ПЛАН ЗАХОДІВ З ЗАПОБІГАННЯ ТА ПРОТИДІЇ ДОМАШНЬОМУ НАСИЛЬСТВУ, ЯКІ РЕАЛІЗУЮТЬСЯ В РІЧКІВСЬКОМУ ЗДО
Протидія булінгу в ЗДО»
Булінг – це будь-яка агресивна поведінка однієї людини чи групи людей, які не є родичами жертви, що повторюється неодноразово або має очевидні передумови для повторення. Булінг– це залякування, фізичний або психологічний терор, спрямований на те, щоб викликати в іншого страх і тим самим підпорядкувати його собі. Булінг- це регулярна негативна поведінка одного працівника по відношенню до іншого або до цілої групи його колег,або однієї дитини до іншої. Він включає різні прискіпування через дрібниці, часто зовсім необґрунтовані, негативну оцінку роботи або відмова від будь-якої оцінки, прагнення ізолювати працівника або групи працівників від інших, розпускання брудних чуток. На наш погляд, всі ці визначення у повному обсязі виражають сутність булінгу, а висвітлюють лише деякі його аспекти. Ми прийшли до висновку, що булінгом можна вважати умисне, що не спрямоване на самозахист і не санкціоноване нормативно-правовими актами держави, тривале ( або таке, що повторюється) фізичне або психологічне насильство з боку індивіда або групи, які мають певні переваги (фізичні, психологічні, адміністративні тощо) до індивіда, і що відбувається переважно в організованих колективах з певною особистою метою. Булінг (bullying, від анг. Bully– хуліган, забіяка, задира, грубіян) визначається як утиск, дискримінація, цькування. Визначають булінг як тривалий процес свідомого фізичного і /або психологічного жорстокого ставлення, з боку одної особи або окремої групи до інших.
Види булінгу: фізичний, вербальний, прихований.
Фізичний булінг проявляється у вигляді таких дій, як удари, підніжки, щипки. Цей вид насильства більш характерний для хлопчиків, які частіше схильні до прояву фізичної агресії.
Вербальний (психологічний): образи, погрози, непристойні епітети соціального, расистського, релігійного характеру або інші принизливі висловлювання щодо жертви.
Прихований булінг не завжди легко розпізнати. Це поширення пліток, брехня або звинувачення, спрямовані на те, щоб зруйнувати або похитнути соціальні зв’язки людини. Цей вид булінгу більш характерний для дівчат. Вважається, що вони оцінюють соціальні взаємини як пріоритетні, тому їх агресія більше спрямована на соціальне ізолювання жертви.
Незважаючи на різноманітність форм булінгу, всі вони мають загальні характерні риси:– упередженість і агресивність дій, спрямованих проти жертви;– дисбаланс статусів кривдника і жертви, який може проявлятися у різному соціальному становищі, фізичних, фізіологічних, фінансових можливостях, культурній, релігійній або расовій належності;– розуміння ймовірності повторення таких ситуацій;– гостра емоційна реакція жертви на прояви булінгу.
Типи булінгу пов’язані з соціальним статусом жертви: аутсайдерство вихованця у закладі дошкільної освіти проявляється актами насильства або цькування, а також її неприйняттям та ігноруванням.
Умілий провокатор постарається інтерпретувати негативно будь-яку реакцію. Якщо жертва залишиться пасивною, то буде звинувачена в небажанні відповідати. Якщо жертва відповість, то відповідь буде перекривлено і оголошено хамством або брехнею. Таким чином, створюється привід для нового обвинувачення. Наступного разу, під час зустрічі з жертвою, провокатор використовує привід знову, і жертва опиняється у пастці. Отже, механізмом втягування є провокація, особливо, якщо йдеться про фізичну форму цькування і вербальних переслідувань. Цей прийом може використовуватись і для обґрунтування ізоляції людини.
Ініціаторами цькування також можуть бути такі діти, які:
– мріють бути лідерами у групі;– бажають перебувати у центрі уваги;– впевнені у своїй перевазі над жертвою;– не визнають компромісів;– агресивні, які самостверджується у цькуванні жертви;
– мають слабкий рівень самоконтролю.
