Консультації

Як пом’якшити вплив самоізоляції і вийти з карантину без емоційних потрясінь

Сімейний карантин – як пережити вірус і одне одного, як емоційно підготуватися до затяжного перебування разом? Про це стаття The Guardian.

Самоізоляція, на думку психологів, може вражати три критичні компоненти психічного здоров’я: почуття автономії, почуття зв’язку з іншими/спорідненість, компетентність/відчуття ефективності.

Є хороша новина! Вплив самоізоляції можна пом’якшити:

· Діяти на випередження. Можна обговорити сімейний контракт – які виклики для сім’ї можуть виникнути насамперед, які в кожного є сильні сторони, що стануть у пригоді. А також – проговорити занепокоєння і очікування від карантину, та яку роль відведено кожному.

· Бути правдивими. Дорослим важливо слухати, чути і співпереживати страхам дітей. Чесно говорити про ситуацію, але відповідно до віку дітей і в певному контексті. Говорити про факти і почуття відкрито. Добре, коли дітям дадуть відчуття контролю, наприклад, над їхньою особистою гігієною. Дорослим зменшити рівень тривожності допоможе отримування інформації з достовірних!!! джерел.

· Налаштувати структуру. Дотримуватись рутинних справ корисно, але не в надто суворому режимі. Розпорядок дня можна наблизити до звичайного – ранкова гігієна, сніданок, уроки (усі вже майже отримали завдання), час на віртуальне спілкування, фільми, ігри тощо. “Позашкільне життя” – це внутрісімейні уроки танців, вокалу, вивчення іноземної мови, кулінарні майстер-класи.

· Залишатися рухливими. Підтримка фізичної активності критична важлива для підвищення настрою. Це можуть бути звичайні хованки, стрибки на скакалці, стрибки на резинці (згадуємо як ми це робили в нашому дитинстві), йога, мініфутбол, баскетбол, волейбол.

· Робити справи до кінця. Відчуття, ніби ви досягли чогось у період ізоляції, буде важливим і для дітей, і дорослих. Можна вести “корона-щоденник”, в який діти б занотовували свій досвід, чи спланувати перестановку в квартирі або розробити дизайнерський проєкт балкону.

· Дати одне одному простір. Варто подумати – що ви можете робити самостійно, а що – як сім’я. Можна створити невеличкі зони/простори – для гри, для релаксу, для тренувань і свій особистий.

· Залишатися на зв’язку. Відчувати причетність і спорідненість допомагають сучасні технології. Тому важливо залишатися на зв’язку зі своїми родичами, друзями, колегами з роботи.

· Вчитися з отриманого досвіду. Багато тих, хто пережив уже карантин, кажуть: проведений разом із дітьми час допомагає інакше подивитися на роботу вчителів – як не просто навчати дітей, скільки це вимагає терпіння. А ще інакше починають відчувати час – коли не треба нікуди поспішати.


Поради батькам щодо розвитку пізнавальної активності дитини

1. 1. На розумовий розвиток дитини значною мірою впливає повсякденне оточення. Те, що дитина бачить, чує навколо себе, відображається нею, стає матеріалом, над яким працює її розум.

2. У розумовому вихованні велике значення має вико­нання посильних трудових доручень. Трудова діяльністьзбуджує активність та інтереси дитини, збагачує її знан­ня, чуттєві образи й враження.

3. Щоб не гасити дитячої допитливості, потрібно в доступній формі давати відповіді на дитячі запитання, спираючись на найпростіші конкретні факти.

4. Особливо корисно спонукати дитину самостійно знаходити відповіді на запитання.

5. Казковість, фантастичність і, одночасно, неймовір­на реальність мислення дитини формують у неї здатністьдо відкриття.

6. Важливим засобом формування допитливості є заняття з малювання, ліплення, аплікації та інших видів образотворчої діяльності.

7. З дитиною потрібно якнайбільше говорити. При цьому мова батьків повинна бути максимально чіткою.

8. Важливе місце у формуванні допитливості дітей молодшого дошкільного віку займають конструкторські іграшки - будівельний матеріал, розрізні картинки, кольорова мозаїка.

9. Дорослі мають не тільки розширювати, а й збага­чувати словник дитини, удосконалювати правильне вживання граматичних категорій. Говорячи з дитиною, вони повинні вживати нові, доступні для її розуміння звороти, означення, вставні слова, метафори. Поступо­во дитина навчається їх розуміти і вживати у своїй мові.

