ПРОТИДІЯ ТОРГІВЛІ ЛЮДЬМИ

18 жовтня - Європейський день боротьби з торгівлею людьми

Онлайн-квест «Безпечне працевлаштування»

Метою якого є перевірити свої знання з безпечного працевлаштування за кордоном. Після проходження квесту Ви отримаєте іменний сертифікат. Час виконання 30 хвилин.

Створено за підтримки Міжнародної організації з міграції (МОМ) та за фінансування від Уряду Японії.

Для учнів 9-11 класів та для дорослих людей, які шукають роботу.

https://quest.stoptrafficking.org/start

КВЕСТ Шукаєш роботу! Перевір свої сили! Учням 9-11 класів та дорослим.

18 жовтня - Європейський день боротьби з торгівлею людьми

Щорічно 18 жовтня відзначається Європейський день боротьби з торгівлею людьми. Факт його відзначення є нагадуванням про актуальність проблеми торгівлі людьми, а також про необхідність об’єднання зусиль для протидії цьому явищу, переслідуванні злочинців, надання допомоги постраждалим, ведення превентивної роботи. Небайдужість громадськості до цього явища і візуалізація проблеми на глобальному рівні – запорука успішної боротьби з проблемою.

Боротьба з торгівлею людьми визначена одним із пріоритетних напрямів діяльності Уряду України у сфері захисту прав людини. Верховна Рада України 20 вересня 2011 року ухвалила Закон України «Про протидію торгівлі людьми».

Відповідно до Закону України «Про протидію торгівлі людьми», торгівля людьми - здійснення незаконної угоди, об'єктом якої є людина, а так само вербування, переміщення, переховування, передача або одержання людини, вчинені з метою експлуатації, у тому числі сексуальної, з використанням обману, шахрайства, шантажу, уразливого стану людини або із застосуванням чи погрозою застосування насильства, з використанням службового становища або матеріальної чи іншої залежності від іншої особи, що відповідно до Кримінального кодексу України визнаються злочином.

Торгівля людьми є одним із найсерйозніших злочинів проти людини, який має, як економічні, так і соціальні, педагогічні, психологічні причини.

Причинами розвитку цього явища залишається розповсюдження організованої злочинності та наркоторгівлі й недостатня боротьба з ними, домашнє насильство, пошук кращих умов життя, слабка поінформованість населення про життя і працевлаштування за кордоном, виготовлення й розповсюдження дитячої порнографії через мережу Інтернет – перераховувати можна довго, тільки констатацією факту проблему не вирішиш, але вже її усвідомлення та визнання є першим кроком до боротьби. Особливо якщо враховувати сучасні процеси глобалізації, інформатизації тощо.

Торгівля людьми може відбуватись у різних формах: вербування, перевезення, передача, продаж; усиновлення (удочеріння) у комерційних цілях; використання в порнобізнесі, примус до заняття проституцією; використання у військових конфліктах; залучення до злочинної діяльності, трансплантація чи насильницьке донорство; рабство і ситуації, подібні до рабства, примусова праця; залучення в боргову кабалу; використання шантажу, погроз, насильства.

Більшість постраждалих від торгівлі людьми вважають, що їхнє рішення мігрувати у пошуках кращого працевлаштування – це підконтрольний їм процес. Вони не усвідомлюють, що від самого початку їх обманюють або шантажують, аби лише створити ситуацію, в якій тих можна буде експлуатувати.

Постраждалі від торгівлі людьми заслуговують на повагу і допомогу незалежно від форми експлуатації.

Для успішного попередження торгівлі людьми надзвичайно важливо захищати права постраждалих і надавати їм підтримку. Це передбачає захист їхнього особистого життя, а також ряд адміністративних заходів для оформлення їхнього перебування у країні призначення із наданням безпечного житла та доступу до психологічної, медичної, юридичної та соціальної допомоги.

Якщо ви потрапили у ситуацію, коли шляхом обману, шантажу, шахрайства або погроз вас примушували:

працювати на відробляння невизначених „боргів”, яких ви буцімто набули, коли Вам обіцяли підшукати роботу (наприклад, за кордоном, або просто у „кращому місці”);

займатись проституцією або надавати інші сексуальні послуги;

зніматись у порнографічних фільмах, фотозйомках, або показах через Інтернет;

виконувати роботу, про яку ви не домовлялися, від якої не мали змоги відмовитися, і яка вимагалася від вас під загрозою покарання;

або піддавали іншим формам експлуатації в Україні або за кордоном, імовірно, ви постраждали від торгівлі людьми.

