Для батьків

Початок навчання дитини у першому класі - складний і відповідальний етап у її житті. Адже відбувається дуже багато змін. Це не тільки нові умови життя та діяльності - це й нові контакти, нові стосунки, нові обов'язки. Змінюється соціальна позиція: був просто дитиною, тепер став школярем. Змінюється соціальний інститут навчання і виховання: не садочок чи бабуся, а школа, де навчальна діяльність стає провідною, обов'язковою, соціально значущою та оцінюваною, такою, що розширює права і обов'язки дитини, її взаємостосунки з навколишнім середовищем. Змінюється життя дитини: усе підпорядковується навчанню, школі, шкільним справам. Тому психологічний супровід дітей є важливим процесом у їхньому шкільному житті.

Поради батькам першокласників

1. З початку навчального року привчіть дитину прокидатися раніше, щоб збирання до школи не перетворювалось у щоденні хвилювання. Вранці будіть дитину спокійно, з усмішкою та лагідним словом.

2. Не підганяйте дитину, розраховувати час - це ваш обов'язок.

3. Обов'язково привчіть дитину зранку снідати. Це важливий момент у запобіганні хвороб шлунка.

4. Привчіть дитину збирати портфель напередодні ввечері. Перевірте, чи не забула вона чого-небудь важливого. 

5. Проводжаючи дитину до школи, побажайте їй успіхів, скажіть кілька лагідних слів. 

6. Забудьте фразу „Що ти сьогодні отримав?!", а краще запитайте: „Про що нове ти сьогодні дізнався?". 

7. Після закінчення занять дайте дитині відпочити. Обід − зручний момент для цього. Школяр може розповісти про свій робочий день і у такий спосіб звільнитися від психологічного напруження. 

8. Зауваження вчителя вислуховуйте без присутності дитини. Вислухавши, не поспішайте влаштовувати сварку. Говоріть з дитиною спокійно.

9. Пам'ятайте, що телевізор - ворог № 1 успішного навчання. Не потрібно вмикати його раніше, ніж усі завдання будуть виконані. 

10. Протягом дня знайдіть (намагайтеся знайти) півгодини для спілкування з дитиною.

11. З перших днів навчання вимагайте виконання режиму дня дитиною, щоб вона лягала спати в один і той же час. Сон для школярів має першочергове значення. У І чверті дитина повинна спати не менше 10-11 годин, потім можна скоротити до 9-10 годин.

12. Батькам необхідне терпіння. Ентузіазм перших днів швидко проходить, його місце займає втома. Допоможіть дитині зберегти нормальний ритм і не піддайтеся спокусі зробити їй маленьке послаблення. Часті нарікання на дитину чи порівняння з іншими можуть розвинути комплекс неповноцінності. Навпаки, інколи треба похвалити дитину, навіть коли у неї щось не виходить, дати їй невеличкий перепочинок і потім повернутися до виконання завдань.

13. Дитина має відчувати, що ви завжди її любите, завжди їй допоможете та підтримаєте.

         Якщо ви дотримаєтеся порад у вихованні, ваша дитина виросте врівноваженою та спокійною.

Успіхів вам!

Як допомогти дитині не просто виконати сьогоднішнє домашнє завдання, але й навчити її обходитися без нашої допомоги?

Комусь з дітей вистачить тиждень-другий, комусь – декілька місяців або ще більше. Але у будь-якому випадку в цьому процесі буде декілька етапів.

Перший етап – ви якомога більше завдань виконуєте разом із дитиною. Прагнете зрозуміти, яких знань, навичок їй не вистачає, з’ясувати, чи немає у неї неправильних способів виконання, звичок у роботі. Допомагаєте позбутися недоліків і неправильних способів дії. 

Другий етап – частину роботи дитина виконує сама. Але ви повинні бути впевнені, що з цією частиною роботи вона впорається. Швидше за все, спочатку це буде дуже невелика частина, але дитині необхідне відчуття успіху. Оцініть з нею результат. Після кожної самостійно й успішно виконаної частини ставте який-небудь значок, наприклад знак оклику або задоволене личко. Через якийсь час ви разом з дитиною переконаєтеся, що правильно зроблена частина збільшується щодня. У разі невдачі спокійно розберіться, що є перешкодою. Навчіть дитину звертатися по допомогу у разі виникнення конкретних питань. Головним на цьому етапі має бути усвідомлення дитиною, що вона може працювати самостійно і впоратися зі своїми труднощами. 

