План

1. Японія на початку ХХ ст.

2. Японія після Першої світової війни

3. Мілітаризація країни.

1. Японія на початку ХХ ст.

1. Японія на початку ХХ ст. На відміну від Індії та Китаю, Японія вступила у ХХ ст. сильною та доволі стабільною країною. Особливістю економічного підйому на початку ХХ ст. був ряд реформ, що розпочалися в період правління імператора Муцухіто — «доба Мейдзі».Серед азійських країн Японія була першою та єдиною країною, що самостійно стала на шлях капіталістичного розвитку. У Японії перехід до монополістичного капіталізму збігся з епохою промислового перевороту. Перші монополії тут виникли вже на ранньому етапі розвитку промислового капіталізму.На початку XX ст. Японія залишалась аграрною країною: 2/3 її населення працювало в сільському господарстві. Орендна плата часом становила 65–70 % урожаю, орендар повинен був ще й відробляти на землі поміщика. У землеробстві використовувалася застаріла техніка (заступи й сапи). Слаборозвиненим було також тваринництво. Дуже вузьким був внутрішній ринок Японії. Тому в 70–90-х роках XIX ст. японська буржуазія і поміщики виявляли підвищений інтерес до опанування зовнішніх ринків, почалася експансія Японії на Далекому Сході. Японський капіталізм із самого початку набув специфічних ознак воєнно-феодального імперіалізму - це означало панування в економічному житті монополій. Світова економічна криза 1900-1903 рр. прискорила монополізацію японської промисловості («Міцуї», «Міцубісі», «Сумімото», Ясуда»)Характерною рисою політичного життя тогочасної Японії стало наростання мілітаризму. На початку ХХ ст. в Японії сформувалася доктрина паназіатизму. («Азія для азіатів»). Особливістю економіки був високий рівень протекціонізму - захист власної економіки від іноземної конкуренції.

Завдання 1: Виписати особливості ( їх 4) розвитку Японії на поч. ХХ ст.?

Завдання 2: Опрацювати параграф 21 п. 1, 2, 6 та подивитися відео. Відповісти на запитання:

У чому полягали схожість і відмінність тоталітарного режиму в Японії з тоталітарними режимами в Італії та Німеччині? Оформити відповідь у формі міні-твіра.

«Білі мають походження, з слів їхнього власного вченого Дарвіна, від мавп. Ми ж, японці, походимо від богів», – говорив генерал Ямасіта, маючи на увазі старі літописи які розповідають про те, як потомки небесних богів прийшли в Японію й заснували тут своє царство.

3. Мілітаризація країни.

Ідеологічним прикриттям нагнітання мілітаристських настроїв слугувала ідея про нібито божественне походження Японії. У школах дітям розповідали, що їхня батьківщина - священна земля, якою безперервно управляють нащадки міфічного імператора Дзімми, нащадка верховної богині синтоїзму Аматерасу, саме слово сінто перекладається з Японської як «шлях богів».. У центрі шкільної карти «Сусіди Японії» було позначено японську столицю Токіо, а довкола неї було проведено п'ять кіл, що означали етапи експансії Японії. Перше коло охоплювало власне Японію, друге - тихоокеанські острови, Корею, Маньчжурію і частину Монголії, третє - Північний Китай і частину російського Сибіру, четверте - решту Китаю, Індокитай, Борнео й Гавайські острови, п'яте - західне узбережжя США й Канади, Австралію.

Найрадикальнішими виразниками шовіністичних ідей було угруповання «молодих офіцерів» ("старими" в армії вважалися вихідці з самураїв, учасники російсько-японської війни 1904-1905 рр.). Вони вимагали встановлення воєнної диктатури і повернення до традиційної експансіоністської політики. Під їх впливом у квітні 1927 р. до влади прийшов уряд генерала Танаки, 27 червня — 7 липня 1927 р. в Токіо під головуванням Танаки відбулася Східна конференція Рішення конференції визначили сутність таємного меморандуму Танаки, що мав розгорнутий план агресії та встановлення панування Японії в Південно-Східній Азії та в басейні Тихого океану.

Завдання 3. Розкрити зміст та основні ідеї меморандуму Танака; та відповісти на питання до документу:

1. Яка причина появи даного документа?

2. Як цей документ характеризує агресивні плани правлячих кіл Японії?

З меморандуму Танаки Гіїті: "Позитивна політика в Маньчжурії та Монголії". 25 липня 1927 р.

До Маньчжурії та Монголії входять провінції Финтянь, Гірін, Хейлунцзян, а також Зовнішня Монголія та Внутрішня Монголія. Три східні провінції були недосконалим у політичному аспекті районом на Далекому Сході. З метою самозахисту і заради захисту інших Японія не зможе усунути утруднення у Східній Азії, якщо не буде провадити політику "крові та заліза". Але, здійснюючи цю політику, ми опинимося віч-на-віч з Америкою, яка нацьковує на нас Китай, здійснюючи політику боротьби проти отрути з допомогою отрути. Якщо ми в майбутньому схочемо перебрати контроль над Китаєм, ми повинні будемо розтрощити Сполучені Штати. Але заради того, щоб завоювати Китай, ми повинні спершу завоювати Маньчжурію та Монголію. Заради того, щоб завоювати світ, ми повинні спочатку завоювати Китай. Заради того, щоб здобути справжні права у Маньчжурії та Монголії, ми повинні використати цей район як базу для проникнення до Китаю під приводом розвитку нашої торгівлі. Оволодівши всіма ресурсами Китаю, ми перейдемо до завоювання Індії, країн південних морів, а після цього до завоювання Малої Азії, Центральної Азії та, нарешті, Європи. Що ж до прав Маньчжурії, то ми повинні здійснити рішучі кроки на основі 21-ї вимоги й домогтися для забезпечення прав, що ми здобули, такого:

1) Після закінчення строку договору про торговельну оренду ми повинні отримати можливість продовжити термін його дії за нашим бажанням.

2) Японські громадяни повинні мати право роз’їжджати й жити у східній частині Внутрішньої Монголії та проводити там комерційну і промислову діяльність.

3) Ми повинні отримати право на експлуатацію 19 вугільних шахт і залізних копалень у Финтяні та Гіріні, а також право на експлуатацію лісових багатств.

4) Ми повинні отримати переважне право на будівництво залізниць у Південній Маньчжурії й Східній Монголії та на розміщення позик для таких цілей.

