• У цьому світі є, принаймні, 5 осіб, які люблять тебе так сильно, що здатні вмерти заради тебе.

• Як мінімум 15 чоловік у більшій або меншій мірі люблять тебе.

• Єдина причина, через яку хтось не любить тебе, - це тому, що він хоче бути таким же, як і ти.

• Одна твоя усмішка втішить когось, навіть якщо він не любить тебе.

• Щоночі хтось думає про тебе, перед тим як лягати спати

• Для когось – ти цілий світ.

• Хтось не міг би без тебе жити.

• Ти – Особлива і Неповторна людина.

• Хтось, про кого ти навіть не знаєш, любить тебе.

• Навіть коли ти робиш найбільшу дурість, з цього виходить щось гарне.

• Коли ти думаєш, що світ відвернувся від тебе, глянь: швидше за все, це ти відвернувся від світу.

• Коли ти хочеш чогось, але думаєш, що не зможеш цього домогтися, ти швидше за все цього не досягнеш. Але якщо ти віриш у себе, то рано чи пізно ти одержиш те, що хочеш.

• Згадуй частіше про компліменти, які тобі говорять. Забувай злісні висловлення і глузування.

• Завжди чесно говори людям, що ти про них думаєш; тобі буде легше, якщо вони про це будуть знати.

• Якщо в тебе є найкращий друг, не забувай говорити йому, як багато він для тебе значить.

• Говорять, що потрібно хвилину, щоб помітити особливу людину; годину, щоб її оцінити, і весь день, щоб її полюбити, але потім потрібно ціле життя, щоб її забути.

• Починайте «забувати» про те, що ваша дитина маленька. Давайте їй посильну роботу дома, визначте коло її обов’язків. Зробіть це м’яко: «Який ти в нас уже великий, ми навіть можемо довірити тобі помити посуд».

• Визначте загальні інтереси. Це можуть бути пізнавальні інтереси (улюблені мультфільми, казки, ігри), так і життєві (обговорення сімейних проблем).

• Залучайте дитину до економічних проблем родини. Поступово привчайте порівнювати ціни, орієнтуватися в сімейному бюджеті (наприклад, дайте гроші на хліб і на морозиво, коментуючи суму на той й на інший продукт).

• Не лайте, а тим більше – не ображайте дитини в присутності сторонніх. Поважайте почуття й думки дитини. На скарги з боку навколишніх, навіть учителя або вихователя, відповідайте: «Спасибі, ми обов’язково поговоримо на цю тему».

• Навчіть дитину ділитися своїми проблемами. Обговорюйте з нею конфліктні ситуації, що виникли з однолітками і дорослими. Щиро цікавтеся її думкою, тільки так ви зможете сформувати в неї правильну життєву позицію.

• Постійно говоріть з дитиною. Розвиток мовлення – запорука гарного навчання. Були в театрі (цирку, кіно) – нехай розповість, що більше всього сподобалося. Слухайте уважно, ставте запитання, щоб дитина почувала, що вам це цікаво.

• Відповідайте на кожне запитання дитини. Тільки в цьому випадку її пізнавальний інтерес ніколи не згасне.

• Постарайтеся хоч іноді дивитися на світ очима вашої дитини. Бачачи світ очима іншого – основа для взаєморозуміння.

• Частіше хваліть вашу дитину. На скарги про те, що щось не виходить, відповідайте: «Обов’язково вийде, тільки потрібно ще раз спробувати». Формуйте високий рівень домагань. І самі вірте, що ваша дитина може все, потрібно тільки допомогти. Хваліть словом, усмішкою, ласкою й ніжністю.

• Не будуйте ваші взаємини з дитиною на заборонах. Погодьтеся, що вони не завжди розумні. Завжди пояснюйте причини ваших вимог, якщо можливо, запропонуйте альтернативу. Повага до дитини зараз – фундамент шанобливого ставлення до вас тепер і в майбутньому.

1. Показуйте дитині, що її люблять такою, якою вона є, а не за якісь досягнення.

2. Не можна ніколи (навіть у пориві гніву) говорити дитині, що вона гірша за інших.

3. Треба чесно й терпляче відповідати на будь-які її запитання.

