Історія школи
У Заваллі перша народна школа збудована на державні кошти, появилася у останній чверті ХІХ століття. Це був 1875 рік. Діти навчалися при церкві і церква, по-суті, вела облік дітей, часто підшукувала учителів, а також основну першочергову роль у навчанні дітей займав отець. У цей період ініціатором заснування у Заваллі школи був отець Кароль Федоровський, уродженець Завалля. У зв’язку з цим, плебанію для священиків побудували у 1870 році біля церкви. Там сформувався центр села. Тож і школа мусіла бути поряд, а тому за кошти громади у селі 1875 році збудували шкільну хату.
Першим шкільним учителем у Заваллі у році 1875 був Прокіп Лакуста. Він закінчив чоловічу школу у Снятині. У навчанні дітей йому допомагала молода 18-річна дівчина – завальчанка Анна Лакуста. Вона навчала дівчаток шити, сапати у заснованій народній школі. Але опікувався навчальним закладом отець Кароль Федоровський. Він навчав по 4-5 годин тижнево дітей релігії. Діти не мали жодних книжок, не мали олівців і зошитів. Ці предмети для науки селянам не були доступними.
У 1926 – 1928 роках у Заваллі побудовано нову школу, муровану з цегли на кошти жителів села під керівництвом фахового інженера і робітників під наглядом комітету села – уряду громадського. Від початку введення обов’язкового навчання дітей це був 3-й будинок в селі навчання дітей.
Продемонструємо неповний, а вивчений, за можливостями, перелік педагогічних працівників, що працювали у Завальській школі від першого року ХХ століття до початку Другої світової війни:
У 1926-1928 роках у Заваллі побудовано нову школу, муровану з цегли на кошти жителів села під керівництвом фахового інженера і робітників під наглядом комітету села – уряду громадського. Від початку введення обов’язкового нвчання дітей це був з-й будинок в селі для навчання дітей
Продемонструємо неповний, а вивчений, за можливостямия, перелік педагогічних працівників, що працювали у Завальській школі від першого року ХХ століття до початку Другої світової війни:
1901 рік. Управитель школи п. Колдобович, учителька К. Ручкань
1906 рік. Управитель школи Микола Левицький.
1907 рік. Управитель школи Микола Левицький, учитель Олекса Комарницький.
1909 рік. Управитель школи, Микола Левицький, він же учитель школи.
1912 рік. Управитель школи, Володимир Букачевський, учитель Антін Болляр.
1913-1922 роки. Управитель школи, Володимир Букачевський, Учителька Дарія Букачевська, що була одружена з лікарем із Заболотва Породьком.
1923 рік. Управитель школи Михайло Левицький.
1927 рік. Управитель школи Володимир Дмитрук, його дружина-вчителька, учителі Леопольд Оленінч і пані Цагова.
1930 рік. Управитель школи Володимир Букачевський , учителька Ольга Букачевська.
1931 рік. Опікун школи Марія Граборановна, директор Ольга Стані чек, вчительк Ольга Букачевська.
1932 рік. Школа 3-х класів. Директор школи Іван Теодорович, вчителька Ольга Букачевська.
193 рік. Директор школи Ольга Букачевська, вона ж вчителька.
1934 рік. Керівник школи Володимир Василевський.
1935 рік. Учитель Іван Храпко.
1938 рік. Вчитель іван Храпко та Леопольд Оленінч.
1939-1941 роки. Вчитель Іван Храпко (закінчив у цей час учительську семінарію в Чернівцях).
1941-1942 роки. Управляючий школи Володимир Дмитрук. Учителі Микола Боднарук та Іван Храпко.
У так званий польський період (період польської окупації Галичини) у Заваллі діяла трикласова загальнонародна початкова школа семирічним навчанням дітей. Відвідування школи було обов’язковим для усіх, без винятку, дітей шкільного віку. За відвідування дітьми школи відповідальність несли батьки. Школа працювала у типовому приміщенні, що було збудоване за кошти селян у 1927 році. Навчання в школі проводили четверо вчителів. Перед розпадом Польщі у школі управитилем (директором) працював Володимир Дмитрук, його дружина – вчителька, вчитель Леопольд Оленінч та вчителька пані Цагова. У школі вивчали польську мову, українську, арифметику, історію, географію, природознавство та ручну працю. Усіх предметів навчав один вчитель у тому чи іншому класі. З кожного предмету учні мали підручники. Навчання велося польською мовою. Тільки на одному уроці української мови розмова велася по-українськи.
