Петро Гулак-Артемовський

Основне про Петра

Народився у Київській губернії (зараз Черкаська область) в містечку Городище 27 січня 1790 року, а помер у Харкові 13 жовтня 1865 року. Був сьомою і наймолодшою дитиною в сім'ї священника. У 12 років вже став сиротою. Був українським письменником, науковцем, перекладачем, поетом і байкарем.

Був одружений двічі. Спочатку з француженкою Луїзою, яка невдовзі померла, залишивши двох синів, а вдруге поет одружився з бідною дівчиною Єлизаветою - у них було одинадцятеро дітей.

Творчість

До творчого доробку П. Гулака-Артемовського належать байки, притчі, вірші, послання, балади. Гулак-Артемовський заклав основи нової байки, дав перші зразки романтичної балади, збагатив літературну мову, показав приклад майстерного віршування.

Перші поетичні спроби П. Гулака-Артемовського припадають на період перебування його в Київській академії та на Волині. В 1813 р. він здійснює переспів російською мовою антиклерикальної поеми Буало «Налой» (текст його знищений автором у 1826 р.) та приблизно в той же час пише оригінальний вірш «Мудрість» (опубліковано в 1819 p.), позначений твердою впевненістю в мудрість і милість «провидіння».

З 1817 р. почав друкуватися в журналі «Український вісник», де були опубліковані його переклади класиків світової літератури: Жана Жака Руссо, Джона Мільтона, Адама Міцкевича, Йоганна Вольфганга Гете, Горація та інших.

1818 р. — байка «Пан та собака» — найгостріший твір української літератури ХІХ століття. Ця "казка" Гулака-Артемовського відіграла помітну роль в розвитку жанру байки в Україні. Це була, по суті, перша українська літературна (віршова) байка, написана із свідомою орієнтацією поета на фольклор, на живу розмовну мову. Ідейний зміст співзвучний тогочасним прагненням проти кріпацтва, проти ставлення до кріпака, як до робочої худоби.

1819 р. — письменник опублікував в "Украинском вестнике" ще дві байки — "Солопій та Хівря, або Горох при дорозі" і "Тюхтій та Чванько".

1820 р. — цикл байок-"приказок": "Дурень і Розумний", "Цікавий і Мовчун", "Лікар і Здоров'я" ("першоджерело" — приповідки І. Красіцького).

У 1827 р. Гулак-Артемовський написав ще три байки — "Батько та Син", "Рибка", "Дві пташки в клітці". Цей, останній, цикл байок Гулака-Артемовського також пов'язаний з творчістю Красіцького.

Біографія і діяльність

Отримавши ґрунтовну домашню освіту, пройшов «курс богословського навчання» в Київській духовній академії, але замість духовної кар’єри обрав світське життя. Страшним ударом для нього стала раптова смерть коханої дівчини: її батьки виступили рішуче проти такого союзу, зачинили вдома і дівчина зів’яла на очах, померши від сухот.

«Мої дні – це тканина з чудних контрастів: я живу плачучи, я плачу сміючись. Кохання – ці солодкі чари для багатьох сердець – для мого серця було джерелом болю та сліз. Щоби полегшити свою долю і свої пекучі жалі, зітхаючи, я пишу кумедні вірші. Яка ж бо смішна наша доля! Бажаючи плакати, я смішу інших», – писав Петро Гулак-Артемовський в епіграфі до байки «Тюхтій та Чванько» (1819).

Кілька років викладав у приватних пансіонах Бердичева, вчителював у маєтках польських поміщиків на Волині і водночас займався самоосвітою. У 1817-му переїхав до Харкова, де був зарахований вільним слухачем словесного факультету Харківського університету. Незабаром почав викладати польську мову, історію, географію, статистику. Розповідають, що був природженим лектором: не визнавав канонів, викладав матеріал надзвичайно захопливо і темпераментно. При цьому перші 13 років працював, не отримуючи зарплатні. І працював натхненно.

Викладання стало його покликанням, якому письменник віддавав усі свої сили. Професор, декан, ректор (1841-1849), почесний член (1855) Харківського університету, в цей самий час працював у Харківському і Полтавському інститутах шляхетних дівчат. Дослужився до звання дійсного статського радника.

Інтенсивне формування і зростання П. Гулака-Артемовського як письменника відбувається після переїзду до Харкова, де він одразу ж активно включається в культурне життя, основним осередком якого був університет, зав'язує дружні контакти з Г. Квіткою-Основ'яненком, Р. Гонорським, Є. Філомафітським та іншими діячами культури, починає систематично виступати на сторінках «Українського вісника» з перекладними й оригінальними творами різних жанрів. Виступи письменника в "Українському журналі" свідчать про пошуки нової естетики.

Був одним з лідерів гуртка Харківських романтиків.

Петро Гулак-Артемовський ввів в українську літературу жанр романтичної балади. Його кращі твори українською мовою написані в дусі естетики просвітницького реалізму.

В історії української літератури значення Гулака-Артемовського визначається його положенням наступного за Котляревським поета, який, використовуючи творчі методи останнього (бурлеск, травестія), спробував ввести в українську літературу низку нових жанрів.

З кінця 20-х pp. Гулак-Артемовський відходить від активної літературної діяльності, часами пише про видатні події його життя.

Помітну увагу приділяв Гулак-Артемовський питанням міжслов'янських мовно-літературних взаємин, фольклорно-етнографічному вивченню слов'янських народів.

Page updated

Google Sites

Report abuse