Ви маєте право на захист своїх прав та інтересів та відшкодування шкоди, завданої цим злочином.

Сьогодення загострює проблеми, яких зазнають діти та молодь, і збільшує потребу звертатися за допомогою віддалено.

Нижче перелік гарячих ліній, які надають психологічну підтримку та консультації дітям, молоді та дорослим, які ними опікуються.

Урядова гаряча лінія з протидії торгівлі людьми, запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей.

15-47 (з мобільного чи стаціонарного телефону)

Гаряча лінія працює на базі Урядового контактного центру, аби надавати психологічну допомогу потерпілим від домашнього насильства жінкам, чоловікам і дітям. Сервіс доступний цілодобово. Дзвінки є безкоштовними зі стаціонарних та мобільних телефонів, анонімними та конфіденційними.

Національна гаряча лінія з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та ґендерної дискримінації.

0 800 500 335 (з мобільного або стаціонарного телефону) або 116 123
(з мобільного)

Громадська міжнародна правозахисна організація Ла Страда - Україна надає безкоштовну, цілодобову та анонімну допомогу тим, хто піддається фізичному, психологічному, сексуальному чи економічному насильству. Постраждалі можуть отримати психологічну підтримку та консультації щодо того, як знайти безпечний вихід із складної ситуації.

Консультації можна також отримати онлайн:

Skype: @lastrada - ukraine

Facebook: @lastradaukraine

Telegram: @NHL116123

Email: hotline@la-strada.gov.ua

Безкоштовна гаряча лінія емоційної підтримки за підтримки Міжнародної організації з міграції (МОМ) за номером 0 800 211 444.

Пам’ятайте: стати жертвою торгівлі людьми може кожен, незалежно від статі, віку, рівня освіти чи кваліфікації!

Тому лише об’єднавши зусилля, ми зможемо подолати проблему торгівлі людьми у суспільстві!

Інформація щодо протидії торгівлі людьми

Європейський день боротьби з торгівлею людьми започаткований 18 жовтня 2007 року Європейським Парламентом як день консолідації діяльності з підвищення рівня обізнаності щодо феномену торгівлі людьми та небайдужості громадськості до цього явища.

Торгівля людьми є глобальним злочинним бізнесом, сучасною формою рабства, що грубо порушує права людини. Ця діяльність є найшвидше зростаючою кримінальною діяльністю у світі. За оцінками Міжнародного центру із запобігання злочинності ООН, щорічний грошовий обсяг за даний транснаціональний злочин становить 30 мільярдів доларів на рік, що робить його другим за величиною після торгівлі наркотиками.

Україна була серед перших країн у Європі, яка у 1998 році встановила кримінальну відповідальність за торгівлю людьми. У Кримінальному кодексі України покарання за торгівлю людьми передбачено статтею 149, яка визначає ці злочинні дії як вербування, переміщення, переховування, передачу або одержання людини, вчинені з метою експлуатації, з використанням обману, шантажу чи уразливого стану особи.

Існує чимало різноманітних видів експлуатації: усиновлення (удочеріння) у комерційних цілях, використання в порнобізнесі, використання у військових конфліктах, залучення до злочинної діяльності, трансплантація чи насильницьке донорство, примус до заняття проституцією, рабство і ситуації, подібні до рабства, примусова праця, залучення в боргову кабалу.

За оціночними даними Представництва МОМ в Україні за час незалежності 230 тис. українців постраждали торгівлі людьми. Українці потрапляють в тенета цього злочину не лише в Україні, але й у Росії, Польщі, інших країнах Європи, Туреччині, США, країнах Центральної Азії та Близького Сходу.

Держава вживає заходів з попередження торгівлі людьми та боротьби з нею, притягнення до відповідальності злочинців та надання допомоги постраждалим.