З приходом радянської влади було відкрито початкову школу. Директором районна рада призначила Володимира Дмитрика, а його дружину – вчителькою. З сільських жителів, що мали незалежну освіту, було призначено вчителями Івана Храпка та Миколу Боднарука, яким польська влада у праці в школі відмовила, хоча вони мали спеціальну педагогічну освіту, яку здобули в австрійський період. Ці четверо осіб виконували вчительські обов’язки із завальськими дітьми.
Усі учні, котрі закінчували початкову школу, могли навчатися у 5 класі у Заличчі або в Снятині, але війна між Німеччиною і Радянським Союзом перервала навчальний процес.
З приходом німецької влади у західні області школа продовжувала працювати у чотирикласному режимі. Директором було прризначено того ж добродія Володимира Дмитрука, який цю посаду обіймав при Польщі і при радянській владі та проживав з сім’єю у шкільному будинку. Вчителями призначено дружину Володимира Дмитрука та Івана Храпка, який тут працював і при радах. Існуюча окупаційна влада не дбала прошколу. Приміщення навчального закладу зайняли військові частини, які виконували роботу по відновленню залізничної станції в Заваллю. Діти ж навчалися укімнатах читальні «Просвіти». Влада дозволяла застосуванню фізичних методів виховання до дітей, які порушували встановлений перядок.
Навчання у період німецької окупації велося за програмами радянської школи. У травні 1944 року німці відступили з наших територій, і знову були встановлені радянські порядки. Початкову школу відновлено. Івана Тодоровича Храпка ,який працював у цій школі. За відсутності учительських кадрів до навчання дітей було призначено односельчан Марію Василівну Никіфорук, Омеляна Романовича Бойчука та Катерину Онуфріївну Ткачук із Запруття, останню перепризначили на посаду директора.
У 1945-1946 навчальному році районний відділ народної освіти призначає до Завальської школи директором Катерину Федорівну Бойчук, яка закінчила учительський інститут і викладала учням українську мову та літературу. З цього навчального року у Заваллі школа стала семирічною, а тому число вчителів значно збільшилось. Тут вчителювали Катерина Онуфріївна Ткачук (молодші класи), Микола Миколайович Бордун – вчитель математики із Снятина, Іван Андрійович Николайчук – географія, Марія Несторівна Шашлик та Валентина Іванівна Чернявська – математика і фізика. Ці вчителі працювали у школі чимало років і проживали на квартирах у завальських сім’ях.
У 1951 році у Завальську семирічну школу призначено директором Івана Юхимовича Рябича – учителя математики з дружиною Ніною Олексіївною – втелькою російської мови та літератури. Склад учителів, в основному залишався попередній. Серед новопризначених – сім’я Геленчиних. Петро Андрійович був здібним фізиком і умів тільки йому властивими методами зацікавити дітей предметом, дати дітям сталі знання. Дружина Петра Андрійовича працювала вчителькою молодших класів. За директоруванням Івана Рябича добували до шкільного приміщення типовмй спортивний зал, який дав можливість більш ефективно навчити учнів фізичної культури, залучаючи до спорту.
У 1959-1960 навчальному році на підставі державного «Закону про школу» навчальні заклади перевели на восьмирічне навчання з статусом: восьмирічна загальноосвітня трудова політехнічна школа. У зв’язку з цим було добудовано класні приміщення, а старе господарське приміщення переобладнано під шкільну майстерню. Згодом Івана Юхимовича перевили до Потічківської школи, а у Завальську восьмирічну призначили директором Григорія Тихоновича Саєнка – вчителя російської мови, який довгий час директоруваву Стецівській середній школі. Його дружина Наталія Олексіївна викладала українську мову і літературу.
З пичини виходу на пенсію Григорія Тихоновича та Наталії Олексіївни директором школи районний відділ народної освіти призначив уродженця Завалля, автора цього нарису, Гунько Ореста Івановича. Він в той час викладав російську мову та літературу разом з дружиною Надією Федорівною – учителькою української мови та літератури. До речі, вони працювали у школах Буковини.
