Розділ "Лексикон мачухи" з роману "З ярмарки"

Мачуха. - Прокляття по алфавіту. - Перший твір - лексикон проклятий

І чому ж це люди завжди говорять - мачуха та й мачуха? Діти стільки наслухалися про мачуху, що їм могло здатися, нібито мачуха насправді рогата. На кожному кроці і з будь-якого приводу їх лякали мачухо.

- Почекайте, бешкетники такі, ось поїздить батько по світу та привезе вам мачуху, тоді дізнаєтеся, скільки коштує фунт лиха!

Більше того - коли сонце погано гріє, кажуть: "сонце гріє, як мачуха...". Очевидно, щось тут є, адже не з'їхали ж усі з глузду.

Якось батько раптово щез. Пройшов тиждень, другий, третій. Куди подівся батько? Всі мовчать. Дорослі говорять між собою пошепки, аби діти не чули, і здебільшого натяками. Та одного разу в хедері вчитель випадково обмовився. Він спитав у дітей:

- Не приїхав ще батько з Бердичева?

До цього дипломатично поставленого питання дружина вчителя додала не менш дипломатичне зауваження:

- А ти думаєш так легко вдівцю знайти мачуху для своїх дітей?

Тож ми тепер знаємо, що батько в Бердичеві і там він шукає мачуху для своїх дітей. Навіщо ж, здається, варто це приховувати? Що за таємниця! І ось ще: коли батько повинен був повернутися зі своїм "здобутком" з Бердичева, він попередньо прислав "естафету" з повідомленням, що бог послав йому рівню - це знахідка у всіх відношеннях як по походженню, так і по стану, - і що він скоро, дай бог, приїде зі своєю знахідкою. Він просить не говорити їй спершу, скільки у нього дітей, - навіщо їй знати про це раніше, ніж треба? Потім вона сама побачить. Та й не про всіх їй доведеться піклуватися: старші вже великі, а дівчата - у бабусі. Він, господь помилуй, не відмовляється від них, діти - це діти. Та через такі сумні обставини корисніше буде приховати на деякий час кілька дітей. "Новин більше нема. Бажаю благополуччя і довгих років. Та допоможе нам бог скоріше побачитися в доброму здоров'ї. Від мене..." і т.д.

Цей листок справив би добре враження, якби не трюк з дітьми. Саме дітей він найбільше вразив. Звісно, вони не сумнівалися в тому, що батько їх любить, що кожен з них по-своєму дорогий для нього, але те, що вони раптом перетворилися в якусь контрабанду, трошки зачепило їх і викликало неприємні думки та почуття. Щоправда переживання ці тривали недовго, так як нзабаром хтось прийшов у хедер і сповістив їм новину:

- Батько приїхав і привіз з Бердичева мачуху!

- Вітаю! - вставила дружина вчителя. - Бажаю Вам у майбутньому приносити більш радісні новини!

Вчитель відпустив дітей раніше.

Вдома діти застали усю рідню - дядю Піню з синами, тьотю Хана з дочками. Гості сиділи навколо столу, пили чай, робили вигляд, що закусують пряниками і варенням, курили і перемовлялися поодинокими фразами, поміж яких не було ніякого зв'язку, адже ніхто не слухав, про що говорилося. Кожен заглибився у власні думки, і всі разом роздивлялися мачуху, оцінювали "знахідку", яку батько привіз із Бердичева і, здається, були задоволені. Жінка ця своїм виглядом внушала повагу, здавалася недурною, а головне - привітною, ласкавою, з добрим серцем. То чому ж тоді було стільки шуму й навіщо всі лякали дітей мачухою!

Тільки пізніше, через недільку-другу, вона показала себе у всій силі свого бурного темпераменту, в усій величі своєї мови, мови бердичівської мачухи, з її невпинною, багатою, барвистою вимовою.

До кожного слова мачуха додавала прокляття, часто в рифму, причому досить добродушно. Приміром, до слова їсти - їли б тебе черви! Пити - випили б тебе пиявки! Кричати - кричати тобі від зубів! Шити - зшити би вам саван! Піти - пішов би ти в пекло! Стояти - стояти тобі стовбом! Сидіти - сидіти би вам у ранах і болячках! Лежати - лежати би вам у землі! Говорити - говорити би вам у гарячці! Мовчати - замовчати би вам навіки! Сказати - сказати б про тебе все найгірше! Мати - мати б тобі всі виразки! Не мати - не мати тобі в житті добра! Носити - носив би тебе чорт на плечах! Вносити - вносити б тобі хворого! Виносити - виносити би тобі мертвого! Винесли - винесли б тебе на кладовище!

Або взяти, наприклад, таке невинне слово, як "писати". Так ось вам на: "Щоб тобі рецепти писали!". Записати - щоб тебе в мерці записали! Вписати - божевільного виписати, тебе вписати!