10. Здатність дітей дивуватись є ґрунтом для вихо­вання інтересу до знань, до праці, формування мо­ральних якостей.


РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО РОЗВИТКУ ПІЗНАВАЛЬНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ДИТИНИ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

Розвиток уваги

1. Для того, щоб підвищити загальну стійкість уваги, подбайте про гігієну розумової праці, освітлення та тем­пературу повітря, відсутність сторонніх звуків.

2. Враховуйте індивідуальні особливості дітей - нер­вові й хворобливі діти частіше відволікаються, ніж здо­рові й спокійні.

3. Спробуйте навчити дитину такого правила: перед тим, як щось зробити, зупинитися («замри») на 10-15 се­кунд. Цього часу часто виявляється достатньо для того, щоб помітно підвищити продуктивність діяльності імпульсивної дитини.

4.Розвивайте довільну увагу - вчіть міркувати вголос.

5.Учіть відстрочуванню дії (дитина пояснює, що буде робити перед виконанням завдання).


07.04.2020


Інклюзивне навчання, передусім, передбачає перебування дитини з особливими потребами в масовому загальноосвітньому дошкільному чи шкільному закладі, оволодіння нею знаннями, вміннями та навичками в ті ж самі терміни, що і здоровою дитиною. Сама ідея інклюзії базується на тому, що життя і побут людей з обмеженими можливостями мають бути найбільш наближені до умов і стилю життя суспільства, в якому вони перебувають. Стосовно дітей з обмеженими психофізичними можливостями це означає, що дитина з особливими потребами має право задовольняти свої потреби так як і всі інші члени суспільства; в сім’ї створюються найкращі умови, а обов’язок місцевої влади – надавати можливості для виховання таких дітей вдома; навчатися можуть практично всі діти, незалежно від наявних порушень.


07.04.2020

Батьки повинні знати, що вивчає їхня дитина

Батьки мають дізнатися, над якими навичками та поняттями дитина працюватиме протягом навчального року. Є щорічні програми для кожного класу, в яких визначаються теми та навички для кожного предмета, їх можна отримати в школі – запитати вчителів або завуча. Якщо учні навчаються за спеціальними програмами, то специфічні поняття та навички, над якими вони працюватимуть протягом навчального року, викладено в ІНП учня. Послідовність тем можна обговорити з учителем. Знаючи, що вивчатиме дитина, батьки зможуть більше уваги приділяти цим темам вдома, аби вдосконалювати нові навички, краще засвоювати інформацію. Наприклад, якщо дитина на одному з предметів вивчає таке специфічне поняття, як «відчуття», то вдома батьки зможуть більше уваги звертати саме на це й пояснювати, як людина за допомогою відчуттів отримує інформацію.


14.04.2020

Домашня допомога

Існує чимало способів домашньої допомоги дитині, яка навчається в інклюзивному середовищі: обговорення шкільних подій, допомога у виробленні та тренуванні нових навичок, обговорення навчальних дисциплін та шкільних досягнень. При цьому батьки дають зрозуміти дитині, що їм важливо чути про її навчальні здобутки, радощі й труднощі. Батьки повинні запитувати свою дитину про друзів, що вона робить на перервах, про успіхи під час виконання спеціальних завдань, тощо. Необхідно цікавитися також планами на завтра та майбутніми подіями. Коли батьки говорять з дитиною про здобутий навчальний досвід, то визнають її старання, витрачені зусилля, досягнення. Це дасть їм змогу визначити поточні потреби й розпочати створювати стратегії, щоб допомогти своїй дитині саме у цих сферах. Стратегії залежатимуть від її здібностей та потреб. Для деяких сімей достатньою формою комунікації зі школою будуть записи у щоденнику. Батьки та вчителі можуть обговорити найкращий формат співпраці й щодня записувати до щоденника, що дитина робила, нагадування чи запитання, а також хороші новини. Таким чином і батьки, і шкільний персонал поінформовані про все, що відбувається щодня. Цю інформацію можна використати під час розмови з дитиною, попрацювати над уроками та з'ясувати інші труднощі.




21.04.2020

Рекомендації щодо коронавірусу 2019-nCoV


Коронавіруси – це велика родина респіраторних вірусів, що можуть спричиняти захворювання: від звичайної застуди до тяжкого гострого респіраторного синдрому.

Основними клінічними ознаками та симптомами коронавірусу є гарячка та утруднене дихання.