1. Спілкування з дитиною обов’язково має носити доброзичливий характер.  Припустімо, виявилося, що ваша 13-річна донька вперше заходилася варити борщ і не забула покласти капусту – не дорікайте їй за невдачу, а, навпаки, похваліть за старання, підбадьорте. Повірте, наступного разу страва буде ще смачнішою, а донька завжди з охотою буде допомагати вам по господарству.

2. Спілкуючись з дітьми, слід обов’язково враховувати їхні вікові та індивідуальні особливості. Зокрема, при спілкуванні з дітьми середнього шкільного (підліткового) віку не можна забувати про те, що в цей період відбувається перехід від дитинства до юності, формується «почуття дорослості», активно розвивається молодий організм і відбувається статеве дозрівання. Особливістю спілкування підлітків є його яскраво виражений особистісний характер. Розвиваються самосвідомість і самооцінка, інтерес до себе, своїх здібностей і можливостей, прагнення до самоствердження, що нерідко внаслідок відсутності життєвого досвіду набуває спотворених форм. У спілкуванні з підліткам важливо розвивати принциповість, вимогливість самокритичність, волю, спонукати їх до самовиховання. Слід враховувати і психологічні особливості хлопчиків і дівчаток. Так, хлопчики фізично і психічно розвиваються повільніше, ніж дівчатка. У них також повільніше формуються такі якості, як відповідальність, дисциплінованість, добросовісність, ініціативність, старанність, ретельність, акуратність, посидючість і наполегливість.

3. Хваліть дитину будь-якого віку за кожне досягнення, навіть незначне. Коли ж дитина припустилася помилки, то перш, ніж указати дитині на неї, почніть з позитиву, приміром: «Ти ж завжди все робиш вчасно і старанно, а от сьогодні ще не зробив уроки» (для порівняння: «Знову ти не зробив, не виконав…»).

4. Не робіть дитині зауважень, які викликають у неї роздратування, гнів. Наприклад, коли ваш син засмучений з якоїсь причини, недоцільно відразу закидати його питаннями типу: «Чому ти такий кислий? Що за гримаса? Що ти знову накоїв?» Покажіть, що ви бажаєте зрозуміти його, допомогти, звертаючись: «Напевне, у тебе якісь неприємності. Можливо, я зумію тобі допомогти, довірся мені».

5. Засуджуйте й обговорюйте вчинок, а не особистість. Неприпустимо говорити підліткові: «Ти погана людина» або «Ти брехливий». Варто сказати: «Ти погано вчинив», «Ти збрехав», тим самим даючи зрозуміти винуватцю, що його вчинки не гідні його, що ви вірите у виправлення його поведінки.

6. У спілкуванні з дитиною ні в якому разі не можна принижувати її почуття власної гідності, підкреслювати її незрілість, недосвідченість (особливо при сторонніх). Висловлювання на кшталт: «Не втручайся, до цього ти ще не доросла», «Не лізь не в свої справи», «Ще малий поради батькам давати» - абсолютно неприпустимі у спілкуванні з підлітком. 

Які бувають шкідливі звички і як від них позбутися?

Люди мають різні шкідливі звички, які можуть формуватися ще з раннього дитинства. Помилково вважають негативними проявами лише алкоголізм, наркоманію і куріння, – їх перелік набагато більший.

Які бувають шкідливі звички?

Список шкідливих звичок є великим, але спочатку слід визначитись, що розуміють під ними. Закономірність дій, які повторюють протягом довгого часу, вважають звичкою. Що стосується шкідливості, то про неї кажуть, що це дія, яка несе в собі потенційну загрозу для здоров’я, психологічного стану, навколишнього середовища і так далі. Найпоширенішими є

·        куріння;

·        вживання алкоголю;

·        наркоманія;

·        любов до шкідливої їжі;

·        ігроманія;

·        лихослів’я;

·        шопоголізм.

Шкідливі звички у дітей

Багато звичок у дитини формується неусвідомлено, тому батькам необхідно вести боротьбу з ними, щоб вони не переросли в серйозну проблему.

·        Найпоширеніша шкідлива звичка – обгризання нігтів. Статистика показує, що вона в більшості випадків спровокована стресовими ситуаціями, проблемами у спілкуванні з іншими людьми і серйозними навантаженнями.

·        Знайома багатьом шкідлива звичка (проблема), яка переходить і в доросле життя – гризти різні предмети, наприклад, ручки, іграшки, волосся і так далі. Для маленьких дітей це серйозна небезпека.

