннях і розуміти, що немає правильного чи неправильного вибору, є лише зроблений вибір і його наслідки.

🔵 Життя не за обставинами, а за цінностями. Важко будувати довгострокові плани на перспективу у ситуації з багатьма невідомими, але можна жити відповідно до своїх принципів, цінностей, смислів. Саме вони можуть визначати важливі речі і давати відповіді на запитання: Що робити? Коли? Де? Для чого? Такими цінностями можуть бути люди і стосунки з ними, коли все життя підпорядковане добробуту цих людей.  

🧑🏼‍🌾 Особистісно значимою може бути також справа, заради якої людина живе. Обставини можуть змінюватися, стабільна ситуація раптово може стати абсолютно непрогнозованою, але основоположні особистісні принципи залишаються і стають основою, на яку можна нанизувати життєві плани. Тому плануємо життя на основі власних життєвих цінностей.

🇺🇦 Плануймо життя у вільній і щасливій Україні на основі цінностей свободи, любові і віри у перемогу!

Квест, присвячений  Всесвітньому дню здоров'я.  Посилання для проходження квесту:

https://learningapps.org/watch?v=pxtrue8x322

Все буде Україна!💙💛

Пропоную переглянути план заходів на квітень та прийняти активну участь у них.

1.Колаж про спорт -06.04;

 2.Електронна стінгазета присвячена Дню здоров'я -07.04;

 3. Зелена акція( фото прибирання, садіння квітів, дерев біля осель, в парку). Потім оформити у вигляді фотоколажів - до 13.04; 

4. Конкурс "Співочий голос нашого ліцею" проводиться дистанційно. до 18.04 зняти відеоролик з виконанням пісні українською мовою;

 5. Малюнки для захисників;

 6. Започаткувати флешмоб про те як круто вчитися у нашому ліцеї

Сьогодні Всесвітній День Води. Показ презентації «ВОДА НАЙЦІННІШИЙ СКАРБ ПЛАНЕТИ»

https://naurok.com.ua/prezentaciya-do-vsesvitnogo-dnya-vodnih-resursiv-voda-naycinnishiy-skarb-planeti-zemlya-157537.html

Перегляньте надіслані матеріали.

Дівчата, прочитайте, можливо для себе ви знайдете те, що допоможе зберігати психологічну рівновагу

*Що допомагає жити під час війни?* 

Після хвилі емоцій, які ми всі пережили наша психіка поволі стабілізується. Ми думаємо про те, що буде далі, як діяти в новій реальності, звикаємо до невизначеності та все одно будуємо плани на майбутнє. Усвідомлюємо, що все змінилось і треба жити відповідно до нових умов. Дуже важливо вийти на фазу адаптації, у якій ми діятимемо раціонально, усвідомлено та більш стійко.  Як собі в цьому допомогти?

✅ Знизьте інформаційні потоки вдвічі. 

Читайте ще раз - вдвічі. Довіряйте - лише офіційним джерелам. Спробуйте один день, і побачите різницю. 

✅ Зателефонуйте близьким та поділіться гарною новиною.

Чимось хорошим, життєвим, гарним, планами на майбутнє. Щось класне завжди є. Перемовини проводьте не більше 2 хвилин! Попросіть їх теж розказати вам щось хороше. Таким чином ви будете відчувати підтримку й побачите, що в цій складній ситуації є справжнє теперішнє, яке надихає.

✅ Допоможіть іншим. 

Це дає відчуття внутрішньої сили. Комусь зараз гірше, і вони потребують вашої допомоги. Якщо волонтерством вам зараз займатись важко – це може бути одна старенька бабуся біля магазину, охоронець будинку, або хтось, хто потребує допомоги. Маленькі речі, які дадуть сил іншим і особливо - вам самим. Ви можете. Ви допомогли. Ви для когось змінили день.  

✅ Пограйте з дітьми.

Діти вміють перемикатися на приємне. Війна - чи не війна - щось маленьке приємне обов’язково дозволяйте. Вони малюють – тож і ви малюйте. Вони читають книжки – і ви читайте. Вони грають у ляльки – і ви грайте.

✅ Створюйте ЩОДЕННИК ЖИТТЯ.

 У ньому ви запишете все, що вам дав цей день. Свої почуття, свої думки. Ви знайдете свої власні рецепти спокою й станете провідником сили для інших. Писати - дуже допомагає, структурує і заспокоює.  І, головне, - після нашої остаточної перемоги – ми всі опублікуємо ЩОДЕННИК ЖИТТЯ УКРАЇНИ, де впишемо гідність і славу кожного героя і кожного українця. Де розкажемо світові, як нам було страшно, і як ми кожен день вірили у краще. І допомагали один одному. Кожну годину під обстрілами й бомбардуванням, у часи розпачу, і часи спокою.

У стані адаптації треба усвідомити: ми знаходимося в нових умовах на невизначений термін. Треба вчитися в них функціонувати.

Слава Україні!

Режим очікування: як зберегти віру в перемогу 💪🏼🇺🇦

Ми не можемо передбачити дату закінчення війни, але ми знаємо, що перемога настане. Ми не можемо впливати на рішення та дії політиків і військових, але ми можемо підтримувати їх своєю вірою.

✨ Віра – сильний емоційний стан, що супроводжує переконання, впевненість людини у будь-чому. Це життєва сила, яка дає нам волю рухатися. Віра пов’язана із довірою – почуттям особливої незмінної прихильності, здатністю покладатися на того, кому довіряєш.

✨ Природно, що на 19-й день війни можуть виникати різні думки: чи витримаємо, чи встоїмо. Віра теж потребує підтримки. І для цього кожен із нас може робити кілька кроків: 

💭  Користуватися перевіреними фактами про перемоги та успіхи армії, волонтерів, дипломатів, фахівців ІТ, які борються на різних фронтах. 

💭 Будувати плани на найближчі дні. Не забувати мріяти – запланувати, що найперше зробите після перемоги. Це може бути щось, що давно відкладали або те, що в мирному житті здавалося дрібницею.  

💭Молитися, якщо ви віруюча людина. Молитви дають надію і підтримку.

💭 Давати собі установку на перемогу. Вінстону Черчіллю приписують фразу «Ніколи, ніколи, ніколи не здавайтесь!» Фрази «ми переможемо», «після перемоги» підтримують віру і створюють готовність чути і бачити кроки, які наближають до перемоги.

💭 Дозволити собі злитися на ворога та відчувати вдячність нашим військовим, добровольцям ТРО. Злість мобілізує організм на протидію ворогу, а вдячність підтримує відчуття стабільності. 

Віра живе, якщо поєднується зі справами, якими кожен із нас наближає перемогу: 

💭 Волонтерство. Дивитися, як завзято оточуючі працюють, бути включеним у добру справу (плетіння сіток, приготування їжі, пошук і доставка товарів для тих, хто цього потребує) надихає, формує піднесений настрій, вселяє віру у перемогу

💭 Допомагати близьким: господарство, хатні справи, психологічна підтримка.

Сьогодні вірити означає довіряти ЗСУ,  бійцям територіальної оборони, волонтерам – довіряти кожному, хто робить те, що може робити на своєму місці для майбутньої перемоги.