Embedded Files
Діагностика – виявлення причин труднощів у навчанні, інтелектуальному розвитку, соціально-психологічній адаптації; вивчення та визначення індивідуальних особливостей динаміки розвитку особистості, потенційних можливостей в освітньому процесі, професійному самовизначенні.
Діагностика – виявлення причин труднощів у навчанні, інтелектуальному розвитку, соціально-психологічній адаптації; вивчення та визначення індивідуальних особливостей динаміки розвитку особистості, потенційних можливостей в освітньому процесі, професійному самовизначенні.
Індивідуальна поглиблена діагностика проводиться за запитом та за згодою батьків дитини.
Групова діагностика проводиться за планом з використанням методик рекомендованих Міністерством освіти України.
Діагностика займає в роботі шкільного психолога досить значну частку. Вона потрібна для того щоб краще пізнати клієнта, щоб познайомитись і головне – щоб прояснити для себе, батьків та вчителів з чим власне є сенс працювати. Крім того, інколи діагностика потрібна і для того, щоб побачити динаміку змін та перевірити правильність методів якими працює психолог.
Головною метою є загальне дослідження особистості, на основі якого психолог висуває гіпотезу про деякі її особливості, ні в якому разі не роблячи однозначних висновків про дитину, та разом з батьками і вчителем планує адекватні корекційні заходи.
Всі методи діагностики можна поділити на 3 великі групи:
1. Внутрішньоособистісна діагностика. Сюди відносять всі тести, які допомагають познайомитись і вивчити внутрішній світ дитини.
2. Методики для визначення рівня розвитку психічних процесів: пам’яті, мислення, уваги, уяви, сприймання.
3. Міжособистісна діагностика.
Групова діагностика
Групова діагностика
В першому класі діагностика проводиться у вересні на предмет визначення психологічної готовності до навчання в школі та в січні, коли визначається рівень і зміст шкільної адаптації учнів 1-х класів.
Психологічна готовність до школи – системне утворення, що включає інтелектуальну, емоційну і особистісну (соціальну) зрілість.
Про інтелектуальну зрілість свідчить рівень розвитку пізнавальних процесів, загальний світогляд дитини і словниковий запас.
Емоційно-вольова зрілість розуміється як зменшення імпульсивних реакцій, достатня довільність поведінки і можливість тривалий час виконувати не дуже привабливе завдання (потрібні довільна увага і пам'ять).
Особистісну зрілість характеризує наявність шкільної мотивації, сформована внутрішня позиція школяра і контекстний тип спілкування з дорослим (з врахуванням соціальної ролі вчителя).
У найпоширенішому своєму значенні шкільна адаптація розуміється як пристосування дитини до нової системи соціальних умов, нових стосунків, вимог, видів діяльності, режиму життєдіяльності і так далі. Дитина, яка вписується в шкільну систему вимог, норм і соціальних стосунків, найчастіше і називається адаптованою. Важливо, аби це пристосування було здійснене дитиною без серйозних внутрішніх втрат, погіршення самопочуття, настрою, самооцінки. Крім того, адаптована дитина – це дитина, пристосована до повноцінного розвитку свого особового, інтелектуального, фізичного і соціального потенціалів в даному йому педагогічному середовищі.
Перехід з початкової школи в середню – це рубіж 4–го і 5-го класів. 4-й клас – досить спокійний період, коли вже все склалося: навчання, оцінки, взаємини. Це період відносної стабільності, але це незвичайно важливий етап життя для дитини, оскільки об'єктивно закінчується молодший шкільний вік і його підсумком є глибокі зміни і позитивні перетворення в психіці дитини.
Молодший шкільний вік найбільш сприятливий:
для розвитку пізнавальних потреб і інтересів, для формування мотивів навчання;
для розвитку продуктивних прийомів і навиків учбової роботи, так званого «уміння вчитися»;
для формування особистості дитини, розкриття його індивідуальності, формування самооцінки, самоконтролю і саморегуляції;
для засвоєння соціальних норм і зав'язування міцних дружніх зв'язків.
Всі ці зміни відбуваються в рамках навчальної діяльності, оскільки вона в цьому віці – провідна. Результатом змін є психологічні новоутворення, які стануть фундаментом для розвитку особистості на наступному віковому етапі.
Які ж це новоутворення? Перш за все, у молодшого школяра в центр свідомої діяльності висувається мислення. Саме розвиток словесно-логічного мислення перебудовує всі інші пізнавальні процеси. Опанування понятійного мислення веде до розвитку рефлексії, аналізу і внутрішнього плану дій. Словесно-логічне мислення – це перше новоутворення, завдяки якому розвивається рефлексія і внутрішній план дій.
Другий важливий момент – в цей період якісно змінюються здібності до довільної регуляції поведінки. Від довільності в ситуаціях, пов'язаних лише з навчальною діяльністю, дитина переходить до довільного регулювання спілкування і поведінки, він стає здатний керуватися нормами і правилами спілкування. Новий рівень довільності – це друге новоутворення молодшого шкільного віку.