Тема Латинська Америка. Дедлайн 27.03

Уважно прочитати параграф 23, відповісти на запитання

Расовий склад та особливості соціального становища країн Латинської Америки

...Процеси міжрасового змішування призвели до появи значної кількості мулатів (нащадків білих і негрів) і метисів (нащадків білих та індіанців), які на початку XX ст. становили більшість населення Латинської Америки. Для Латинської Америки тих років були характерними різкі соціальні контрасти. Місцева олігархія купалася в розкошах, а основні маси промислових робітників і працівників села ледь животіли. Переважній більшості селян були недосяжні одяг і взуття фабричного виробництва. Зібраного врожаю вистачало лише на то, щоб прогодуватися, їхні діти не ходили до школи. Мільйони родин голодували. Околиці Буенос-Айреса, Сантьяго та інших столиць були оточені «кварталами бідноти», забудованими саморобними хатками з каменю, шматків бляхи та фанери. У цих районах не було ані електрики, ані каналізації, часто спалахували епідемії, що позбавляли життя сотні тисяч людей. Основна маса населення була неписьменною...

Запитання

1. Ким була переважна більшість населення латиноамериканських країн на початку XX ст.?

2. У чому полягала особливість соціальної структури країн Латинської Америки?

3. Чому країни Південної та частини Північної Америки називають саме латиноамериканським?

Специфіка товарного виробництва ЛА

Так склався своєрідний уклад життя країн Латинської Америки, центром якого стали великі земельні володіння, латифундії, а їх господарями — нащадки іспанських дворян, котрі переселилися й використовували працю безземельних селян — пеонів, індіанців, а головне негрів-рабів. Незалежні латиноамериканські держави утворилися ще на початку XIX ст. Тут утвердилася республіканська форма правління. Конституції країн регіону зазвичай наслідували Конституцію США. Законодавча влада належала Національному конгресу, що мав дві палати. Главою держави був президент. Проте парламентаризм і демократія багато в чому залишалися формальними. Будь-яке реальне поширення прав і свобод загрожувало існуванню латифундій. Влада в цих республіках належала різноманітним кланам латифундистів і набувала форми особистої влади вождя (каудильйо), який безпосередньо спирався на армію. Величезну роль у країнах відігравала верхівка армії — генерали та офіцери, які походили з землевласницької аристократії. Армійська верхівка часто визначала напрямок політики, здійснювала військові перевороти і ставила каудильйо (сильний лідер).

Запитання

1. У чому полягала особливість колонізації Латинської Америки?

2. Як ви розумієте поняття «латифундизм»?

3. Якою була форма державного правління в більшості країн?

Політика «Доброго сусіда»

Вплив інших держав на економіку Латинської Америки. В економічній сфері країни ЛА через їхній аграрний розвиток залежали від Великої Британії, а починаючи з повоєнного періоду — від США. З 20 республік найвпливовішими й великими були Бразилія, Аргентина і Мексика. Державами з великими потенційними можливостями були Венесуела, Перу, Чилі. Частка колоніальних володінь, що належали США, Франції, Великій Британії та іншим країнам, була незначною (всього 2,5% території, до 4,5% населення). У той період система ринкових відносин майже повністю сформувалася в Аргентині, Уругваї, Чилі, Мексиці, Бразилії, а в Болівії, Парагваї вона лише зароджувалась. У межах світової господарської системи ЛА відігравала роль аграрно-сировинної ланки. Країни Латинської Америки вивозили продукцію гірничодобувної промисловості, сільськогосподарську сировину і продовольство, а завозили машини, обладнання і споживчі товари. Кожна з них виробляла здебільшого щось одне: Бразилія — каву, Аргентина — збіжжя і м’ясо, Чилі — мідь і селітру, Болівія — олово, Перу — срібло і бавовну, Венесуела — нафту і залізну руду, Коста-Ріка і Гватемала — банани. Все це створювало виняткову залежність економіки латиноамериканських країн від кон’юнктури (становища) світового ринку.

Після проголошення «доктрини Монро» США вважали країни ЛА своєю сферою впливу. До середини XX ст. вони витіснили з регіону основних суперників: Німеччину, Францію, Англію. Проте засилля іноземного капіталу призвело до антизахідного руху. Посилення антизахідних, особливо антиамериканських, настроїв змусило США скоригувати політику в ЛА. Президент Рузвельт заявив, що США проводитимуть політику «доброго сусіда» і не здійснюватимуть інтервенції(втручання).

Запитання

1. Від яких держав світу найбільше залежали латиноамериканські країни? Чому?

2. Чому країни Латинської Америки залежали від кон’юнктури світового ринку?

3. Якою була спеціалізація латиноамериканських країн?

Особливості політичної ситуації

Аргентина

До 1916 р. країною управляли консерватори, яких підтримували латифундисти. Період їх правління характеризувався розвитком економіки, що перетворив Аргентину на виробника м’яса і зерна у світі; цей час позначено стрімким зростанням населення країни, розвитком освіти і культури. 1912 р. було прийнято закон про загальне виборче право і таємне голосування. Цей закон дав змогу партії більшості, радикалам, домогтися обрання на посаду президента свого лідера І. Іригойєна. Прихильники Ірігойена наполягали на подальшому проведенні реформ, розрахованих на ослаблення позицій іноземного капіталу і поміщицько-буржуазної олігархії. За правління (1916-1922) Іригойєна вдалося відстояти нейтралітет Аргентини під час І світової війни.

Чилі

У вересні 1924 р. група вищих офіцерів здійснила в Чилі військовий переворот і привела до влади військову хунту (військове об’єднання). Вона протрималася при владі 4 місяці. У лютому 1927 р. владу в країні знову захопили військові. їхнім ставлеником став полковник К. Ібаньєс, який встановив свою диктатуру. Він розпустив парламент, заборонив ліві організації. Зразком для наслідування для нього був Муссоліні.

Куба

У 1925 р. на Кубі була встановлена диктатура президента Х. Мачадо. Він обмежив діяльність всіх політичних партій і організацій, сприяв проникненню іноземного капіталу в країну. У 1933 р. група офіцерів-змовників заарештувала його і вислала з країни. Новим диктатором став начальник генштабу збройних сил Ф. Батіста, що на довго взяв владу у свої руки. Новий кубинський режим активно підтримували США.

Нікарагуа

У Нікарагуа антиолігархічні сили об’єдналися навколо А. Сандіно, який з 1926 р. очолив повстання. У 1932 р. сандіністи підійшли до столиці Манагуа. Почалися переговори з урядом, але у 1934 р. Сандіно, який розпустив армію і повірив владі, був вбитий за наказом командувача гвардії А. Сомоси. Через два роки Сомоса захопив владу в країні й встановив один з найбільш кривавих режимів у Латинській Америці. Диктатура його клану продовжувалася довгі роки.

