ЮНІСЕФ створив брошуру з важливою інформацією для батьків, які переживають війну разом зі своїми дітьми, в тому числі й для тих, хто втікає із зони бойових дій з дітьми
У брошурі ви знайдете корисні контакти та необхідну інформацію (основні правила безпеки, гігієни, харчування, щеплення, психологічної підтримки).
Відповіді на питання, які наразі є найбільш актуальними, зібрано в одному матеріалі, який підготували ЮНІСЕФ за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID).
Брошуру шукайте за посиланням:
Україна живе у стані війни. У зв’язку з цим у дорослих виникає питання, як говорити з дітьми на тему війни та й взагалі, чи говорити про це. Психологи запевняють, що говорити про те, що відбувається, з дітьми треба. По-перше, тому що питання, які стосуються життя і смерті, добра і зла, вимагають роз’яснення та підтримки з боку значущого дорослого. По-друге, для того, щоб дитина розуміла, що відбувається і чому звичний життєвий уклад змінився. А по-третє, якщо дитина не почує від дорослих чітких відповідей, вона почне шукати рішення самостійно. І тут вже може нафантазувати все, що завгодно. Внаслідок цього нерідко розвиваються різноманітні фобії.
Як реагувати на розмови дитини про війну?
Дії можуть бути такі:
запропонувати подивитися один одному в очі, адже коли ми дивимося в очі іншій людині, це дає більше відчуття безпеки та близькості;
можна запропонувати сказати одне одному слова підтримки чи просто якесь вітання;
можемо сказати: «Зараз ми всі переживаємо жахливо складний досвід. Але я так рада бачити тебе. І це означає, що ми справляємося, ми сильні»;
запропонувати дитині поділитися тим, що їй допомагає вистояти й справитися, поділитися зі своїм досвідом.
Після цього можна запропонувати дитині будь-яку дихальну практику.
Як відповідати на дитячі питання під час війни?
Чому ти плачеш? – Я сумую, бо декому з вояків, які за нас б’ються, зараз боляче.
Говоріть якомога простіше. Пам’ятайте, що дитина збентежиться, якщо побачить, що ви засмучені чи шоковані через жахливі причини, яких вона не здатна зрозуміти. Намагайтесь не виявляти надміру слабкості при дітях!
Чому люди помирають? – Більшість дитячих реакцій на новини складаються із здогадок. Дитина ще не має достатньо досвіду, щоб зрозуміти взаємозв’язок, очевидний для дорослих. Питання «Що?» породжує безліч питань «Чому?», наприклад, «Чому солдати помирають? Чому на нас напала інша країна?». Намагайтесь відповідати чесно і якомога коротше: «Солдати помирають, бо їх поранив ворог. Люди воюють, аби захистити свою країну. На нас напали, бо хочуть захопити нашу землю». Пам’ятайте, що говорити слід якомога простіше.
Мій тато теж загине? – На подібні питання відповідати важко, особливо якщо батько (чи інший родич) – військовий, медик чи волонтер (або перебуває далеко у небезпечній зоні). Не варто піддаватися бажанню сказати звичне й заспокійливе: «Ні, не загине». Зрештою, чи ми самі у цьому певні? А діти дуже чутливі до неправди. Тому варто сказати щось на кшталт: «Ти хвилюєшся, адже тато зараз допомагає відвойовувати країну, так? Ми всі хвилюємося. Але він не сам. Поруч із ним багато чоловіків та жінок, чия робота – захищати один одного. Ми сподіваємося, що він скоро повернеться. Але зараз має справи».
Навіщо нам їхати з дому? – Іноді порушення звичного життя сприймається дітьми дуже болісно. Переїзд, особливо раптовий, може викликати надмірне занепокоєння. У такому випадку можна сказати: «Ми їдемо, аби опинитися далеко-далеко від небезпеки. Подорож може бути нелегкою. Зрештою ми повернемося. Або у нас буде новий дім, більший та кращий».
