Освіта  - Полтавський Національний Педагогічний Університет  ім. В.Г. Короленка

 Місце роботи -  ОЗ " Скороходівський ЗЗСО I -III ступенів "

Посада -  соціальний педагог

Життєве кредо - З любов'ю до дітей ,  з добротою до  людей , з повагою до суспільства.

Пройшла  підвищення кваліфікації за напрямками 

                          -Протидія та попередження булінгу (цькуванню) в закладах освіти

                           -Перша домедична допомога в умовах війни

                           -Освіта для всіх :різноманітність,інклюзія  та фізичний розвиток

                           -Психологічна безпека дорослих та дітей під час повітряної тривоги в школі

                           -Протидія торгівлі людьми в Україні. Вплив війни.

                           -Як адаптуватися на новому місці  ВПО ?

    Маю відповідні сертифікати.

 Напрямки діяльності -  профілактика 

                                            -діагностика 

                                            - консультування 

                                            - просвітницька робота

                                             - зв'язки з громадськістю

Працюю з - дорослими  ( батьками , опікунами)

                 -дітьми з 6 років

                 -підлітками

Питання , з якими звертаються діти , батьки : конфлікти між дітьми, поведінка дитини , булінг. професйне самовизначення,  адаптація дитини .

ЩО ТАКЕ БУЛІНГ І ЯК З НИМ БОРОТИСЯ

Буллінг – модне, але неприємне слово

Останнім часом батьки школярів все частіше звертаються до органів освіти зі скаргами про булінг їхніх дітей у школі. Що таке булінг і чому це поняття так різко увійшло до нашого життя? Саме слово «булінг» у перекладі з англійської bullying означає залякувати, дотискати, лякати.

Шкільний булінг – це упереджене та принижуюче гідність ставлення до школяра інших членів освітнього процесу. Це можуть бути як однокласники, так і діти з інших класів і навіть вчителі. Як зазначає відомий дитячий психолог Дмитро Карпачов, учасниками процесу булінгу, або по-іншому – цькування, є не лише школяр, якого буллять і сам призвідник булінгу, а й багато інших осіб.

Буллер - це головний персонаж у процесі булінгу, насмішник і підбурювач, який, обравши жертву, не зводить з неї уваги, ніби тримаючи на прицілі.

Дмитро Карпачов якось сказав, що зазвичай ця дитина має дитячу травму, пов'язану з недолюблюванням її батьками, або навіть із їх відсутністю. Свої дитячі переживання вона втілює в жорстоких і агресивних діях у бік інших слабкіших дітей, які не дають відсіч.

Працювати психологам з дитиною-булером потрібно окремо, ретельно з'ясовуючи підсвідому причину її дій. Найчастіше прості загрози, викликання батьків до школи та інші шкільні методи не дають бажаного результату, адже причина її поведінки набагато глибша.

Жертва – другий головний персонаж з іншого боку процесу. Зазвичай нею стає дитина, що поєднує в собі дві складові:  невміння  за себе постояти і якусь особливу рису (у зовнішності чи характері), що відрізняє її від інших.

Ось кілька прикладів жертв булінгу:

1. Скромна дівчинка відмінниця, яка принципово не дає списувати.

2. Хлопчик іноземець, який погано говорить мовою тієї країни, де він навчається.

3. Син технічної працівниці у школі, який росте без батька.

4. Особлива дитина, яка навчається у класі зі звичайними дітьми.

Але бувають і випадки, коли у учня-жертви лише одна складова: невміння дати відсіч, а він просто випадково перейшов дорогу буллеру.

Це потрібно з'ясовувати .

Ті, що підтримують буллера – це діти, які не мають чітких лідерських задатків, але прагнуть до них, підтримуючи свого кумира. Зазвичай вони не мають власної думки, а хапаються за будь-яке сказане слово буллера і докручують його остаточно, видаючи за своє.

Захисники – найстійкіші, врівноважені та впевнені у собі школярі, які бачать проблему та намагаються її вирішити. Це можуть бути діти-відмінники або діти з неблагополучної сім'ї, які вміють постояти за себе та допомогти іншим. Для цього ще й потрібно мати такі якості, як доброта, сміливість та бажання допомогти.

Схвалюючі – діти, які подумки схвалюють буллера, але вголос говорять тільки, коли їх запитують. Зазвичай, це відбувається тому, що їм просто з якихось причин не подобається жертва, але виховання не дає права говорити це прилюдно. Якщо справа дійде до якогось опитування в школі, вони стануть на бік агресора.