Бразилія

Диктаторський режим у Бразилії встановився з обранням президентом А. Бернардеси, який був главою в 1922–1926 рр. Діяльність уряду Бернардеси викликала невдоволення в суспільстві, незважаючи на стабілізацію в економіці.

У 1926–1930 рр. президентом був В. Луїс, який представляв «кавову олігархію» і застосовував авторитарні методи управління. Однак економічна криза, що розпочалась в 1929 р., різко погіршила становище населення і загострила політичні протиріччя. Згодом до влади прийшов лідер Ліберального альянсу Жетуліо Варгас. Наприкінці 30-х рр. він також удався до диктаторських методів управління. Його правління продовжувалося до 1945 р. Йому вдалося розвити економіку країни. Закони в соціальній сфері поліпшили становище населення, багато було зроблено у освіті і культурі.

Висновки.

• Деякі уряди країн Латинської Америки вдавалися до силових методів вирішення внутрішніх і зовнішніх проблем своїх держав, часто використовуючи армії, здійснюючи військові перевороти.

• У 30-х pp. у багатьох країнах активізували свою діяльність фашистські організації, які мали певні особливості:

• в латиноамериканських країнах не було фашизму європейського зразка, існували різноманітні профашистські течії;

• загроза фашизму в деяких державах (Аргентина, Бразилія, Чилі) виникла ззовні — через проникнення в ці країни фашистських держав.

• Діяльність профашистських сил спільно з місцевими реакційними силами була великою загрозою для багатьох країн регіону.

Завдання: подивитися відео про країни Латинської Америки.

Дата урока 30.03

Тема: Утворення вогнищ Другої світової війни. Створення блоку Рим – Берлін – Токіо і політика «умиротворення» агресора та її крах.

Дедлайн: 2.04

1. Вправа «Квадрат Полібія».

Знайдіть зашифроване слово.

1 2 3 4 5 6

1 А Б В Г Ґ Д

2 Е Є Ж З И І

3 Ї Й К Л М Н

4 О П Р С Т У

5 Ф Х Ц Ч Ш Щ

6 Ю Я Ь — — —

Ключ: 46; 35; 25; 43; 41; 45; 13; 41; 43; 21; 36; 36; 62.

Опрацюйте текст підручника параграфа 25.

1.Прочитайте короткі тези щодо впливу світової економічної кризи 1929 – 1933 рр. на міжнародні відносини.

Тези:

· загострення міжнародних відносин та поява осередків нової війни;

· небажання початку війни більшості країн;

· орієнтація на зменшення військових витрат і полегшення фінансового тягаря репарацій та боргів;

· січень 1930 р. міжнародна конференція у Лондоні з обмеження морських озброєнь;

· лютий 1932 р. конференція з роззброєння в Женеві, що завершилася безрезультатно;

· 1931 р. введення мараторію на виплату репарацій;

· 1932 р. ліквідація репараційних зобов’язань Німеччини;

· 1933 р. світова економічна конференція у Лондоні, яка завершилася безрезультатно.

Політика «умиротворення» агресора

Ініціатори

Великобританія (прем’єр-міністр Н. Чемберлен) та Франція

Причини

· Суперечності між Францією та Великобританією, яка остерігалася надмірного посилення Франції на континенті і тому шукала противагу в Німеччині.

· Пом’якшення найбільш жорстких умов Версальського договору, що призвело до досить спокійної реакції західних держав на їх порушення Гітлером.

· Небажання громадськості західних країн втягуватися в нову війну.

· Нерозуміння західними державами небезпеки політики та постаті Гітлера.

Наслідки

· Стратегічна поразка Франції та Великобританії в Мюнхені 1938 р.

· Перетворення Німеччини на наймогутнішу державу в Центральній Європі.

· Посилення впевненості Гітлера у безкарності своїх дій.

· Втрата реального шансу запобігти новій світовій війні.

Відповісти на запитання коротко та відправити на електрону адресу до 02.04.20.

1. Яка подія відбулася 18 вересня 1931 р.?

2. До чого, на вашу думку, призвела безкарність Японії?

3. Щодо яких територій мала претензії Італія?

4. Коли Італія вдерлася на територію Ефіопії?

5. Що передбачав протокол «Вісь Берлін-Рим-Токіо»?

6. Яка головна мета країн-учасниць блоку?

7. Які домовленості було укладено між Німеччиною та Великою Британією у 1935 р.?

8. З якою країною Франція уклала договір про взаємодопомогу у 1935 р.?

9. Коли Австрія опинилася під контролем Німеччини?

10. Коли Німеччина окупувала Австрію?

11. Які наслідки для Чехословаччини мала Мюнхенська угода 1938 р.? (

12. Проти якої країна Італія здійснила агресію? Коли це сталося?

Дата урока 02.04

Тема: Англо-франко-радянські переговори в Москві. Пакт Молотова-Ріббентропа.

Дедлайн: 3.04

Завдання : Опрацювати параграф 26 з всесвітньої історії. відповісти на питання : І 1-3; ІІ 1-2, ІІІ 1-2 ст. 158 письмово, та відповідь відправити на ел.адресу.

Додаткова інформація

Англо-франко-радянські переговори

Рік

1939 р.

Місце проведення

Москва

Передумови

· входження СРСР до Ліги Націй у 1934 р.

· окупація Німеччиною Чехо-Словаччини та Клайпедської області Литви навесні 1939 р.

· розчарування країн у політиці умиротворення агресора й потреба створення системи колективної безпеки.

Вимоги СРСР

· право вводити на територію країн Східної Європи та Прибалтики свої війська у разі загрози агресії.

· право проходження радянських військ через Польщу та Румунію у випадку війни з Німеччиною.

Вимоги західних держав

· приєднання СРСР до системи гарантій країнам Центральної та Східної Європи, передусім Польщі.

Результати

· переговори завершилися безрезультатно.

· у серпні 1939 р. СРСР починає паралельні переговори з нацистською Німеччиною про укладення договору.

Пакт Молотова-Ріббентропа:

1) учасники: Й. Ріббентроп, В. Молотов, Й. Сталін.

2) зміст:

· договір укладено на 10 років з автоматичним продовженням його дії на наступні 5 років за взаємним бажанням обох сторін;

· зобов’язання сторін не нападати одна на одну як окремо, так і разом з іншими державами;

· гарантія взаємного нейтралітету у разі війни однієї з країн;

· зобов’язання СРСР і Німеччини не брати участі у коаліціях держав, спрямованих відповідно проти Німеччини чи СРСР.

