Сценарій проведення заходу - відкриття інформаційного куточка
«І біль не стихне у віках…»
загиблим воїнам у російсько - українській війні,
випускникам нашого закладу
Гугленкові Віктору Володимировичу, Голодному Роману Васильовичу, Залюбовському Богдану Володимировичу
(По обидві сторони куточка стоїть почесна варта –
юнак і дівчина у комуфляжній формі)
Виходять двоє ведучих
В.1. Пам’ять…Таке коротке слово. Вона нетлінна і вічна…. Пам’ять! Гірка пам’ять! Вона ніколи не згасне! Пам’ять! Що ти залишила? Пам’ятники, як символ тих, хто пройшов війну, хто своїми грудьми прикривав рідну землю.
В.2. Запалим вічний ми вогонь скорботи
За тих героїв, що не впали духом,
І не дали країну побороти,
Нехай земля усім їм буде пухом.
Учні вносять 3 лампадки під мелодію пісні «Плине кача…»
В.1. Про втрати завжди говорити важко і боляче, але коли із життя ідуть зовсім молоді, то говорити важко і боляче вдвічі. Сьогодні в ліцеї з'явився куточок Пам´яті, який буде нагадувати про війну, про її Героїв, про людське горе.
В.2. Сьогодні ми схиляємо голови перед світлою пам'яттю випускників нашої школи, які загинули при виконанні службового обов’язку, захищаючи Україну.
Директор. Захід, присвячений відкриттю куточка «І біль стихне у віках…», оголошується відкритим.
Звучить Гімн України
Учень 1. Гугленко Віктор Володимирович – старший сержант Збройних Сил України. Народився 6 січня 1969 року в селі Галаганівка. В 1984 році закінчив 8 клас Стецівської середньої школи. З 1984 по 1987 рік навчався в Дмитрівському училищі за спеціальністю тракторист – машиніст. Пройшов дорогами війни в Афганістані, боровся за свою землю в зоні АТО на сході України і коли розпочалася повномасштабна війна росії проти України не вагаючись, з перших днів пішов захищати Батьківщину. З березня 2014 року добровольцем перебував у складі зенітно – ракетного полку Білоцерківської військової частини. До 2015 року він ніс службу на Південно – Східному кордоні України. Рівно рік тому, 22 березня, 2022 року загинув у місті Костянтинівка Донецької області внаслідок прямого влучання ракети противника. За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі Герой нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно). Вічна пам’ять Герою!
Учень 2. Голодний Роман Васильович – солдат Збройних сил України, стрілець – помічник гранатометника механізованого взводу відділення механізованого взводу 5 – ої механізованої роти 2 – го механізованого батальйону. Народився Роман Васильович 26 червня 1984 року в селі Галаганівка, де і навчався до 9 класу. Закінчив школу в 2002 році в селі Стецівка. Після школи навчався в Черкаському училищі.
Коротким був життєвий шлях Героя. 2 травня 2022 року під час виконання службових обов’язків в результаті ворожого мінометного обстрілу в с. Крута Балка Донецької області захисник загинув. Вічна пам’ять Герою!
Учень 3. Залюбовський Богдан Володимирович – водій кулеметного взводу стрілецького батальйону окремої мотопіхотної бригади імені гетьмана Івана Виговського. Народився Богдан Володимирович 9 квітня 1980 року в м. Чигирин. З 1989 року навчався в Стецівській середній школі, яку закінчив в 1997 році та вступив до Олександрійського електротехнікуму. З 2015 по 2016 був учасником Антитерористичної операції на сході України. Потім працював механіком в ТОВ СП «Нібулон».
Після повномасштабного вторгнення росії на українські землі відправився захищати рідну країну. 6 серпня 2022 року захисник віддав життя у запеклому бою проти російських загарбників у Донецькій області у віці 42 роки. Вічна пам’ять Герою!
Учень 4. Аріна. Ти пішов під кулі, в кров і дим,
Під «гради», під розірвані гранати.
Як страшно помирати молодим,
Коли тебе щодень чекає мати.
Учень 5. Даша. А вдома знову розцвіли сади,
І рушниково усміхнулись хати.
Як важко помирати молодим,
Як непростимо молодих вбивати.
На фоні журливої мелодії звучать слова ведучих
В.1. Вітер війни по душах мете,
Пил від гармат на роки опадає,
Годинник життя безупинно іде…
Лиш пам'ять, лиш пам'ять усе пам’ятає.
В.2.Хвилина мовчання – затихли всі кроки,
Скорботи хвилина, громада мовчить.
Ніколи нехай не вертаються роки,
Димом не вкриється неба блакить.
В.1. Вшануємо пам'ять Героїв України хвилиною мовчання.
(Хвилина мовчання, звучить метроном)
В.2. Ми гордимося, дорогі земляки, вашим подвигом, у наших серцях вічно буде жити пам'ять про вас.
Даша. Це не сон, не синдром маячні,
Ця війна не в далекій країні,
Не в Іраку чи десь там в Чечні,
А в вишневій моїй Україні.
Аріна. Саме тут всі її вояки
Схід країни від зла захищають,
Б’ються на смерть мої земляки,
Кров’ю землю святу поливають.
Щоб країна ввійшла в майбуття
Вільна, сильна, без чвар та війни,
Віддають найцінніше – життя,
України найкращі сини!
Герої не вмирають і не вмруть,
Героїв пам'ятатимуть віками.
Їм славу вічну завжди віддають
І голову схиляють перед вами.
І тут ні сліз, ні відчаю не треба,
І тут не треба страху й забуття.
Живе лиш той, хто не живе для себе,
Хто для других виборює життя.
В.1. Холодний смуток душу охопив,
Дощем заплакав... Свічка догорає...
Він не дожив, не докохав, не долюбив...
Та праведна душа не помирає...
В.2.
Вона тепер у світлому раю,
Вона тепер на небі вже, у Бога.
Поліг із честю воїн у бою,
Щоб ближча стала наша перемога.