Сторінка  логопеда

 Чому важливо займатися з логопедом?

Так, не вдома з батьками, а саме з фахівцем. Давайте розберемося.

Почнемо з найочевиднішого. Найчастіше батьки телефонують і кажуть, що дитина має порушення звуковимови. Звучить досить просто, проте існує ще маса нюансів, які не фахівець, швидше за все, зовсім не помітить.

Зазвичай при зверненні говорять про проблеми зі звуками [Ш], [Ж] і [Р]. Начебто все просто – поставити звук і проблема вирішена. Так буває, не сперечаюся, але найчастіше в комплексі йдуть й інші порушення – як звуковимови, так і складової структури. Таким чином, насамперед логопед визначає, які саме порушення є у дитини і що залишилося непоміченим.

Наступний пункт – із практики. Дуже небагато дітей хочуть займатися з батьками. Це стосується і домашніх завдань, і решти (вчитися рахувати, читати, писати). Чому так відбувається? Дитина не сприймає батьків як педагогів. І це абсолютно нормально.

Фахівець – людина стороння і з дитиною сприймається інакше, тому заняття проходять набагато ефективніше.

І останній момент, який би хотілося виділити. В Інтернеті дуже багато відеороликів із вправами для корекції мовленнєвих порушень та безліч інструкцій з виконання артикуляційної гімнастики.

Однак, для забезпечення максимальної ефективності від занять, підбирати комплекси вправ і контролювати правильність їх виконання, все ж таки має людина зі спеціальною освітою, спираючись на власні знання та досвід.

Як допомогти дитині розвивати зв'язне мовлення?

Зв'язне мовлення – це логічний, послідовний, граматично правильний виклад певного змісту. Простіше кажучи – це те, як дитина будує свої фрази, щоб висловити думку.

Для дітей дошкільного віку порушення зв'язного мовлення стають зайвим дратівливим фактором – дитина щось говорить, розповідає, ділиться, а її не розуміють. Доводиться повторювати. Ніхто не любить повторювати, правда?

Таке нерозуміння дитини може дуже злити. Ті діти, яким не вдається подолати це в дошкільному віці, опиняються при вступі до школи у дуже складному становищі.

У школі говорити доводиться у будь-якому разі, і говорити досить багато. Дитині, яка не володіє (або дуже погано володіє) усним переказом, не вміє «складно розповідати» про своє життя, про переглянуті фільми і т. д., буде вкрай важко і в навчанні, і спілкуванні з однолітками.

Як батьки можуть допомогати дитині розвивати зв'язне мовлення?

Насамперед необхідно якнайчастіше створювати ситуації, що сприяють тренуванню навичок усного мовлення. Нехай дитина щовечора розповідає вам, як минув день, що дитина бачила, робила. Чим більше подробиць – тим краще.

Найважливіше завдання батьків – слухати, підтримувати, не перебивати, але акуратно поправляти та допомагати при утрудненнях у мовленні.

Читайте дитині вголос. При цьому важливо стежити і за власним мовленням – читайте виразно, грамотно, з виразом. Під час читання ставте дитині запитання щодо змісту тексту, пропонуйте читати по ролях або, якщо дитина поки не вміє читати, повторювати репліки за вами.

Просіть дитину переказувати вам сюжети переглянутих фільмів, вистав, навіть мультфільмів. Такий підхід сприяє не тільки розвитку мовлення, а й тренуванню уяви та пам'яті, інтерпретації слів та понять через зорові образи.

Зв'язне мовлення – найважливіший чинник успішного навчання у шкільництві, тому підходити її розвитку варто з усією ретельністю і відповідальністю.

Порушення складової структури слова.

На жаль, останнім часом спостерігаю дедалі більше дітей із порушеннями складової структури слова.

Давайте розбиратися, що це за звір такий.

Складова структура – це кількість і порядок розташування складів у словах. Виділяються такі порушення складової структури:

Елізія – скорочення складів (молоток – моток).

Ітерація – пропуск голосної (піаніно – пініно) чи збільшення кількості складів рахунок додавання голосної.

Порушення послідовності складів у слові:

перестановка складів (дерево - девор);

перестановка звуків сусідніх складів (бегемот – гебемот).

Спотворення структури окремого складу:

вставка у склад приголосних (лимон – лимонт);

перетворення закритого складу на відкритий скороченням приголосних (капуста – капута);

перетворення складу зі збігом приголосних у склад без збігу приголосних;

антиципації – уподібнення однієї мови іншому (капітан – піпітан, велосипед – вевесипед, ананаси – нананаси).

Персеверації – застрявання однією складі (панама – пананама). Персеверація першого складу найбільш небезпечна, оскільки може перерости в заїкуватість.

Контамінації – поєднання частин двох слів (холодильник та хлібниця – холодильниця).

А тепер простими словами. Якщо в мовленні дошкільника ви помічаєте перестановки, пропуски або додавання зайвих звуків та складів, то структура слова відтворюється неправильно.

У нормі, вже в 3 роки дитина здатна правильно відтворювати структуру слова. А ось у 4 – 5 років таке явище є тривожним сигналом стійкого порушення складової структури слова.

Тут необхідна допомога логопеда, оскільки самостійно такі порушення не проходять.

Складова структура є найважливішим елементом формування граматичного ладу мовлення, який, своєю чергою, має значення при оволодінні грамотою і впливає подальше успішне навчання.

Про іграшки. Корисності пост

Дерев'яні іграшки, різноманітні пазли, все, що можна збирати - розбирати, перекладати, трощити та ламати – це саме те, що потрібно.

Іграшка не підходить під ці критерії? Викидайте! Жарт. Чи ні.

Які іграшки використовують в роботі? Насправді їх зовсім небагато.

М'ячик. Використовується для відпрацювання звуків, складової структури. Суть гри проста - кидаємо один одному м'ячик, при цьому повторюючи склади та слова. Нічого складно, але дітям подобається.

З рухливих ігор ще, звісно, ​​біг. Ні, жартую, бігати на занятті у логопеда все ж таки не можна. А ось стрибати можна, навіть потрібно. Дитина повторює та стрибає.

Пазли, шнурівки. Використовуються на заняттях за принципом «тренуємося - відпочиваємо» саме для відпочинку, але водночас це сприяє розвитку мислення та дрібної моторики.

Для корисного відпочинку використовуємо також кубики, ромбики, кружечки. Співвідносимо форму, колір.

Загалом, іграшок не так багато, але такої кількості при цьому більш ніж достатньо, всі вони застосовуються ефективно. Там, де можна використовувати іграшки – використовуємо.

Як заохочення та різноманітність.

Проте, позиція моя незмінна – на заняттях треба займатися, а грати можна і вдома.