Пасивні захисники – ті ж, що й схвалюючі, лише з боку жертви. У думках їм шкода жертву, але вони вирішують стояти осторонь, а висловлюватися лише у разі потреби. Під час розмов з директором чи психологом, вони стануть на бік жертви.

Пасивні схвалюючі – учні, які десь у глибині душі хотіли б бути лідерами, але вони розуміють, що бути буллером – це не дуже добре. І при цьому вони не висловлюють свою думку і жодними діями не видають те, що вони на боці цього крутого хлопця.

Байдужі – діти, яким все одно, що відбувається навколо, у них є свої справи та проблеми, але їх можна віднести на бік жертви, оскільки вони не проти неї.

Чим загрожує те, що булінг відбувається дуже довго?

Буває, що вчителі не помічають булінгу у школі і він процвітає. Це відбувається тому, що викладачі:

не звертають на це увагу;

думають, що діти пограють та помиряться;

«у них у дитинстві був ніякого булінгу»;

буллер - улюбленець вчителів або син мера міста (місцевого бізнесмена, директора, політика) та інше.

Якщо жертвою стають кілька дітей у школі – це простіше, адже хтось із батьків та й звернеться до потрібних служб.

Але якщо жертва – один учень, та ще й той, у якого нема кому за нього постояти, справа вже гірша. Дитина може отримати серйозну психологічну травму на все життя, бути невпевненою в собі і не вміти спілкуватися з однолітками у дорослому житті.

Буллінг – як боротися?

Поради для батьків, як уникнути буллінгу:

1. Спілкуйтеся зі своїми дітьми і з'ясуйте, які у них проблеми в школі, або чим вони незадоволені вдома.

2. Помічайте зміни успішності дитини з предметів, а також її поведінки з однолітками чи вдома.

3. Дізнайтеся, чи є у неї друзі і як до дитини ставляться .

4. Репетируйте з дитиною можливі відповіді булерам, навіть якщо таких у класі поки що немає.

Спостереження за своїми дітьми допоможуть вам вберегти їх від багатьох проблем

 Сьогодні серед учнівської молоді надзвичайно загострилася проблема насильства, здійснюваного самими дітьми відносно один одного.

 Метою нашої роботи було попередження булінгу, а саме жорстокості та насильства серед підлітків, профілактики злочинів та правопорушень в учнівському середовищі;  виховувати в учнів почуття емпатії та переживання до дитини, яка зазнає насильства; розвивати вміння пошуку шляхів виходу зі складної ситуації; формувати навики відповідальної та безпечної поведінки.

Соціальним педагогом  ОЗ « Скороходівський ЗЗСО I-III ступенів» були проведені наступні заходи:

1.       Година  «Що таке  булінг» з учнями 1 А та 1 Б класу  та    переглянуто  відео  : https://youtu.be/0DLc_jAZ2hA  

2.       Година  «Стоп булінг!»  проведено з учнями  класу 2 А клас 2 Б класу  . Перегляд відео : https://youtu.be/s6IvvTXK4NY

3.        Година « Про булінг для дітей» 3 Б клас    3 А.   Перегляд відео   :  https://youtu.be/p3dzU2WvyJw

4.        Година спілкування  « Стоп Булінг»  4 А 4 Б   класи .   Перегляд відео :  https://youtu.be/p3dzU2WvyJw 

5.        Година спілкування «Що таке булінг»  5 А клас  5 Б .   Перегляд відео :   https://youtu.be/qAZI0_ytGCg      

6.         Година спілкування «Булінг в школі»  6 А клас    6 Б .     Перегляд відео  :    https://youtu.be/qAZI0_ytGCg     

Хто відповідає за дитину до 18 років?

Закон передбачає, що виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. Відповідальність щодо виховання дітей покладена на обох батьків, незалежно від того проживають вони разом чи окремо, оскільки обов'язок здійснювати належне виховання та нагляд за малолітнім є рівним для обох з них. 

Поняття «булінг»

Булінг (цькування) – діяння учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого.

Основними ознаками булінгу (цькування) є:

Наявність сторін – кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу), а також спостерігачі.

Повторюваність /систематичність діяння.

Наявність наслідків у вигляді психічної та/або фізичної шкоди.

Види булінгу

Фізичне насильство найбільш помітне, однак складає менше третини випадків булінгу (штовхання, підніжки, зачіпання, бійки, ляпаси, пошкодження та знищення одягу та особистих речей жертви, а також погляди, жести, образливі рухи тіла та міміки обличчя).