Шкідливі звички підлітків

У підлітковому віці деякі діти вже починають балуватися цигарками, пробують алкоголь та наркотики. Але є ще й інші шкідливі звички, які стосуються молодого покоління.

·        Проблема сучасності – постійне використання смартфонів, від яких деякі діти не відходять. Ці шкідливі звички в школі призводять до падіння успішності. З-за гаджетів підліток жертвує багатьма потребами і можливостями.

·        Поширеною є залежність від батьків, коли підліток не здатний приймати самостійні рішення. Статистика показує, що такі діти більше схильні до прийому алкоголю, наркотиків і куріння.

·        До шкідливих звичок відносять ігрову і телевізійну залежність. Іноді дитині віртуальний світ більш привабливий і цікавий, що негативно відбивається на його соціальне життя.

Шкідливі звички сім’ї

Батьки повинні завжди пам’ятати, що вони є прикладом для своїх дітей, які легко переймають не лише хороше, але й погане. Крім алкоголізму, куріння та наркоманії є й інші проблеми.

·        Пасивний спосіб життя впливає на здоров’я: якщо вся родина воліє проводити час біля телевізора, ніяк не розважається і не має фізичного навантаження, – зайва вага і різні хвороби будуть забезпечені.

·        Агресивна поведінка. Якщо у сім’ї часті скандали, батьки кричать один на одного і навіть піднімають руку, то такий же стиль переймають і діти, які ображають тварин і однолітків.

Шкідливі звички харчування

Статистика показує, що у багатьох людей є небезпечні звички, що стосуються харчування. Вони негативно впливають на здоров’я і фігуру людини. Щоб зрозуміти, як змінити шкідливі звички, необхідно “знати ворогів в обличчя”:

·        швидке вживання їжі. Часто люди їдять похапцем, наприклад, кудись спізнюючись. Під час цього можна заковтнути зайве повітря, що призведе до здуття живота. Крім цього подібна звичка часто провокує набір зайвої ваги;

·        відмова від сніданку. Дієтологи вже давно довели, що ранковий прийом їжі є найголовнішим, тому пропускати його не потрібно. Дослідження показали, що люди, які відмовляються від сніданку, з’їдають протягом дня більше калорій.

·        їжа на ніч. Увечері прийом їжі повинен бути легким, щоб не перевантажувати травну систему. До того ж, ближче до сну сповільнюється метаболізм, тому з’їдені надлишки їжі можуть призвести до набору зайвих кілограмів;

·        до інших шкідливих харчових звичок можна віднести: зловживання солодощами і фасфудами, недостатня кількість випитої води і так далі.

Як позбутися шкідливих звичок?

Є кілька порад, які можна використовувати для боротьби з цими шкідливими звичками:

·        знайдіть мотивацію. Це основний етап для боротьби з шкідливою звичкою. Наприклад, якщо вся справа в переїданні і вживанні шкідливої їжі, то мотивом для розбудови свого раціону стане одяг, який ви не могли собі дозволити з-за зайвої ваги;

·        простіть себе. Відмова від шкідливих звичок неможлива, якщо людина не буде знати свої мінуси. Краще всього скласти докладний список, щоб “знати ворога в обличчя”;

·        заохочення. Шкідливі звички – серйозний суперник, у боротьбі з яким без стимулювання не обійтися. Можна раз на два тижні робити собі різні приємності – наприклад, зменшивши кількість цигарок вдвічі, можна сходити в хороший ресторан;

·        контролюйте себе. Уникайте ситуацій, які можуть наштовхнути на шкідливу звичку – наприклад, якщо проблеми з алкоголем, то уникайте вечірок, походів у бари і так далі;

·        допомога. Не соромтеся в складних ситуаціях звертатися за допомогою.

Профілактика шкідливих звичок

Боротися з існуючими проблемами – непросте завдання, тому краще запобігати їх появі. Найпростішим і ефективним способом є правильна подача інформації про шкідливість і наслідки шкідливих звичок. Можна використовувати фільми, відео та наочні посібники. Негативне ставлення до шкідливих звичок батьки повинні передати дітям. Є певний план, який слід застосовувати для профілактики:

·        формування здорового клімату в сім’ї;

·        створення активної життєвої позиції;

·        коригування норм поведінки;

·        активне дозвілля і здоровий спосіб життя.

Будьмо здорові!!!