Коли вона бувала в ударі, слова, які потрапляли їй на язик, вертілися, вилися і текли, як масло, - без зупинки, на одному диханні, як хороший кантор перерахував десять синів Амана:

- Щоби тебе схватило, творець небесний, щоб тебе і болячки, і коліки, і ломота, і сухота, і чесотка, і сухотка, і чахотка, щоби тебе кусало, і чесало, і трясло, і розтрясло, і витрясло, і перетрясло, боже милосердний, отець небесний, святий і милосердний!

Герой цієї біографії повинен визнати, що чималу кількість проклять і гострих словечок в своїх творах він запозичив з лексикону мачухи. Та ще в юні роки, коли він поняття не мав, що значить писати твори, і йому навіть не снилося, що коли-небудь він стане письменником, йому захотілося написати всі лайки, які він наслухався від мачухи, зібрав їх воєдино і створити щось на кшталт словника. Він не полінився і став збирати ці слова, а коли їх зібралося чимало, то розбив їх по алфавіту; попотівши дві ночі підряд, Шолом створив доволі симпатичний словник, який тут відновлює по пам'яті. Ось він:

А. - Аман, Асмодєй.

Б. - Банда, банна шайка, банщик, білка, богадільня, боговідступник, бовдур, босяк, бревно, брехун, брудна тварина.

В. - Віник, візник, вигнанець, вонючка, вихрест, ведмежий поводир.

Г. - Глотатель картоплі, голодранець, гультай, гусак в єрмолці, гундосий, ганчір'я.

Д. - Дівка, деркач, дикар, донощик, дурень, дурна пика, дилда, диявол.

Ж. - Жадюга, жулик, жебрак, жебрачка.

З. - Зазнайка, заіка, затяжна хвороба, злодій, змія.

І. - Ідіот, ідол, ізверг.

К. - Каліка нещасна, кишеньковий злодій, картежник, каскетка, каторжник, кислиця, кишка бездонна, клоп, красавчик, кусок сала, комірник, коржик, коняча морда, кульгавий портняжка.

Л. - Ласунка, лежебока, ледар, лоботряс, ліхтарний стрілець.

М. - Мавпа, меламед, мышок полови, морський кіт, мудрець опівночі, м'ясо для сидіння.

Н. - Нероба, нещастя, надута бульбашка, нахал, негідник, нещастя, невдаха, нікудишний, нікчема, нудник.

О. - Обжора, обманщик, осел.

П. - Паршивець, паскудник, піпірнотер, піскун, подхалим, попрошайка, партач, приблудний пес, припадочний, приставало, притворщик, пролаза, проповідник, пугало, пупок, пустоголовий, п'ятно, праведник у шубі, прихований праведник, пліткар.

Р. - Розбійник, редька, рижий.

С. - Сапожник, свиня, свистун, сліпа курка, собака з собак, собачник, страшенний дурень, стрілець з палки, син дятла.

Т. - Тварюка, татарин, торба, трефна кишка, трубочист, турецький перець.

У. - Упрямець, уїдлива тварюка, урод.

Ф. - Фальшива людина, фляскодріга.

Х. - Хаім-Янкл, холера, хрещена голова.

Ц. - Царська морда.

Ч. - Червивий, череп пробитий, чесотка.

Ш. - Шмаркач, шибеник, шапочник, шарлатан, шепелявий, шльопанець, шляхтич.

Це був, можна сказати, перший твір, що створив майбутній Шолом-Алейхем, і назвав він його "Лексикон мачухи". З цим твором відбулася історія, яка могла б закінчитися вельми сумно.

Оскільки слова в лексиконі повинні були бути розміщені суворо по алфавіту, то автору довелося трохи попітніти, декілька раз переписати його. Батько, видно, помітив, що хлопчина над чимось важко працює. Якось вночі батько підійшов до нього, заглянув через плече і потім взяв рукопис, перечитав його весь - від першої до останньої букви; більше того - він ще показав його мачусі. І сталося чудо. Важко сказати, чи справа була в хорошому моменті, коли мачуха була в гарному настрої, або їй незручно було сердитися, та на неї неочікуванно напав нестримний сміх. Вона так голосно реготала і навіть верещала інколи, що здавалося нібито в неї ось-ось буде припадок. Більше всього їй сподобалися слова "пупок" і "каскетка". "Пупком" у неї називався не хто інший, як герой цього життєпису, а "каскеткою" вона обізвала одного зі старших дітей через те, що парубок одягнув нову фуражку.

Хто б міг передбачити цей сміх? Зрозуміло, укладач цього лексикону в душі подякував бога-рятівника за те, що все вирішилося так благополучно.

Шолом-Алейхем. С ярмарки. Рассказы / Шолом-Алейхем. – Москва: Государственное издательство "Художественной литературы", 1957. – 691 с.

Переклад з російської мови Олізарівської Анни