Третє новоутворення пов'язане з переходом до наочного навчання. Наочне навчання створює умови для розвитку нових пізнавальних потреб і нових інтересів. Тобто, формується нове пізнавальне відношення до дійсності.
До кінця молодшого шкільного віку починає складатися новий тип стосунків з довколишніми людьми. Безумовний авторитет дорослого поступово втрачається, всього більшого значення починають набувати однолітки, зростає роль дитячого співтовариства. Тобто, четверте новоутворення – орієнтація на групу однолітків.
Окрім позитивних новоутворень з'являються і інші вікові зміни в особі дитинии.
Одне з них прямо пов'язане з орієнтацією на групу однолітків. Річ у тому, що в 10-11 років істотно міняється характер самооцінки дитини. Якщо раніше вона складалася під впливом оцінок вчителя і ці оцінки стосувалися, в основному, навчання, то тепер на характер самооцінки все більше впливають інші діти. Причому, їх оцінки пов'язані і з навчальними характеристиками, і з якостями, що виявляються в спілкуванні. Можна говорити про виникнення в цей період кризи самооцінки. У дітей різко зростає кількість негативних самооцінок.
Ще одна важлива зміна в особі дитини стосується мотиваційної сфери. Рубіж 4-5 класів характеризується значним зниженням навчальної мотивації. На тлі нового пізнавального відношення, що формується, до дійсності часто спостерігається негативне відношення до школи в цілому, конфлікти з вчителями, зниження успішності.
Таким чином, в перехідний період психологу важливо отримати інформацію про наступні якості і особливості дитини:
інтелектуальний розвиток;
навчальні і позашкільні інтереси;
навчальна мотивація;
поведінкова саморегуляція;
система стосунків дитини(самооцінка, відношення до інших людей);
емоційний стан; останній параметр важливо досліджувати, оскільки перехід до нового етапу життя природно викликає деяку напругу.
Проводиться у квітні місяці.
Період адаптації в 5-м класі вважається одним з важких періодів шкільного навчання.
Це обумовлено змінами, які відбуваються в системі освіти і спілкуванні дітей цього віку.
У навчанні закінчується перехід до кабінетної системи, збільшується об'єм і зміст освіти, приходять вчителі-предметники, кожен зі своїми вимогами. Це спричиняє за собою зміни і у взаєминах учнів із значущими людьми. Розширюється круг спілкування: приходить новий класний керівник, нові вчителі. По-новому будуються взаємини в учнівському колективі, у дітей виникає необхідність спільно організовувати учбову діяльність.
Все це впливає на стан дітей. Воно характеризується низькою організованістю, навчальною неуважністю. Знижується інтерес до навчання, самооцінка, підвищується ситуативна тривожність.
Можна виділити ряд особових, інтелектуальних, учбових якостей, які допомагають учнів адаптуватися в 5-м класі. Це, перш за все, достатній рівень інтелектуальної зрілості. П'ятикласник має бути здатний мислити поняттями, використовувати логічні операції, володіти мовою.
По-друге, адаптацію значно полегшує уміння вчитися. Учні, які знають і володіють основними компонентами навчальної діяльності (наполегливість, планування, учбові дії, контроль, оцінка, мають учбову мотивацію) буде успішнішим. Легко буде адаптуватися учням, які упевнені в собі, не тривожні, незалежні, такі, що мають високу самооцінку і високий статус в колективі.
Нарешті, п'ятикласникові необхідно «вийти» на якісно інший, «доросліший» тип взаємин з вчителями і однокласниками. «Дорослі» взаємини виявляються в новій особовій позиції по відношенню до школи, вчителів і однолітків. При цьому, проблема побудови нових міжособистісних стосунків з однокласниками менш актуальна, оскільки домінують навчальні проблеми і стосунки з педагогами.
Якщо інтелектуально дитина не «доросла» до 5 класу, то замість адаптації виникає дезадаптація. Вона може відбуватися у сфері спілкування з однолітками і вчителями (замкнутість, негативна демонстративність, агресивність, конфліктність або страхи, брехня, догідливість, залежність), в родинному спілкуванні або в навчальній діяльності.
Проводиться у грудні місяці.
Визначення соціально-психологічного статусу учнів
На 7-8 клас навчання доводиться період гострої підліткової кризи, тому мета діагностики - отримання достовірної информации про соціально-психологічний статус учнів у найбільш складний період психічного розвитку в шкільному віці.
Педагогічний діагноз, що виставляється підліткові на підставі низької успішності або поведінки, що відхиляється, часто буває помилковим. Іноді через приписування школяру злого асоціального наміру, психічну неповноцінність та ін. Частіше - через об'єктивну неможливість знайти причини різних проблем підлітка без серйозних психологічних обстежень.
В процесі порівняння отриманих результатів з системою психолого-педагогических вимог можуть бути визначені сфери переважної локалізації проблем підлітка і, що дуже важливо, зроблені обгрунтовані припущення про їх джерела.