1 вересня 1976 року в селі Заваллі було відкрито нову школу. Це було нове типове приміщення, яке давало реальну можливість покращити навчально – виховний процес. Воно створило комфортні умови дітям і учителям в реалізації навчально – виховного процесу.
В розпорядженні дітей і учителів були просторі класи, шкільна майстерня, їдальня, бібліотека, спортивний зал, великий вестибюль, світлі коридори.
Школа була збудована на кошти місцевого колгоспу. Вартість будівництва школи разом з придбаними шкільними меблями та кухонним обладнанням обійшлася колгоспу в триста п’ятдисят тисяч гривень.
За період існування школи тут працювали віддані педагогічній праці вчителі, як із села так приїжджі. Головним критеріям вчительської роботи слугували любов і повага до дітей , уміння і бажання працювати з дітьми, розвиваючи їхні нахили і здібності. У новій школі з початку її відкриття працювали такі педагоги:
Німащук Євгенія Михайлівна
Лакуста Наталія Ярославівна
Вовк Марія Василівна
Рузак Соломія Василівна
Чекалюк Дмитро Миколайович
Гунько Орест Іванович
Гунько Надія Федорівна
Одинська Ольга Зіновіївна
Оробець Любов Емануїлівна
Мельничук Микола Васильович
Саєнко Костянтин Григорович
Одинська Наталія Ярославівна
Ляшкевич Богдан Олексійович
Левонтюк Лев Теофілович
Тимчук Ганна Дмитрівна
З такими кадрами вчителів з вищою педагогічною освітою школі було під силу успішно розвя’зувати завдання щодо навчання і виховання молодого підростаючого покоління.
Педагогічний та учнівський колективи працювали згладжено, мали глибокі знання з основ наук, брали участь у районних то обласних предметних олімпіадах, у змаганнях з туризму та фізичної культури. На районному огляді художньої самодіяльності займали призові місця.
Кілька років колектив школи брав участь у районних і обласних змаганнях з військово – спортивних видів змагань і займали перше місце у районі, третє – в області. Зорепадом грамот і похвальних листів нагороджувало райвно і райком комсомолу наш військово – спортивний клуб "Зірниця”. Для участі у змаганнях для юнармійців пошили спеціальну військового взірця форму за кошти колгоспу ім. Марка Черемшини.
Значну увагу дирекція школи надавала вчителям, звбезпечуючи їх навчально – наочними посібниками та технічними засобами навчання. Навчання у школі велося за кабінетною системою. Кожен учитель – предметник мав клас – кабінет, який власноруч обладнував унаочненням яке давало змогу глибоко оволодіти програмним матеріалом. У школі використовувалися три кіноапарати для переглядів кінофільмів. Перший телевізор кольорового зображення школі подарувало правління колгоспу в особі Ярослава Васильовича Плав'юка за допомогу у збирані врожаю картоплі. То були цікаві і напружені дні, які щодень приносили школі щось нове, неповторне.
У школі працювали групи продовженого дня, де учні мали можливість виконувати домашні завдання, цікаво і змістовно проводити своє дозвілля в позаурочний час.
З часу післявоєнного періоду нашу школу очолювали директори:
Бойчук Катерини Онуфріївна (1945-1951 роки)
Рябич Іван Юхимович (1951-1960 роки)
Саєнко Григорій Тихонович (1960-1968 роки)
Гунько Орест Іванович (1968-1977 роки)
Саєнко Костянтин Григорович (1977-1979 роки)
Ткачук Микола Семенович (1979-1985 роки)
Семелюк Михайло Григорович (1985- 1986 роки)
Семака Андрій Петрович (1986-1995 роки)
Одинська Ольга Зіновіївна (1995-2011 роки)
З березня 2012 року директором школи призначено Бецу Віталія Васильовича.
З 01 вересня 2019 року Завальську загальноосвітню школу І-ІІ ступенів перейменовано на Завальську гімназію Снятинської районної ради Івано-Франківської області відповідно до рішення Снятинської районної ради від 07 березня 2019 року № 811-24/2019