Економічний булінг – крадіжки, пошкодження чи знищення одягу та інших особистих речей жертви, вимагання грошей тощо.

Психологічний булінг – принизливі погляди, жести, образливі рухи тіла, міміки обличчя, поширення образливих чуток, ізоляція, ігнорування, погрози, жарти, маніпуляції, шантаж тощо.

Сексуальний булінг – принизливі погляди, жести, прізвиська та образи сексуального характеру, зйомки у переодягальнях, поширення образливих чуток, сексуальні погрози, жарти тощо.

Кібербулінг – приниження за допомогою мобільних телефонів, інтернету, інших електронних пристроїв (пересилка неоднозначних фото, обзивання по телефону, знімання на відео бійок чи інших принижень і викладання відео в мережу інтернет, цькування через соціальні мережі)

  25 листопада 2023 року стартувала щорічна Всеукраїнська акція «16 днів проти насильства»

Щорічно у світі з 25 листопада до 10 грудня включно проводиться Всеукраїнська акція «16 днів проти насильства». Мета акції – привернення уваги суспільства до проблем подолання насильства у сім’ї, жорстокого поводження з дітьми, протидії торгівлі людьми та захисту прав жінок.

17 грудня 1999 року Генеральна Асамблея ООН оголосила 25 листопада Міжнародним днем боротьби за ліквідацію насильства щодо жінок, але відзначатися він почав ще з 1981 року в пам’ять про трагічну загибель трьох сестер Мірабаль, які були жорстоко вбиті під час диктатури домініканського правителя Рафаеля Трухільо у 1960 році.

Законодавством України передбачені заходи з протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі, захисту прав осіб, які постраждали від такого насильства.

В Україні діє Закон «Про запобігання та протидію домашньому насильству», і з початку 2019 року домашнє насильство в нашій країні вважається кримінальним злочином.

Відповідно до даних Всесвітньої організації охорони здоров’я, насильство є медичною проблемою. Саме тому в Україні ввели системний підхід до виявлення домашнього насильства та надання медичної допомоги.

МОЗ України затвердило наказ, що регламентує надання медичної допомоги дітям і дорослим, які постраждали від домашнього насильства. Затверджений порядок - принципово новий підхід, що включає алгоритми дій медиків і пацієнтів у разі сексуального, фізичного чи психологічного насильства.

Центри соціальних служб територіальних громад району запланували проведення ряду інформаційно-просвітницьких заходів, лекцій, квест-акцій з питань попередження насильства в сім’ї, жорсткого поводження з дітьми та відповідальності за вчинення такого роду діянь. Під час проведення заходів, мешканці громад отримають інформацію, як можна  захистити себе і куди, у разі потреби звернутися за допомогою.

Упродовж шістнадцятиденного періоду акції відзначається 8 важливих дат. Вони створюють символічний ланцюжок, поєднуючи заходи проти насильства стосовно жінок та дії щодо захисту прав людини. Це означає: будь-які прояви насильства над людиною, незалежно від її статі, є порушенням прав людини.

Шістнадцятиденний період акції охоплює наступні важливі дати:

• 25 листопада – Міжнародний день боротьби з насильством щодо жінок;

• 1 грудня – Всесвітній день боротьби зі СНІДом;

• 2 грудня – Міжнародний день боротьби з рабством;

• 3 грудня – Міжнародний день людей з обмеженими фізичними можливостями;

• 5 грудня – Міжнародний день волонтера;

• 6 грудня – Вшанування пам’яті студенток, розстріляних у Монреалі;

• 9 грудня – Міжнародний день боротьби з корупцією;

• 10 грудня – Міжнародний день прав людини.

 відео : https://youtu.be/KOGksdxSvVw?si=gaZmQ6AriAAe_MK1 

25 листопада - Міжнародний день боротьби за ліквідацію насильства щодо жінок

Сьогодні, 25 листопада, — Міжнародний день боротьби за ліквідацію насильства щодо жінок. Його оголосила Генеральна Асамблея ООН ще 1999 року. Відтоді уряди багатьох країн світу та різноманітні організації привертають увагу до цієї проблеми з метою боротьби проти такого явища як насильство.

За інформацією ПРООН, від фізичного домашнього насильства в Україні страждає близько 2-ох мільйонів людей. Згідно зі статистикою, в понад 80-ти % — це насильство чоловіків щодо жінок. Щороку від домашнього насильства гинуть 600 українських жінок. Цьому немає виправдання!

