Embedded Files
Рясники: освітні традиції
Від предків нам залишилася щедра та благодатна земля, село з чудовою назвою Рясники. Можливо і від слова „рясний” походить назва села, яке в документах згадується близько 1570 року. Село розташоване в долині, що на півночі прилягає до річки Горинь. З трьох інших сторін його оточують пагорби. А кожному, хто їде в Рясники, з так званої Лисої гори відкривається панорама села, що потопає в садах. Особливо воно гарне весною, коли дерева вкриваються рясним цвітом.
Церковно-приходська школа в селі Рясники була відкрита 13 вересня 1884 року в так званому громадському домі з утриманням від прихожан 82 руб., з яких 70 руб. отримував вчитель. В дворічній школі навчалось вісімнадцять хлопчиків і одна дівчинка.
З кінця ХІХ ст. маєток в селі належав родині видатного педагога К.Д. Ушинського, яка дбала про розбудову села, освіту дітей, допомагала громаді. Син Костянтина Дмитровича та Надії Семенівни Ушинських Костянтин проживав тут разом з дружиною Марією Миколаївною у маєтку, що їй належав. Дозволяє це стверджувати запис у церковній метричній книзі за 1903 рік, де М.М. Ушинська іменується як „дворянка, владычица села Рясники”. Цей маєток у 1891 році Костянтин Костянтинович у вигляді весільного подарунка підніс своїй дружині Марії, сестрі знаменитого біолога, професора Сергія Миколайовича Виноградського. Доречно згадати, що у 1897 році село Рясники нараховувало 62 двори і близько 400 мешканців.
В 1920-х рр. село Рясники, як і вся Західна Україна, попало під владу панської Польщі. Селянам завжди було важко жити, а тим більше – здобувати освіту. Адже навчання в Рівненській гімназії обходилось в 250 – 300 злотих на рік, що вартувало 5 – 6 корів. Та головне для селян було купити землю, 1 гектар якої коштував 500 злотих. Тому могли селянські діти навчатися лише в початковій школі. Навчання в ці роки в селі проводилось в 4-класній школі на польській і українській мовах. Школа знаходилась у двох кімнатах невеликої хати поряд з церквою. Донедавна це було приміщення медпункту та відділення зв’язку.
Під час війни школа була закрита. Тих дітей, батьки яких бажали дати їм якусь освіту, вчили азам грамоти священик Серафим Олексійович Жолткевич та Маріамна Костянтинівна Поспеловська (Ушинська), внучка К.Д.Ушинського, яка мала велику бібліотеку та була високо освіченою, свого часу закінчила Смольний інститут в Петербурзі.
У 1944 році після визволення краю від німецько-фашистських загарбників у Рясниках почала працювати початкова школа, а у 1949 році школа була перенесена в колишній будинок Борковського, управителя маєтку Ушинських.
Першим директором на той час початкової школи після визволення села від фашистів був Кіндрат Коноплястий. В 1945 році його було вбито. У 1954 році відкрилась семирічна, а у 1960 – восьмирічна школа.
Кіндрат Коноплянський
Колишня початкова школа
Приміщення старої школи – колишній будинок пана Борковського.
В період з 1945 по 1953 роки директорами школи були: Олексій Миколайович Бугаєвський, Володимир Петрович Філоненко, Ольга Миколаївна Наумчук.
В непрості повоєнні часи, коли в селі нагромадилась чимала кількість неграмотних дітей шкільного віку, доводилось формувати класи, в яких навчались школярі з досить значною віковою різницею. Після реорганізації початкової чотирирічної школи в семирічну було створено по кілька паралельних класів, в яких навчались діти не лише з Рясник, а й сусідніх сіл, зокрема, Подолян, Дмитрівки. Першим директором семирічної школи була Олена Селуанівна Квашенко.
Незважаючи на матеріальну скруту у цей складний період, селяни прагнули до культури і духовного життя. При школі діяв учнівський хор, а до церкви разом з дорослими охоче йшли й діти, особливо у Великодні свята, хоч уже розпочинався атеїстичний вплив на населення.
