Embedded Files
Розвивальні ігри для дітей з ООП
Подібні розвиваючі ігри можна з успіхом проводити й вдома, тим самим підтримуючи навчальний потенціал дитини.
Гра «Закрий!»
Мета: вчити сприймати, порівнювати, виділяти предмети схожі та відмінні за формою.
Матеріал: дві баночки контрастного розміру, маленькі та великі кульки (кришечки).
Хід гри:
Показати дитині дві баночки, вказати, що одна баночка велика, а друга – маленька. Потім продемонструвати маленькі і великі кульки. Великі кульки потрібно зібрати у велику баночку, а маленькі – в маленьку (показ). Після виконання завдання попросити закрити баночки відповідними кришечками.
Гра «Де звучить?»
Мета: розвиток зорової і слухової уваги, навичок орієнтування у просторі.
Матеріал: будь-яка іграшка, яка створює звук.
Хід гри:
Показати іграшку дитині. Поторохтіть іграшкою, щоб дитина звернула на неї увагу, а потім іграшка відводиться в сторону і знову торохтить. Дитина із закритими очима повинна вказати напрям звідки іде звук. Гра повторюється 2-3 рази.
Гра «Хто як говорить?»
Мета: спонукати дитину повторювати звуконаслідувальні слова.
Матеріал: іграшки добре відомих дитині тварин або їх зображення.
Хід гри:
Показати дитині по черзі іграшки, назвати їх. Запитати: Як говорить котик? (мяу-мяу ). Собака? (гав-гав) тощо.
Гра «Прищепки»
Мета: корекція дрібної моторики пальців.
Матеріал: прищепки, аркуш картону/лінійка/мотузка, силуети одягу.
Хід гри:
Прищепки в грі використовуються як тренажер для пальчиків.
Вирізати з паперу декілька силуетів різного одягу (кофтинка, спідниця, шкарпетки, сорочка та ін.). Попросити дитину допомогти Вам розвісити білизну на мотузку за допомогою прищіпок.
Якщо у Вас немає часу виготовити силуети – можна прищіпки чіпляти на міцний аркуш паперу чи широку лінійку.
Гра «Оплески»
Мета: розвиток фонематичного сприйняття.
Хід гри:
Дитина має плеснути в долоні стільки разів, скільки предметів знаходиться на столі;
Дорослий повільно ритмічно плескає в долоні – дитина повинна відтворити кількість оплесків.
Примітка: спочатку кількість предметів та оплесків має не перевищувати 3. З часом кількість і темп оплесків збільшується.
Гра «Збери фігуру»
Мета: Удосконалити вміння розташовувати предмети в спадаючому за величиною порядку; правильно називати деталі за величиною (великий, менший, найменший).
Матеріал: вирізані з картону/паперу частини сніговика, ялинки.
Хід гри:
Розкласти перед дитиною деталі сніговика. Запропонувати зібрати його, починаючи з найбільшого круга.
Гра «Подарунок ляльці»
Мета: закріпити поняття про колір.
Матеріал: лялька, кружки основних кольорів – білого, чорного, червоного, синього, жовтого, зеленого (по 2 шт.).
Хід гри:
а) Спочатку запропонує назвати, якого кольору кружок Ви даєте дає ляльці.
б) Попросіть дитину дати ляльці червоний (зелений, синій…) кружок.
в) Покажіть дитині червоний (зелений, синій…) кружок і попросіть її «Дай ляльці такий же самий кружок»
Гра «Пташки»
Мета: закріпити знання про розташування предметів в просторі; розуміння та вживання простих прийменників в, на, під, за.
Матеріал: дві іграшки-пташки, іграшкові меблі (шафа, стіл, стілець).
Хід гри:
а) Дві пташки літають. Дитина повторює дії за Вами.
б) Ви говорите, куди полетіла пташка – вгору, вниз, а дитина виконує дію.
в) Дія навпаки: «А зараз пташка літатиме, а ти скажеш, куди вона полетіла».
г) Запропонуйте заховати пташку за шафу, в шафу, посадити на стіл, стілець, під стілець і т. д.
Виконання простих побутових інструкцій
Мета: формувати здатність дитини розуміти часто використовувані в побуті слова, виконувати прості словесні інструкції.
Хід гри:
Розуміння дитиною цілісних словосполучень, які вона могла багато раз чути. Запропонувати їй виконати відповідні дії, наприклад:
- поцілувати маму;
- обійняти тата;
- пограти в ладоньки;
- закрити очі;
- помахати ручкою;
- узяти маму за руку і йти до столу і т. д.
