Тілесно-орієнтована психотерапія — це одне з найсучасніших і ефективних напрямків в психологічній практиці. Його відмінність від всіх інших полягає в тому, що звична психологічна робота доповнюється роботою з тілом людини. А це доповнення є особливо важливим, коли мова йде про маленьких клієнтів психолога — про діток.

Дитина за своєю природою є абсолютно тілесним. Згадайте, малюк, якщо він голодний, мокренькую або хоче спати, завжди починає вередувати і плакати.

У нього ще не існує розподілу дискомфорту на емоційний і тілесний. Якщо йому погано тілесно — то погано і емоційно. І, навпаки, від надлишку негативних емоцій може траплятися розлад апетиту, сну, травлення. З дорослішанням ці дві сфери поступово диференціюються, відокремлюються один від одного.

Адже ми ж не плачемо, коли хочемо їсти або спати. Однак взаємозв’язок тіла й емоцій залишається, просто стає менш очевидною. Тіло дорослої людини також реагує на емоційний стан. Ця реакція проявляється у вигляді відповідних фізіологічних змін.

Якщо це радість, то і тіло «радіє»: воно розширюється, м’язи розслаблюються. А якщо негативні почуття — то і тіло також «журиться, сумує і гнівається». Це проявляється в напрузі основних груп м’язів, які могли б допомогти дати кривдникові здачі або втекти; серце починає битися частіше, підвищується тиск і пр.

А тепер ще раз знову згадаємо про те, що дітки в дитинстві були абсолютно тілесними. І вони справлялися з допомогою наявного в них напруги наступним способом: Вони відригують, якщо була напруга в горлі або животику від зайвого з’їденого або потрапив повітря. Ще вони писали, коли була напруга в області сечового міхура. Ще вони смикали ручками або ніжками, якщо щось їх турбувало.

А тепер подивимося: що відбувається, скажімо, при енурезі? Тіло малюка знає, що сечовипускання допомагало йому справитися з напругою. І тепер, коли напруга всередині малюка зашкалює, його тіло «приходь йому на допомогу».

А напруга може бути через важку атмосфери в сім’ї, авторитарного виховання, побудованого на страху і покарання, народження братика або сестрички або виникнення звичайного дитячого страху: «я більше батькам не потрібен, вони мене більше не люблять».

І виходить, що спочатку психологічна причина призводить до цілком реального фізіологічного порушення. Такі хвороби, як енурез , прийнято відносити до розряду «психосоматичних», тобто виникають з психологічних причин.

Також до дитячих психосоматичних захворювань відносять порушення травлення (схильність до блювоти, спазми, запори), тики, нав’язливе ссання пальця або гризеніе нігтів, шкірні захворювання, алергія, бронхіальна астма, розлади сну й апетиту.

І саме для вирішення таких проблем в першу чергу потрібно використовувати тілесно-орієнтовану психотерапію. Вона дозволяє малюкам зняти накопичене напруга, а також навчитися краще розуміти своє тіло, а, отже, і емоції. Адже найчастіше додаткова проблема полягає ще й у тому, що малюк сам толком не може сформулювати своє занепокоєння.

Навіть дорослому, часом, буває важко зрозуміти: які емоції він відчуває, що заважає йому жити радісно. А вже дитина, особливо маленька, може і зовсім не усвідомлювати тих негативних емоцій, які у нього є.

Як працює тілесна терапія?

Зв’язок тіла та емоцій не одностороння. Якщо емоції впливають на тіло, то і через тіло можна впливати на емоційний стан.

Умовно роботу в рамках даного напрямку можна розділити на активну і пасивну. Під час пасивної фахівець створює для тіла дитини такі умови, щоб м’язи, які були напружені — змогли розслабитися, щоб дихання стало більш рівномірним і глибоким, щоб він зміг зняти тілесне, а, отже, і емоційне напруження.

При цьому малюк не втрачає усвідомлення того, що відбувається, на відміну від різних гіпнотичних технік, а всього лише знаходиться в стані розслаблення, або по-науковому «кінестетичного трансу». Це дозволяє зняти всі переживання батьків щодо втручання в його психіку, небезпеки застосування даного методу і пр.

Фактично, Ви самі працюєте тілесно-орієнтованим терапевтом, коли міцно-міцно обіймаєте своє чадо, притискаючи до себе. Цей тілесний контакт є заспокійливим, що підтримує, що дає малюкові зрозуміти, що Ви поруч з ним, любіть його, приймаєте його.

Так ось пасивна робота і являє собою певну техніку впливу, яка плавно, м’яко і дбайливо дає дитячому тілу зрозуміти: все добре, все в порядку. Застосування цієї техніки дозволяє створити умови для того, щоб його тіло розслабилося, і напруга, яка його сковувало, пішло.

Активне напрям даного методу пов’язане з тілесним моделюванням і вираженням негативних емоцій. Для цього використовуються спеціальні активні заходи, в яких «відіграються» гнів, страх, образа і пр.

Більш докладно про ці ігри можна буде прочитати у статті «Ігри в тигри». Тут лише згадаю, що ці ігри дозволяють малюкові скидати накопичене тілесне напруга у веселій і не агресивній формі. А також з їх допомогою знімається бар’єр, «дистанція» у відносинах з батьками.

Вони дозволяють стати ближче, рідніше один одному, позбавиться від обопільних образ і претензій. Однією з основних завдань для психолога в рамках даного напрямку є навчання батьків і малюків цих ігор, щоб вони змогли самостійно грати вдома і тим самим проводити профілактику можливих проблем.

Також тілесно-орієнтований підхід може бути дуже ефективний при роботі з соромливими, невпевненими у собі дітками, у яких є проблеми з відстоюванням своєї думки, захистом себе. Ну і, безумовно, з агресивними і примхливими дітками. Адже в основі всіх цих дитячих проявів лежать ті ж емоційні труднощі.

Таким чином, тілесно-орієнтована терапія рекомендується, якщо Ваш малюк схильний до частих захворювань, страждає якимось психосоматичним розладом або відчуває емоційні труднощі.

Якщо такі проблеми є у Вашій сім’ї, то в першу чергу Вам варто задуматися: з чим може бути пов’язані його проблеми? Може бути з атмосферою в родині? Може бути, вибраний Вами стиль виховання не ефективний? І, зрозуміло, чим раніше Ви почнете вирішувати проблему, тим легше буде все змінити.

Адже здоровий і радісний малюк — це щастя будь-яких батьків!