4. Намагайтесь щодня знаходити час, щоб побути наодинці зі своєю дитиною.

5. Учіть дитину вільно спілкуватися не тільки зі своїми однолітками, але і з дорослими.

6. Не соромтесь підкреслювати, що ви пишаєтеся своїм малюком.

7. Будьте чесні в оцінках своїх почуттів до дитини.

8. Завжди говоріть дитині правду, навіть коли вам це невигідно.

9. Оцінюйте тільки вчинки, а не її саму.

10. Не домагайтеся успіху силою. Примус – найгірший варіант морального виховання. Примус у сім’ї порушує особистість дитини.

11. Думайте про дитячий «банк» щасливих спогадів.

12. Дитина ставиться до себе так, як ставляться до неї дорослі.

13. Визнайте право дитини на помилку.

14. І взагалі, хоч інколи ставте себе на місце своєї дитини, і тоді ви краще зрозумієте, як її виховувати.

Батьки (англ. parents, пол. rodzice) — тато та мати нащадка. Батьки приводять дитину у світ та виховують її від самого народження, піклуються про її матеріальне та духовне благополуччя до досягнення нею повноліття, що згодом накладає ряд етичних і суспільних зобов’язань дорослого сина чи доньки по відношенню до своїх батьків. Так наприклад, це знаходить чітке вираження у четвертій заповіді християнського віровчення — Шануй свого батька та матір.

Батьки, візьміть це до уваги…

Батьківство – це найдавніша, найпрекрасніша і найскладніша професія.

Бути батьками легко і важко одночасно. Легко – адже ми так чекаємо появи на світ нашої частиночки, викохуємо нашу дитинку, бажаємо їй щасливої долі. А важко – тому що треба виховувати. А це – систематичний процес. І треба обов’язково враховувати індивідуальні особливості своєї дитини, бути педагогом. Батьки, перш ніж виховувати свою дитину, мають самі бути вихованими.

Відомий філософ Жан Жак Руссо писав з цього приводу: «Пам’ятайте, що перед тим, як взятися за виховання людини, треба самому стати особистістю; треба, щоб у вас самих склався той взірець, який повинна наслідувати дитина».

Усі батьки люблять своїх дітей так само, як і діти люблять своїх батьків. Під терміном «батьківська любов» ми розуміємо відчуття глибинного зв’язку, близькості сімейних стосунків між батьками та дітьми. Для них це певний стан, без права на вибір, адже батьків, так само, як і дітей, як відомо, не обирають.

Одна з найважливіших людських потреб – потреба в любові, кожен хоче почуватися комусь потрібним. Але у житті інколи бувають моменти, коли власна дитина не подобається вам своєю зовнішністю, поведінкою, висловлюваннями, вибором, переконаннями. То й що з того? Ваші батьківські почуття не вимагають від вас того, щоб ви завжди тільки захоплювалися, пишалися та милувалися своєю дитиною. Ми, батьки, маємо пам’ятати, що дитина – це людина, і як у всіх людей, у неї можуть бути хороші та негативні риси. Не треба вважати, що якщо дитина перестала подобатись вам, то ви перестали любити її. Варто також розуміти, що якщо вона ставиться до вас із певною неприязню, то все одно не перестала любити вас. Психологи трактують батьківську любов як безумовну, що не залежить від будь-яких умов та обіцянок. Тобто батьки сприймають свою дитину саме такою, яка вона є – з усіма чеснотами та недоліками, і люблять не за її досягнення, не за те, що вона гарна, розумна, здібна, а просто за те, що вона є.

Водночас чимало батьків стикаються з невмінням виразити свою любов до дитини, вважають, що через це невміння в них виникають непорозуміння з дитиною, вони не можуть знайти спільної мови з нею, що для цього потрібні якісь особливі засоби та методи.

Усе набагато простіше. Спробуємо перелічити основні способи, якими батьки можуть висловити свою любов до дитини.