2) Закріпити назви знайомих іграшок. З'ясувати, чи може дитина показати частини свого тіла і частини тіла ляльки або іграшкової тварини:
- Покажи зайчика, собачку, машину, ляльку.
- Візьми ляльку.
- Дай мені ляльку.
- Покажи, де у ляльки голова. А де в тебе голівка?
Гра «Де звенить дзвіночок»
Мета: орієнтування в просторі відносно себе.
Матеріал: дзвіночок.
Хід гри:
Попросити дитину закрити очі та відгадати, де дзвенить дзвіночок, називаючи напрям відносно себе (вгорі, внизу, попереду, позаду).
Розвиваючі вправи для всебічного розвитку дітей з ООП
Інклюзивна освіта передусім є можливістю для дітей з нерізко вираженими вадами психофізичного розвитку. Це, зокрема, окремі форми затримки психічного розвитку, певні мовленнєві відхилення, зниження слуху чи зору, нескладні опорно-рухові вади, порушення емоційно-вольової сфери. Якщо такі діти мають збережений інтелект, самостійно себе обслуговують, адекватно контактують з однолітками, мають сімейну підтримку, то, за умови фахового психолого-педагогічного супроводу, вони цілком можуть засвоювати культурний досвіт у середовищі здорових однолітків. Згідно з Концепцією розвитку інклюзивного навчання в Україні здійснюється активний пошук та впровадження ефективних шляхів соціальної взаємодії дітей, що потребують корекції психофізичного розвитку, із їхніми здоровими однолітками. Найпершими, хто помічає проблеми та труднощі у розвитку дитини є батьки, лікарі-педіатри, вихователі. Тому дуже важливо, щоб вони не зволікали, не чекали на спонтанне усунення вади, а працювали над цим, використовуючи поради педагогів, особливо під час дистанційного навчання.
Пропонуємо добірку розвиваючих вправ, які будуть сприяти розвитку уваги, уяви, мислення, пом`яті, моторики рук дітей з ООП і т.д.
ЛЮДИНА ПІД ДОЩЕМ
Задля збереження психічного здоров’я Ваших дітей результати тесту може інтерпретувати лише досвідчений психолог!
Методика «Людина під дощем» допомагає визначити силу характеру людини, її здатність долати несприятливі ситуації, протистояти їм. Як людина справляється з труднощами, які захисні механізми застосовує? Наскільки вона стійка до стресів?
Методика проведення
На аркуші паперу пропонується намалювати людину, а потім, на іншому такому ж аркуші – людину під дощем. Зіставлення двох малюнків дозволяє визначити, як людина реагує на стресові, несприятливі ситуації, що вона відчуває коли настають труднощі.
Інтерпретація
При інтерпретації слід спиратися на методику «Людина».
При інтерпретації слід оцінити спочатку загальне враження від малюнку: атмосферу зображеного пейзажу, настрій персонажа. Тільки після цього можна перейти до аналізу специфічних деталей з точки зору логіки інтерпретації.
У малюнку «Людина під дощем» у порівнянні з малюнком «Людина», як правило, виявляються відмінності. Важливо подивитися, що змінилося. Так, наприклад, якщо на другому малюнку людина зображена як така, що іде, це може бути пов’язано зі звичкою йти від важких життєвих ситуацій, уникати неприємностей.
Якщо на другому малюнку людина зміщена у верхню частину аркуша, можна припустити схильність до відходу від дійсності, до втрати опори під ногами, а також наявність захисних механізмів за типом фантазування, надмірного оптимізму, який часто вже не виправданий.
Положення фігури в профіль або спиною вказує на прагнення відмовитися від світу, на тенденцію до самозахисту.
Зображення, поміщене внизу листа, може свідчити про наявність депресивних тенденцій, почуття незахищеності.
Зображення, зміщене вліво, можливо, пов’язане з наявністю імпульсивності в поведінці, орієнтацією на минуле, у ряді випадків із залежністю від матері.
Зображення, зміщене вправо, вказує на наявність орієнтації на оточення і, можливо, залежність від батька.
Якщо малюнок розташований переважно у верхній частині аркуша, це може означати, що у людини висока самооцінка, вона незадоволена своїм становищем у суспільстві, їй не вистачає визнання. Якщо при розташуванні у верхній частині аркуша фігура дуже маленька, то людина вважає себе свого роду невизнаним генієм.