3) результати: пакт сприяв розв’язуванню Другої світової війни.

Дата урока 03.04

Тема: Узагальнення Передумови Другої світової війни. Тест.

Дедлайн: 3.04

Завдання: Пройти тестування. Переглянути оцінку. Тест можна проходити тільки один раз!

Опрацювати параграфи 27,28 та даний матеріал уроку; відповісти на запитання, відповіді надіслати на електрону адресу.

Друга світова війна стала найбільш масштабною і найбільш жорстокою в історії людства. Воєнні дії відбувалися на території Європи, Азії, Африки й Австралії, на усіх морях і океанах. У війні брала участь 61 країна світу, 80 % населення Землі. На території 40 країн було мобілізовано 110 мільйонів чоловік; втрати сягнули 50-55 мільйонів. Війна знищила тисячі міст і сіл, безліч матеріальних цінностей та визначних пам’яток культури. У ході війни вперше були застосовані нові види зброї, у тому числі атомна бомба.

Жахливі наслідки Другої світової війни вимагають осмислення й опанування кожним новим поколінням, засвоєння нами конче необхідних й актуальних уроків історії, адже кожного з нас турбує питання, чому так сталося.

Питання про причини Другої світової війни залишається в історичній науці досить дискусійним і не має однозначної відповіді. Ключем до їх розуміння повинна стати оцінка війни як продовження політики певної держави, насамперед її правлячих кіл, насильницькими засобами.

Запишить у зошит причини війни, опрацювавши відповідний текст підручника.

• Причини війни:

• 1. Версальсько-Вашингтонська система, яка зумовила нове загострення міжнародних суперечностей.

• 2. Нерівномірність економічного і політичного розвитку провідних країн світу.

• 3. Світова економічна криза 1929-1932 рр. («Велика депресія»), яка ще більше поглибила суперечності між великими країнами.

• 4. Прагнення агресивних держав до нового поділу світу, загарбання колоній, джерел сировини та ринків збуту.

Нацистська Німеччина:

Розраховувала поневолити сусідні країни, розгромити Радянський Союз, створити нову колоніальну систему в Африці, на Близькому Сході; прагнула панування в Європі і світі

Фашистська Італія:

Бажала перетворити Середземне море в Італійське озеро, підпорядкувати собі країни Бал панського півострова і Близького Сходу, частину Східної і Північної Африки

Мілітаристська Японія:

Мала намір захопити Китай, частину СРСР, Бірму, Індонезію, Філіппіни та інші країни в басейні Тихого океану; прагнула світового панування

5. Політика «умиротворення» агресора з боку правлячих кіл Великобританії та Франції у поєднанні з американською політикою ізоляціонізму.

ПЕРІОДИ ВІЙНИ

Перший період

1 вересня 1939 р. — 22 червня 1941 р.

Початок Другої світової війни: від нападу Німеччини на Польщу до агресії проти СРСР

Другий період

22 червня 1941 р. — 18 листопада 1942 р.

Розширення нацистської агресії: від нападу Німеччини на СРСР до початку контрнаступу радянських військ під Сталінградом

Третій період

19 листопада 1942 р. — 5 червня 1944 р.

Корінний перелом у ході війни: від контрнаступу радянських військ під Сталінградом до відкриття Другого фронту і наступу в Україні

Четвертий період

6 червня 1944 р. — 8 травня 1945 р.

Розгром фашизму і нацизму в Європі: від відкриття Другого фронту до капітуляції Німеччини

П’ятий період

9 травня 1945 р. — 2 вересня 1945 р.

Розгром мілітаристської Японії: від капітуляції Німеччини до капітуляції Японії

Робота з джерелами інформації

Документ 1

«Справа не в Данцігу, — казав Гітлер. — Для нас мова йде про розширення життєвого простору і забезпеченні постачання, а також про розв’язання балтійської проблеми».

Документ 2

«Згідно з планом «Вайс», затвердженим Гітлером 11 квітня 1939 р., проти Польщі було спрямовано 58 дивізій з 75, що їх налічував вермахт, два повітряні флоти (1 тис. бомбардувальників, 105 винищувачів). Загальна кількість німецьких солдат і офіцерів становила 2 млн чоловік. їм протистояла польська армія — 1,35 млн солдатів і офіцерів (30 піхотних дивізій, 10 резервних дивізій, 22 кавалерійські бригади, що були об’єднані у 6 армій і групу «Нарев»). Польща мала 29 рот застарілих панцирників, 9 рот легких танків, близько 500 літаків застарілих конструкцій. Війська були розтягнуті уздовж кордону».

Запитання 1:

• 1. Чому війну Німеччина розпочала саме з нападу на Польщу?(письмово)

• 2. Порівняйте співвідношення військових сил, спрогнозуйте результати протистояння між Польщею і Німеччиною. Чи вдасться Польщі вистояти проти Німеччини?(усно)

2 жовтня 1939 р. Польща капітулювала. До літа 1941 р. Німеччина окупувала дев’ять європейських держав. Румунія, Угорщина, Болгарія та Фінляндія стали союзниками Гітлера. Швеція, Швейцарія та Ісландія залишились нейтральними. Японія захопила французькі колонії в Індокитаї.

Розпочавши Другу світову війну, Німеччина за підтримки Італії фактично встановила свою гегемонію в Європі.

План «Барбаросса». Напад Німеччини на СРСР

22 червня 1941 р., згідно з директивою Гітлера № 21 «План “Барабаросса”», підписаною фюрером 18 грудня 1940 р., німецькі війська перейшли в наступ на СРСР — розпочалася Велика Вітчизняна війна, яка тривала до травня 1945 р.

Німецький генеральний штаб і сам Гітлер не без задоволення добирали назви для своїх воєнних планів.

План захоплення Польщі називався «Вайс» («Білий»), Франції, Нідерландів та Бельгії — «Гельб» («Жовтий»), жіночим іменем «Маріта» називалася операція із загарбання Греції і Югославії.

Для плану війни проти СРСР фашистські воєначальники обрали ім’я жорстокого германського імператора Фрідріха Барбаросси. Барбаросса (Рудобородий) жив у XII ст., командував лицарським військом і пролив багато людської крові.

Назва «Барбаросса» («Barbarossa Fall») визначала характер війни — жорстокий, винищувальний, руйнівний. Такою і замислювалась фашистською верхівкою війна.

30 березня 1941 р. на великій нараді Гітлер у двогодинній промові говорив про поділ Радянської країни між Німеччиною та її союзниками.

