Привіт. Тут я розповідаю про свій професійний шлях та теми з якими працюю і запити, з якими не працюю.

      Мій професійний шлях у психології розпочався у 2012 році. Але захоплюватися нею я почала ще з дитинства, коли у підлітковому віці мені до рук потрапила книга про психологію дівчаток. Пам'ятаю, як сиділа над нею і мені здавалося, що це одна з найрозумніших книг, яку я колись читала. І мріяла я про те, як так саме, як той психолог, що майстерно описував поведінку, емоції і потреби інших, я сидітиму у  великому кабінеті і словом "буду лікувати" людей.  

     Та першу освіту я здобула не психологічну. Це була філологія, оскільки літературою та мовами я також захоплювалася. І чесно, не могла обрати що краще. Сьогодні, пройшовши різне навчання у психології та більше 6 років власної психотерапії, я можу ще додати, що різні страхи та комплекс "гарної дівчинки" також зіграли свою роль у причині довгого відтягування бути психологом. 

     Коли я все ж пішла здобувати освіту психолога, а навчалася я у приватному університеті "Київський міжнародний університет" (2009-2012 р.), то відразу пішла працювати по спеціальності. Тут мені дуже пощастило. Оскільки я працювала в чудесному колективі, під керівництвом дуже професійної директорки, яка багато чому мене навчила і дуже захоплювала. Спочатку я працювала на посаді соціального педагога, а потім -  психолога у соціально-реабілітаційному центрі для дітей та молоді "Родина". Саме там я почала професійно вивчати дитячу і корекційну психологію. Я працювала з дітьми з різними особливими  освітніми потребами, проводила індивудаульні та групові заняття, консультувала батьків. З того часу мене зацікавила тема аутизму та гіперактивності. Тому далі я вирішила більше працювати  з дітьми з РАС та РДУГ. 

     Після закінчення роботи у центрі, я пішла у власну психологічну практику і також працювала у команді головного київського дитячого психіатра, де проводила оцінку розвитку дітей методами РЕР-3 та патообстежання, розробляла індивудальні психокорекційні програми розвитку для дітей з РАС, ЗПР, РДУГ, ментальними порушеннями та порушеннями шкільних навичків (дисграфія, дислексія, дискалькулія), консультувала батьків і проводила заняття з дітьми. Паралельно я продовжувала навчатися, ходила на індивудуальну та групову психотерапії. Моя практика росла, кількість клієнтів збільшувалася. 

    Але дитяча мрія працювати у великому кабінеті і працювати з дорослими нікуди не зникала. І прийшов час, коли я вирішила реалізувати її. Щоб працювати з дорослими я пішла вивчати психотерапію і обрала напрямок - арт-терапії. Чому? Ну, по-перше, цей напрямок мені близький, по-друге, він універсальний, як для роботи з дітьми так і з дорослими, і по - третє, він працює з багатьма темами та запитами. У цьому методі, крім базового навчання, я обрала дві спеціалізації - психосоматика та робота з парами та сім'єю. Навчання закінчила у 2019 році і відразу почала розширювати практику і працювати  з дорослими. 

    На початку повномаштабного вторгнення, оговтавшись від шоку і люті, я працювала психологом у громадскій організації UkrEdnist. Паралельно розвиваючи власну психологічну практику. 

    Сьогодні працюю онлайн і моя мрія "лікувати" словом є рельністю. Я працюю з дітьми та дорослими і вірю, що кожна людина є унікальною та потрібною. Але інколи ми не відчуваємо цього і психотерапія - це один з тих  шляхів, яким можна піти, щоб віднайти в собі свою унікальність та змінити щось, що заважає жити повним життям, якщо звичайно є у цьому необхідність. 

    Увесь цей шлях поряд зі мною мій чоловік, у шлюбі з яким ми разом уже 17 років.