Ви часто чуєте: «Якщо в тебе проблеми, звернися до Психолога». Хто ж це за людина така? Для чого вона є в навчальному закладі і чому до неї немає черги, як в американських молодіжних кінострічках? Отже, знайомтесь.
Для чого існує в школі психолог?
Щоби знайти відповіді на усі ці питання, варто визначити кілька понять, які варто розуміти на самому початку. Будь-яка особа, що звертається за допомогою до спеціаліста допомагаючих професій, називається клієнтом. У випадку зі шкільним психологом, клієнти – це учні, вчителі, адміністрація, батьки та родини учнів.
Психолог– спеціаліст, основною задачею якого є визначення потреб клієнта, проведення тестувань та опитувань, консультування та за необхідністю – подальше скеровування до фахівця, який має повноваження працювати з конкретними проблемами. Наприклад, психіатр чи психотерапевт. Також психолог може допомогти у визначенні напрямку психотерапії, в яку варто піти клієнту в залежності від результатів спільної роботи. В залежності від спеціалізації може бути пренатальним, дитячим, сімейним, шкільним, військовим і т.д. Може працювати у парі з психотерапевтом.
Психотерапевт– спеціаліст, який володіє глибинними техніками роботи з клієнтом, орієнтуючись на його попередній досвід, дитинство чи критичність запиту. В залежності від концепції своєї роботи, сфер у яких спеціалізується, технік, які застосовує, може називатись психоаналітиком, позитивістом, гештальтистом, арт-терапевтом, психодраматерапевтом, когнітивно-поведінковим терапевтом та ін. Максимально ефективно досягає результату у партнерстві з психологом або психіатром.
Психіатр– спеціаліст із медичною освітою, який працює переважно з психічними захворюваннями та розладами, призначає медикаментозне лікування чи стаціонар. Може працювати у парі з психотерапевтом, рідше – психологом.
Тепер вже можна і про шкільного психолога поговорити.
Шкільний психолог (ШП) надає екстрену консультативну підтримку учням, вчителям, родинам учнів. Тематика консультацій дуже велика.
Проводить тестування задля визначення потенційних можливостей учнів та їхніх зон розвитку.
Організовує та/або проводить навчання у сфері психології та педагогіки для колег.
Консультує учнів щодо їхньої навчальної траєкторії, орієнтації на позитивний освітній результат.
Консультує вчителів у складних педагогічно-психологічних випадках.
Разом із вихователями розробляє та проводить виховні години, основна мета яких – надати підтримку дітям на усіх етапах їхнього дорослішання.
За запитом адміністрації навчального закладу, може робити анкетування для зрізу актуальних потреб учасників навчального процесу.
Чого точно не може робити шкільний психолог:
Займатись сімейною психотерапією;
Займатись психокорекційною роботою (у випадку, якщо психолог не має кваліфікації «дефектолог»);
Працювати з дитячими залежностями;
Рекомендувати чи призначати медичні препарати;
Працювати з дитиною без письмової згоди батьків, за запитом колег або сторонніх осіб;
Займатись пропагандистською діяльністю.
Звертатись до психолога у школі ще не стало популярним. Ще з 90-их не до кінця викорінились думки, що шкільні психологи працюють лише з дітьми з неблагополучних родин, з тими, хто проявляє девіантну поведінку і «хворими на голову». А ще, від дорослих можна почути фрази на кшталт «Я що, псих, щоби до психолога звертатись?». Через це дуже важко виховувати культуру психічного здоров’я та займатись психогігієною зі школярами. Тішить те, що все більше молоді знають про те, що шкільний психолог – це людина, головна задача якої – допомогти, підтримати, направити та скоригувати під час особистісного розвитку.
Якщо ви в біді, зверніться за допомогою
Важливість психологічної допомоги
Війна — надзвичайний виклик для нервової системи: через російську військову агресію ми змушені постійно перебувати в стані страху за себе та рідних, переживати потенційно травматичні події та досвіди, а також приймати складні рішення задля виживання найближчих. Усе це може мати наслідки для психологічного стану людини. Навіть ті з нас, хто наразі перебуває у відносно безпечних містах країни або за кордоном, уже могли зіткнутися з провиною вцілілого.
Головне у цій ситуації — не соромитися та звертатися за психологічною допомогою (навіть якщо вам здається, що є люди, які її більше потребують), а також розпізнати, коли допомога потрібна вашим близьким, друзям чи просто знайомим.
На щастя, психологічну допомогу можна отримати як очно, так і дистанційно: за телефоном, під час групової чи індивідуальної онлайн-консультації та навіть за допомогою спеціального чат-бота. Розповідаємо, як знайти фахову підтримку у цей надзвичайно складний час, а також де можна дистанційно навчитися її надавати.