Було сказано про те, що необхідно знищити 30 млн слов’ян, потім чисельність населення буде обмежена кількістю, необхідною для обслуговування арійської раси. На реалізацію плану «Барбаросса» відводилося півтора-два місяці. Німецький наступ на

Радянський Союз мав розвиватися з трьома основними стратегічними напрямами. Група армій «Північ» наступає зі Східної Пруссії через Прибалтійські республіки на Псков, Ленінград; група армій «Центр» — з району Варшави на Мінськ, Смоленськ, Москву; група армій «Південь» — з району Любліна на Житомир, Київ. Головний удар спрямований на Москву.

Фашисти вважали, що падіння столиці приголомшить радянських людей, вони втратять волю до боротьби, розгубляться. Тоді німцям залишиться лише знищити окремі осередки опору. Війна закінчиться після захоплення Москви.

• Радянсько-німецький фронт

• 10 липня — 10 вересня 1941 р. — Смоленська битва — група армій «Центр» зупинена на підходах до Москви.

• 7 липня — 19 вересня 1941 р. — оборона Києва — оточення військами групи армій «Південь» військ Південно-Західного фронту генерала М. Кирпоноса.

• 5 серпня — 16 жовтня 1941 р. — оборона Одеси.

• 8 вересня 1941 р. — початок блокади Ленінграда (тривала 900 днів) — голодною смертю загинуло понад 800 тис. жителів міста.

• 5 грудня 1941 р. — початок радянського контрнаступу під Москвою, ворога відкинуто від столиці на 150-300 км.

Висновок: План німецької «блискавичної війни» проти СРСР було зірвано. Однак становище на Східному фронті залишалося критичним.

Причинами невдач Червоної армії в 1941-1942 рр. визначають:

1. Політичні і стратегічні прорахунки радянського керівництва.

2. Репресії 1937-1938 рр. командного складу Червоної армії.

3. Відсутність ініціативи серед офіцерів в умовах диктатури Сталіна.

4. Німецька армія мала досвід воєнних операцій 1939-1940 рр. і потенціал всієї Європи.

• Тихоокеанський театр воєнних дій

• 7 грудня 1941 р. Напад японців на американську військово-морську базу Перл-Харбор на Гавайських островах — фактично припинив існувати Тихоокеанський флот США. США і Великобританія оголошують війну Німеччині.

• 10 грудня 1941 р. — оголошення урядом Китаю війни Німеччині та Італії.

• 11 грудня 1941 р. — оголошення Німеччиною та Італією війни США.

Висновок. Напад на Перл-Харбор спонукав США вступити у війну. Невдовзі ситуація почала швидко змінюватися. США і Великобританія перекидали свої сили з Атлантики в Тихий океан, до того ж вони мали значно більший економічний потенціал, ніж Японія. Війна в Азії та на Тихому океані набула тривалого характеру.

Завдання

Знайдіть на карті Перл-Харбор та інші географічні об’єкти, де у грудні 1941 р. точились військові дії.

Створення Антигітлерівської коаліції

Антигітлерівська коаліція — об’єднання країн з метою боротьби проти нацистської Німеччини (СРСР, Англія, США, Франція та ін.).

• 12 липня 1941 р. — англо-радянська угода про спільні дії у війні проти Німеччини.

• Серпень 1941 р. — підписання Ф. Рузвельтом та В. Черчиллем Атлантичної хартії — програмового документа, до якого згодом приєднався й СРСР.

• 7 листопада 1941 р. — поширення Конгресом США закону про ленд-ліз, який поширювався на СРСР (військова допомога під час війни країні, яку було піддано нападу).

• 1 січня 1942 р. — підписання у Вашингтоні представниками 26 держав Декларації Об’єднаних Націй про спільну боротьбу з країнами фашистського блоку.

• 11 червня 1942 р. — підписання радянсько-американської угоди про взаємну допомогу у веденні війни.

Висновок. Головним чинником, що об’єднував сили антигітлерівської коаліції, була спільна боротьба проти фашистських агресорів, і саме це визначило неминучий розгром Німеччини та її союзників у війні. Разом з тим, у коаліції існували глибокі суперечності, зумовлені політичними відмінностями серед держав, що входили до її складу.

Запитання 2: стисло відповісти на питання ІІІ. №2 стр 166; ІІІ. №1, №2 стр 173 ( всі письмово)

Перевір свої знання:

Опрацювати параграф 29, матеріал на сайті, відповісти на запитання , відповідь відправити на електрону адресу.

Пропоную записати визначення понять:

• «Новий порядок» — терористичний режим фашистів в окупованих країнах.

• Рух Опору — антифашистський рух в окупованих країнах.

• Колабораціонізм — співпраця населення або окремих громадян держави з окупантами держави.

Голокост (Холокост) (від англ. holocaust) — систематичне переслідування й знищення людей за ознакою їхньої расової, етнічної, національної приналежності, сексуальної орієнтації або генетичного типу як неповноцінних, шкідливих.

ЦІ ДАТИ ДОПОМОЖУТЬ ЗРОЗУМІТИ ІСТОРІЮ. ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ ЇХ:

19 листопада 1942 р. початок контрнаступу Червоної армії під Сталінградом

5 липня 1943 р. початок битви на Курській дузі

28 листопада - 1 грудня 1943 р. — Тегеранська конференція

6 червня 1944 р. відкриття Другого фронту

1 серпня - 2 жовтня 1944 р. — Варшавське повстання

осінь 1944 р. завершення визволення території СРСР від окупантів

1. СТАЛІНГРАДСЬКА БИТВА

Зруйнований Сталінград

Гітлерівські війська почали новий стратегічний наступ з метою загарбання Кавказу, Кубані, Нижнього Поволжя. Радянське командування припустилося прорахунку у визначенні ймовірного головного напрямку наступу Вермахту (таким вважався московський). Крім того, воєнні операції радянських військ у Криму й у районі Харкова були невдалими. У липні 1942 р. ударні сили німецьких військ прорвалися в низов’я Дону. За цих умов був виданий наказ Наркома оборони №227, що одержав назву «Ні кроку назад!».

Супротивник почав наступ великими силами за участі італійських, румунських і угорських частин і досяг окраїн Сталінграда.