Міністерство соціальної політики визначено національним координатором у сфері протидії торгівлі людьми, та, відповідно до своїх повноважень, здійснює координацію діяльності органів виконавчої влади, проводить інформаційно – просвітницькій акції, забезпечує встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми та надання допомоги таким особам.

Та попри все, проблема торгівлі людьми не може бути розв’язана на рівні однієї країни: нові виклики та загрози вимагають консолідації - як зусиль інституцій на державному рівні та міжнародної спільноти, так і зусиль кожного з нас. Та для того щоб протидіяти цьому явищу необхідно чітко розуміти його основні елементи.

Метою торгівлі людьми є експлуатація. Які ж форми експлуатації існують?

По-перше, що слід зазначити, торгівля людьми не тотожна проституції. Ці два явища часто поєднані у публічному дискурсі з тієї простої причини, що більшість поширених сценаріїв торгівлі людьми в Європі належить саме до випадків торгівлі людьми з метою сексуальної експлуатації, продажу жінок за кордон з метою розпусти, використання в порнобізнесі і т.д.

Сексуальна експлуатація – це один з видів експлуатації праці людини, зокрема в галузі проституції (здійснення природних статевих актів, задоволення статевої пристрасті неприродним способом, вчинення будь-яких інших дій сексуального характеру з метою отримання доходів, а не на основі приязні чи особистої симпатії) чи в суміжних з нею сферах. Використання в порнобізнесі – це фактичне використання людини для створення предметів порнографічного характеру, незалежно від її ролі в даному процесі.

У 1902 році в Парижі було проведено Дипломатичну Конференцію, на якій були ініційована низка міжнародних угод про співробітництво у цій галузі, а саме:

1) Міжнародний договір від 18 травня 1904 року про боротьбу із торгівлею білими рабинями зі змінами, внесеними в нього Протоколом, затвердженим Генеральною Асамблеєю ООН 3 грудня 1948 року;

2) Міжнародна Конвенція від 4 травня 1910 року про боротьбу із торгівлею білими рабинями зі змінами, внесеними в неї вищезгаданим Протоколом;

3) Міжнародна Конвенція від 30 вересня 1921 року про боротьбу із торгівлею жінками та дітьми зі змінами, внесеними в неї Протоколом, прийнятим Генеральною Асамблеєю ООН 20 жовтня 1947 року;

4) Міжнародна Конвенція від 11 жовтня 1933 р. про боротьбу із торгівлею повнолітніми жінками зі змінами, внесеними в неї вищенаведеним Протоколом.

Правонаступницею згаданих міжнародних документів та проекту Ліги Націй, підготовленого у 1937 році, є Конвенція про боротьбу із торгівлею людьми та експлуатацією проституції третіми особами від 21 березня 1949 року (надалі – Конвенція). Цей документ залишається чинним і до теперішнього часу. Він переважно спрямований на протидію звідництву та експлуатації проституції. Так, згідно зі статтями 1-4 Конвенції країни-учасниці зобов’язуються піддавати покаранню кожного, хто: 1) для задоволення похоті іншої особи зводить, схиляє або спокушає з метою проституції іншу особу, навіть із її згоди; 2) для задоволення похоті іншої особи експлуатує проституцію іншої особи, навіть із її згоди; 3) утримує будинок розпусти або керує ним, або свідомо фінансує чи бере участь у його фінансуванні; 4) здає в оренду або орендує будівлю чи інше місце навмисно для їх використання з метою проституції третіми особами; 5) готується до вчинення зазначених вище дій чи робить замах на їх вчинення; 6) навмисно бере участь у зазначених діях. Згідно зі статтею 18 Конвенції "сторони у цій Конвенції зобов'язуються - відповідно до умов, установлених їх власними законами - збирати відомості про всіх іноземців, які займаються проституцією, з метою встановлення їх особи і соціального стану, а також з метою виявлення осіб, які спонукали їх залишити свою державу".

Крім репресивних заходів, Конвенцією передбачаються заходи, спрямовані на захист жертв торгівлі людьми. Стаття 19 зобов'язує учасників Конвенції надавати допомогу та підтримку таким особам та закріплює механізм повернення до своєї країни проданих за кордон осіб.