1. Дотик

Тактильна ласка однаково важлива як для хлопчиків, так і для дівчаток. Тому коли виражаєте свою любов за допомогою ніжних доторків, поцілунків, прогладжувань, лагідних обіймів, цим можна сказати набагато більше, ніж словами «Я тебе люблю…»

2. Слова-заохочення

Коли ми хвалимо дитину, то дякуємо їй за те, що вона зробила, чого досягла сама. Проте не треба хвалити дитину надто часто, тому що слова втратять свою виховну силу і сенс. Кожна похвала має бути обґрунтованою і щирою. Пам’ятайте, що постійна критика шкодить їй, бо вона не є доказом батьківської любові. Щодня даруйте дитині приємні слова підтримки, заохочення, схвалення, ласки: «Як добре, що ти у нас є…», «Ти мені подобаєшся…», «Я люблю, коли ти вдома…», «Мені добре, коли ми разом…», «Який ти у мене гарний…»

3. Час, проведений разом із дитиною, – це ваш подарунок їй.

Ви ніби говорите: «Ти потрібна мені, мені подобається бути з тобою». Проводити час разом – значить віддати дитині свою увагу сповна.

4. Невеличкий подарунок

Це символ любові тоді, коли дитина відчуває, що батьки справді турбуються про неї. Подарунок від серця, не тільки з приводу знаменної дати і не в обмін на щось, а просто так, для гарного настрою, нагадуватиме дитині про вашу любов.

5. Допомога та підтримка

Материнство та батьківство багато в чому подібні до професій. Можна сказати, що кожен із батьків відповідальний за виконання довгострокового контракту (до 18 років), що передбачає ненормований робочий день. Щодня діти звертаються до Вас із різноманітними запитаннями, проханнями. Завдання батьків – почути їх і відповісти на них.

На кожному етапі розвитку дитини ми використовуємо різну мову нашої любові. Тому для батьків важливо обрати саме ту мову, яка дійде до серця дитини. Не бійтеся сказати: «Я тебе люблю…». І не важливо, скільки дитині років, і чи чує вас хтось іще. Пам’ятайте слова Віссаріона Белінського: «Засобом і посередником виховання повинна бути любов, а метою – людяність».

Табу №1 – Не знецінюйте допитливість дитини. У жодному разі не знецінюйте інтерес, який з'явився у дитини, тому що в іншому випадку ви гасите цей імпульс і, швидше за все, вона більше ніколи не підійде до вас із цим питанням. Не мовчіть, не смійтеся із запитання, не переходьте на інші теми та не кажіть, що зайняті для цього. Дайте дитині зрозуміти, що для вас це питання так само важливо, як і для неї.

Табу №2 – Не порівнюйте свою дитину з іншими дітьми. Кожна дитина – це особистість, не порівнюйте розвиток своєї дитини та інших дітей. Тут немає правильних критеріїв, про що б вона не питала, в цей момент вона розвивається і формує свою свідомість, поважайте це.

Табу №3 – Не ведіть дискусію в негативному ключі. Не сприймайте думку дитини негативно. Сучасні діти оточені величезною кількістю інформації, тому в цьому віці у багатьох із них трохи нереальне уявлення про цей світ. Якщо дитина ставить питання і висловлює власну думку, не перебивайте її та поважайте її точку зору.

Табу №4 – Не уникайте важких тем. Обговорюючи складні теми, не кажіть дитині: «Ти ще маленький і все одно не зрозумієш!». Спробуйте пояснити їй так, щоб вона зрозуміла. В іншому випадку дитина залишається наодинці зі своїм питанням і заповнює це порожнє місце іншою інформацією, наприклад, фантазією.

Табу №5 – Не переконуйте дитину в тому, що думка дорослого – єдина правильна. Повністю виключіть зі свого лексикону фразу: «Дорослі краще знають і завжди праві». Якщо малюку з дитинства програмують її в голові, потрапляючи у той вік, коли у нього є можливість натрапити на різні ризики, такі фрази можуть спрацювати проти нього. 6 найпоширеніших дитячих питань і приклади відповідей на них, які допоможуть батькам Питання 1. Як я з'явився на світ? Коли чоловік і жінка люблять один одного, вони обнімаються і цілуються. Потім тато дає мамі свою клітинку, яка з'єднується з клітинкою мами, і в її животику з'являється дитина. Спочатку вона зовсім крихітна, як маленька рибка, але потім вона росте, їй стає тісно в животику у мами, і вона з'являється на світ.