Майже 40 років свого життя віддав школі
Іван Фалалійович Бородієнко. (1923 – 1988)
У 1949 році, після закінчення Уманського вчительського інституту, молодого спеціаліста з Черкащини було направлено в Гощанський район Рівненської області. Спочатку Іван Фалалійович працював на посаді вчителя природничих дисциплін Рясницької школи. Потім ще три роки – на цій же посаді в Бугринській школі. А з 1953 року по 1984 рік Іван Фалалійович – директор нашої школи. За плідну працю він неодноразово відзначався різними нагородами, удостоєний звання „Відмінник народної освіти”.
Під керівництвом І.Ф.Бородієнка до колишнього будинку Борковського двічі добудовували приміщення школи, аби вмістити всіх дітей, яких у 1950-60-і роки навчалось близько 250.
Гарний слід у житті школи залишив Василь Йосипович Киричук. На посаді директора він працював два роки (1985 – 1987 р.р.).
З 1987 року і донині успішно керує колективом школи колишній її випускник Володимир Сергійович Веремчук – мудрий, досвідчений педагог, талановитий, умілий керівник.
1991 рік ознаменувався відкриттям середньої школи та початком будівництва нового приміщення, яке завершилось у 2001 році.
Двері нової красуні-школи гостинно відчинись 1 вересня 2001 року. Вона хоч і довго будувалась, але учням і вчителям створено всі умови для навчання та праці: тут і спортивний зал, і комп’ютерний клас, і шкільний радіовузол, і нові меблі.
В липні-серпні 2001 року був проведений останній завершальний етап будівництва школи. Через десять років від початку будівництва вийшли на фінішну пряму. За неповних два місяці виконано величезний обсяг робіт. Завершили всі зовнішні та внутрішні штукатурні та фарбувальні роботи, скління та фарбування вікон та дверей, укладку та фарбування підлоги, монтаж системи опалення, благоустрій території. Людям допомагала різноманітна будівельна техніка.
Володимир
Сергійович
Веремчук,
директор школи (1987-2011)
Липень
2001 року.
Територія школи стала будівельним майданчиком, на якому впродовж усього світлового дня кипіла робота.
Будували школу усією громадою на чолі із сільським головою Анатолієм Володимировичем Усиком та головою СВК „Рясники” Василем Флоровичем Пастушком. І вдень, і вночі організовував роботу директор школи Володимир Сергійович Веремчук.
Найбільше навантаження було на людські руки. Щоденно зранку до вечора на будівництві працювали батьки, вчителі, учні, усі працівники школи, не стояли осторонь навіть найменші – тодішні першокласники.
Привітати рясничан зі шкільним новосіллям приїхали і привезли подарунки багато гостей – керівників області та району – і в першу чергу ті, хто безпосередньо опікувався будівництвом – перший заступник голови облдержадміністрації В.М.Берташ, перший заступник голови обласної ради В.І.Крока, голова райдержадміністрації Ю.А.Благодир, голова районної ради П.П.Зубкевич та інші.
Нове приміщення школи стало окрасою села
У 2004 році газифіковано шкільну котельню. На шкільному святі з цієї нагоди побували і перерізали стрічку народний депутат П.Г.Сулковський, голова районної ради П.П.Зубкевич, голова райдержадміністрації В.Л.Пшеюк, начальник відділу освіти Г.А.Гончарова.
За час існування загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів атестат про повну загальну середню освіту отримали 130 випускників, з них десять були нагороджені золотою медаллю, двоє – срібною.
У 2008 – 2009 навчальному році в школі навчається 105 учнів. З ними працюють 17 педагогічних працівників.
В школі діють 9 навчальних кабінетів, серед яких можна виділити кабінети: інформатики, фізики, хімії та біології, української мови та літератури, історії, трудового навчання. Є гарний актовий та спортивний зал, облаштовано спортивний майданчик, обладнано всім необхідним устаткуванням шкільну їдальню. Створено ігровий куточок для наймолодших школярів.
У 2004 році була створена Музейна кімната історії села та школи.
За вагомий внесок у справу виховання учнів, збереження історичної спадщини українського народу згідно наказу міністра науки і освіти України С.М. Ніколаєнка від 13.06.2005 року №353 кімнаті-музею Рясницької загальноосвітньої школи І-ІІІ ст. Гощанського району Рівненської області присвоєно звання „Зразковий музей”.
Google Sites
Report abuse