Наступним міжнародним документом цього напряму була Конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок 1979 р. Цей документ, насамперед, спрямований на захист прав жінок у політичній, економічній, соціальній та приватній сферах. Відповідно до ст. 6 цієї Конвенції країни-учасниці зобов’язались приймати всі необхідні заходи для протидії торгівлі жінками та експлуатації проституції жінок. Положення цієї Конвенції було розкрито у Декларації про викорінення насильства щодо жінок. Визнання цим документом того факту, що акт торгівлі жінками може вчинюватись з іншою, крім сексуальної експлуатації, метою, було кроком до ширшого розуміння торгівлі людьми.

Відомою у боротьбі з торгівлею людьми серед останніх міжнародних документів стала Гаазька Міністерська Декларація європейських рекомендацій щодо ефективних заходів з попередження та боротьби із торгівлею жінками з метою сексуальної експлуатації 1997 року. У цій Декларації запропоновано цілий комплекс заходів у рамках Європи, Європейського Союзу, країн-кандидатів у члени співтовариства. Торгівля жінками у цьому документі визначається як “будь-які дії, спрямовані на легальне або нелегальне ввезення, провезення, перебування або вивезення з території країни жінок з метою їх прибуткової сексуальної експлуатації, з використанням примушування, зокрема насильства, погроз або обману, зловживання службовим становищем, або іншого тиску, в наслідок якого особа не має ніякого реального та задовільного вибору як тільки скоритися цьому тиску або вчиненим протиправним діям.

Що ж до України то в останні роки збільшується кількість випадків експлуатації з метою трудової експлуатації. У випадку експлуатації праці кінцевою метою торгівлі людьми є саме примусова праця. Про те, що праця є примусовою, може свідчити:

використання людини, яка працює через погрозу застування насильства;
невиплата винагороди за раніше виконану роботу;
погроза видачі працівника-нелегала органам влади;
обмеження свободи пересування;
неповернення невідібраного паспорту або інші обставини.

Поміж іншим, до трудової експлуатації на практиці відносять примусову консумацію та примусове залучення особи до жебрацтва, особливо дітей. Найпоширенішими злочинами щодо неповнолітніх українців є експлуатація в дитячій порностудії, схиляння до проституції, дитяча праця у сфері послуг та жебрацтво. Діти в силу свого віку є найменш захищеною та вразливою категорією громадян. За статистикою, в Україні 30% дівчат і 10% хлопців до 14 років ставали жертвами насилля. Торгівля дітьми відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, який є одним з найбільш латентних та складних для розслідування злочинів проти волі, честі та гідності особи.

Експлуатація охоплює широке коло ситуацій, пов’язаних з торгівлею людьми і стосується як дітей, так і дорослих, працю яких можуть використовувати на будівництвах, у сільському господарстві, в приватних господарствах чи на тяжких низькооплачуваних роботах.

Для розуміння різниці між торгівлею людьми і рабством слід звернутись до міжнародного законодавства і зрозуміти суть терміну «рабство». Чинними на сьогодні є декілька міжнародних документів, що забороняють рабство та работоргівлю та передбачають заходи протидії цим явищам. Ці документи були прийняті у 30-х 50-х роках ХХ сторіччя, але залишаються актуальними і зараз. Першим з таких документів є Конвенція про рабство від 25 вересня 1926 року зі змінами від 7 грудня 1953 року. У частині 1 статті 1 цієї Конвенції наголошується, що “рабство – це такий стан або становище людини, над якою здійснюються атрибути права власності або деякі з них”. Згідно зі статтею 2 цього документа країни-учасниці зобов’язались “продовжувати домагатися повної ліквідації рабства у всіх його формах”. Наступним міжнародним документом є Додаткова Конвенція про скасування рабства та інститутів, тотожних з рабством від 7 вересня 1956 року. Згідно з пунктом c) статті 7 згаданої конвенції “під работоргівлею визнаються і в неї включаються всі дії, пов’язані із захопленням, придбанням якої-небудь особи або із розпорядженням нею з метою обернення її в рабство; всі дії, пов’язані із придбанням раба з метою його продажу або обміну; всі дії щодо продажу або обміну особи, придбаної з цією метою, та взагалі всяка діяльність з торгівлі та перевезення рабів будь-якими транспортними засобами”. Заборону рабства також було закріплено в таких авторитетних міжнародних документах, як Загальна декларація прав людини 1948 р. та Європейська конвенція про захист прав людини і основних свобод 1950 р.