Якщо малюнок розташовується здебільшого в нижній частині аркуша, то у його автора може бути низька самооцінка, невпевненість у собі, пригніченість, нерішучість, страхи, пов’язані з самопред’явленням, незацікавленість у своєму становищі в суспільстві.
Положення малюнка по горизонтальній осі (ліво-право): якщо малюнок розташований більше в лівій частині, то людина спирається на минулий досвід, схильна до самоаналізу, нерішуча в діях, пасивна; якщо більша частина малюнку розташовується в правій частині аркушу, то перед нами людина дії, яка реалізує задумане, активна і енергійна.
Трансформація фігури
Збільшення розміру фігури іноді зустрічається у підлітків, яких неприємності мобілізують, роблять сильнішими та впевненими.
Зменшення фігури має місце тоді, коли досліджуваний потребує захисту і заступництва, прагне перенести відповідальність за власне життя на інших. Хлопці, які малюють маленькі фігурки, зазвичай соромляться проявляти свої почуття і мають тенденцію до стриманості і деякої загальмованості при взаємодії з людьми. Вони схильні до депресивних станів в результаті стресу.
Зображення людини протилежної статі може вказувати на певний тип реагування в складній ситуації – «включення» поведінкових програм, запозичених у конкретних людей з найближчого оточення (мам, бабусь).
Функція одягу – «формування захисту від стихії». Достаток одягу вказує на потребу додаткового захисту. Відсутність одягу пов’язана з ігноруванням певних стереотипів поведінки, імпульсивністю реагування.
Напрямок фігури людини
У проективній методиці «Людина під дощем» є важливим, як зображена фігура людини: повернена вліво – увага зосереджена на собі, своїх думках, переживаннях у минулому; повернена вправо – автор малюнку спрямований у майбутнє, активний; зображена так, що видно потилицю, зображена спиною – прояв замкнутості, відхід від вирішення конфліктів.
Якщо людина зображена як така, що біжить, автор малюнку хоче втекти від проблем. Крокуюча людина означає гарну адаптацію. Якщо людина на малюнку стоїть нестійко, це може означати напругу, відсутність стрижня, рівноваги.
Фігура з паличок вказує на негативізм, опір методиці. Надмірно дитячі, ігрові малюнки говорять про потребу у схваленні. Малюнки-шаржі означають бажання уникнути оціночних суджень на свою адресу, переживання неповноцінності, ворожості.
Засоби захисту від дощу
Парасолька, головний убір, плащ і т.д. – це символи захисних механізмів, способів справлятися з неприємностями.
Парасолька являє собою символічне зображення психічного захисту від неприємних зовнішніх впливів. З погляду трактування образів парасолька може розглядатися як відображення зв’язку з матір’ю і батьком, які символічно представлені в образі парасольки: купол – материнське начало, а ручка – батьківське. Парасолька може захищати або не захищати від негоди, обмежувати поле зору персонажу. Так, наприклад, величезна парасолька-гриб може свідчити про сильну залежність від матері, яка вирішує всі складні ситуації за досліджуваного. Розмір і розташування парасольки по відношенню до фігури людини вказують на інтенсивність дії механізмів психічної захисту.
Дуже велика парасолька означає співзалежність з батьками, бажання у важкій ситуації отримати підтримку від авторитетних осіб. Відсутність капелюха, парасольки та інших засобів захисту говорить про погану адаптованість і потребу в захисті.
Атрибути дощу
Дощ – перешкода, небажаний вплив, що спонукає людину закритися, сховатися. Характер його зображення пов’язаний з тим, як людиною сприймається важка ситуація: рідкісні краплі – як тимчасова, перепона; важкі, зафарбовані краплі або лінії – важка, постійна.
Необхідно визначити, звідки дощ «приходить» (справа або зліва від людини) і яка частина фігури піддається впливу більшою мірою.
За лініями, якими зображений дощ, можна дізнатися про ставлення автора малюнку до навколишнього середовища. Врівноважені, однакові штрихи, в один бік кажуть про збалансоване довкілля. Безладні штрихи – навколишнє середовище тривожне, нестабільне. Вертикальні штрихи говорять про впертість, рішучість. Короткі, нерівні штрихи по всьому полю і відсутність всіх захистів вказують на тривогу і сприйняття навколишнього середовища як ворожого.
