1. Психологічну діагностику дітей. Первинна діагностика відбувається на етапі вступу дитини до школи з метою виявлення сильних і слабких сторін розвитку особистості. За результатами діагностики складається план індивідуальної роботи на кожну дитину, відмічаючи які психологічні процеси потребують розвитку і корекції на І семестр.
2. Корекційно-розвиваючу роботу. Індивідуальні і групові корекційно-розвивальні заняття проводжу залежно від потреб дитини. Є діти, яким регулярні заняття психолога не потрібні лише 15 спостереження, інші ж мають потребу в щотижневих заняттях, а то й частіше. Особливу увагу потребують учні з особливими потребами в першому класу і новоприбулі. Щоб діти не боялись, не почували себе не такими як решта, не мали страху самотності і неприйняття учням цієї категорії проводжу саме групові заняття. Як правило це І семестр, доки вони звикнуть до мене, до нового колективу, зрозуміють, що вони не одні з подібними проблемами, потребами. Адже чим швидше відбудеться адаптація учня, чим комфортніше він себе буде почувати в новому колективі, тим краще і швидше він буде розвивати свої здібності. Взагалі будувати індивідуальні чи групові заняття треба орієнтуючись, в першу чергу, на дитину. Оскільки одні краще працюють індивідуально, а інші більше розкриваються саме в групі, тому або варто розподілити дітей за потребами, або чергувати індивідуальні і групові заняття. Я надаю перевагу останньому ще і тому, що більшість розвивальних ігор орієнтовані саме на групу. На кінець І семестру складається план індивідуального розвитку на ІІ семестр. В кінці року за результатами діагностики І і ІІ семестру можна простежити чи відбулись в дитини зрушення на краще. Кожен учень індивідуальний, в кожного різні потреби, задатки, здібності, загальний рівень розвитку і атмосфера в родині. Одному достатньо пів року, іншому – два роки, а то й більше, але те, що динаміка відбувається можна сказати однозначно.
3. Психологічну підтримку педагогам. Вся робота психолога тісно переплітається з у сією командою, що працює з цими дітьми, а особливо з вчителем. Саме вчитель, найбільше часу в школі проводить з учнями, тому обмін інформацією здійснюється постійно. Часто, працюючи з особливо складними дітьми, педагоги виснажуються, що може призвести до професійного вигорання. Крім того, інклюзивне навчання в Україні досить новий напрям, і тому за браком досвіду інколи важко знайти підхід до деяких учнів, вирішити деякі класні проблеми. В спільній роботі швидше знайти правильний вихід, підібрати ключики до кожної особистості.
4. Психологічну підтримку батьків. Протягом року регулярно відбуваються круглі столи, де прозоро планується, інформується та узгоджується робота з дітьми. Доводиться до відома батьків зрушення, які відбулись в діток, над чим ще варто працювати і що розвивати. З планами батьки ознайомлюються і засвідчують це підписом.Підтримку і турботу батьків. Виходячи з вище сказаного хочу ще раз додати, що кожна дитина індивідуальна, в кожної своя родина, яка має найбільший вплив, кожна дитина має свій темп розвитку, свій неповторний внутрішній світ, тому передбачити результати кожного складно.