14 вересня гітлерівці зуміли прорватися до Волги, де оборону тримала 62-га армія генерал-лейтенанта В. Чуйкова. Бої розгорнулися на вулицях Сталінграда. Через Волгу була перекинута 13-та гвардійська стрілецька дивізія генерала О. Родимцева, яка з ходу атакувала німецькі війська і відбила Мамаїв курган — найбільшу висоту над містом. Запеклий бій точився за вокзал, що 13 разів переходив із рук у руки. Гітлерівцям здавалося, що місто от-от буде захоплене, але воно встояло.

Контрнаступ розпочався після могутньої артпідготовки вранці 19 листопада 1942 р. 23 листопада частини Південно-Західного і Сталінградського фронтів замкнули кільце оточення сталінградського угруповання супротивника в межиріччі Дону і Волги.

В оточенні опинилися 22 дивізії та 160 окремих частин супротивника загальною чисельністю 330 тис. чоловік. На кінець січня війська Донського фронту прорвали оборону і зуміли розділити війська супротивника на дві частини. 31 січня було ліквідовано південне угруповання. Його залишки на чолі з командувачем 6-ї армії Ф. Паулюсом здалися в полон. 2 лютого здалися і залишки північного угруповання. Сталінградська битва завершилася.

Битва поклала початок корінному перелому в ході всієї Другої світової війни. Червона армія захопила стратегічну ініціативу і вже не втрачала її до повного розгрому нацистської Німеччини. Розгром румунських та італійських армій спричинив внутрішньополітичну кризу в цих країнах. Перемога під Сталінградом активізувала рух Опору в країнах Європи. Туреччина і Японія відмовилися починати воєнні дії проти СРСР. Зміцнилася антигітлерівська коаліція.

Поступово змінювалися настрої населення СРСР. Жорстокі репресії нацистського режиму на окупованих територіях, національне приниження та економічна експлуатація, збереження системи колгоспів на селі тощо спонукали громадян СРСР до збройного опору гітлерівським загарбникам.

2. РОЗГРОМ НІМЕЦЬКИХ ВІЙСЬК НА ОРЛОВСЬКО-КУРСЬКІЙ ДУЗІ

Для повернення собі стратегічної ініціативи гітлерівське командування обрало Курський виступ, що утворився в ході зимово-весняного наступу радянських військ. Тут супротивник зосередив близько 900 тис. солдатів і офіцерів, до 10 тис. гармат і мінометів, близько 2,7 тис. танків, понад 2 тис. літаків.

Червона армія на цей час вже мала перевагу над військами Вермахту, але радянське командування вирішило застосувати тактику навмисної оборони. Використовуючи дані розвідки, по гітлерівських військах, зосереджених для атаки, був завданий могутній упереджувальний ракетно-артилерійський удар.

Незважаючи на великі втрати після артобстрілу, 5 липня 1943 р. розпочався наступ головних сил гітлерівців на орловському напрямку.

12 липня радянські війська, виснаживши обороною супротивника, перейшли до контрнаступу. 5 серпня 1943 р. були звільнені Орел і Бєлгород, яким уперше салютувала Москва, а 23 серпня було звільнено місто Харків. Курська битва знаменувала собою завершення корінного перелому в ході Другої світової війни. Війська Німеччини та її союзників змушені були перейти до оборони.

Розвиваючи наступ, радянські війська вийшли до Дніпра. Тут німецьке командування створило так званий «Східний вал», який було наказано утримувати до останньої людини. У результаті форсування Дніпра, що супроводжувалося величезними людськими втратами, війська Червоної армії звільнили Запоріжжя, Дніпропетровськ, а 6 листопада — Київ.

3. КАПІТУЛЯЦІЯ ІТАЛІЇ

10 липня 1943 р., під час битви на Курській дузі, англо-американські війська, які базувалися в Північній Африці, здійснили висадку в Сицилії. Через два тижні союзники заволоділи всім островом.

Доля італійського диктатора на той час була вирішена. Главою уряду і міністром закордонних справ був призначений маршал Італії П. Бадольо. 8 вересня 1943 р. союзники уклали угоду про перемир’я з урядом Бадольо. Англо-американські війська висадилися на півдні Апеннінського півострова і не зустріли опору з боку італійських військ. Через кілька днів Італія капітулювала. У відповідь німецькі війська, які перебували в цій країні, роззброїли італійську армію й окупували Північну і Центральну Італію та перекрили подальший шлях англо-американським військам. Виник Італійський фронт, що розділив Італію північніше Неаполя на дві нерівні частини. У Північній і Центральній Італії діяв сформований гітлерівськими окупантами італійський фашистський уряд. Його очолив Муссоліні, звільнений німецькими десантниками. Південною частиною Італії, що займала менш ніж 1/3 її території, керував уряд Бадольо, який оголосив війну Німеччині і діяв під контролем англо-американської військової адміністрації.

4. ТЕГЕРАНСЬКА КОНФЕРЕНЦІЯ

З 28 листопада по 1 грудня 1943 р. у Тегерані, столиці Ірану, проходила перша конференція керівників провідних держав антигітлерівської коаліції. У ній брали участь голова Раднаркому СРСР Й. Сталін, президент США Ф. Рузвельт і прем’єр-міністр Великої Британії У. Черчілль. Уперше з 1917 р. Сталін виїхав за кордон. На конференції розглядалися питання координації подальших дій трьох держав у війні проти нацистської Німеччини та її союзників.

Лідери СРСР, США і Великої Британії вирішили, що Другий фронт у Європі буде відкритий у результаті висадки англо-американських військ у Північній Франції протягом травня 1944 р.

У ході переговорів про післявоєнні кордони Польщі і передачу ряду територій СРСР Британія та США погодилися з побажаннями СРСР передати йому частину Східної Пруссії з Кенігсбергом (тепер — Калінінград), а також Мемель (Клайпеда), що входили до складу Німеччини.

На конференції було ухвалено вступ СРСР у війну проти Японії через два-три місяці після капітуляції Німеччини.

5. ВОЄННІ ДІЇ В 1944 РОЦІ

5.1. ВИГНАННЯ НАЦИСТІВ З ТЕРИТОРІЇ СРСР

Наступ під Ленінградом розпочався в січні 1944 р. 27 січня остаточно звільнили Ленінград від блокади. У ході наступальної операції були звільнені Новгород, Ленінградська і Калінінська області, радянські війська вступили на територію Естонії.

Одночасно розвивалася операція з вигнання нацистів із Правобережної України. Війська 1-го і 2-го Українських фронтів оточили й у лютому 1944 р. розгромили Корсунь-Шевченківське угруповання супротивника. 26 березня 1944 р. війська 2-го Українського фронту вперше після червня 1941 р. вийшли до державного кордону СРСР і вступили на територію Румунії. У березні 1944 р. з’єднання 3-го Українського фронту на підручних засобах форсували Південний Буг, прорвали оборону і 28 березня звільнили від нацистів Миколаївців квітня — Одесу.

