Еко ділив свій час між квартирою в Мілані та будинком для відпочинку поблизу Урбіно. У першому він мав бібліотеку на 30 000 томів, а у другому – на 20 000 томів.

   Письменник пішов із життя 19 лютого 2016 року у віці 84 років. 

Твори Умберто Еко вже стали літературною класикою та улюбленим читанням тисяч читачів у всьому світі.

   Жанр твору можна схарактеризувати як історичний детектив, але водночас у ньому порушуються такі важливі проблеми епохи XIV століття, як погляд людини на релігію та науку. Українською роман переклала Мар’яна Прокопович.

   Заголовок твору абстрактний і відсилає до другорядної сцени зустрічі оповідача (Адсона) із селянкою-повією, яка зваблює його своєю красою. Жінку Адсо порівнює з квіткою, але ім’я її залишається для нього назавжди невідомим. Виходячи із цього, точний переклад назви роману слід розуміти саме як «Ім’я троянди». Втім, на українському ринку цей твір з’явився вже після виходу книги (1989) і фільму в російському перекладі, тому за аналогією був обраний варіант «Ім’я рози». Ця назва неточна, оскільки створює хибну асоціацію з жіночим ім’ям Роза, яке насправді не стосується героїні роману.

   Сучасний заголовок роману був не єдиним авторським варіантом. Як зазначає Умберто Еко, спочатку він хотів назвати твір «Абатство злочинів», але відмовився з огляду на те, що така назва налаштовувала читача на суто детективне сприйняття сюжету, тобто приховувала філософські пласти змісту. Другим авторським варіантом була назва «Адсо з Мелька», в якій ім’я головного героя, оповідача історії. Сам письменник вважав її найбільш точною і нейтральною, але був змушений відмовитись і від цієї версії, оскільки італійські видавництва не люблять творів під власними іменами. Третій і остаточний авторський варіант – «Ім’я троянди» – виник випадково й був обраний автором саме тому, що мав аж надто багато символічних тлумачень, тобто був цілком абстрактним. Цей вибір був сприйнятий читачами неоднозначно, оскільки вони не розуміли, чому в заголовок було винесено настільки другорядну деталь сюжету. Цікаво, що слово «роза» зустрічається в романі лише один раз. Автор підкреслив свій вибір заключним реченням роману: «Stat rosa pristina nomine, nomina nuda tenemus = вчорашня роза зостається в імені, голі маємо ймена». Умберто Еко пояснює, що взяв означену цитату з поеми «De contemptu mundi» бенедиктинського ченця XII століття Бернарда Морландського. У ній середньовічний поет висловлює думку, що від речей, які зникли, залишаються лише порожні імена. Саме це хотів передати у своєму детективно-історичному творі й Еко.

Історія написання

   У 1950–1970-х роках Умберто Еко працював як медієвіст і теоретик літератури. Він видав декілька наукових праць, присвячених питанням середньовічної культури й письменницької творчості. Як зазначає автор у післямові до роману, задум описати вбивство в монастирі з’явився у нього ще в 1975 році. Роботу над твором він розпочав у березні 1978-го. Написавши передмову, письменник на рік припинив роботу над текстом для того, щоб ретельніше змалювати історичне тло («створити космологічну структуру»). На цьому етапі у нього виникали труднощі. Наприклад, на створення схеми лабіринту автор витратив два чи три місяці. Друзі Умберто Еко з видавництва пропонували йому скоротити перші сто сторінок роману. Але автор відмовився на тій підставі, що трохи розтягнутий вступ потрібен, аби читач «увійшов в ритм» твору. «Якщо це йому не до снаги – значить, йому не до снаги прочитати мою книгу», – висловлювався із цього приводу письменник.

«Ім’я рози» – захоплююча детективна історія, органічно вплетена в реальні історичні події ХІV століття. Це немов дивовижна гра, де філософські розважання, богословські дебати, наукові дискусії блискуче взаємодіють на історичній сцені; це драма, де складний сюжет втягує читача у динамічні стосунки з розмаїтими персонажами.

  Роман починається вступом від «автора». Еко використовує давній літературний прийом – він «зрікається» авторства, передаючи його через низку посередників німецькому ченцеві ХIV століття на ім’я Адсо з Мелька, який на схилі свого життя оповідає дивовижну історію, яку йому довелося пережити замолоду.

   У неприступному середньовічному монастирі за загадкових обставин один за одним гинуть ченці. З’ясувати причину їхньої смерті доручено вченому-францисканцю Вільяму і його помічнику Адсо. Розпочавши розслідування, вони занурюються в лабіринт підступних інтриг, політичних махінацій, затаєного невдоволення, напружених конфліктів, потаємних пороків та абсурдних забобонів, якими сповнене життя монахів, і, вирішуючи багато філософських питань, ідучи шляхом логічних розмірковувань, розкривають загадкові вбивства. Усі починання Вільяма – від дорученої йому політичної місії до намагань погасити пожежу в монастирській бібліотеці – зазнали повного краху. Але цей роман не залишає після себе ані песимістичного враження, ані розпачу. Вільям, як і автор Умберто Еко, по-справжньому любить людей, завжди ставиться до життя та людей із гумором, розумінням і почуттям міри.