Спочатку задовольніть базові потреби дитини, а вже потім налягайте на навчання. Якщо дитина втомилася, не виспалася, голодна, чимось сильно засмучена, переживає стрес від батьківських сварок, народження молодшої дитини або адаптується до переїзду – спочатку потрібно вирішити цю проблему, а лише потім братися за навчання.

 1. Поставте собі саме таку мету 🎯.

 Не «сильна школа», не «прискорена програма», не «перемоги на олімпіадах», а «самостійне навчання».

 2. Виконання домашнього завдання має стати звичкою.  Для його виконання має бути спеціально відведений час – найкраще з 15:00 до 17:00.

 3. Покажіть дитині значущість її занять – не відволікайте, не гукайте на обід, не шуміть, організуйте окреме робоче місце, яке їй подобається.  Нехай сама вибере стіл, стілець, лампу.  Нехай сама купує собі зошити, ручки, пенали, які їй подобаються.

4. Придумайте ритуал для виконання домашнього завдання.  Можна просту фразу на кшталт "Ну, вперед, мій чемпіон" або пострибати і випити склянку води, або обійнятися з мамою, або запалити улюблену ароматну свічку - що завгодно.  Головне - регулярна дія, що повторюється саме перед початком виконання домашніх завдань. 

 5. Прибрати МИ після трьох років! Жодних «МИ пішли до школи», «МИ скотилися на двійки», «МИ робимо уроки».  Поки у вас є МИ – дитині катастрофічно складно стати самостійною.

 6. Самостійності не можна навчити - її можна лише надати.  Контроль батьків блокує розвиток самоконтролю дитини.  Тому не пропонуйте допомогу дитині, якщо вона її не просить.

 7. Допоможіть дитині знайти мотивацію через:

 - інтерес - вчитися через гру, челенджі, захоплююче.

 - досягнення – розділити об'ємне домашнє завдання на маленькі частини, і нехай дитина ставить яскраві плюсики біля кожної, яку вона виконала.

 - розуміння – навіщо кожне дрібне завдання.

 - заохочення – емоціями, враженнями, але не грошима.

 8. Виділіть дитині мінімум 30 хвилин індивідуального часу на день. Якщо дитина отримує достатньо вашої позитивної уваги - їй не потрібно добиватися її через проблеми у навчанні та спільне бажання уроків до першої години ночі.

 9. Грамотно організуйте учбовий процес:  нагадайте про час, розділіть великий об'єм домішки на маленькі відрізки, а потім турботливо самоусуньтесь. "Я піду готувати вечерю, а ти поки виконуй,  таке завдання ти вже можеш виконати сам, я в тебе вірю"

10. Якщо дитина все ж гукає на допмогу, не вирішуйте за неї, не говоріть правильні відповіді, а допоможіть розібратися навідника питаннями типу: "А як ти думаєш?" , "А що вчитель казав на цю тему?", "Спробуй різні способи "

Бажаю успіхів у цій нелегкій справі!

1.Ніколи не жалійте дитину через те, що вона не така, як усі.

2.Даруйте дитині свою любов та увагу, однак не забувайте про інших членів родини, котрі її теж 

потребують. 

3. Не дивлячись ні на що, зберігайте позитивне ставлення і уявлення про свою дитину.

4. Організуйте свій побут так, щоб ніхто в сім'ї не відчував себе «жертвою», відмовляючись від свого особистого життя.

5. Не відгороджуйте дитину від обов'язків і проблем. Вирішуйте всі справи разом з нею.

6. Слідкуйте за своєю зовнішністю. Дитина повинна гордитися вами.

7. Не бійтеся в чомусь відмовити дитині, якщо вважаєте її вимоги надмірними.

8. Частіше розмовляйте з дитиною. Пам'ятайте, що ні телевізор, ні радіо не замінять їй вас.

9. Не обмежуйте дитину в спілкуванні з ровесниками.

10. Частіше звертайтеся за порадами до педагогів та психологів.

11. Звертайтеся до родин, у яких є діти. Передавайте свій досвід і переймайте чужий.

12. Пам'ятайте, що дитина коли-небудь подорослішає і їй доведеться жити самостійно. Готуйте її до самостійного життя. Говоріть з нею про майбутнє.

Наявність плану заспокоює і дарує впевненість, навіть у найбільш вразливих ситуаціях. Якщо ви разом з дитиною змушені перебувати в укритті, ось способи підтримати її та знизити рівень стресу.

1. Ось наш план дій. 