У разі появи симптомів, що свідчать про гострі респіраторні захворювання під час подорожі або після неї, мандрівникам рекомендується звернутися до лікаря та надати відомості про історію подорожей.

Стандартні рекомендації ВООЗ для широкої громадськості щодо зменшення впливу та передачі ГРВІ:

  • часто мийте руки або обробляйте дезінфікуючими засобами;

  • під час кашлю та чхання прикривайте рот і ніс паперовою хустинкою. Використану хустку варто негайно викинути та помити руки;

  • уникайте тісного контакту з усіма, хто має гарячку та кашель;

  • якщо маєте підвищену температуру тіла, кашель й утруднене дихання, якнайшвидше зверніться до лікаря та повідомте йому попередньою історією подорожей;

  • відвідуючи живі ринки в районах, в яких зараз фіксуються випадки нового коронавірусу, уникайте контакту з живими тваринами та поверхнями, які контактують з тваринами;

  • не споживайте сирих чи недостатньо термічно оброблених продуктів тваринного походження. Із сирим м'ясом, молоком тощо слід поводитися обережно.

Міністерство охорони здоров'я України та координаційний штаб щоденно надають актуальну інформацію про випадки захворювання, спричинених новим коронавірусом.


23.04.2020

Що це таке арт-терпія?

Арт-терапія включає в себе безліч методів впливу на психіку і емоційну сферу дитини мистецтвом, творчістю, творенням прекрасного. Арт-терапевтичні заняття досить широко використовуються дитячими психологами, психотерапевтами, психіатрами, а також соціальними педагогами і реабілітологами.

Свідчення

Арт-терапія рекомендована великому колі дітей і підлітків різних вікових категорій. Протипоказань до неї немає, тому займатися може кожен бажаючий.

Але першочергово методи і види лікування мистецтвом рекомендовані:

  • дітям, які демонструють труднощі з вираженням почуттів і емоцій (примхливі, істеричні, замкнуті і сором’язливі діти);

  • дітям, що пережили сильний стрес;

  • дітям, які страждають депресією:

  • емоційно нестабільним хлопцям;

  • прийомним дітям, які можуть відчувати почуття власної непотрібності», відторгнення світом;

  • дітям з ООП.

Тільки на перший погляд скептично налаштованого дорослого малювання або ліплення з глини, тіста ніяк не вирішують основної проблеми дитини, якщо у нього невиліковне захворювання або він став жертвою психологічного насильства. Насправді процеси, які відбуваються при арт-терапевтичному занятті, хоч і візуально непомітні, мають величезне значення для реабілітації дитини.

В першу чергу арт-терапія дає можливість дитині виплеснути назовні всі негативні внутрішні емоції, які найчастіше і стають причиною хвороб (страх, гнів, роздратування, нетерпимість, несприйняття оточуючого світу). Після перенесення цих емоцій на аркуш паперу, шматоку глини, в танцювально-рухову активність або в фотознімок дитина відчуває полегшення, а фахівець-психолог отримує можливість виявити тривожні фактори, проблеми і біди дитини, щоб знайти шлях їх вирішення.

Доведено, що навіть один курс арт-терапії підвищує дитячу самооцінку, розвиває в дитині самоконтроль, прищеплює хорошу звичку аналізувати та усвідомлювати свої почуття та емоції, а також розвиває творчі здібності, які, як відомо, є абсолютно у кожної людини на Землі.


Переваги інклюзивного навчання для всіх дітей закладу:

  • виховання толерантності, гуманності, співчуття;

  • формування вміння спілкуватися, співпрацювати з різними людьми;

  • можливість поліпшити власні навчальні результати, допомагаючи іншим.

Переваги інклюзивного навчання для батьків дітей з ООП:

  • краще розуміння особливостей і потреб власної дитини;

  • можливість долучитися до освітнього процесу дитини й отримати підтримку у визначенні її освітньої траєкторії.

Переваги інклюзивного навчання для педагогів і адміністрації закладу освіти:

  • формування в педагогічному колективі відповідних цінностей: цінність кожної дитини, права людини, повага до багатоманітності, співпраця тощо;

  • набуття нового досвіду, розвиток професійних компетентностей;

  • можливість отримувати методичну і консультативну допомогу фахівців;

  • активне залучення батьків;

  • залучення додаткових ресурсів громади.




