Дніпровські плавні являли собою широку сильно заболочену заплавну долину з безліччю озер, стариць і рукавів. Їх утворення вчені відносять до періоду останнього зледеніння (20-25 тисяч років тому) Під час повені заплава перетворювалася на суцільний водяний простір. Розливаючись навесні, вода затоплювала великі території. З середини травня рівень води починав поступово спадати. Після будівництва Каховської ГЕС та утворення водосховища у береговій зоні поблизу м.Енергодара залишилися рештки колишніх плавнів: невелички озерця, протоки, болотця, зарості очерету тощо.
В рослинному покриві плавнів домінує болотна рослинність. Наші невеличкі болотця відносяться до низинних евтрофних трав'яних боліт, тобто боліт, що живляться ґрунтовими водами, які містять багато мінеральних речовин. Підземні органи рослин знаходяться в мінеральному субстраті, оскільки шар торфу тут або дуже тоненький, або зовсім відсутній. Ценози (сукупність рослин) цих боліт дуже прості за структурою, одноманітні.
Різноманітним та неповторним був тваринний світ Дніпровських плавнів в останні роки їх існування. До будівництва Каховського водосховища тут зустрічалось 180 видів птахів! Багато змінилося, видовий склад став значно скромнішим. Проте плавневі озера, болота, зарості до нашого часу залишаются притулком для багатьох птахів, земноводних, ссавців
Очерет південний (Phragmites australis) - рослина з родини Злакові.
Трав'яниста багаторічна блакитнувато-зелена рослина до 5 метрів заввишки з довгим повзучим кореневищем. Стебло прямостояче, кругле, товсте (до 16 мм), голе, гладеньке.
Листя очерету повертається ребром до вітру, а гнучка соломина згинається, але не ламається. На вітрі все листя очерету виявляється на одному боці, майорить, мов прапор, вказуючи напрям вітру, як флюгер .
Очерет з давніх-давен використовується як будівельний матеріал. Це рослина дає целюлозу; плетивна, кормова, вітамінозна, харчова, лікарська і фітомеліоративна.
Ірис болотний, або жовтий (Iris pseudacorus) - багаторічна рослина родини Півникових. Декоративна культура.
У дикій природі він зростає в заплавах річок, по берегах водойм. За своєю природою, будучи гідрохором, тобто рослиною, у якої насіння поширюються водою, він вправно користується цією якістю в захопленні нових місць для свого проживання. Ймовірно, розносу його насіння сприяють і водоплавні птахи.
Ірис болотний можна впізнати за його кореневищам. Якщо їх розсікти, то зріз, спочатку світлий, швидко стає коричневим. З усіх півників ця особливість властива тільки ірису болотному. Був час, коли його кореневищами користувалися кожум'яки при фарбуванні шкір в коричневий колір.
Осика (Populus tremula L., Populus pseudotremula N. Rubtz.) — дерево з роду Тополя (Populus) родини Вербові (Salicaceae).
Це високе струнке дерево (20-30 м заввишки) з округлою кроною і циліндричним стовбуром, укритим гладенькою світло-зеленою корою. У старих дерев кора в нижній частині чорна, глибокотріщинувата. Молоді пагони бурі, звичайно голі, блискучі, бруньки клейкі, загострені. Листки (3-7 см завдовжки) чергові, округлі або округлояйцеподібні, виїмчасто-зубчасті, шкірясті, зісподу сизуваті. Черешки довгі, сплюснуті, голі. Квітки роздільностатеві, рослини дводомні.
Деревинна, плетивна, медоносна, лікарська, танідоносна, фарбувальна, декоративна, фітомеліоративна і кормова рослина.
Вуж водяний (Natrix tessellata) — неотруйна змія роду вужів. В Україні зустрічається у лісостеповій, степовій зонах та у Криму. У межах всього ареалу водяний вуж тісно пов'язаний з водоймами, далеко від яких зустрічаються дуже рідко.
Велика змія, завдовжки до 140 см, зазвичай довжина самців — до 80 см, самиць — до 1 м. Голова плоска, морда загострена.
Забарвлення верхньої частини тулуба оливкове різних відтінків, іноді може бути темне, навіть чорне. На спині численні темні плями, розташовані в шаховому порядку або вузькі поперечні смуги. На потилиці зазвичай темна пляма, що має вигляд латинської букви V, напрямлена вістрям до голови.
Орлан-білохвіст (Haliaeetus albicilla) — птах ряду Соколоподібних родини Яструбових. Називають його також орел-сіруватень, або сіруватень. Один із найбільших представників хижих птахів Євразії — розмах крил досягає 2,5 м.
Характерною рисою виду є білий хвіст у дорослих особин (у молодих птахів забарвлення хвоста буре). Оселяється в прибережних лісах поблизу водойм, багатих рибою. Гнізда влаштовує на високих деревах, подалі від людей. У більшості районів поширення є рідкісним. У середині XX ст. його чисельність драматично скоротилася внаслідок переслідування з боку людини та отруєння птахів отрутохімікатами.
Свиня дика, або кабан дикий, дик, вепр, кнур (Sus scrofa) — один з 10 видів роду свиня (Sus) родини свиневих (Suidae) ряду Парнокопитих (Cerviformes). Є предком більшості (але не всіх) стародавніх і сучасних порід свиней.
Тіло кремезне, довжиною до 2 м, висота в холці до 1,1 м, вага до 450 кг, самці більші за самиць. Тіло вкрите жорсткою щетиною і зазвичай дещо тоншим хутром, але часто хутро дуже мізерне, лише хвіст злегка вкритий короткими волосками. Забарвлення від темно-сірого до чорного або коричневого. Багато особин мають бакенбарди і гриву на потилиці. Молодь смугаста. Морда видовжена, у самців виступають ікла.