Цьогоріч відзначаємо 135-ту річницю з часу публікації драми Михайла Старицького «Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці». Ким же був її автор? Всесвітньо відомий письменник Михайло Старицький народився 14 грудня 1840 р. у с. Кліщенці Золотоніського повіту (нині – Золотоніський район Черкаської області). Інтелігентна шляхетна родина двоюрідного дядька – Віталія Лисенка, в якій жив, коли залишився сиротою, дала майбутньому драматургу культурне, літературне, музичне виховання та вплинула на долю.

    Михайло Старицький відомий як поет, либретист, перекладач, видавець та театральний благодійник. А дружні й родинні стосунки Михайла та Миколи Лисенка, якого вважають засновником української національної музики, дали Україні і світу неоціненний літературний скарб та заклали підвалини для розвитку культури та самобутньої ментальності українського народу.

    Серед драматургічного доробку М. Старицького найпопулярнішою і такою, що не втратила популярності донині, є п’єса, або драма «Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці», про яку піде розповідь.

Історія написання драми

    Михайло Старицький написав сценарій «Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці» для театральної постановки в 1887 році і тоді ж відбулася прем’єра, яка стала справжньою подією. Через три роки, у 1890-му, її було вперше надруковано у збірці п’єс М. П. Старицького «Малоросійський театр» у видавця С. Рассохіна. Це все, що відомо про прижиттєвий друк п’єси.

    Із сайту електронної бібліотеки DIASPORIANA.ORG.UA дізнаємося про видання 1919 року. Наступне, рідкісне видання 1927 року, взято з фонду Наукової бібліотеки Львівського національного університету ім. Івана Франка.

    Сюжет драми Старицький взяв із народної пісні та переказу про Марусю Чурай. У своїй першій редакції твір називався іменем героїні. Оскільки цензура заборонила виставляти п’єсу, письменник був змушений вступити у складні стосунки з автором уже дозволеної оперети з подібним сюжетом «Не ходи, Грицю, та й на вечорниці» В. Александровим. Письменники дійшли згоди, що драма піде під назвою п’єси Александрова, а Старицький натомість поліпшить його другу оперету – «За Немань іду». Обіцянку було виконано, і п’єса («За Немань іду») стала виставлятися, і за «Не ходи, Грицю, та й на вечорниці» В. Александров продовжував майже 3 роки отримувати авторський гонорар.

    Однак згодом, оскільки «Гриць» ішов під іменем Старицького, Александров став судитися з автором переробки. Як відомо, суд визнав п’єсу оригінальним твором Михайла Петровича. Опонент взяв свої слова назад, вибачився. До слова сказати, Старицький завжди на театральних афішах вказував «за мотивами такого-то автора». Письменник неодноразово «повторював» вже написані твори інших авторів, за що його звинувачували в плагіаті. Але переклади й запозичення творів інших авторів він сам називав «переспівами».

    «Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці» ставилася спочатку аматорськими гуртками М. Старицького, а згодом колективом театрів 

М. Кропивницького та М. Старицького. Постановка драми посідала одне з чільних місць серед класичних творів української драматургії.

    Пісня Марусі Чурай «Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці» була основою для творів українських письменників: «Малоросійська Сафо» О. Шаховського, «Маруся Чурай – українська піснетворка» Г. Бораковського, «Дай серцю волю – заведе в неволю» М. Кропивницького, «Чарівниця» Л. Боровиковського, «Маруся Чурай» Л. Костенко, «В неділю рано зілля копала» О. Кобилянської, «Розмай» С. Руданського, «Маруся Чураївна» В. Самійленка та інших.

Хто така Маруся Чурай?

     Про життя Марусі Чурай, яку вважають авторкою і виконавицею пісні, немає прямих документальних підтверджень, окрім історичних розвідок українського поета Івана Хоменка, який знайшов у матеріалах козацького законодавства ХV–ХVІІ століть вирок полтавській піснетворці (була засуджена 1648 року на смерть за отруєння коханого). Текст документа, стиль і мовні особливості дають підставу вважати його справжнім історичним джерелом.

    Маруся Чурай – напівлегендарна народна поетеса-піснярка. За переказами, народилася близько 1625 року в родині козака Гордія Чурая, який брав участь у багатьох протипольських повстаннях. Потрапив у полон і був страчений. Маруся виростала з матір’ю, їх обох шанували в Полтаві через батька, якого вважали народним героєм.

     Маруся мала славний дар – складати і співати пісні. Одна з них – про себе і своє трагічне кохання до Гриця.