Жінки у всьому світі зазнають фізичного, психологічного, економічного, сексуального насильства. Найчастіше, боротьба з цим – це рух колу. Після умовного «примирення» з кривдником, він у більшості випадках повертається до насильства знову. До того ж масштаби можуть бути більш небезпечними. І не кожна жінка здатна розірвати це коло.

Тож важливо кожному і кожній усвідомити — про проблему не треба мовчати! Жертвам варто звертатися за допомогою до поліції та інших компетентних органів. Кривдник має бути покараний.

Символом проти всіх форм насильства над жінками стала біла стрічка. Вона символізує намір ніколи не чинити, не сприяти чи не залишатися байдужими до насильства проти жінок та викорінити це ганебне і небезпечне явище.

Уповноважений Верховної Ради України з прав людини закликає кожного бути свідомими, не залишатися осторонь проблеми, не замовчувати та не виправдовувати насильство!

Скажіть насильству СТОП!

1 грудня світ відзначає день боротьби з СНІДом та толерантності з ВІЛ-позитивними людьми.

Безумовно, СНІД – це трагедія для всієї людської спільноти. У суспільстві ми повинні з особливим співчуттям і підтримкою ставитися до людей з ВІЛ, адже найчастіше вони відчувають себе самотніми у боротьбі зі страшною недугою.

Головна мета Всесвітнього дня боротьби зі СНІДом − звернути увагу суспільства на цю проблему. Символом боротьби зі СНІДом є червона стрічка, яка була задумана весною 1991 року. Її ідея належить художнику Франку Муру. Проект «Червона стрічка»  символ співчуття, підтримки і надії на майбутнє без СНІДу.

Сьогодні вже немає людини, яка б не чула про ВІЛ, СНІД. Багато людей в Україні вважають себе обізнаними з цього питання. Проте більшість молодих людей вважають, що ця проблема – це щось далеке, що вона їх не стосується і не буде стосуватися в майбутньому. Факти доводять протилежне – кожного року фіксують все більше випадків захворювань на СНІД.

Незважаючи на успіхи медицини, ВІЛ/СНІД все ще залишається невиліковною хворобою. Сьогодні ВІЛ - це не вирок. Люди, які живуть з вірусом імунодефіциту, можуть жити звичайним життям, народжувати дітей, працювати, подорожувати тощо. Достатньо вчасно вживати ліки. Завдяки успішним державним закупівлям через міжнародні організації, Україна повністю забезпечує лікування усіх хворих на ВІЛ антиретровірусноютерапією (АРТ). Якщо ВІЛ-інфекція діагностується вчасно, відразу розпочинається АРТ і надається необхідне лікування пацієнту, а відтак людині гарантується якісне та повноцінне життя.

Всесвітній день боротьби зі СНІДом - це важлива нагода для підняття поінформованості молоді, широких верств населення про проблеми ВІЛ/СНІДу, проблеми людей, які живуть з ВІЛ/СНІДом, звільнення від наркотичної та алкогольної залежності.

Щороку 2 грудня за рішенням Генеральної Асамблеї ООН відзначається Міжнародний день боротьби за скасування рабства. Саме цього дня 1949 року на 4-й сесії ГА ООН було прийнято Конвенцію про боротьбу з торгівлею людьми і з експлуатацією проституції третіми особами.

В України документ набрав чинності 15 лютого 1955 року.

Метою цього Дня є викорінення таких сучасних форм рабства, як торгівля людьми, сексуальна експлуатація, найгірші форми дитячої праці, примусові шлюби, насильницьке вербування дітей для подальшого використання у збройних конфліктах.

Проблема торгівлі людьми не втрачає актуальності і сьогодні в умовах воєнного стану в Україні.

Не варто вважати, що до тенет сучасних работорговців потрапляють люди з низьким освітнім рівнем. Як свідчить статистика, потрапити в рабство може будь-хто, незалежно від віку, статі, освіти чи соціального статусу. Експлуатація може відбуватись як всередині країни, так і поза її межами, а вербувальниками найчастіше є знайомі люди – ті, яким довіряють.

Міністерство соціальної політики України є національним координатором у сфері протидії торгівлі людьми. Відповідно до своїх завдань та функцій формує та реалізує державну політику у сфері захисту прав громадян, які постраждали від торгівлі людьми.

Однією з функцій Мінсоцполітики є здійснення виплати одноразової матеріальної допомоги особам, яким встановлено статус постраждалої від торгівлі людьми.

