ПОРАДИ ДЛЯ ВЧИТЕЛІВ НА ЧАС ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ В УМОВАХ ВІЙНИ
КОЛЕГИ!
Наш навчальний заклад зараз працює за дистанційною формою навчання. Дехто з вас сьогодні ще не мав впевненості і власного ресурсу щодо роботи з дітьми за допомогою таких інструментів, як Google Meet, Zoom... Так, нам не просто «переварювати» все, що коїться навколо нас і на уроці не показувати дітям своїх внутрішніх переживань. Тому в багатьох випадках кожен з нас стане актором, щоб програти роль – роль учителя. Учителя такого, який є стриманим, доброзичливим, впевненим в собі, толерантним, небайдужим… Важко? ТАК! Бо легше проживати такі відчуття, а не програвати їх для учнів. І це наш маленький подвиг – вийти в ефір до дітей і зберегти їх, допомогти їм стати майбутнім нашої рідної України!
Я впевнена, ВИ ЗМОЖЕТЕ! Бо ВИ СИЛЬНІ, ВИ СПРАВИТЕСЬ!
Для вас, дорогі мої колеги, я підготувала декілька правил-порад. Сподіваюсь, вони вам допоможуть вже завтра зустрітися з дітьми.
У РОБОТІ З ДІТЬМИ:
1. ВАЖЛИВИЙ – СТАН ДОРОСЛОГО, важливо, щоб дорослий міг витримати навантаження. Турбуйтеся про себе і намагайтеся не починати роботу без ресурсу. Якщо відчуття вам говорить «НЕ МОЖУ» краще завдання до уроку надішліть у Viber або в Google Classroom.
2. Скажіть дітям на початку уроку: «Якщо ви добре себе почуваєте, ви в безпечному місці і у вас є можливість приєднатися до уроку – заходьте на урок. В разі сигналу тривоги під час уроку відключайтеся і поспішайте в укриття».
3. ДОБРОЗИЧЛИВІСТЬ, толерантність, готовність підтримати і допомогти - головні якості сьогоднішнього учителя.
4. ТЕМП – що повільніше, тим краще. Використання вправ та ігор на встановлення контакту та покращення емоційного стану допоможуть вмотивувати учнів на урок.
5. НАСИЧЕНІСТЬ - краще менше, ніж перевантаження. Не ПЕРЕВАНТАЖУЙТЕ і себе, і дітей! Не проводьте занадто довгі уроки. Зберігайте ресурс: і власний, і дітей.
6. Дітям може бути СКЛАДНО ФАНТАЗУВАТИ, ПІДТРИМУВАТИ КОНЦЕНТРАЦІЮ. Активності повинні частіше чергуватись.
7. Якщо дитина ставить запитання – ВАЖЛИВО ВІДПОВІДАТИ, якщо не знаємо відповіді, так і говоримо – мені ПОТРІБНО ПОДУМАТИ.
8. Якщо слова або розповідь дитини та дорослих викликають СЛЬОЗИ – це нормально. Ми можемо це додати до розмови – «мені так шкода, що це відбувається», «якби я могла, я зробила б...» і «мені так хочеться тебе обійняти», «я зараз дивлюся на тебе і бачу таку силу», «ти пройшов через такі складні випробування, і ти справляєшся».
9. За будь-якої можливості ми РОБИМО АКЦЕНТ НА СИЛІ ДИТИНИ.
10. Якщо ставимо завдання – РОЗБИВАЄМО ЙОГО НА МАЛЕСЕНЬКІ ЧАСТИНИ, і намагаємось не робити дії за когось.
11. Дітям ПРОПОНУЄМО ЗАВДАННЯ, З ЯКИМИ ВОНИ СПРАВЛЯЛИСЯ задовго до війни. Зараз когнітивна сфера пригнічена, думати та зосереджуватися складно. Віри у свої сили мало. Будь ласка, підтримуйте будь-який найменший успіх.
12. ВАЖЛИВО часто РОБИТИ ПАУЗИ, просити дитину пити воду, ходити до туалету, відпочивати
13. ЗАРАЗ діти гратимуть в одну й ту саму гру, гру з одним і тим самим сюжетом, будуть задавати ті самі питання. Це нормально!
14. ДІТЯМ ВАЖЛИВО ЧУТИ, що те, що вони часто плачуть, вередливі, злі, завмирають, бояться – це НОРМАЛЬНО, і важливо відразу давати інструменти, як заспокоїтися.
15. Важливо ПРОПОНУВАТИ ТЕ, ЩО ДОПОМОЖЕ ВПОРАТИСЯ З НАПРУГОЮ – простіше за все - це тілесні ігри. Стрес має тілесну природу.
16. Важливо пам'ятати, що ТРАВМАТИЧНИЙ ДОСВІД ПРОВОКУЄ РЕГРЕС. Нехай нас не обманює зріст та вік дитини, ми можемо сміливо віднімати кілька років.
17. ПАМ’ЯТАЄМО принцип «НЕ НАШКОДЬ!»
В умовах сьогодення важливо зберегти життя власне, кожної дитини, людини. А знання, освіта здобуваються при доброму здоров’ї і бажанні будь-коли і в будь-якому віці.
Практичний психолог
Гурій Ю.В.
При підготовці використано матеріали С. Ройз