Хмари є символом очікування неприємностей. Важливо звертати увагу на кількість хмар, їх щільність, розмір, розташування. У депресивному стані зображуються важкі грозові хмари, що займають все небо.
Калюжі, бруд символічно відображають наслідки тривожної ситуації, ті переживання, які залишаються після «дощу». Слід звернути увагу на манеру зображення калюж (форму, глибину, бризки). Важливо відзначити, як розташовані калюжі щодо фігури людини (чи знаходяться вони перед або за фігурою, оточують людину з усіх боків або вона сама стоїть в калюжі).
Калюжі символізують невирішені проблеми. Потрібно звернути увагу на те чи ліворуч або праворуч від персонажа знаходяться калюжі: якщо ліворуч, значить, людина бачить проблеми в минулому, якщо праворуч – передбачає їх у майбутньому. Якщо людина стоїть в калюжі, це може означати незадоволеність, втрату орієнтирів.
Додаткові деталі
Всі додаткові деталі (будинки, дерева, лавки, машини) або предмети, які людина тримає в руках (сумочка, квіти, книги), розглядаються як відображення потреби в додатковій зовнішній опорі, у підтримці, у прагненні уникнути вирішення проблем шляхом переключення і заміщення діяльності.
Більш повна розшифровка деталей ґрунтується на символічному значенні представлених образів. Наприклад, блискавка може символізувати початок нового циклу в розвитку і драматичні зміни в житті людини.
Веселка, що нерідко виникає після грози, передвіщає появу сонця, символізує мрію про нездійсненне прагнення до досконалості.
Додаткові предмети, зображені на малюнку (ліхтар, сонце і т.д.), зазвичай символізують значущих людей для автора малюнку.
Тенденції
Ознаки емоційної холодності – схематична фігура; особа частково або повністю не промальована.
Ознаки імпульсивності – багато рухів біля фігури; скуйовджене волосся; неузгодженість спрямованості тіла, рук і ніг; недостатність одягу.
Ознаки конфлікту сім’ї – обмеження простору для фігури; явна невідповідність якості малюнку іншим; на обличчі промальовані явно позитивні емоції.
Ознаки інфантильності – людина в казковому або святковому одязі; на обличчі вираз захвату; біля фігури відсутня шия; малюнок перемістився вгору; зменшення віку людини.
Спотворення і пропуск деталей. Відсутність істотних деталей може вказувати на область конфлікту і бути наслідком витіснення захисного механізму психіки. Так, наприклад, відсутність парасольки в малюнку може свідчити про заперечення підтримки з боку батьків у важкій ситуації.
Порівнюючи два малюнки із серії, зверніть увагу на такі характерні зміни:
* Як змінюється колір (колір фону, колір людини, в який колір пофарбовані дощові краплі);
* Чи змінюється стать людини від малюнку до малюнку? Якщо так, то це вкаже нам на спосіб реагування – за «жіночим» або «чоловічим» типом зустрічає людина труднощі;
* Чи змінюється вік людини? Чи відповідає приблизний вік людини віку самого художника? Регрес в дитинство – людина зображена на малюнку, молодша за автора. Якщо на малюнку старша за автора людина – це розповість про те, кого зі старших родичів схильна наслідувати дитина, вирішуючи свої проблеми.
* Чи змінюється розмір фігури? Дуже мініатюрна фігура на другому малюнку говорить про низьку стресостійкість, можливо про низьку самооцінку. Дуже велика фігура свідчить про активну життєву позицію, агресивність.
Після малювання можна провести обговорення.
Приклади питань психолога
Розкажіть про цю людину: як вона себе почуває?
Який у неї настрій?
Що їй найбільше хочеться зробити?
Дощ пішов несподівано або за прогнозом?
Людина була готова до того, що піде дощ чи для неї це несподіванка?
Чи любите ви дощ? Чому?
У який момент часу ви його застали?
Які у нього перспективи?
Якщо людині під дощем дискомфортно (погано), то чим їй можна допомогти?
Що сама людина може зробити, щоб собі допомогти, щоб впоратися з дощем?
І на останок важливо знати, чи сприймається досліджуваним дощ як негативний фактор? Чи є у цієї людини взагалі звичка ходити під парасолькою?
Заняття з арт-терапії для підлітків «У пошуках себе»
Мета: формувати уміння адекватно оцінювати себе та свої можливості, розуміння своєї унікальності та значущості, розвинути навички планувати майбутнє.