У квітні 1944 р. війська 4-го Українського фронту почали наступ з метою звільнення від нацистів Криму. 13 квітня був звільнений Сімферополь. У середині травня 1944 р. військами 4-го Українського фронту і моряками Чорноморського флоту від гітлерівців був очищений Севастополь.

Бої на Карельському перешийку розгорнулися у червні 1944 р. «Лінія Маннергейма» була прорвана. Ставка, навчена досвідом війни 1939-1940 рр., зупинила наступ Червоної армії на фінському кордоні. 19 вересня в Москві була укладена угода про перемир’я. Фінляндія вийшла з гітлерівської коаліції.

Великомасштабна операція з вигнання нацистів із Білорусії під кодовою назвою «Багратіон» почалась 23 червня 1944 р. Радянські війська оточили і знищили в районах Вітебська і Бобруйська 10 дивізій вермахту. 3 липня 1944 р. нацисти були вигнані зі столиці Білорусії — Мінськ. Одночасно почалося звільнення від гітлерівців території Прибалтики.

5.2. ВІДКРИТТЯ ДРУГОГО ФРОНТУ В ЄВРОПІ

У січні 1944 р. почалася підготовка вторгнення англо-американських військ у Північну Францію (операція «Оверлорд») і допоміжного удару в Південній Франції (операція «Енвіл»), Командувачем союзних експедиційних військ був призначений американський генерал Д. Ейзенхауер. У ніч проти 6 червня 1944 p. Другий фронт у Європі був відкритий. Союзні війська, що висадилися на узбережжі Нормандії, до 20 липня 1944 р. вели бої за створення стратегічного плацдарму.

Історичні подробиці. Збереглося інтерв’ю з капітаном Червоної армії Ніколаєм Сєровом — він і його колеги не розуміли, чому «переможна армія» зупинилася перед містом. — Наш командир, полковник Поґорєлий, пояснив: у Варшаві відбувається буржуазно-націоналістичне повстання, організоване підпільною Армією Крайовою, у зв'язку цим не можемо підтримувати повстання. Наш майбутній польський соціалістичний уряд знаходиться в Люблині, тому наше завдання — звільнити Варшаву власними силами і ввести до столиці Польщі люблинський комітет, — говорив капітан.

5.3. ВИГНАННЯ НАЦИСТІВ З ЦЕНТРАЛЬНОЇ І СХІДНОЇ ЄВРОПИ

У 1944 р. Червона армія вступила на територію Польщі, Румунії, Болгарії, Югославії, Угорщини, Чехословаччини. Кремль підтримував прорадянськи налаштованих політиків у цих країнах.

22 липня 1944 р. зусиллями сталінського керівництва на території Польщі було створено прорадянський уряд — Польський комітет національного визволення (ПКНВ). Таким чином, у країні встановилося двовладдя, бо законна влада належала емігрантському уряду Польщі, визнаному більшістю держав світу. Радянський уряд підтримав ПКНВ у його прагненні створити нову польську адміністрацію на звільненій території, виступив за роззброєння Армії Крайової, підпорядкованої лондонському уряду.

Командування Армії Крайової вирішило почати повстання проти гітлерівських окупантів у Варшаві, прагнучи звільнити столицю Польщі й установити там владу лондонського уряду. Варшавське повстання почалося 1 серпня 1944 р. Керівники повстання усвідомлювали те, що визначальною може стати лише участь у боях Червоної армії. Сподівання підживлювало радянське керівництво, що через радіо закликало варшав’ян до збройного опору ще у вересні 1944 року. Рузвельт і Черчілль просили Сталіна почати наступ і підтримати варшав’ян, але він відмовив.

Гітлерівці за допомогою авіації і бронетехніки до початку жовтня придушили повстання, перетворивши столицю Польщі на руїни. У ході повстання загинуло понад 200 тис. поляків. Лише 17 січня 1945 р. війська Червоної армії вступили в майже повністю зруйновану Варшаву. Незабаром від нацистів була звільнена вся територія країни.

20 серпня 1944 р. війська Червоної армії перейшли в новий наступ на території Румунії. 23 серпня Міхай І віддав наказ про арешт маршала Антонеску і сформував антифашистський коаліційний уряд. Наступного дня новий уряд оголосив війну Німеччині і приєднався до антигітлерівської коаліції.

5 вересня 1944 р. Радянський Союз оголосив війну Болгарії, і радянські війська, не зустрівши опору, увійшли в її межі. При звістці про появу радянських військ партизанські загони разом з армійськими частинами, які приєднались до них, 9 вересня 1944 р. захопили столицю Софію. Новий уряд, що прийшов до влади, підписав перемир’я із союзниками й оголосив війну Німеччині. Радянські і болгарські війська вийшли до югославського кордону.

Наприкінці вересня 1944 р. був розроблений спільний план дій частин 3-го Українського фронту і частин Народно-визвольної армії Югославії. При штурмі столиці Югославії Белграда командування фронту виконало прохання югославів: частини НВАЮ увірвалися до міста першими. Після звільнення Белграда югославська армія звільнила територію Сербії, Чорногорії, Македонії (за участі болгарської армії), однак бої в країні завершилися тільки 15 травня 1945 р.

У вересні 1943 р. уряд М. Каллаї підписав з американськими і британськими представниками попередню угоду про перемир’я. У відповідь на це війська Вермахту були введені на територію Угорщини. Однак у жовтні 1944 р. М. Горті заявив про вихід країни з війни. Проти цього виступило вище військове керівництво, пов’язане з Німеччиною. Хорті був змушений віддати владу ставленику Гітлера Ф. Салаті. Новий режим підтримував нацистську Німеччину і залишався вірним своїм союзницьким зобов’язанням.

На долю бійців 2-го Українського фронту, що вступив у жовтні 1944 р. у східні та центральні райони Угорщини, випали суворі випробування. Війська Вермахту за підтримки свого останнього воєнного союзника — угорської армії — чинили запеклий опір. У листопаді, форсувавши Дунай, з Югославії в Угорщину ввійшли частини 3-го Українського фронту. Фронти з’єдналися, оточивши угруповання Вермахту в районі Будапешта. Лише 13 лютого 1945 р. ціною величезних втрат Червоній армії вдалося заволодіти угорською столицею.

