Профорієнтація

ПРОФОРІЄНТАЦІЯ — ЦЕ НАУКОВО ОБҐРУНТОВАНА СИСТЕМА СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИХ, ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНИХ, МЕДИКО-БІОЛОГІЧНИХ І ВИРОБНИЧО-ТЕХНІЧНИХ ЗАХОДІВ ЩОДО НАДАННЯ МОЛОДІ ОСОБИСТІСНО ОРІЄНТОВАНОЇ ДОПОМОГИ У ВИЯВЛЕННІ Й РОЗВИТКУ ЗДІБНОСТЕЙ І СХИЛЬНОСТЕЙ, ПРОФЕСІЙНИХ І ПІЗНАВАЛЬНИХ ІНТЕРЕСІВ У ВИБОРІ ПРОФЕСІЇ, А ТАКОЖ ФОРМУВАННЯ ПОТРЕБИ У ПРАЦІ Й ГОТОВНОСТІ ПРАЦЮВАТИ В УМОВАХ РИНКУ, БАГАТОШАРОВОСТІ ФОРМ ВЛАСНОСТІ Й ДІЯЛЬНОСТІ. ВОНА РЕАЛІЗУЄТЬСЯ В ХОДІ НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ, ПОЗАУРОЧНОЇ ТА ПОЗАШКІЛЬНОЇ РОБОТИ З УЧНЯМИ.

Цілі профорієнтації:

• надання профорієнтаційної підтримки учням у процесі вибору профілю навчання та сфери майбутньої професійної діяльності;

• вироблення в школярів свідомого ставлення до праці, професійне самовизначення в умовах свободи вибору сфери діяльності відповідно до своїх можливостей, здібностей і з урахуванням вимог ринку праці.

• одержання несуперечливих відомостей щодо переваг, схильностей і можливостей учнів для розподілу їх за профілями навчання;

• забезпечення широкого діапазону варіативності профільного навчання за рахунок комплексних і нетрадиційних форм і методів, що застосовують на уроках та у виховній роботі елективних курсів;

• додаткова підтримка деяких груп школярів, щодо яких легко спрогнозувати труднощі у працевлаштуванні;

• вироблення гнучкої системи кооперації старшої школи з установами додаткової та професійної освіти, а також з підприємствами міста, регіону.

АЛГОРИТМ ВИБОРУ ПРОФЕСІЇ

Кожна людина хоча б раз в житті обирала собі професію. Для прийняття правильного рішення при виборі професії тобі необхідно враховувати ряд факторів – власні побажання, психологічні особливості та можливості, не слід забувати й про потреби ринку праці. Для цього існує так звана “формула вибору професії”, яка в загальному вигляді показує первинний алгоритм прийняття оптимального рішення в поєднанні наступних компонентів: “хочу” – “можу” – “треба”. Розкриємо коротко суть цих компонентів.

I. ”Хочу” – намагання особистості, тобто твої інтереси, нахили, мотиви, плани, професійні наміри. Це те заняття, яке ти робиш з інтересом, з бажанням, за власною ініціативою (як у школі, так і в позаурочний час). Якщо вибрана справа подобається, то ти охоче будеш працювати, підвищувати свою кваліфікацію, користуватися авторитетом і, в результаті, більше зароблятимеш.

II. ”Можу” – можливості особистості, тобто твій стан здоров’я, наявний досвід (знання, вміння. навички), психофізіологічні якості, здібності до різних видів діяльності. Наприклад, у якихось справах ти більш успішний, довго можеш займатися цією справою не втомлюючись, а в інших, навпаки, швидко починаєш нервувати, сердитись, у тебе нічого не виходить.

III. “Треба” – потреби суспільства в кадрах визначених професій, тобто твої уявлення про обов’язок, моральні установки, ціннісні орієнтації, знання світу професій і про перспективні спеціальності, які користуються попитом на ринку праці, і вірогідність працевлаштування за обраною професією. Якщо ти хочеш і можеш займатися якоюсь справою, але на неї немає запиту на ринку праці, тоді інтереси, нахили, здібності й зусилля твої втрачають свій сенс.

Але кінцевий оптимальний вибір своєї професії можна зробити тільки тоді, коли ти проаналізуєш всі компоненти формули вибору професії і співставиш їх між собою та з вимогами професії до людини і вони співпадуть між собою хоча би частково

Як тобі уже стало зрозуміло, вибір професії – це складний і відповідальний крок у житті кожного, тому його потрібно робити свідомо й обдумано. Ти вже ознайомився з формулою вибору професій, яка показує первинну логіку вибору професії. Досягнути ж свої мети тобі допоможе детальніший алгоритм цього вибору, який передбачає наступні кроки.