Питання 2. А ми всі помремо? На жаль, все на світі коли-небудь помирає: і люди, і тварини, і дерева, і квіти. Це закон природи, який потрібен, щоб усім на планеті вистачило місця. Ми теж помремо коли-небудь, але це буде дуже нескоро. Колись ми будемо старенькими, як твоя бабуся, а ти - дорослим, як ми, і у тебе будуть свої діти. І ти проживеш довге життя з безліччю пригод.

Питання 3. А бабуся хвора, і вона скоро помре? У бабусі зараз є проблеми зі здоров'ям, але ми всі дуже сподіваємося, що вона одужає і буде жити довго. Ми не знаємо цього точно, але ми й лікарі робимо все, що можемо, щоб допомогти їй, і добре про неї піклуємося.

Питання 4. Чому ви з татом сваритеся? Іноді люди сваряться, тому що не згодні один з одним. Сваритися можуть всі: і діти, і дорослі. Але ми обов'язково миримося, тому що ми з татом любимо один одного. І дуже любимо тебе.

Питання 5. Ви з татом збираєтеся розлучитись? У нас не виходить ладнати один з одним. Ми щосили намагалися це зробити, але вирішили, що нам буде краще не жити разом. Це не означає, що ти зробив щось не так. Ми завжди будемо любити тебе і залишимося твоїми батьками. Нам усім буде важко звикнути до цього, але ми зробимо все можливе, щоб ти був щасливий.

Питання 6. Кого ви любите більше — мене чи сестру? Усі люди різні, і ти з сестрою також, а значить і любов може проявлятися по-різному. Але ми любимо вас однаково сильно, так само, як і ти однаково любиш мене і тата.

  Пам'ятайте, неважливо, що запитала дитина, але, якщо вона вже поставила це питання, значить, вона готова і хоче отримати на нього відповідь. Не ігноруйте свого малюка і завжди говоріть із ним чесно, прямо, «без води та підсолоджувачів»! 

Гормональний фон у 14-15 років поступово вирівнюється, але з’являється надлишок енергії, який терміново потрібно десь діти. Підліток цього віку живе за принципом «сила є – розум не потрібен». Такjж прямолінійна і його логіка, він поділяє світ тільки на хороше та погане. До хорошого відноситься все, що йому до душі – прогули школи, паління, мат, алкоголь та безбашені компанії. Так жити весело і стильно. Крім того, йому здається, що не підкорюючись волі «предків», він зберігає почуття власної гідності. Під категорію поганого підпадає, нажаль, часто все, що стосується нудних дорослих – будь-яке слово батьків та вчителів сприймається як образа.

Здається, що більшість підлітків демонструють вибірковість слуху. Звичайно, вони чують музику, друзів, але коли справа доходить до реакції на прохання батьків – зовсім інша історія. Ви уже намагалися кричати та погрожувати, щоб звернути на себе увагу? Нічого дивного: найпоширенішим серед важких моментів виховання підлітків є пункт «Моя дитина мене не чує». Отже, необхідно достукатись до неї іншими методами.

Найпростіший спосіб звернути на себе увагу дитини – говорити не більше, а менше. Дітям необхідно більше часу обдумати, що вони чують, перш ніж щось сказати. Так, якщо ви задаєте питання сину чи донці зачекайте принаймні три секунди – дитина отримає більше інформації надасть нормальну відповідь.

1. Будьте самі уважним слухачем. Будьте впевнені, що самі можете слугувати прикладом того, чого вимагаєте від сина чи доньки. Покажіть що вислуховуєте чоловіка, дружину, друзів, рідних і звичайно, саму дитину. Слухайте дитину в 2 рази більше, ніж говорите.

2. Говоріть ввічливо і тихо. Швидше за все ви примусите підлітка не звертати на вас увагу, якщо в голосі явно будуть звучати критика, накази, нотації, засудження, крик та мольба. Просто говоріть з ним так, як хотіли б, щоб говорили з вами.