Бережіть себе і пам’ятайте, що відповідати на дитячі питання слід щиро і якомога простіше. Будьте чесними і послідовними у своїх відповідях. У вас все вийде, а війна обов’язково закінчиться.
https://www.unicef.org/ukraine/parents-children-support-during-military-actions
ЧИМ ЗАЙНЯТИ ДИТИНУ В НАДЗВИЧАЙНІЙ СИТУАЦІЇ
ІГРИ ТА ЗАНЯТТЯ ДЛЯ ДІТЕЙ У НЕЗВИЧНИХ ОБСТАВИНАХ
https://www.unicef.org/ukraine/documents/occupied-child-in-emergency
"ДИТЯЧИЙ САДОК ОНЛАЙН" ВІД НУМО, ЗА ПІДТРИМКИ ЮНІСЕФ, МОН ТА MEGOGO
ЗАПРОШУЄМО ДОШКІЛЬНЯТ НА ЦІКАВІ ТА КОРИСНІ ОНЛАЙН ЗАНЯТТЯ!
https://www.unicef.org/ukraine/stories/numo-nursery-school
План дій
Спостерігайте за станом дитини та реагуйте на її потреби
Проговорюйте емоції
Обіймайте дитину
Дотримуйтесь рутини, наскільки це можливо
Дбайте про себе
Ми з усім впораємося
Команда UNICEF Ukraine разом зі Світланою Ройз підготувала правила підтримки дітей під час евакуації.
Як пояснити, що таке евакуація та для чого родині лишати дім?
«Ми робимо все можливе, щоб ти був/ла у безпеці. І ми будемо у безпеці. Зараз нам з тобою важливо виїхати в інше місто/країну. Ми будемо весь час поряд. Разом із нами їде дуже багато дітей і дорослих. Ми їхатимемо поїздом (машиною, автобусом). Нас зустрінуть добрі люди, які нам допоможуть. Ти бачиш, скільки довкола хороших людей? Значно більше, ніж поганих».
Голос дорослого в цей момент має звучати стійко та впевнено.
Реакції дитини під час евакуації можуть бути різними, важливо бути готовими до того, що вона не хоче залишати будинок, іграшки та друзів. Дорослому в цій ситуації варто підтримати почуття дитини фразою:«Мені теж дуже сумно, мені шкода, що тобі доводиться через це проходити. Якби я міг/могла, я б усе зробив/ла, щоб війна припинилася. Дивися, який ти герой! Ти мені так допомагав і був таким сміливим. Зараз нам важлива твоя допомога, а невдовзі ми будемо в безпеці. Спочатку ми матимемо тимчасовий будинок, а потім повернемося до нашого дому. Я тебе дуже люблю, разом ми обов'язково впораємося».
Дитина може плакати та кричати, батькам потрібно намагатися не осуджувати та не спровокувати виникнення відчуття провини. Коли дитина заспокоїться, запитайте її:«Яку іграшку ти хочеш взяти з собою?».Якщо родина виїжджає в іншу країну, доцільно взяти кілька книг, які написані рідною мовою.
Батькам варто пояснити, що дитина може поставити будь-які запитання, а також дізнаватися про все, що її цікавить і непокоїть.
За можливості запропонуйте дитині взяти з дому те, що для неї найважливіше. Якщо будівля не зазнала ушкоджень, перед виїздом варто запитати:«Давай сфотографуємо будинок, хочеш?
Запитання, які найчастіше ставлять діти з прикладами відповідей:
«Ми їдемо назавжди?»
Відповідь: Я не знаю, чи надовго ми їдемо, але я знаю, що коли вдома буде безпечно – ми одразу повернемося.
«Де ми будемо жити?»
Відповідь: У нас буде тимчасовий будинок, можливо ми житимемо разом із різними людьми, там також може будуть інші дітки (батькам варто говорити те, що вони знають або передбачають).
«А я не побачу моїх друзів?»
Відповідь: Я впевнена/ий, що побачиш, ми зможемо їм дзвонити та писати. Крім цього, в тебе неодмінно з'являться нові знайомі, тож ти матимеш і старих, і нових друзів.
«Коли ми знов побачимо тата?»
Відповідь: Тато приєднається до нас або ми до нього повернемося. Тато буде робити все можливе, щоб скоріше бути з тобою, доню/сину, бо ти – його сонечко. Він тебе дуже любить. Наша любов буде з татом, а татова – з нами.
За можливості показуйте дитині фотографії тієї країни, куди ви прямуєте.
Доцільно встановити правила поведінки, поясніть дитині:«Зараз дуже важливо, щоб ти у всьому допомагав/ла. Будь ласка, роби те, про що ми тебе просимо. Будь поруч, нікуди не тікай. Не ходи з чужими людьми. Намагайся не вередувати. Нам у дорозі не завжди буде зручно, але ми точно впораємося. Домовилися? Дякую!». Домовленість варто закріпити потисканням рук.