***

   Дебютний роман Умберто Еко стрімко захопив книжкові ринки Західної Європи, Туреччини, Японії та Північної Америки. В Італії, за результатами національного опитування, «Ім’я троянди» трималася на першому місці в «гарячій двадцятці тижня» протягом дев’яти років. Під впливом роману навіть спостерігали збільшення кількості абітурієнтів, що записувались на відділення медієвістики в італійських університетах.

   На п’ятий рік свого існування він уже перекладений на 19 мов. Показники накладів вражають. Ось спомин самого Умберто Еко: «Якщо у Франції продається дві чи три сотні тисяч примірників, то це вже рекорд. А в Німеччині успіх починається з мільйона примірників. Найменші наклади – в Англії. Англійці більше люблять брати книжки в бібліотеках... Пам’ятаю, коли газета La Repubblica запропонувала як подарунок своїм читачам мій роман «Ім’я рози», продалося два мільйони примірників газети (замість звичних 650 тисяч), тож моя книжка дійшла до двох мільйонів читачів (а якщо вважати, що книжка може зацікавити всю родину, то назвімо обережну цифру чотири мільйони)».

   Українські читачі добре знайомі з «Іменем рози». 2006-го роман видано харківським видавництвом «Фоліо», а в 2013 році й перевидано (як зазначено на обкладинці, в «новій авторській редакції»). До всього, цей твір включено до шкільної програми.

Книгу перекладено багатьма мовами, і сьогодні її вважають класикою світової літератури. Кожен читач або поціновувач знайде в романі щось своє, а тому близьке й рідне.

Читати книгу онлайн

 https://www.ukrlib.com.ua/world/printit.php?tid=160

Слухати аудіокнигу

 https://4read.org/264-umberto-eko-mja-rozi.html

Переглянути фільм

https://uakino.me/filmy/genre_detective/1966-mya-troyandi.html

Екранізація роману

   На тлі масового захоплення романом «Ім’я рози» виходить в 1986 році однойменний фільм з Шоном Коннері в головній ролі. Блокбастер Ж.-Ж. Ано додає романові нові мільйони прихильників; талановита екранізація входить до більшості канонічних світових списків; телебачення регулярно ретранслює/нагадує цю справді вартісну не одного перегляду стрічку – таке враження, що не лишилося жодної людини, яка цікавиться кіно та книжками, котра б не знала Умберто Еко.

   Але сам автор негативно поставився до фільму. Не тому, що поганий, а тому що це вже геть не його твір. Кажуть, режисер фільму Ж.-Ж. Ано вимагав переписувати сценарій 17 разів. Схоже, Умберто Еко вирішив, що його романи не підлягають адекватній екранізації й ніколи потому не давав згоди на фільмування своїх творів. Цей твір є єдиною екранізацією його творів.

Бібліотека пропонує:

1. Еко У. Бавдоліно : роман / Умберто Еко ; [пер. з італ. М. Прокопович]. – Харків : Фоліо, 2018. – 443 с.

2. Еко У. Ім’я рози : роман : нова авт. ред. 2012 р. / Умберто Еко ; [пер. з італ. М. Прокопович]. – Харків : Фоліо, 2018. – 507 с.

3. Еко У. Номер нуль : роман / Умберто Еко ; [пер. з італ. Ю. В. Григоренко]. – Харків : Фоліо, 2015. – 190 с.

4. Еко У. Празький цвинтар : роман / Умберто Еко ; [пер. з італ.]. – Харків : Фоліо, 2012. – 633 с.

5. Еко У. Таємниче полум’я цариці Лоани : роман / Умберто Еко ; [пер. з італ.]. – Харків : Фоліо, 2012. – 411 с. : іл.

6. Еко У. Маятник Фуко : роман / Умберто Еко ; з італ. пер. Мар’яна Прокопович // Всесвіт. – 1998. – № 8. – С. [3]–77 ; № 9. – С. [3]–71 ; № 10.

   – С. [3]–72 ; № 11. [3]–82 ; № 12. – С. [3]–77.

7.  Еко У. Торбинка Мінерви : есеї / Умберто Еко ; з італ. пер. Борис Шалагінов // Всесвіт. – 2018. – № 5/6. – С. [49]–84.

***

9.   Прокопович М. Середньовіччя Умберто Еко / Мар’яна Прокопович // Еко У. Ім’я рози : роман. – Харків, 2006. – С. 3–[18].

10. Родик К. Бачити і розуміти : [до 30-річчя  виходу в світ роману Умберто Еко «Ім’я рози»] / Костянтин Родик // Україна молода. – 2015. –   

      1 лип. (№ 86). – С. 15.

11. Семків Р. А. Як писали класики : поради, перевірені часом : [про Умберто Еко] / Ростислав Семків. – Київ : Пабулум, 2016. – 236 с.