Іван Гулак є засновником козацько-старшинського шляхетського роду Гулаків, також державний і військовий діяч доби Гетьманщини, дипломат, Генеральний обозний Війська Запорозького реґіменту Петра Дорошенка.
Місце і дата народження не відома, помер у 1682 році у Переяславі, мав сина Івана Івановича Гулака, якому передав спадок, православний.
Був реєстровим козаком до 1648 року (ймовірно, служив у Черкаському реєстровому полку), надалі приєднався до армії Богдана Хмельницького і вже у Реєстрі 1649 — військовий товариш Черкаського полку. Того ж року деякий час очолював Канівський полк як наказний полковник. Брав участь у подіях Визвольної війни 1648-1657 і московсько-української війни 1658-1659.
Обіймав старшинські посади у Черкаському полку, а згідно з реконструкцією Володимира Кривошеї (історик), у 1668-1669 був черкаським полковим обозним, у той час як полк очолював Яким Головченко. Брав участь у поході гетьмана П. Дорошенка на Лівобережжя у червні 1668, зокрема — у битві з московитами під Хухрою.
У 1669 дістав уряд генерального обозного замість Федора Коробки. Того ж року їздив послом від Дорошенка до Криму. У 1670-1672 був одним із командувачів армії Дорошенка у військових кампаніях проти прибічників М. Ханенка та загонів Речі Посполитої. У лютому 1671 підписав звернення до короля Речі Посполитої з підтримкою курсу Петра Дорошенка та засудженням польської політики.
У 1672 заявив митрополитові Йосипу Нелюбовичу-Тукальському, щоб той не втручався у військові справи, а займався духовними, бо вже «так нарадив, що скоро і відрадить», за що був взятий гетьманом під варту. 1673 активно скуповував маєтки у Черкаському полку: 1 липня купив у ігумена Лебединського та Мошенського село Стінку, а 2 липня — у міщанина Михайла Мрачка двір у Черкасах.
У лютому 1674 обороняв Черкаси від війська лівобережного гетьмана Івана Самойловича та московського воєводи Григорія Ромодановського. Під натиском переважаючих сил капітулював. Став одним із організаторів ради у Переяславі у березні 1674, яка проголосила Самойловича гетьманом «обох сторін Дніпра». Підписав Переяславські статті, проте того ж року повернувся на службу до Дорошенка, а у 1675 знову очолював посольство правобережного гетьмана до Криму.
Наприкінці 1675 перейшов на Лівобережжя, вдруге присягнув Самойловичу. Дістав уряд переяславського полкового обозного та село Скопці у володіння. У Переяславському полку разом із Якимом Головченком очолював неформальне угруповання колишніх «дорошенківців». Брав участь у Чигиринських походах 1677-1678.