3. Зверніть на себе увагу перед тим, як щось сказати. На початку будьте впевнені що дитина дивиться на вас (попросіть подивитись на вас). Коли ви дивитись один одному в очі – дитина у вашому розпорядженні, можна формулювати своє прохання. Якщо так робити постійно, коли вам необхідна увага, це привчить дитину слухати вас.

4. Іноді підліткам важко переключитися, особливо якщо вони зайняті тим, що їм подобається. Менш того, дитина справді може вас не чути. В такому випадку робіть попередження – встановіть часове обмеження: «Мені знадобиться твоя допомога через 2 хвилини» або «Я хочу з тобою поговорити за хвилину». Але більш ніж на 5 хв. відтягувати не варто – а то знов забуде.

5. Намагайтесь говорити коротко, м’яко і точно. В цьому віці дитина краще сприймає, якщо знає що не доведеться вислуховувати цілу лекцію. Тому нехай ваші прохання будуть короткими: «Прибери, будь-ласка у шафі перед тим, як підеш гуляти», «Зараз тобі треба вивчити фізику», або дуже коротко: «Прибирання!», «Алгебра».

6. Дуже часто у підлітків, в зв’язку з необхідністю відчути себе дорослими, проявляються такі риси, як грубість, неповага. Підліток не знає, як йому проявити свою дорослість, і знаходить найлегший шлях – грубість, брутальні фрази, які раніше не міг собі дозволити. І тут батькам дуже важливо правильно повести себе, щоб не просто накричати та «надавити авторитетом», а виправити ситуацію.

7. В першу чергу, говоріть з дитиною ні рівних, не сюсюкайтесь та не подавляйте – дайте їй відчути свою важливість, значимість, щоб вона не шукала інші засоби отримання цього відчуття. Радьтесь з нею частіше в різних сімейних питаннях – не виключено, що дитина запропонує яке-небудь свіже рішення, та і грубити в такій ситуації немає ніякого сенсу.

8. Коли ваша дитина грубить, відразу ж вкажіть їй на це, щоб завжди знала, що перетнула межу. Головне щоб ваші зауваження були направлені на її поведінку, а не на саму особистість дитини. Наприклад: «Коли я с тобою говорю, ти закочуєш очі (ухмиляєшся). Це ознака неповаги. Не треба так більше робити», «Говорити мені «відчепись», коли я з тобою розмовляю, неприпустимо. Намагайся зробити так, щоб я більше не повторювала».

9. Поясніть дитині як правильно. Не думайте що вони самі знають, як правильно поводитись. Тільки робіть це не у вигляді повчання, а під час дружньої бесіди, ще краще – власним прикладом. Зверніть увагу, як ви, дорослі, спілкуєтесь між собою. Недаром кажуть, що скільки б ми не вчили своїх дітей добрим манерам, вони все одно будуть поводити себе, як батьки.

10. Ніколи не прирікайтесь. Не треба демонстративно зітхати, пожимати плечима, показувати, що ви розсердились. Як не треба і вмовляти, сваритися – така тактика ніколи не спрацьовує. Діти-підлітки перестають грубити, коли бачать, що це – неефективно для звернення вашої уваги. Тримайтеся нейтрально, не відповідайте. Наприклад, дивіться відсторонено на що-небудь, а якщо не допомагає, підіть в іншу кімнату. Просто відмовтесь продовжувати розмову, доки син чи дочка грубить, і робіть так ЗАВЖДИ.

11. Важливий момент: намагайтесь поправляти дитину, якщо він неправильно чи грубо себе веде, віч на віч, а не в присутності інших дорослих чи підлітків. Або можете натрапити на ще більшу грубість – пам’ятайте, що ваша дитина вже не маленька та боляче сприймає будь-яку критику на свою адресу, особливо на людях.