У другій половині 1944 р. нові уряди Румунії й Болгарії порвали з Німеччиною і перейшли на бік союзників. З війни вийшла Фінляндія. Румунія й Болгарія оголосили війну Німеччині. Частини Червоної армії ввійшли на територію країн Центральної та Південно-Східної Європи. У цих країнах встановлювалися тоталітарні режими сталінського зразка, але це відбулося не з вини радянських воїнів, які звільняли народи Європи від фашизму. Адже солдати й офіцери Червоної армії з честю і до кінця виконали свій військовий обов’язок, і багато хто з них назавжди залишився біля берегів Вісли і Дунаю.

5.4. УСПІХИ АНГЛО-АМЕРИКАНСЬКИХ ВІЙСЬК

25 липня 1944 р. союзники почали новий наступ в Нормандії і завдали поразки Вермахту у Північній Франції. На південному узбережжі Франції відбулася висадка англо-американсько-французьких військ.

З наближенням союзних військ до Парижа рух Опору у Франції набирав усе більшого розмаху. На вулицях міста з’явилися барикади, 19 серпня почалися перші вуличні бої. До вечора 22 серпня повстанці оволоділи більшістю кварталів столиці. 23 серпня союзні війська підійшли до Парижа. Прорвавши оборону супротивника, передові частини 2-ї французької бронетанкової дивізії генерала Ф.

Леклерка ввечері 24 серпня вступили до столиці, де ширилося повстання парижан. 25 серпня до кінця дня гітлерівці склали зброю. У день, коли повстання остаточно перемогло, у столицю Франції прибув генерал Ш. де Голль. Франція знову здобула свободу.

Наступ союзницьких військ успішно розвивався в напрямку до кордонів «третього рейху». 21 жовтня 1944 р. союзники зайняли Ахен, перше місто на території Німеччини.

В Азіатсько-Тихоокеанському регіоні почалося повернення загарбаних японцями величезних територій в Азії, островів у Тихому океані. Відвоювання американцями Маріанських островів у квітні — червні 1944 р. відкрило шлях до звільнення Філіппін та Індонезії. Вирішальним у боротьбі за Філіппіни був морський бій біля острова Лейте в жовтні 1944 р. Американці потопили 3 японські лінкори з 9, усі чотири авіаносці та 6 крейсерів з 19, серйозно пошкодивши інші бойові судна. У бою біля о. Лейте вперше брали участь японські льотчики- «смертники» — камікадзе. Вони потопили 1 і пошкодили 4 американські авіаносці.

6. ЛЮДИНА ПІД ЧАС ВІЙНИ

6.1. ЧОЛОВІКИ ТА ЖІНКИ ПІД ЧАС ВІЙНИ В СРСР

Значна частина найбільш продуктивного населення перебувала в лавах Червоної армії, чисельність якої зросла в ході війни з 5 млн до 11,3 млн чоловік. Отже, більшість чоловіків «призовного віку» знаходилась в армії. Але й жінки служили в бойових частинах, брали участь у партизанському русі.

У другому півріччі 1941 р. на виробництва країни прийшли понад 500 тис. домогосподарок, що замінили чоловіків. Крім того, тисячі жінок, які вже вийшли на пенсію, знову повернулися у народне господарство.

Колосальні втрати радянських військ призвели до того, що у 1942 р. в СРСР була проведена масова мобілізація жінок на службу в діючу армію і тилові з’єднання. На військову службу було призвано близько 500 000 дівчат, 70% яких служили в діючій армії. Жінки виконувати роботу зв’язківців, водіїв автомашин та тракторів, телефоністок, розвідниць, кулеметників, кухарів тощо. Багато жінок працювали медсестрами. Сотні тисяч жінок і дівчат вивчали військову справу у військових училищах, на курсах. Там проходили навчання льотчиці, танкістки, зв’язківці, розвідниці.

6.2. ЖІНКИ ПІДЧАС ВІЙНИ В НІМЕЧЧИНІ

Вже на самому початку війни до збройних сил почали все частіше залучати жінок, які працювали у канцелярській службі і службі зв’язку, у метеослужбі. Жінки служили в штабах на посадах писарів і діловодів, працювали на вузлах зв’язку телеграфістками і радистками. Багато жінок було і в авіації, на постах і пунктах збору донесень. Вони стежили за рухом літаків супротивника, передавали повідомлення про помічені літаки і попереджали про повітряні нальоти. Жінки працювали телефоністками, обчислювачами і друкарками. Були й такі німецькі жінки, які стали жорстокими катами в нацистських концтаборах.

Жінки розділили з чоловіками всі тяготи війни, і славу переможців, і ганьбу переможених. Втім, найбільшою мрією для більшості жінок і чоловіків було закінчення війни.

Символом оборони Севастополя стала радянська снайпер Людмила Павличенко. За підтвердженими даними, до кінця війни від її рук загинуло 309 німців. Павличенко вважається найуспішнішою жінкою-снайпером в історії

І.

1. Як Ви думаєте, чому Другий фронту Європі був відкритий тільки в червні 1944 р.?

2. До яких справ залучались жінки країн-учасниць війни?

3. Які були основні рішення Кримської конференції?

4. Поясніть поняття «камікадзе».

II.

1. Чому Черчілль наполягав на відкритті другого фронту на Балканському півострові? Чи було це виправдано з військової точки зору? Чи було це виправдано з огляду на політичне майбутнє післявоєнної Європи?

2. Як Ви вважаєте, чому Сталін не ухвалив надання допомоги учасникам Варшавського повстання в серпні 1944 р.?

III. Мислю творчо й самостійно

1. Визначте значення німецько-радянського фронту для ходу Другої світової війни.

Дата урока 16.04

Тема: Капітуляція Німеччини та її союзників.

Дедлайн 17.04

Опрацювати параграф 31. Відповіді на питання ІІ. 1,2. письмово, ІІІ. 1 письмово

Дата урока 17.04

Тема: Узагальнення "Друга світова війна"

Дедлайн 23.04

Пройти тест тільки один раз. Отримати оцінку за Узагальнення "Друга світова війна"

Пройти тест.

Опрацювати параграф 33, та відповісти на запитання:

Опрацюйте матеріали §34-35

Перегляньте відеоматеріали

Ви витратите на перегляд серій

1. Сальвадор Далі (7 хв. 32 сек.)

2. Чарлі Чаплін (5 хв. 31 сек.)

3. Олімпіада 1936 . (2 хв. 49 сек.)

4.Чому Клод Моне знищив дві сотні своїх полотен (5 хв. 41 сек.)

Виконайте тест та відповідь надіслати

Дата урока 28.05

Дата урока 29.05