Визначення психологічної готовності учнів до вибору профілю навчання.
Завдання профільного навчання – диференціювати і індивідуалізувати навчання, врахувати інтереси, схильності і здібності учнів. Профільне навчання дає можливість реалізувати особово-орієнтований підхід, при якому кожен старшокласник може збудувати індивідуальний освітній маршрут, або особистий професійний план.
З точки зору психології, профільне навчання має багато плюсів. Воно забезпечує широкі можливості здобування освіти різними категоріями учнів відповідно до їх здібностей, схильностей і потреб; розширює можливості соціалізації підлітків, а головне – форсує процес професійного самовизначення, «підштовхуючи» учнів до професійного вибору вже в школі.
З іншого боку, профільне навчання пред'являє певні вимоги до особи учня:
профілізація вимагає від учня високої самоорганізації і самостійності;
уміння встановлювати ділові, партнерські стосунки з дорослими;
збільшується інтелектуальна напруга, що вимагає сформованості розумових операцій узагальнення, класифікації, абстрагування, володіння методами творчого мислення;
в результаті інтенсивної навчальної діяльності збільшуються навантаження на нервову систему учня.
Всі зусилля по створенню ефективних моделей профільного навчання в старшій школі можуть виявитися марними, якщо учні основному рівню до закінчення дев'ятого класу не зможуть вибрати профіль вчення відповідно до своїх бажань і можливостей. Для здійснення правильного професійного вибору необхідна передпрофільна підготовка, яка повинна починатися якомога раніше, за рік-два до проведення відбору. Її метою повинні стати формування у школяра реалістичного самосприйняття і рівня домагань, розкриття і розвиток здібностей, виховання трудової мотивації.
Саме на етапі передпрофільної підготовки психолог і вчитель можуть об'єктивно оцінити професійні інтереси і схильності підлітків, рівень інтелектуального розвитку і деякі інші здібності.
Діагностика проводиться в лютому місяці.
Визначення рівня та змісту адаптації учнів до старшої школи.
Десятий клас – це перехід на новий рівень освіти і початок нового етапу вікового розвитку.
Цей період отримав назву раннього юнацького віку, головним завданням якого є життєве самовизначення. Самовизначення передбачає диференціацію розумових здібностей і інтересів, формування індивідуального стилю діяльності, вибір професії, розвиток самосвідомості, формування світогляду і життєвих цінностей, а також певних психосексуальних орієнтацій. Найважливішим психологічним процесом ранньої юності є становлення самосвідомості і стійкого образу «Я», або «Я» – концепції.
Новий ступінь освіти – це початок навчання в старшій профільній школі. Як правило, зі вступом до старшої школи в 10-класників змінюється соціальне оточення – новий склад класу, нові вчителі. Провідною діяльністю стає навчально-професійна діяльність. Ці зміни багато в чому визначають особливості адаптації 10-х класів, які можна виділити як завдання адаптаційного періоду:
Соціально-психологічна адаптація до нового класного колективу і встановлення задовольняючого соціального статусу в групі однолітків.
Адаптація до нових вчителів і встановлення з ними ділової співпраці, заснованої на взаєморозумінні і взаємоповазі;
Адаптація до нової учбової ситуації і формування індивідуального стилю учбової діяльності.
До кінця адаптаційного періоду, який триває першу чверть навчального року, більшість старшокласників успішно справляються з позначеними завданнями і адаптуються до нових умов життєдіяльності. В той же час виокремлюється група учнів, які відчувають деякі, а іноді і значні труднощі звикання до умов навчаня в старшій школі. У зв'язку з цим виділяють такі види шкільної дезадаптації 10-х класів:
Інтелектуальна - невідповідність рівня інтелектуального розвитку вимогам учбової діяльності. Можливі причини: недостатнє засвоєння навчального матеріалу в попередні роки; недостатня сформованість операцій мислення; однобічний підхід при вивченні тих або інших явищ; низький рівень логічної пам'яті;
Мотиваційна – недостатня сформованість пізнавальних мотивів, перебільшення зовнішньої мотивації і мотивації уникання невдач;
Емоційно-вольова – невідповідність рівня емоційно-вольового розвитку вимогам старшої школи (емоційна нестійкість, високий рівень тривожності, неадекватна самооцінка і рівень домагань, низький рівень самоконтролю, несформованість основних прийомів самоорганізації учбової діяльності);
Комунікативна – порушення характеру міжособистісного спілкування з однокласниками і педагогами (невміння орієнтуватися в ситуаціях спілкування, замкненість або надмірна балакучість, образливість, ізольованість і тому подібне);
Поведінкова – недостатня сформованість соціально-етичних норм поведінки (конфліктність, агресивність, эгоцентричність установок, асоціальні тенденції).
Ті або інші види дезадаптації характерні для учнів з проблемами навчання і розвитку.
Проводиться в жовтні місяці.
Page updated
Google Sites
Report abuse