«Спільники» булерів найчастіше такі діти, які:
– бояться бути на місці жертви;
– цінують свої відносини з лідером;
– не вміють співпереживати і співчувати іншим;– не мають власної ініціативи;– сприймають цькування як розвагу;– мають жорстоких батьків;– виховуються у неблагополучних сім’ях й відчули насильство від старших членів родини.
Необхідно підкреслити, що будь-яка дитина може стати об’єктом для насильницьких дій.Також жертвами булінгу можуть стати діти, які:– вірять, що заслуговують ролі жертви, і пасивно очікують насильства від переслідувачів;– страждають від самотності;
– походять із соціально-неблагополучних сімей;– зазнають фізичного насильства вдома;– страждають від комплексу неповноцінності;– не вірять, що педагоги їх захистять;– не вважають себе значущою частиною свого колективу;
Діяльність щодо запобігання булінгу. Принципи організації роботи у закладі дошкільної освіти.
Психолого-педагогічна діяльність, спрямована на профілактику і подолання булінгу. Системності– робота організовується з урахуванням інтересів вихованців та залученням усіх учасників освітнього процесу: адміністрації, педагогів, вихованців.
Технології, правила, процедури і прийоми роботи з зупинення булінгу у навчальному закладі.Перший етап протидії насиллю у навчальному закладі – організація ефективної роботивихователя, щодо запобігання булінгу.Другий етап– здійснення заходів, спрямованих безпосередньо проти булінга. Ці заходи реалізуються лише після успішного налагодження стосунків між вихователями та вихованцями.
Отже, робота з подоланню булінгу складається з:профілактичної роботи з вихованцями;роботи з батьками;надання спеціальної допомоги учасникам булінгу. Однією з можливих форм роботи, що спрямована на профілактику насильства у навчальному закладі, може бутиарт-терапія: вивчення літературних творів, ілюстрація, інсценування. Моделювання альтернативного варіанту розвитку подій.
Арт-терапевтичні методи запобігання булінгу.
Для профілактики булінгу можна використовувати літературні твори, де висвітлюються проблеми цькування або споріднені з ними. У процесі обговорення прочитаного серед вихованців виникає співпереживання і розуміння почуттів героїв. Для кожної вікової групи можна підібрати книжки, під час обговорення яких, вони зможуть ідентифікувати себе з героями, котрі відчувають страждання. В літературі на цю тему, часто є персонажі, які, незважаючи на небезпеку, що загрожує їм, відновлюють порядок і справедливість. Такий персонаж стає поруч з тим, кому погано, і разом вони протистоять несправедливості.
Вкладення
Консультація для батьків «Що таке булінг та як з ним боротися»
Чи замислювалися ви, батьки, де беруть витоки “комплекс жертви”, або потреба агресії стосовно інших. Мало хто з батьків знає про булінг чи стикається з цим явищем в дитячому садку. Чому і як дитина дошкільного віку стає жертвою булінгу?
Розкриємо поняття “Булінг”. Визначимо основні риси дитини – жертви булінгу та дитини — “булі”, та дії педагога при виявленні ознак булінгу.
Термін “булінг” - що це таке? У перекладі з англійського він означає хуліганство. Булінг - це багатократний негативний психологічний тиск на людину. Булінг може бути ситуативним (спровокований певною ситуацією і трапляється тільки раз) і систематичним (постійні знущання день у день).
Булінг у ЗДО може проявлятися як тиск:
· психологічний,
· фізичний.
Діти застосовують і фізичний, і психологічний тиск на жертву. Наприклад, образи, приниження, ігнорування, непоступливість, погрози, побиття під час ігор.
Хто провокує булінг в дитячому садку?
Булінг серед дітей старшого дошкільного віку в ЗДО можуть спровокувати дорослі. Діти старшого дошкільного віку одразу сприймають ставлення авторитетних дорослих до інших і беруть це ставлення за зразок. Вони починають цькувати дитину чи дітей, якщо:
педагог або помічник вихователя:
– зневажливо ставиться до дитини, яка часто плаче або невпевнена в собі;
– ігнорує скаргу дитини на те, що її образили однолітки;
– глузує із зовнішнього вигляду дитини;
– образливо висловлюється про дитину чи її батьків;
– проявляє огиду щодо фізичної або фізіологічної особливостей дитини.