Інший напрям боротьби з торгівлею людьми спрямовує зусилля на протидію такому явищу як втягнення у злочинну діяльність. Втягнення у злочинну діяльність – це дії, пов’язані з безпосереднім психічним чи фізичним впливом на особу та вчиненні з метою викликати у неї прагнення взяти участь в одному з кількох злочинів. При цьому можуть

використовуватись різноманітні способи впливу.

Залучення в боргову кабалу – фактичне поставлення особи в стан повної матеріальної залежності іншої особи. Експлуатація такої особи триває до тих пір, поки вона не відпрацює свій “борг” (у більшості випадків – ціну, яку за неї було сплачено та витрати пов’язані з її утриманням). Часто такі борги є сфабрикованими, до яких зараховуються суми грошей, витрачених на проживання, харчування та продовження терміну перебування на території іноземної країни за підробленими візами. Таким чином, людина опиняється в запланованій борговій залежності, яка постійно зростає. До неї додаються надумані штрафи (наприклад в сексуальній експлуатації: спізнення до клієнта чи від нього, відмова вживати з клієнтом алкогольні напої та інше).

Усиновлення чи удочеріння в комерційних цілях – це оформлення спеціальним юридичним документом встановлення батьківської опіки над дітьми, позбавленими батьківського піклування, з метою подальшого їх використання для отримання доходів (у жебракуванні, занятті азартними іграми чи для подальшого укладення щодо них угод пов’язаних з фактичною передачею права власності). Про недопущення отримання комерційної вигоди із усиновлення та здійснення посередництва вказують міжнародно-правові документи. Так, відповідно до ст. 32 Конвенції про захист дітей та співробітництво в галузі міждержавного усиновлення ніхто не повинен одержувати невиправдану фінансову чи іншу вигоду від діяльності, що стосується міждержавного усиновлення. Тільки витрати та видатки, включаючи розумні професійні гонорари особам, які приймають участь в процесі усиновлення, можуть встановлюватись або виплачуватись. Керівники, адміністратори і службовці органів, що приймають участь в процесі усиновлення, не одержують винагородження за надані послуги, яке є безпідставно високим. При цьому кожна держава - учасниця Конвенції про права дитини щодо торгівлі дітьми, дитячої проституції і дитячої порнографії забезпечує, щоб, як мінімум, наступні діяння і види діяльності були повною мірою охоплені її кримінальним або карним правом, незалежно від того, чи були ці злочини вчинені на національному або транснаціональному рівні, або в індивідуальному чи організованому порядку, зокрема неправомірне схиляння в якості посередництва до згоди на усиновлення дитини з порушенням застосовних міжнародно-правових актів щодо усиновлення.

Використання у збройних конфліктах - використання особи для виконання нею бойових завдань, пов’язаних з поваленням державної влади або порушенням суверенітету і територіальної цілісності інших держав тощо. Збройні конфлікти стають каталізаторами збільшення фактів торгівлі людьми, що обумовлюється багатьма факторами. Серед них – складна криміногенна обстановка в зоні конфлікту, послаблення державних інститутів, дисфункція правоохоронних органів у зоні збройних конфліктів, складність правового статусу непідконтрольних територій, зміна гендерного балансу на окремих територіях та інші.

В умовах збройних конфліктів найбільш розповсюдженими формами торгівлі людьми з метою подальшою експлуатації стають:

- вербування, переміщення, передача, переховування або одержання осіб чоловічої статі з метою поповнення лав особового складу збройних сил сторін, що беруть участь у конфлікті;

- використання примусової праці і рабства для задоволення потреб озброєних груп;

- сексуальна експлуатація (військова проституція, насильницька вагітність);

- втягнення у злочинну діяльність;

- вилучення органів.

Крім того, під час збройного конфлікту факти торгівлі людьми найчастіше супроводжуються вчиненням інших тяжких протиправних дій, як-то сексуальне насильство, катування тощо, або погроза застосування таких дій.

Слід зазначити, що Україна докладає багато зусиль у сфері протидії торгівлі людьми, особливо в частині поширення Національного механізму взаємодії суб’єктів, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми.