Вправи в арт-терапії виконують функцію інструменту для дослідження ідей, подій і почуттів, розвитку міжособистісних відносин і навичок, підняття самооцінки і впевненості у власних силах, а також для створення нового, більш успішного образу самого себе.
Хід роботи
1. Вітання. Діти вітаються незвично, як їм дозволяє фантазія.
2. Розминка. Вправа «Липучки» Під музику всі хаотично рухаються, коли музика змовкла, потрібно торкнутися долонями до того, хто стоїть найближче.
3. Очікування. Продовжіть речення «Я хочу на занятті…»
4. Інформаційне повідомлення.
Самооцінка особистості – оцінка людиною своїх якостей, себе, рівня успішності власної діяльності, оцінки своєї особи іншими людьми, виходячи з системи цінностей людини. Самооцінка – суб’єктивне утворення в людській психіці, але воно є відображенням норм і оцінок, що існують в суспільстві та в міжособистісних відносинах.
Самооцінка пов’язана з однією із центральних потреб людини – потребою в самоствердженні, із прагненням людини знайти своє місце в житті, cтвердити себе як члена суспільства в очах навколишніх і у своїх власних.
Під впливом оцінки навколишніх в особистості поступово складається власне ставлення до себе і самооцінка своєї особистості, а також окремих форм своєї активності: спілкування, поведінки, діяльності, переживань.
Самооцінка може бути адекватною і неадекватною. За адекватної самооцінки суб’єкт правильно співвідносить свої можливості і досягнення, досить критично ставиться до себе, прагне реально дивитися на свої невдачі та успіхи, намагається ставити перед собою досяжні цілі, які можна здійснити насправді. До оцінки досягнутого він підходить не тільки зі своїми мірками, але й намагається передбачити, як до цього поставляться інші люди: товариші по роботі і близькі. Іншими словами, адекватна самооцінка є підсумком постійного пошуку реального бачення себе, тобто без занадто великої переоцінки, але і без зайвої критичності щодо свого спілкування, поведінки, діяльності, переживань. Така самооцінка є найкращою для конкретних умов і ситуацій.
Але самооцінка може бути неадекватною – надмірно завищеною або занадто заниженою.
На основі неадекватно завищеної самооцінки у людини виникає неправильне уявлення про себе, ідеалізований образ власної особистості і можливостей, своєї цінності для навколишніх, для загальної справи. В таких випадках людина ігнорує невдачі заради збереження звичної високої оцінки самого себе, своїх вчинків і справ. Відбувається гостре емоційне “відштовхування” усього, що порушує уявлення про себе. Сприйняття реальної дійсності спотворюється, ставлення до неї стає неадекватним – чисто емоційним. Раціональне зерно оцінки випадає повністю. Тому справедливе зауваження починає сприйматися як причіпка, а об’єктивна оцінка результатів роботи – як несправедливо занижена. Неуспіх оцінюється як наслідок чийогось підступу або несприятливо сформованих обставин, в жодній мірі не залежних від дій самої особистості.
Людина з завищеною неадекватною самооцінкою не бажає визнавати, що все це – наслідок власних помилок, ліні, недостатності знань, здібностей або неправильної поведінки. Виникає важкий емоційний стан – ефект неадекватності, головною причиною якого є стійкість сформованого стереотипу завищеної оцінки своєї особистості. Якщо ж висока самооцінка пластична, змінюється відповідно до реального стану справ – збільшується при успіху і знижується при невдачі, то це може сприяти розвитку особистості, тому що вона змушена докладати максимум зусиль для досягнення поставлених цілей, розвивати власні здібності і волю.
Самооцінка може бути і заниженою, тобто нижче реальних можливостей особистості. Зазвичай це призводить до невпевненості в собі, боязкості і відсутності дерзань, неможливості реалізувати свої здібності. Такі люди не ставлять перед собою мети, яку важко досягти, обмежуються вирішенням повсякденних завдань, занадто критичні до себе. Низька самооцінка може призвести до виникнення комплексу меншовартості.
Занадто висока або занадто низька самооцінки порушують процес саморегуляції, спотворюють самоконтроль. Особливо помітно це виявляється в спілкуванні, де особи з завищеною і заниженою самооцінкою стають джерелом конфліктів. При завищеній самооцінці конфлікти виникають через зневажливе ставлення до інших людей і звертання до них, занадто різкі і необґрунтовані висловлювання на їх адресу, нетерпимість до чужої думки, прояви зарозумілості і зазнайства. Низька критичність до себе заважає їм навіть помітити, як вони ображають інших зарозумілістю і незаперечністю суджень.