батьки або члени сім’ї:
– б'ють та ображають дитину вдома;
– принижують дитину у присутності інших дітей;
– проявляють сліпу любов та виконують усі забаганки дитини;
– ставляться до своєї дитини як до неповноцінної особистості, жаліють (неповна родина, дитина хвора або має відхилення в розвитку).
Усі діти потребують підтримки дорослих — батьків, вихователів, практичного психолога. Саме вони мають допомогти дітям налагодити партнерські взаємини з однолітками у групі.
Як міняється поведінка дитини під час булінгу в ЗДО?
Дитина-жертва булінгу поводиться незвично. Якщо раніше вона охоче відвідувала дитячий садок, то тепер така дитина:
вдома:
– не хоче одягатися вранці;
– шукає собі будь-яку справу вдома, аби не йти до дитячого садка;
– просить батьків забрати її із дитячого садка раніше;
– плаче, вигадує хворобу або в неї дійсно підвищується температура тіла, починають боліти голова, живіт;
– не контактує з однолітками у дворі;
– грає наодинці в парку.
в дитячому садку:
– не бере участь у сюжетно-рольових та рухливих іграх, спільній самостійній художній діяльності;
– усамітнюється при будь-якій нагоді;
– часто губить свої іграшки або речі;
– бруднить чи псує одяг;
– грає поламаними іграшками;
– відмовляється на користь іншої дитини від головної ролі в театрілізації чи грі;
– не має друзів у групі.
Прояви насильства в дитячому саду відрізняється від насильства в школі. У школі це група дітей, в дошкільній установі окремі діти, дуже рідко група дітей. У дитячому садочку при насильстві немає попередньої стадії обдумування. Дошкільнята не усвідомлюють до кінця своїх дій. Відсутнє розуміння наслідків і відчуття провини. Виправданням насильства є незначний проступок. Агресивна поведінка дітей розходиться з їх словами.
Як діти вибирають жертву для цькування?
Стати метою цькування дуже легко - досить виділятися чим-небудь серед однолітків. Це можуть бути як зовнішні відмінності, так і поведінкові. Але варто розуміти: можна з дитинства носити окуляри або бути володарем веснянок, але не давати себе в образу. Діти підсвідомо знаходять того, хто не здатний за себе постояти і не учинить опору.
Основні риси дитини, яку легко пригноблювати:
· низька самооцінка;
· сором'язливість, лякливість;
· апатичність, незацікавленість в тому, що відбувається навкруги;
· відсутність хоч би одного близького друга серед однолітків;
· прийняття усього, що відбувається.
У 90 випадків жертва булінгу нікому не розповість про те, що відбувається!
Провокативні жертви булінгу
Звичайно, це не означає, що дитина напрошується сама, ні в якому разі! Але її поведінка настільки відверто різниться з поведінкою однолітків, що часом викликає роздратування і нерозуміння навіть у педагогів:
· діти, які погано піддаються навчанню і сильно відстають від інших;
· підлизи і ябеди;
· сильно залежні від батьків і гіпер опікувані;
· дуже хворіючи діти (через те, що рідка з'являються в компанії, інші діти від них відвикають).
Як зрозуміти, що дитину кривдять?
Якщо це стосується дитячого садочку, то дитина, яку кривдять однолітки, може відверто і не відмовлятися туди йти, але буде рада будь-якій можливості залишитися удома. Після спілкування з однолітками дитина пригнічена і на пропозицію покликати кого-небудь у гості завжди відмовляється або відповідає, що нікого. Можуть траплятися безпричинні істерики і сльози без очевидного приводу.
А як виглядає дитина “булі”, дитина задирака
· діти, що не уміють співчувати;
· гіперактивні, агресивні, фізично перевершуючи своїх однолітків;
· дитина, яка є неформальним лідером компанії або мріє ним стати;
· відчуває вседозволеність в наслідок неправильного виховання або високого соціального статусу батьків.