Важливо переконатися, що дитина знає своє ім'я, прізвище, а також імена та прізвища батьків. Покладіть до кишені дитини лист з усіма контактними даними.
Дорослий може дати дитині доручення, яке їй під силу: стежити за рюкзачком, піклуватися про іграшку, пити воду тощо.
Дорослим варто нагадувати дитині, що вони готові її вислухати.
Дитині важливо відчувати дорослого – дотики, погляди, голос.
Дорослим важливо сприймати спокійно різні реакції дитини, адже у тривожному стані малеча може стати гіперактивною, примхливою, млявою. Всі ці реакції організму нормальні. Якщо дитина вередує чи скаржиться, її потрібно вислухати. Так дитина отримає можливість спертися на терпіння та розуміння дорослого.
Дякуйте дитині та хваліть її:«Дякую за те, що так допомагаєш у дорозі. Я бачу, що тобі складно, але ти дуже круто справляєшся».
Якщо є регулярні активності, які родина робила під час дороги, за можливості потрібно повторювати їх: читати казку, співати пісню, обійматися, вимовляти слова, які для дитини звичні. Особливо цінно, якщо в родині є свої«секретні слова», які повертають дитині відчуття стабільності.
У дорозі дитину можна розважити іграми, а також розмовами про тварин, у яких будинок завжди з собою (як-от равлики чи краби):«Де б ця тваринка не була – вона вдома. Уяви, що ти равлик і ти в безпечному будиночку».
Коли родина прибула до місця призначення, обов’язково повідомте дитині:«Ми в безпеці. Дякую за те, що ми разом змогли це зробити. Зараз познайомимося з нашим новим будинком, який буде зовсім іншим! Я не знаю, сподобається він нам чи ні, але ми зможемо його зробити нашим, адже наш будинок завжди всередині, ми як равлики (дорослий може доторкнутися зони серця). А до іншого ми з тобою звикнемо. Люблю тебе! У нас обов'язково все буде добре, де б ми не були».
МІННА БЕЗПЕКА: ПРАВИЛА МАЄ ЗНАТИ КОЖЕН!
КАТЕГОРИЧНО ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ:
1. Торкатися знайденого предмета, пересувати його або робити з ним будь-які інші дії, особливо намагатися розібрати або знешкодити його.
2. Проводити будь-які роботи біля знайденого предмета, особливо ті, які можуть викликати навіть незначне коливання ґрунту.
3. Палити, користуватися запальничками, а також іншими джерелами відкритого вогню і предметами, які можуть його утворювати.
4. Користуватися радіоелектронними пристроями (мобільними телефонами, пультами дистанційного керування, сигналізацією автомобілів тощо).
5. Заливати предмет рідинами, засипати ґрунтом, намагатися чимось накрити або здійснювати інші дії на нього: звукові, світлові, теплові, механічні та ін.
6. Допускати скупчення людей безпосередньо поруч зі знайденим предметом.
ЩО РОБИТИ У РАЗІ ВИЯВЛЕННЯ ВИБУХОНЕБЕЗПЕЧНИХ ПРЕДМЕТІВ?
1. Зупиніться, нічого не чіпайте. Зберігайте спокій, уникайте паніки. Запам’ятайте місце виявлення предмета.
2. Попередьте про виявлений предмет осіб, які поруч.
3. Якщо ви або люди навколо виконують якісь роботи – негайно припиніть їх.
4. Відійдіть самі і відведіть людей поруч якнайдалі (не менше 100 м) від знайденого предмета. Водночас відходити необхідно тим самим маршрутом (бажано слід у слід), яким ви прийшли. Якщо відходить група людей, то рухатися необхідно колоною по одному й так само, слід у слід.
5. Повідомте про виявлення підозрілого предмета в правоохоронні органи і спеціальні служби за телефонами 101 зі 102 (повідомлення необхідно робити без поспіху, чітко, із зазначенням точної адреси (орієнтирів) місця знаходження вибухонебезпечного предмета).
6. По можливості до прибуття правоохоронних органів або спеціальних служб вживіть заходів щодо недопущення до небезпечної зони сторонніх людей.
Негайно повідомте про виявлення підозрілого предмета в правоохоронні органи або спеціальні служби.