Що робити, коли і вчитель, і психолог бачать, що в дитини проявляються поведінкові порушення, пов’язані з проблемами нервової системи, а батьки налаштовані вороже і не визнають очевидного?

Потрібно розмовляти із батьками. Звісно, складно радити, не знаючи деталей і обставин.

Проте загальне спрямування розмов може бути таким:

  1. За аналогією із зубним болем: чим раніше звернутись по професійну допомогу, тим менше доведеться пережити неприємного. Батькам потрібно дати зрозуміти, що ще буде підлітковий вік, який загострює всі проблеми і непорозуміння. Щоби впоратись тоді, можливо, варто діяти вже зараз.

  2. Апелювати до того, що спілкування із фахівцями ІРЦ чи ПМПК дасть батьками розуміння, чи це вчителі упереджені до їхньої дитини, чи батьки не помічають важливого. Відвідування спеціалістів ні до чого їх не зобов’язує. Лише рішення батьків, що робити із висновком ІРЦ, вплине на подальший формат навчання. Проте це рішення хоча б ґрнутуватиметься на кваліфікованій думці.

  3. Розповісти, що у випадку, якщо в дитини виявлять особливі освітні потреби, то родина не лишиться із цим на самоті, а зможе отримати підтримку:

– асистента вчителя у класі – дитина матиме більше уваги, як і всі діти в класі;

– кошти з субвенції на розвиткові заняття;

– кошти для закладу, якщо потрібні додаткові матеріали чи знаряддя для їхньої дитини.

  1. Дитина не зазнає цькування в школі, адже педагогічний колектив про це подбає.

Досвід лекторів курсу показує, що м’яке і поступове переконання батьків є дієвим. Хоча на нього часом витрачать до півроку часу.



Рекомендації батькам щодо взаємин з дитиною із особливими потребами!!!

Дитина із особливими потребами потребує постійної батьківської підтримки. Підпорядкувати таку дитину загальноприйнятим правилам поведінки в суспільстві неможливо, тому треба навчитися взаємодіяти і спілкуватися з нею.

· Пам’ятайте, що дитина не винна в тому, що вона особлива. Особливості такої поведінки в кожному конкретному випадку зумовлені певними причинами: проблемами під час вагітності матері, ускладненням під час пологів, психосоціальними причинами (стиль виховання в сім’ї).

· Усвідомте, що виховання та навчання дитини з особливими потребами– це довготривалий, складний процес, що потребує Вашого уміння, терпіння, знання.

· Навчіться давати інструкції: вони повинні бути короткими, не більше 3-4 слів. В іншому разі дитина просто «виключиться» і не почує Вас.

· У взаєминах з дитиною не допускайте «вседозволеності», інакше дитина буде маніпулювати Вами. Чітко визначіть і обговоріть з дитиною, що можна, а що не можна робити вдома, в дошкільному закладі.

· Для підняття самооцінки, віри дитини в свої можливості – хваліть її за успіхи і досягнення, навіть самі незначні.

· У повсякденному спілкуванні з дитиною із особливими потребами уникайте різких заперечень, тому що такі діти є імпульсивними і відразу ж відреагують на заборону непослухом або вербальною агресією. В цьому випадку треба говорити з дитиною спокійно і стримано, бажано дати можливість вибору для малюка.

· Разом з дитиною визначте систему заохочень і покарань за хорошу і погану поведінку. Визначіть систему правил поведінки дитини в групі дошкільного закладу, вдома. Просіть дитину вголос промовляти ці правила.

· Старанно, своєчасно виконуйте побажання і завдання педагогів. Не нехтуйте порадами педагогів щодо необхідності консультування та лікування у лікарів–фахівців.

· Намагайтеся щоденно закріплювати завдання, по можливості, в ігровій формі. Допомагайте дитині, але не виконуйте завдання за неї.

· Якщо дитина втомилася – дайте їй невеликий відпочинок, або займіть її іншою діяльністю.

· Не вимагайте від дитини більше, ніж вона може.

Корекція затримки психічного розвитку дітей потребує тривалої і систематичної роботи, яка охоплює всі види її діяльності. Через це дуже важливо, щоб корекційним завданням було підпорядковане не тільки заняття, а й режимні моменти, організація дозвілля дитини, де знайдуть корисне застосування різні розвиваючі ігри, відповідно до віку і можливостей дитини.

Подібні розвиваючі ігри можна з успіхом проводити й вдома, тим самим підтримуючи навчальний потенціал дитини.