Спостерігач або союзник “булі”
У питанні дитячої агресії завжди є третя сторона, і провина спостерігача анітрохи не менше провини самого агресора. Чому діти не діють або підключаються до цькування зрозуміти досить просто:
- страх опинитися на місці жертви;
- страх виділитися з натовпу і легко піддаються чужому впливу;
- вважають знущання - розвагами, а жорстокість і грубість — нормою;
- колись були на місці жертви і тепер відіграються.
Роль педагога
У ЗДО вихователь - арбітр. Він стежить за неприпустимою агресією. Чітко розпізнає форми агресії і насильства, привчає дітей справлятися з агресією усередині себе.
Як боротися з булінгом?
Звертайте увагу на поведінку дитини, на чиїй би позиції він не був: нападаючий, спостерігач або жертва - це треба присікти. Проблема булінгу, знищена на ранній стадії, матиме мінімум наслідків для психіки дитини. Якщо ж пустити усе це на самоплив, слід залишиться незгладимий, причому для усіх учасників конфлікту. Якщо дитина агресивна і не бачить іншого способу взаємодії з однолітками або молодшими, окрім як принижувати і бити, у дитини серйозні проблеми, які вона не може сформулювати і обговорити.
Ніколи не відмахуйтеся від скарг дитини, що навіть здаються вам дрібницею. Проігнорувавши її один раз, ви більше ніколи не доб'єтеся відвертості і не дізнаєтеся, коли і за яких обставин все посилилося. Розпочніть виховання лояльності з себе самих.
П а м ' я т а й т е !
Дитина, що стала учасником цькування, якої б позиції вона не дотримувалася при цьому, потребує серйозної роботи з дитячим психологом!
Якщо у вас залишились питання з данного приводу, якщо дитині необхідна психологічна допомога – зверніться будь ласка, до психолога садочка чи керівника закладу дошкільної освіти, де ви можете отримати психологічну консультацію та допомогу.
Консультація для батьків
Що таке «булінг» та чому про нього треба знати всім батькам!
Булінг – це відносно новий термін для пересічного громадянина, зміст якого кожен із нас не просто знає, а в більшості випадків стикався з цим явищем у дитинстві. Булінг – це агресивна поведінка щодо окремої особи або групи, з метою приниження, домінування, фізичного чи психологічного самоствердження.
Булінг може проявлятись у вигляді психологічного тиску (образи, приниження, погрози, ігнорування тощо) та фізичних знущань (удари, поштовхи, принизливий фізичний контакт, побиття та інше). Не рідко фізичний і психологічний тиск об’єднуються.
Від булінгу страждають і агресори, і жертви. Всі вони переживають емоційні проблеми, не вміють будувати стосунки з людьми, мають проблеми психо-емоційного розвитку. Вони потребуватимуть підтримки дорослих, які б допомогли їм розвинути здорові відношення з людьми не лише у школі, але й протягом усього їх подальшого життя.
Як зрозуміти, що дитина є жертвою булінгу.
Діти, які страждають від булінгу, можуть не хотіти йти до ЗДО або ж можуть плакати, вигадувати хворобу.
Вони не беруть участь у спільній діяльності, соціальних заходах.
Часто у дитини змінюється поведінка: вона усамітнюється, поводить себе незвичайно. Відсутність контакту з однолітками: немає друзів; психосоматичні ознаки: часті хвороби, наприклад, ломота в тілі, болі в животі, вірусні інфекції; обмальовані руки або специфічні малюнки на аркушах.
Бажання іти до садочка іншою дорогою, аніж та, якою йдуть усі інші діти.
Скільки дітей страждають від булінгу
За статистикою 80% українських дітей піддаються цькуванням, навіть не усвідомлюючи цього. В усіх соціальних системах завжди є лідер, середня група і так званий «вигнанець». У закладі освіти діти ще не займаються жорстким булінгом, але вже можуть бути непривітними до інших. Щойно вихователь починає вибудовувати систему конкуренції та пріоритетів — діти починають один одного травити. А справжній булінг почнеться у середній школі — з 10-11 років — вік входження у підліткову кризу.