При заниженій самооцінці конфлікти можуть виникати через надмірну критичність цих людей. Вони дуже вимогливі до себе і ще більш вимогливі до інших, не вибачають жодного свого промаху чи помилки, схильні постійно підкреслювати недоліки інших. І хоча це робиться з найкращих спонукань, усе-таки стає причиною конфліктів у силу того, що небагато хто може терпіти систематичне “пиляння”. Коли в тобі бачуть лише погане і постійно вказують на це, то виникає ворожість до джерела таких оцінок, думок і дій.
5. Вправа «Створення світу» Завдання кожного учасника групи – придумати свій світ, країну або державу і зобразити його на папері. Після того як всі малюнки будуть закінчені, необхідно презентувати свій малюнок. У презентацію світу входять:
Опис населення.
Опис діяльності населення.
Опис традицій і культури.
Подання законодавчої бази.
Зображення герба і прапора.
6. «Малюнок себе» . Завдання – презентувати себе у групі з допомогою малюнку.
7. Інтервю-презентація (виконується в парах або малих групах) . Інструкція: попросіть партнера розповісти про себе, життя, інтереси, а тоді намалюйте те,що він розповів.
Обговорення, зворотний зв'язок.
8. «Малюнок душевного стану». З допомогою фарби, олівців та паперу відобразіть свій внутрішній стан в цей час. Обговорення.
9. Колаж «Минуле, теперішнє, майбутнє». Мета: розкрити потенціал і можливості людини. Матеріал для колажу: старі журнали, малюнки, природні матеріали. Інструкція: вирізати з журналів фігури, предмети, рослини і т.д. та створити з них колаж.
Аналіз та обговорення.
10. Підсумок. Рефлексія: Чи справдились мої очікування?
Каталог ігор на психологічне розвантаження дітей
Пропонуємо добірку вправ, що дадуть змогу заспокоїти дитину й нормалізувати її психічний стан, позбутися негативних емоцій, зняти фізичне та емоційне напруження. Ці вправи можна виконувати як у групі, так і в укритті чи вдома
Водоспад (за Клаусом Фопелем)
Мета: знімати напруження, розслаблятися.
Діти зручно сідають і заплющують очі. Два — три рази глибоко вдихають і видихають. Відтак уважно слухають практичного психолога й виконують його вказівки: «Уявіть, що ви стоїте біля водоспаду. Це не звичайний водоспад: замість води у ньому падає вниз м’яке біле світло. Тепер уявіть, що стоїте під цим водоспадом і світло спадає вам на голову. Ви відчуваєте, як розслабляється ваш лоб, рот, м’язи шиї. Світло стікає по вашій потилиці, плечах, спині й ви помічаєте, як у них зникає напруження й вони стають м’якими та розслабленими. Світло тече по ваших грудях, животу й ви відчуваєте, як вони розслабляються, а ви без жодного зусилля можете дихати. Світло тече по ваших руках, долонях, пальцях і вони також стають м’якшими й розслабленішими. Світло тече по ногах, спадає до ступнів: ви відчуваєте, що й вони розслабляються та стають м’якими. Цей дивовижний водоспад із білого світла огортає все ваше тіло. Ви почуваєтеся спокійно й безтурботно, з кожним вдихом і видихом ви дужче розслабляєтеся й набираєтеся сил. Тепер подякуйте водоспаду світла за те, що він вас розслабив. Трохи потягніться, випряміться й розплющте очі».
Примітка. Після цієї вправи доцільно запропонувати дітям зайнятися чимось спокійним
Руки, що танцюють (за Клаусом Фопелем)
Мета: усвідомити свої почуття й розслаблятися.
Практичний психолог заздалегідь розкладає на підлозі аркуші паперу формату А2 або старі шпалери та ставить коробку з різноколірною крейдою. Кожна дитина по черзі обирає два шматочки крейди, які їй подобаються. Після цього лягає на спину й простягає руки так, щоб кисті та лікті були над аркушем. Тобто, щоб у неї був простір для малювання. Відтак практичний психолог пропонує дітям заплющити очі й, коли він увімкне музику, почати малювати обома руками, рухаючи крейдою в такт мелодії. Через 2—3 хв практичний психолог пропонує дітям подивитися, що вони намалювали
Танець наосліп (за Клаусом Фопелем)
Мета: розвивати довіру одне до одного, знімати м’язове напруження.
