Переважно цей вид зростає доволі щільними групами-куртинами, що мають спеціальну назву – колки (Рис.2). Такий тип зростання не характерний для інших видів берез, що зростають в нашій державі. Насамперед, це пристосування до виживання серед рухомих пісків. Разом з іншими рослинами, береза дніпровська відіграє значну роль в укріпленні ґрунтів.

Береза дніпровська є ендеміком (тобто цей вид поширений на малій території зі специфічними умовами), чисельність цього виду зменшується через зміни гідрорежимів, пожежі та непродуману, неграмотну і шкідливу діяльність лісівників, які заліснюють піски сосною та проводять рубки. Цей вид занесений до Червоної книги України, охороняється в Національному природному парку «Олешківські піски», Чорноморському біосферному заповіднику, регіональному ландшафтному парку «Кінбурнська коса» та інших об’єктах природно-заповідного фонду України, а також вирощується в ботанічних садах.

Вважається, що за походженням береза дніпровська є близькою до берези пухнастої, яка в нас росте на поліських болотах. Є навіть дискусії з приводу того, чи можна її вважати окремим видом. Проте, притаманні їй специфічні особливості дозволяють стверджувати про певну її відокремленість. І, дуже ймовірно, на прикладі цього виду ми є свідками дуже цікавого процесу – видоутворення в дії.