Обов’язок шкільного психолога, вчителя — виявити лідера, схильного ініціювати цькування інших проводити, вести з ним дружні бесіди, виробляючи толерантність.
Чому діти стають жертвами булінгу.
Психологи визначають декілька основних причин:
· Занижена самооцінка. Навіть якщо дитина виявляє її через нарцисизм, надмірну відкритість, зверхність.
· Домашня атмосфера. Дуже часто жертвами булінгу стають діти, яких вдома принижують, знецінюють, ображають. Або є родини, де дитину звикли жаліти – нещасна, хвора, росте без батька…Школа і садок — каталізатор домашніх проблем. Тож, якщо дитина звикла отримати більше уваги до себе, поблажливість батьків, коли вона бідна й нещасна, то вона буде створювати навколо себе таку ж атмосферу і в садочку та у школі.
· Атмосфера в групі. Бувають колективи, створені самостійно або руками вихователя, в яких є дитина-агресор. Вона свідомо шукає слабшого, використовує його як «грушу для биття», вирівнюючи свій психологічний стан.
Булінг в цифрах
За дослідженнями ЮНІСЕФ, 40% дітей ні з ким, зокрема і з батьками, не діляться своїми проблемами. Сором’язливі та спокійні діти стають жертвами булінгу вдвічі частіше за однолітків, які відкриті до спілкування. Більшість дітей ображають за те, що вони одягнуті не так, як інші, говорять або поводяться не так, як основна група. 44% дітей, якщо стають свідками булінгу, просто спостерігають, оскільки бояться за себе.
Що робити батькам
· У першу чергу заспокойтесь, і тільки після цього починайте розмову з дитиною.
· Дайте відчути, що ви поруч, готові підтримати та допомогти, вислухати та захистити.
· Запевніть дитину, що ви не звинувачуєте її у тому, що відбувається, і вона може говорити відверто.
· Пам’ятайте, що дитині може бути неприємно говорити на цю тему, вона вразлива у цей момент. Будьте терплячими та делікатними.
· Спробуйте з’ясувати все, що зможете, проте не повторюйте ті ж самі запитання по декілька разів, допитуючись.
· Запропонуйте подумати, які дії допоможуть дитині почуватися у більшій безпеці зараз (наприклад, бути певний час ближче до дорослих, не залишатися після уроків тощо).
· Розкажіть дитині, що немає нічого поганого у тому, щоб повідомити про агресивну поведінку щодо когось учителю або принаймні друзям. Поясніть різницю між «пліткуванням» та «піклуванням» про своє життя чи життя друга.
· Спитайте, яка саме ваша допомога буде корисна дитині, вислухайте уважно. Можливо ви запропонуєте свій варіант. Це допоможе розробити спільну стратегію змін.
· Пам’ятайте, що ситуації фізичного насилля потребують негайного втручання з боку батьків та візит до закладу освіти.
· Спільно з дитиною шукайте нові способи реагування на ситуацію булінгу.
· Обговоріть, до кого по допомогу дитина може звертатися у садочку: до психолога, вихователів, адміністрації, батьків інших дітей.
· Важливо усвідомити, чому саме дитина потрапила у ситуацію булінгу. Рекомендуємо з цим звернутися до дитячого психолога.
· Підтримайте свою дитину у налагодженні дружніх стосунків з однолітками.
· Поясніть дитині, що зміни будуть відбуватися поступово, проте весь цей час вона може розраховувати на вашу підтримку.
Що робити педагогам
Завдання педагогів – відслідковувати ситуацію в групі. Спеціалісти-конфліктологи пропонують дуже корисне завдання, яке допомагає визначити, чи є в колективі діти, які перебувають в ситуації жертви.
На початку навчального року вихователю варто попросити кожну дитину назвати та записати на аркуші паперу, прізвища чотирьох дітей, з якими вона хотіла б сидіти поруч за столом. А також прізвище того, кого вона вважає своїм найкращим другом. Коли вихователь проаналізує результати, то легко помітить, кого з дітей «забули», не згадали зовсім.