З 01 грудня 2022 року збільшено одноразову матеріальну допомогу особам, які постраждали від торгівлі людьми, що становить для:

для дітей віком до 6 років – 6 816,00 грн;

для дітей віком від 6 до 18 років – 8 499,00 грн;

для працездатних осіб – 8 052,00 грн;

для осіб, які втратили працездатність – 6 279,00 грн.

У 2022 році 41 особа, яка постраждала від торгівлі людьми, отримала одноразову матеріальну допомогу (відповідно до поданих заяв).

Звертаємо увагу, що статус особи, яка постраждала від торгівлі людьми надає Національна соціальна сервісна служба України.

Не знаєте, як захистити себе?

Звертайтесь на «гарячі лінії»:

15-47 – цілодобова та безкоштовна «гаряча лінія» з протидії торгівлі людьми, запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей (Державна установа «Урядовий контактний центр»);

527 – Національна гаряча лінія з консультування мігрантів та протидії торгівлі людьми (Представництво Міжнародної організації з міграції в Україні);

0 800 500 335 або на короткий номер 116 123 – «гаряча лінія» з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінації (Громадська організація «Ла Страда Україна»).

3 грудня – Міжнародний день людей з обмеженими фізичними можливостями Міжнародний день людей з інвалідністю (International Day of Persons with Disabilities) – Міжнародний день ООН, встановлений резолюцією A/RES/47/3 Генеральної Асамблеї ООН 14 жовтня 1992 року, який відзначається щорічно 3 грудня .

Генеральна Асамблея ООН в 1985-му році на 40-й сесії у спеціальній резолюції запропонувала урядам відзначати 5 грудня як «Міжнародний день волонтерів в ім'я економічного і соціального розвитку» (резолюція № A/RES/47/3), закликавши їх здійснювати заходи для спонукання людей у всіх сферах діяльності пропонувати свої послуги як волонтерів.

Міжнародний день волонтера відзначається багатьма неурядовими організаціями, громадянським суспільством та приватним сектором. Він також підтримується програмою волонтерів ООН.

У своїх щорічних посланнях з нагоди Дня волонтерів Генеральний секретар ООН високо оцінює роль і значення волонтерів незалежно від того, який конкретно діяльністю вони займаються. Він зазначає використання інформаційних технологій в волонтерській діяльності: у створенні баз даних і вебсайтів, розробці навчальних планів для шкіл, а також інших завдань, які можна виконати з домашнього комп'ютера. Генеральний секретар закликає уряди створювати більше можливостей для добровольців в ім'я розвитку.

З 2018 року  Міжнародний день волонтера  зосереджується не лише на відзначенні волонтерства у всіх його аспектах, але й на висвітленні ролі, яку волонтери відіграють у побудові стійких громад. Нинішні підрахунки прирівнюють глобальну волонтерську робочу силу до 109 мільйонів штатних працівників. З них, 30% волонтерської діяльності відбувається офіційно, через організації, асоціації та групи і 70% - через неформальну взаємодію між людьми. Загалом, 60% неформальних волонтерів - жінки.

Волонтери часто першими діють у кризові періоди, допомагаючи мільйонам вижити, незважаючи на ризики. Їхня робота підтримує нашу загальну людяність

— Генеральний секретар Антоніо Гутеріш, Міжнародний день волонтера 2017 року

Міжнародний день волонтерів - це шанс для окремих волонтерів, громад та організацій просувати свій внесок у розвиток на місцевому, національному та міжнародному рівнях. Поєднуючи підтримку Організації Об’єднаних Націй (ООН) із масовим мандатом, Міжнародний день волонтерів - це унікальна можливість для людей та організацій, які залучають волонтерів, працювати з державними установами, некомерційними установами, громадськими організаціями, науковими колами та приватним сектором.

Міжнародний день волонтерів для економічного та соціального розвитку був прийнятий Генеральною Асамблеєю ООН резолюцією 17 грудня 1985 року.

У 2012 році, у відповідь на новий досвід та рекомендації, програма волонтерів Організації Об’єднаних Націй очолила П’ятирічну стратегію Міжнародного дня волонтерів з метою зробити її більш загальновизнаною та належною власністю.

