Летять роки сполоханими кіньми,
Летять, як 60 назад,
Як почались воєнні буревії
І перший розірвавсь снаряд.
І кулі землю засівали,
Орали танки поле невпопад.
Своє життя за наше віддавали
Усі, хто міг тримати автомат.
Вже мирні стеляться тумани над ярами
Отам де лихоліття відгуло.
Та не затьмарилось з роками,
В нашій уяві ожило.
Страшна година вже давно минула
Відклекотіла полум’ям заграв,
А хто за наше щастя згинув
У мармуровім обеліску став.
Автор: Гончар Михайло
Так гарно влітку і весною
В селі, де я росла й живу,
І де завжди буду душею
В місцях, що щиро їх люблю.
А Соколівочка зимою,
Як білий лебідь на воді
Із піднятою головою
Пливе наперекір біді.
Осінь золотом все застеляє
І виблискує сонце вгорі,
Ще в селі я своїм полюбляю,
Коли в небі летять журавлі.
Автор: Засунько Наталія
Куди б не кинуло життя
Я завжди буду приїзджати в своє село ,
Туди де садки й хати.
Все рідне , ще з дитинства миле ,
Де ще дідівськії могили ...
Мене зустрінуть ,як свого
Бо тут початок роду мого ,
Бо тут завжди моя колиска
Моїх братів ,моїх сестер .
Все рідне тут ...і навіть сухе листя
По рідному спада з сільських дерев.
І клуб сільський і вулиці веселі
І пам"ятник загиблим на війні .
Усе таке прекрасне й миле серцю
І рідне все оце мені.
Автор: Гончар Михайло
Свого дорогого дідуся
Я поважаю дуже і люблю,
Над жартами його сміюся,
Його ласкавий погляд на собі ловлю.
Турботливий він , чесний, щирий,
Завжди у гості мене жде.
У його домі я щасливий,
Бо в нього в серці доброта живе.
Дідусь мій – майстер на всі руки
Все вміє, робить доладу-
Домашній млин, щод обмішку змолоти,
Із запчастин-велосипед, на колесі сапу.
Із ним ходити любим на рибалку,
І мрієм коропа впіймати кіл на сто.
Та більше всього хочу відгадати я загадку,
Що вдіяти, щоб дід Василь жив років сто,
Щоб був здоровий, і щоб був щасливий,
Завжди щоб посміхався і радів,
І щоб колись , через багато років,
Моїх онуків ще рибалити навчив.
Автор: Шахрай Юлія Василівна