Цей метод має назву «розстановка сил». Завдяки йому можна дослідити комунікацію в колективі й дізнатися, хто в групі жертва, хто агресор, хто є неформальним лідером, а від кого відвернулися однолітки.
Як допомогти дитині-агресору.
Дитині, яка булить інших, увага та допомога потрібна не менше, ніж тій, яка страждає від булінгу. Якщо ваша дитина – агресор, радимо:
· Відверто поговоріть з дитиною про те, що відбувається, з’ясуйте як вона ставиться до своїх дій і як реагують інші діти. Ви можете почути, що «всі так роблять», або «він заслуговує на це».
· Уважно вислухайте дитину і зосередьтеся на пошуку фактів, а не на своїх припущеннях.
· Не применшуйте серйозність ситуації такими кліше, як «хлопчики завжди будуть хлопчиками» або «глузування, бійки та інші форми агресивної поведінки — просто дитячі жарти і цілком природна частина дитинства».
· Ретельно поясніть, які дії ви вважаєте переслідуванням інших. До них відносяться: цькування, образливі прізвиська, загрози фізичного насильства, залякування, висміювання, коментарі з сексуальним підтекстом, бойкот іншої дитини або підбурювання до ігнорування, плітки, публічні приниження, штовхання, плювки, псування особистих речей, принизливі висловлювання або жести.
Діти, які булять, заперечують це так довго, як тільки можуть. Спокійно поясніть дитині, що її поведінка може завдати шкоди не тільки жертві, а й усім оточуючим. І щодалі це заходитиме, тим гірше булінг впливатиме на всіх учасників.
Дайте зрозуміти дитині, що агресивна поведінка є дуже серйозною проблемою, і ви не будете терпіти це в майбутньому. Чітко і наполегливо, але без гніву, попросіть дитину зупинити насильство.
Скажіть дитині, що їй потрібна допомога, а тому ви тимчасово триматимете зв’язок з педагогами, щоб упевнитись — дитина намагається змінити ситуацію.
Загрози і покарання не спрацюють. Можливо, на якийсь час це припинить булінг, та в перспективі це може тільки посилити агресію і невдоволення.
Буде зайвим концентрувати увагу на відчуттях дитини, яку булять. Той, хто виявляє агресію, як правило відсторонюється від почуттів іншої людини.
Агресивна поведінка та прояви насильства можуть вказувати на емоційні проблеми вашої дитини та розлади поведінки. Порадьтеся з дитячим психологом.
Чому важливо вчасно відреагувати.
Булінг впливає на всіх, хто бере в ньому участь або спостерігає, та має деструктивні наслідки в майбутньому житті.
Ті, хто піддаються булінгу:
· втрачають відчуття емоційної та фізичної безпеки, довіри до місця, у якому мають перебувати щодня;
· відчувають безпорадність і страх від постійної загрози. Булінг провокує тривожні та депресивні розлади, пригнічує імунітет, що підвищує вразливість до різних захворювань;
· втрачають повагу до себе. Страхи та невпевненість руйнують здатність до формування та підтримки стосунків з однолітками, що призводить до відчуття самотності;
· втрачають інтерес до різних форм активності. У деяких випадках можна простежити зв’язок між потерпанням від булінгу та розладами харчуванням (анорексії та булімії), емоційної сфери (депресіями та суїцидальною поведінкою).
Ті, хто булять:
· частіше за інших потрапляють у ситуації, де проявляється насилля та порушуються закони;
· частіше беруть участь у бійках, причетні у вандалізмі, залучаються до ранніх статевих стосунків, мають досвід вживання алкоголю та наркотичних речовин.
Ті, хто вимушені спостерігати:
· часто страждають від відчуття безпорадності, етичного конфлікту: втрутитись у ситуацію булінгу чи ж залишитись осторонь;
· потерпають від депресивних станів чи перезбудження, намагаються менше відвідувати школу.
Навіть поодинокий випадок булінгу залишає глибокий емоційний слід, що робить проблему найпоширенішою причиною звернень до дитячого психолога.