12. Заохочуйте поважаючу, правильну поведінку як можна частіше – це найпростіший спосіб домогтися бажаного. Згідно досліджень, батьки підлітків робіть навпаки: замість того, щоб звертати увагу на хороше, постійно вказують на погане. І тому, як тільки ви побачите чи почуєте, що ваш «грубіян» проявляє ввічливість чи повагу, обов’язково похваліть його, оцініть його намагання, навіть якщо не дуже вийшло, але ви бачите що він намагався. На жаль з брехнею своїх дітей в той чи інший час стикаються всі батьки. Тільки у підлітковому віці брехня, тим паче, якщо вона була і раніше, стає для дитини звичкою, вона частіше бреше. І справа не тільки у складному віці – з’являється все більше таємниць від батьків, і, відповідно, і підстав збрехати. Крім того, багато підлітків брешуть і у спілкуванні з однолітками – щоб прикрасити свої якості, можливості та здібності. Дуже прикро, коли це стає звичкою, а твердження «Саме пройде»,тут недоречно. Необхідно намагатися м’яко, делікатно, але рішуче відучити дитину брехати.

13. Постійно пояснюйте своє ставлення до чесності. Але перед цим подумайте, який приклад чесності подаєте ви. Чи використовуєте ви «невинну» брехню? Просили, щоб дитина відповіла по телефону що вас немає вдома, якщо ви є? Завжди повертаєте зайві гроші, якщо вам не неправильно дали здачу? Хизуєтесь вдома, якщо вам вдалося де-небудь кого небудь на чому-небудь? Кожен раз, роблячи так, ви дозволяєте своєму вдячному учневі робити так само. Почніть із себе.

14. Проаналізуйте, чому дитина обманює та виявіть причину. Як правило, підліток починає брехати що звернути на себе увагу батьків, дорослих, друзів. На другому місці заздрощі, відчай та злість. А на третьому – страх перед покаранням або страх підвести близьких. Пряме питання на цю тему не спрацьовує: вони самі точно не знають справжніх причин брехні. Проаналізуйте самі: коли почалася брехня? В чому звичайно обманює? Кому бреше – всім чи деяким? Чому?

15. Задавайте питання, які допоможуть дитині самій зрозуміти, що це неправильно та дочекайтесь на них відповіді. Наприклад: «Що буде, якщо у вашій родині всі почнуть один одного обманювати?» «Щоб ти відчував, якщо я б тебе обманювала», «Якщо ти не можеш дотриматись слова, як я можу вірити тобі?», «Якщо я тобі наобіцяю що-небудь дуже важливе для тебе, а потім скажу, що набрехала?» і т.д.

16. Не реагуйте занадто гостро на перебільшення правди це, звичайно, легше сказати, ніж зробити, але варто повторитись, підлітки часто обманюють, щоб привернути увагу. Якщо ваша дитина вчинила саме так, намагайтесь зберегти спокій – від вашого крику їй захочеться тільки забігти куди подалі, але ніяк не стати чесним. І відносьтесь до його інтересів лояльніше – не влаштовуйте розборки за кожне маленьке порушення чи неслухняність, бо буде легше збрехати ніж сказати вам правду.

17. Поясніть, чому обман – погано. Так, вашому дорослому сину чи донці це теж потрібно. Підійдіть до питання прямо та аргументуйте: брехня може привести до неприємностей, а може – і до дуже великих неприємностей, репутація також страждає і дуже, це ображає, особливо близьких і т.д.

18. Уведіть «штраф» за обман. Причому обирайте такий метод, щоб дитина не почала вас боятися (і знову таки брехати), а розхотів обманювати. Наприклад: нехай кожен раз, обманувши, пише письмове вибачення «постраждалому» - матері, батькові, братові, сестрі. Або невеличкий твір з переказом, щонайменше 5 доводів про шкоду брехні (і вам корисно буде прочитати, щоб зрозуміти дитину) – можливо, так буде легше сказати правду?Так, діти, які доросліють – не подарунок. Дуже складно буває поводити себе з ними стримано та спокійно. Але важливо пам’ятати мудрі слова: «І це пройде». Візьміть за правило, лягаючи спати, аналізувати прожитий день. Подумки відмічайте помилки у спілкуванні з підлітком, намагайтесь спрогнозувати його поведінку. Така передбачуваність допоможе спокійному та доброзичливому спілкуванню. Тоді, ставши дійсно дорослою людиною, він не загубить впевненості в тому, що найкращі друзі – це батьки. Бо саме вони у трудну хвилину підтримали, змогли зрозуміти та прийняти.

А нагородою вам будуть довіра, повага та любов.