Діти об’єднуються в пари. Одній дитині з пари практичний психолог зав’язує їй очі цупким шаликом — вона виконуватиме роль сліпого. Її партнер по парі буде поводирем. Вони сідають одне напроти одного й беруться за руки. Практичний психолог вмикає музику, а діти «танцюють». Поводир рухає руками під музику, а його «сліпий» партнер намагається повторити ці рухи. При цьому діти мають не відпускати руки. Через 1—2 хв діти міняються ролями й гру повторюють. Із часом практичний психолог може ускладнити гру й запропонувати дітям танцювати стоячи, рухатися приміщенням.
Примітка. Якщо тривожна дитина відмовляється зав’язувати очі, практичний психолог має заспокоїти її й не наполягати — дозволити їй танцювати з розплющеними очима
Штанга (за Марією Чистяковою)
Мета: розслабляти м’язи спини та рук, створювати ситуацію успіху.
Варіант 1. Практичний психолог пропонує дітям уявити, що вони спортсмени-важкоатлети і їм потрібно підняти штагу. Для цього діти ставлять ноги трохи ширше плечей, злегка згинають коліна. Відтак нахиляються, опускають руки вниз, напружують їх і уявляють, що відривають штангу від підлоги. Після цього кидають штангу, видихають і розслабляються. Роблять ще кілька підходів.
Варіант 2. Діти роблять все те саме, що й у першому варіанті, а відтак уявляють, що піднімають штангу над головою. Для цього вони прогинають поперек, розгортають плечі й повільно піднімають напружені руки вгору. Фіксують положення, щоб судді зарахували перемогу. Коли відчують, що стало важко, кидають штангу, видихають і розслабляються. Практичний психолог вітає важкоатлетів із перемогою, відтак пропонує вклонитися глядачам і поаплодувати одне одному. Вправу виконують кілька разів
Гвинтики (за Марією Чистяковою)
Мета: знімати м’язові затиски в ділянці плечового пояса.
Практичний психолог пропонує дітям «перетворитися» на гвинтики. Для цього вони ставлять п’яти й носки поряд. За командою практичного психолога «Почали» — почергово повертають корпус ліворуч і праворуч. Водночас спрямовують руки в тому напрямку, в якому рухаються.
Бурулька (за Марією Чистяковою)
Мета: розслабляти м’язи рук.
Педагог пропонує дітям відгадати загадку про бурульку:
У нас під дахом
Білий цвях висить,
Сонце зійде,
Цвях впаде.
Відтак пропонує інсценізувати її: «Коли я прочитаю першу частину загадки, зробіть вдих, станьте навшпиньки й підніміть руки над головою. При цьому намагайтеся якомога сильніше витягнути та напружити тіло. А коли я прочитаю другу частину загадки — опустіть руки й розслабтеся». Вправу виконують кілька разів
Насос і м’яч (за Марією Чистяковою)
Мета: розслабити якомога більше м’язів тіла.
Діти об’єднуються в пари. Один учасник у парі виконує роль м’яча, а його партнер — насоса. «М’яч» стає, розслабляє усе тіло й злегка згинає ноги та руки. Щоб зобразити, що він не наповнений повітрям, трохи нахиляє тулуб вперед, опускає голову. Відтак «нанос» починає «надувати м’яч» — відтворює руками рухи, що імітують роботу насоса й супроводжує їх звуком «з-з-з-з». Із кожним звуком «м’яч» поступово наповнюється повітрям: випрямляє ноги, тулуб, піднімає голову, надуває щоки, розводить руки в сторони. Після цього «насос» припиняє працювати й удає, що висмикує із «м’яча» шланг. Відтак «м’яч» щосили випускає повітря зі звуком «ш-ш-ш» і «здувається» — розслабляє тіло, злегка згинає кінцівки. Після цього діти в парі міняються ролями й гру проводять ще раз
Дихання животом
Мета: знімати напруження, розслаблятися.
Попросіть дитину стати або лягти й покласти долоні на живіт. Відтак почати повільно дихати животом і при цьому спостерігати, як він опускається та піднімається. Після цього попросіть зробити повільний вдих і водночас злегка притиснути долоні до живота, ніби стримуючи його. Нехай дитина повільно видихне й водночас злегка натисне долонями на живіт. Вправу повторіть 10—12 разів, при цьому нехай дитина дихає у нормальному для неї темпі
Потягування
Мета: знімати знімати м’язові затиски, напруження.