6 грудня - Вшанування пам’яті студенток, розстріляних у Монреалі

У 1970-1980-хх роках багато жінок навчалися у технічних ВУЗах Монреалю та Канади. Система заохочень для жінок у коледжах та університетах викликала незадоволення у незначної частини чоловіків, які вважали такі заходи дискримінаційними. Саме до цієї категорії незадоволених належав 25-річний Марк Лепін, який звинувачував фемінізм та жінок у своїх життєвих негараздах та неможливості потрапити до Політехнічної школи Монреалю.

Масове вбивство у Політехнічній школі відбулося 6 грудня 1989 року, під час якої злочинець Марк Лепін розстріляв 14 студенок та поранив 13 інших в ім'я «боротьби з фемінізмом». Розстріл жінок мав великий резонанс у суспільстві: він загострив увагу на проблемі насильства проти жінок та призвів до жорсткішого контролю за розповсюдженням вогнепальної зброї у Канаді. В пам'ять про напад у Канаді запроваджено Національний день пам'яті та боротьби з насильством проти всіх форм насильства над жінками (символом цього дня є стрічка білого кольору).

Обставини злочину, який скоїв Лепін та мотиви, які він пояснив у передсмертному листі викликали жваве обговорення, а саме загострили увагу на проблемі насильства проти жінок. У Монреалі та декількох інших містах Канади були споруджені меморіали жертвам трагедії.

Насильство щодо жінок та дівчат – одне з найпоширеніших порушень прав людини у світі. Кожна третя жінка (33%) протягом життя, зазнала фізичного та/або психологічного насильства. Це приголомшливий показник. Ґендерно зумовлене насильство (ҐЗН) є глобальною проблемою, яка існує у всіх країнах у тих чи інших формах, включно з сексуальним насильством, домашнім насильством та торгівлею людьми з метою сексуальної експлуатації.

Ґендерно зумовлене насильство спричиняє як безпосередні, так і довгострокові наслідки для фізичного, психічного та сексуального здоров’я жінок та дівчат, і зрештою впливає на їхнє благополуччя, стаючи на заваді повноцінній участі в житті суспільства. Ґендерно зумовлене насильство не лише спричиняє біль та страждання, але й руйнує родини, погіршує ефективність праці, послаблює конкурентоздатність країни та сповільнює її розвиток.

В Україні триває Всеукраїнська акція «16 днів проти насильства», проводяться заходи проти насильства стосовно жінок та дії щодо захисту прав людини, підкреслюючи, що будь-які прояви насильства над людиною, незалежно від її статі, є порушенням прав людини. Нам слід використати уроки минулого для розуміння та обізнаність про всі форми насильства у громадян і створення соціального простору вільного від насильства.

На кінець 2009 Конвенцію підписали близько 140 держав і близько 80 — ратифікували. Україна ратифікувала цю угоду 18 жовтня 2006 року. Документ зобов'язує країни, які підписали його, встановлювати відповідальність за корупцію за законом. Карними вважаються хабарі, присвоєння бюджетних засобів і відмивання корупційних доходів. Згідно з одним із положень конвенції, необхідно повертати кошти до тієї країни, звідки вони надійшли в результаті корупції.

 9 грудня 2003 року, у мексиканському місті Меріда відбулася політична конференція, на якій була підписана Конвенція ООН проти корупції. Цей міжнародний договір зобов'язує держави-члени проводити політику протидії корупції, схвалити відповідні закони і заснувати спеціальні органи боротьби з цим явищем. 

10 грудня у світі відзначають Міжнародний день прав людини, який було засновано 4 грудня 1950 року на засіданні Генеральної Асамблеї ООН.

Головна мета цього свята – проголошення рівності всіх громадян, що є необхідною передумовою свободи, справедливості та миру.

Саме в цей день у 1948 році Генеральна Асамблея ООН прийняла Загальну декларацію прав людини, яка стала видатним документом в історії людства, що започаткував процес створення системи міжнародних стандартів та набуття ними універсального характеру.

Крім основних прав людини, Декларація перелічує політичні, громадянські права і свободи людини, а також права в економічній, соціальній та культурній сферах.

Одним з пріоритетів, зазначених у Декларації, є право на працю, її сприятливі умови, вільний вибір роботи, захист від безробіття, справедливу винагороду, відпочинок та дозвілля, розумне обмеження робочого дня та оплачувану періодичну відпустку.

Міжнародний день прав людини нагадує всім про гідність кожної особистості, невід’ємність її громадянських, культурних, економічних, політичних і соціальних прав, а також про необхідність захищати ці права.

  відео :  https://youtu.be/yNhvvnjGp4A?si=DendDviuDbpyGfAh