Розкажіть дитині про план дій. Складіть послідовність маршруту до укриття, проговоріть інструкцію дитині щодо послідовності її дій. Говоріть короткими та чіткими фразами. Намалюйте карту укриття, зобразіть локації в укритті, що і де знаходиться, як воно функціонує, де вхід і вихід, де ваше місце, де будуть знаходитись рідні (намалюйте, зобразіть, напишіть - діти краще сприймають наочно).

2. Як ти почуваєшся?

Спостерігайте за станом дитини та реагуйте на її потреби. Ставте дитині відкриті запитання, слідкуйте за емоційною реакцію дитини та рівнем її активності. Важливо аби дитина проговорювала, задавала запитання, проявила свій емоційний стан. Можна також масажувати кінчики пальців, мочки вух, запропонувати гру, або ж дати завдання щодо дії (принеси, подай, зроби), також дати випити води, чаю, поїсти та обійняти.

3. Розкажи, що ти відчуваєш 

Проговорюйте і проявляйте емоції Якщо ваша дитина переживає чи відчуває злість через те, що відбувається навколо, слова «не переживай» чи «тобі не варто злитись» не заспокоять дитину. 

Скажіть: «Я бачу / мені здається що ти налякана / злишся». Дитина буде розуміти, що вона не залишилась один на один зі своїми переживаннями. У якості підтримки не варто давати обіцянок, які не залежать від вас: «все буде добре», «нічого не станеться», натомість скажіть: «що би не сталось, головне – ми одне в одного є». 

Якщо діти грають чи малюють «війну» – не забороняйте їм. Програйте, прокричіть, прозвучіть, промалюйте емоцію (наприклад, ричи, як собака). Саме так ви можете допомогти впоратися з емоціями та знизити рівень тривоги, напруги.

4. Дозволь обійняти тебе. 

Обіймайте дитину. Тілесний контакт допоможе знизити рівень напруги та допомогти дитині заспокоїтись, залишитись на рівні діяльності. Можна спробувати одну з вправ:

«Обійми метелика» - дитина обіймає свої плечі двома руками і може себе похлопати по плечах.

«Водоспад»- дорослий підходить до дитини і руками погладжує з плеч і до поясу, наче знімаючи щось з плеч.

«Кокон»- права рука дитини обіймає ліве плече, а ліва рука живіт.

Важливо слідкувати, як дитина дихає і чи не затримує дихання. Допомогти вийти зі стану ступору та знизити рівень стресу- це відновити стабільне дихання. Можна спробувати таку вправу: вдих носом і повільних видих ротом, можна зі звукам «А», «О», подихати декілька разів животом. Відновлення стабільного дихання та фізичної активності допоможе знизити рівень впливу події та стресу на організм.

5. Який у нас режим дня?

Відтворення послідовності дня. У часи невизначеності важливо відтворювати послідовність дня - це надасть відчуття контролю над власним життям. З самого ранку і до вечора, загинаючи пальчики проговорюйте та відтворюйте послідовність дня.

6. Ми з усім впораємось.

Обережно закінчуйте розмови Дитині важливо знати, що вона не залишиться на самоті. Коли ви завершуєте розмову про важливі речі, оцініть емоційний стан та рівень фізичного реагування: спостерігайте за мовою тіла, оцінюйте рівень занепокоєння, завершуйте на позитивному, створюйте спільні традиції дня та його завершення (обійматися, молитися, пити чай або ж співати).

Як пояснити, що таке евакуація та для чого родині лишати дім?

«Ми робимо все можливе, щоб ти був/ла у безпеці. І ми будемо у безпеці. Зараз нам з тобою важливо виїхати в інше місто/країну. Ми будемо весь час поряд. Разом із нами їде дуже багато дітей і дорослих. Ми їхатимемо поїздом (машиною, автобусом). Нас зустрінуть добрі люди, які нам допоможуть. Ти бачиш, скільки довкола хороших людей? Значно більше, ніж поганих». Голос дорослого в цей момент має звучати стійко та впевнено.

Як підтримати дитину, яка відчуває розпач і смуток?

Реакції дитини під час евакуації можуть бути різними, важливо бути готовими до того, що вона не хоче залишати будинок, іграшки та друзів. Дорослому в цій ситуації варто підтримати почуття дитини фразою: «Мені теж дуже сумно, мені шкода, що тобі доводиться через це проходити. Якби я міг/могла, я б усе зробив/ла, щоб війна припинилася. Дивися, який ти герой! Ти мені так допомагав і був таким сміливим. Зараз нам важлива твоя допомога, а невдовзі ми будемо в безпеці. Спочатку ми матимемо тимчасовий будинок, а потім повернемося до нашого дому. Я тебе дуже люблю, разом ми обов'язково впораємося». Дитина може плакати та кричати, батькам потрібно намагатися не осуджувати та не спровокувати виникнення відчуття провини. Коли дитина заспокоїться, запитайте її: «Яку іграшку ти хочеш взяти з собою?». Якщо родина виїжджає в іншу країну, доцільно взяти кілька книг, які написані рідною мовою.