Попросіть дитину стати, випрямити спину й поставити ноги на ширині плечей. Відтак плавно підняти праву руку вгору й при цьому прислухатися, як напружуються м’язи у правому боці тіла. Після цього нехай дитина поставить праву долоню дороги ребром й тягнеться нею вгору, наче намагається тиснути нею на небо. Водночас ребром лівої долоні тягнеться донизу, намагаючись тиснути на землю. У такому положенні дитина виконує кілька циклів дихання. Відтак довільно опускає руки та уявляє себе деревом, яке ледь-ледь гойдає вітер, і розхитується праворуч-ліворуч 10—15 разів і дихає у нормальному темпі. Під час чергового вдиху дитина повільно кладе долоні на груди, а під час видиху — повільно опускає їх донизу. Робить 2—3 цикли дихання, відтак відпочиває й повторює вправу у зворотному порядку.
Брикання
Мета: розслабити якомога більше м’язів тіла.
Попросіть дитину стати й по черзі різко викидати то ліву, то праву ногу вперед, ніби вона відбивається ногами від когось або чогось. При цьому нехай дитина якомога сильніше струшує розслабленими кінцівками. Коли дитина виконає 10—15 рухів кожною ногою вперед, вона робить таку саму кількість рухів ногами назад.
Сокира
Попросіть дитину стати й уявити, що вона тримає в руках сокиру, щоб нарубати дров. Нехай дитина зробить глибокий плавний вдих. А відтак складе долоні так, ніби тримає в них сокиру, закине руки за голову та зігне їх у ліктях. При цьому нехай вона максимально напружить руки і тисне долонями одна одну. Після цього попросіть дитину рвучко видихнути й, максимально напруживши м’язи рук, зробити різкий рух руками вперед, ніби вона намагається махнути сокирою у повітрі. Повторює вправу 10 разів
Квітка та свічка
Мета: вирівняти дихання, розслабитись
Уявіть, що у вас в одній руці приємно пахне квітка, а в іншій – запалена свічка. Повільно зробіть вдих через ніс й уявіть, що відчуваєте запах квітки. Повільно видихніть через рот, наче задуваєте свічку. Повторіть кілька разів.
Лимони
Мета: зняти м'язове напруження
Уявіть, ніби ви підходите до дерева та зриваєте два лимони, по одному в кожну руку. Сильно здавіть лимони, щоб вичавити сік – вичавлюйте, вичавлюйте, вичавлюйте! Киньте лимони на підлогу та розслабте руки. Потім повторюйте, доки соку не набереться на склянку лимонаду. Після останнього стискання та кидка струсіть руки, щоби розслабитися.
Лінивий кіт
Мета: зняти м'язову напругу
Уявіть, що ви лінивий кіт, який щойно прокинувся після приємного довгого сну. Широко позіхніть. Помурчіть: «мяу-мяу». Тепер витягніть руки, ноги та спину, як кіт, повільно потягніться і розслабтесь.
Пір’їнка /статтуя
Мета: зняти м'язову напругу
Уявіть, ви пір’їнка, що літає в повітрі приблизно десять секунд. Раптом ви завмираєте й перетворюєтеся на статую. Не рухайтеся! Потім повільно розслабтеся, знову перетворюючись на пір’їнку, що літає в повітрі. Повторіть кілька разів. Закінчуйте гру пір’їнкою в розслабленому стані.
Стрес-кулі
Мета: зняти напругу м'язів, масаж рук
Зробіть собі м’ячик для зняття стресу, наприклад, для цього можна наповнити повітряні кульки сухим горохом або рисом. Візьміть м’яч в руку (можете взяти два в обидві руки), стисніть м’яч і розслабте руку. Поекспериментуйте зі стисканням м’яча (змінюйте швидкість стискання, силу, тривалість).
Черепаха
Мета: розслабитись, зняти напругу м'язів.
Уявіть, що ви черепаха, яка йде на повільну, розслаблену прогулянку. Уявіть, ніби раптово почався дощ. Щільно згорніться у калачик під панциром десь на 10 секунд. Уявіть, що знову вийшло сонце, тому можна вилазити з панциря та продовжувати прогулянку. Повторіть кілька разів. Завершуйте вправу прогулянкою, щоб тіло залишилося розслабленим.
Google Sites
Report abuse