Сюжет драми

     Увесь твір – цікава оповідь, наповнена народними піснями, звичаями, іграми, танцями. Українська молодь збирається на вечорниці (були традиційними для українського села в XVII–XIX століттях). Для цього шукали простору хату, господиня якої – жінка (бабуся або вдовиця) – стежить за дотриманням усіх звичаїв та традицій під час такого проведення часу. В одній із таких хат, у Степаниди, і відбуваються події.

   Багатий підстаркуватий Хома заздрить молоді, хоче заволодіти Марусею і від безсилля плете інтриги, розводить плітки, із-за чого утворюються любовні трикутники. Навіть задумує знищити Гриця руками самої Марусі. «Пекельний план», тонко розрахований на кінцевий успіх, зазнає краху. Маруся задумує отруїти коханого Гриця, тільки пересвідчившись, що навіки втрачає його, та й то зважується вмерти разом зі своїм коханим від тієї ж отрути. Цього не сталося тільки тому, що хлопець розлив решту трунку. Маруся, побачивши бездиханного коханого, збожеволіла. Співає «Ой не ходи, Грицю...», чим доводить до нестями Хому, який вихоплює ножа та вкорочує собі віку.

    Такий кінець драми демонструє, що за жодні гроші краси й кохання не придбати, що носія підступності чекає ганебний крах, а тих, хто піддається їй, – тяжка кара. Своєрідність такого літературного жанру свого твору сам Старицький називав «народною драмою, з музикою, співами, танцями».

    Пісня «Ой, не ходи, Грицю…» була близькою темою для багатьох українських письменників, бо відображає нашу ментальність, показує всю щирість української душі, безмежну любов до свого краю, традицій, віри.

    Із фондів бібліотеки:

Запрошуємо прочитати твір онлайн

https://www.myslenedrevo.com.ua/uk/Lit/S/Starycky/Dramas/OjNeKhodyGrycju/Act2-NaVechornycjakh.html

    Перегляньте художній фільм «Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці» режисера Р. Синька.

https://www.youtube.com/watch?v=6iCjoghsBlo

Бібліографічні джерела про М. Старицького та його п’єсу:

   Богодух, С. І. Художня інтерпретація сюжету народної балади «Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці» у п’єсі М. Старицького [Електронний ресурс] / Богодух С. І. // Rusnauka : вебсайт. – Режим доступу: http://www.rusnauka.com/15_APSN_2010/Philologia/67875.doc.htm (дата звернення: 14.02.2025). – Назва з екрана.

   Закіпна, Г. Старицький Михайло Петрович – директор першого українського театру [Електронний ресурс] / Галина Закіпна // Одеський літературний музей : вебсайт. – Режим доступу: https://museum-literature.odessa.ua/project/starytskyj-myhajlo-petrovych-dyrektor-pershogo-ukrayinskogo-teatru/ (дата звернення: 14.02.2025). – Назва з екрана.

  Михайло Старицький – засновник першого українського професійного театру [Електронний ресурс] // Золотоноша історична : [вебсайт]. – Режим доступу: http://ist.zolotonosha.ck.ua/2014/09/mixajlo-starickij-avtor-pershogo-ukrayinskogo-profesijnogo-teatru/ (дата звернення: 14.02.2025). – Назва з екрана.

    Старицький Михайло Петрович : [біографія та віхи життя] [Електронний ресурс] // Укрліт. ORG. : публіч. електрон. б-ка укр. худож. літ. : вебсайт. – Режим доступу: http://ukrlit.org/starytskyi_mykhailo_petrovych (дата звернення: 14.02.2025). – Назва з екрана.

   Старицький Михайло Петрович : письменник, видатний театральний і культурний діяч, меценат [Електронний ресурс] // Черкас. обл. універс. наук. б-ка ім. Тараса Шевченка : вебсайт. – Режим доступу: http://new.library.ck.ua/index.php/component/content/category/kraieznavstvo/vydatni-kraiany/s/starytskyi-mykhailo-petrovych?Itemid=350 (дата звернення: 14.02.2025). – Назва з екрана.

   Хропко, П. Керманич української культури : [про драматургію М. Старицького та, зокрема, п’єсу «Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці»]  

/ П. Хропко // Українська мова і література в школі. – 1991. – № 10. – С. 36–42.

   Шевченко, І. Т. Особливості художньої реалізації баладного сюжету в драмі Михайла Старицького «Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці» [Електронний ресурс] / І. Т. Шевченко, В. А. Просалова // Вісник студентського наукового товариства ДонНУ ім. Василя Стуса. – 2019. – № 1. – Режим доступу: https://jvestnik-sss.donnu.edu.ua› article › view (дата звернення: 14.02.2025). – Назва з екрана.