Про що важливо сказати дитині та як відповісти на її запитання?

Батькам варто пояснити, що дитина може поставити будь-які запитання, а також дізнаватися про все, що її цікавить і непокоїть. За можливості запропонуйте дитині взяти з дому те, що для неї найважливіше. Якщо будівля не зазнала ушкоджень, перед виїздом варто запитати: «Давай сфотографуємо будинок, хочеш?».

Запитання, які найчастіше ставлять діти з прикладами відповідей:

• «Ми їдемо назавжди?»

Відповідь: Я не знаю, чи надовго ми їдемо, але я знаю, що коли вдома буде безпечно – ми одразу повернемося.

• «Де ми будемо жити?»

Відповідь: У нас буде тимчасовий будинок, можливо ми житимемо разом із різними людьми, там також може будуть інші дітки (батькам варто говорити те, що вони знають або передбачають). 

• «А я не побачу моїх друзів?»

Відповідь: Я впевнена/ий, що побачиш, ми зможемо їм дзвонити та писати. Крім цього, в тебе неодмінно з'являться нові знайомі, тож ти матимеш і старих, і нових друзів.

• «Коли ми знов побачимо тата?» 

Відповідь: Тато приєднається до нас або ми до нього повернемося. Тато буде робити все можливе, щоб скоріше бути з тобою, доню/сину, бо ти – його сонечко. Він тебе дуже любить. Наша любов буде з татом, а татова – з нами.

Поради батькам, які стануть у пригоді під час переїзду:

• За можливості показуйте дитині фотографії тієї країни, куди ви прямуєте.

• Доцільно встановити правила поведінки, поясніть дитині: «Зараз дуже важливо, щоб ти у всьому допомагав/ла. Будь ласка, роби те, про що ми тебе просимо. Будь поруч, нікуди не тікай. Не ходи з чужими людьми. Намагайся не вередувати. Нам у дорозі не завжди буде зручно, але ми точно впораємося. Домовилися? Дякую!». Домовленість варто закріпити потисканням рук.

• Важливо переконатися, що дитина знає своє ім'я, прізвище, а також імена та прізвища батьків. Покладіть до кишені дитини лист з усіма контактними даними.

• Дорослий може дати дитині доручення, яке їй під силу: стежити за рюкзачком, піклуватися про іграшку, пити воду тощо.

• Дорослим варто нагадувати дитині, що вони готові її вислухати.

• Дитині важливо відчувати дорослого – дотики, погляди, голос.

• Дорослим важливо сприймати спокійно різні реакції дитини, адже у тривожному стані малеча може стати гіперактивною, примхливою, млявою. Всі ці реакції організму нормальні. Якщо дитина вередує чи скаржиться, її потрібно вислухати. Так дитина отримає можливість спертися на терпіння та розуміння дорослого.

• Дякуйте дитині та хваліть її: «Дякую за те, що так допомагаєш у дорозі. Я бачу, що тобі складно, але ти дуже круто справляєшся».

• Якщо є регулярні активності, які родина робила під час дороги, за можливості потрібно повторювати їх: читати казку, співати пісню, обійматися, вимовляти слова, які для дитини звичні. Особливо цінно, якщо в родині є свої «секретні слова», які повертають дитині відчуття стабільності.

• У дорозі дитину можна розважити іграми, а також розмовами про тварин, у яких будинок завжди з собою (як-от равлики чи краби): «Де б ця тваринка не була – вона вдома. Уяви, що ти равлик і ти в безпечному будиночку».

Що варто сказати дитині у новому місці?

Коли родина прибула до місця призначення, обов’язково повідомте дитині: «Ми в безпеці. Дякую за те, що ми разом змогли це зробити. Зараз познайомимося з нашим новим будинком, який буде зовсім іншим! Я не знаю, сподобається він нам чи ні, але ми зможемо його зробити нашим, адже наш будинок завжди всередині, ми як равлики (дорослий може доторкнутися зони серця). А до іншого ми з тобою звикнемо. Люблю тебе! У нас обов'язково все буде добре, де б ми не були».