ПРАВИЛА БЕЗПЕКИ ВНУТРІШНЬО ПЕРЕМІЩЕНИХ ОСІБ

Євросоюз та МОМ розробили правила безпеки для внутрішньо переміщених осіб

вропейський Союз спільно з Міжнародною організацією з міграції (МОМ), Міністерство соціальної поліики України та (можна додати, що також підтримали) запустили всеукраїнську комунікаційну кампанію, присвячену безпеці внутрішньо переміщених осіб. Станом на кінець квітня таких було 7,7 мільйона. Очевидно, їхня кількість зростатиме.

Мета кампанії – привернути увагу людей до ймовірних ризиків, пов’язаних з переїздом з охоплених війною регіонів, пояснити основні правила безпеки під час пошуку житла, транспорту, роботи. Адже надзвичайна уразливість людей може призводити до різних форм шахрайства та експлуатації, і навіть до випадків торгівлі людьми.

У рамках кампанії розроблено низку інформаційних матеріалів, які допоможуть внутрішньо переміщеним особам уникати цих ризиків. Організатори закликають пам’ятати про 5 маркерів безпеки – правил, яких слід дотримуватися у різних ситуаціях.

Документи. Надавайте документи лише офіційним особам. Заздалегідь зробіть та збережіть копії найважливіших документів, у тому числі онлайн.

Транспорт. Знайте, куди їдете, та повідомте про поїздку рідних чи друзів. Не сідайте в авто до незнайомих чи підозрілих людей. Вишліть рідним чи друзям номер транспортного засобу, яким пересуваєтеся.

Допомога. Приймайте допомогу лише від людей та організацій, що заслуговують на довіру.

Спілкування. Не віддавайте нікому мобільний телефон чи інші засоби зв’язку. Будьте обачними та обережними при спілкуванні з незнайомцями.

Зв’язок. Підтримуйте постійний зв’язок із рідними, друзями, колегами. Повідомляйте про будь-які зміни свого маршруту, місця проживання чи роботи. Домовтеся з ними про кодове слово або фразу, які повідомлять, що ви в небезпеці.

Відео «Що таке торгівля людьми?» https://youtu.be/1RAtdHZQ9j0?si=0J0fXwE3zInMh7Nc

Відео «Торгівля людьми - це злочин, від якого може постраждати будь-хто!» https://youtu.be/O4Jcge2u0pI?si=fQs0dxlxOW9lC3qq

Соціальний ролик «Протидія торгівлі людьми» https://youtu.be/tCUENrJ5dSQ?si=Vere_gmH8qv2KYCE

Звертайтеся за безкоштовною та конфіденційною консультацією:

Урядова гаряча лінія з протидії торгівлі людьми тел.: 1547

Національна гаряча лінія з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та ґендерної дискримінації (Ла Страда Україна)

тел.: 116 123 (з мобільного)

тел.: 0 800 500 335 (з мобільного або стаціонарного)

Національна гаряча лінія з протидії торгівлі людьми та консультування мігрантів

тел.: 527 (з мобільного)

тел.: 0 800 505 501 (з мобільного або стаціонарного)

102 — поліція

112 — служба екстреної допомоги в ЄС

Законодавчі акти щодо протидії торгівлі людьми, сексуальній експлуатації та насильства

Конвенція Ради Європи про заходи щодо протидії торгівлею людьми (2005 р.);

Конвенція ООН про боротьбу з торгівлею людьми та експлуатацією проституції третіми особами (прийнята на IV сесії Генеральної Асамблеї 00Н 2 грудня 1949 року);

Додатковий протокол до Конвенції ООН про боротьбу з транснаціональною організованою злочинністю. Про попередження та припинення торгівлі людьми, особливо жінками та дітьми, та покарання за неї (ратифіковано Законом України від 04.02.2004 р. № 1433-ІV);

Рекомендація Комітету Міністрів Ради Європи «Про сексуальну експлуатацію, порнографію, проституцію, а також торгівлю людьми і підлітками» (прийнята 9 вересня, 1991 року на 461-му засіданні заступників міністрів);

Декларація про викорінення насильства по відношенню до жінок (Резолюція Генеральної Асамблеї № 48/104 від 20 грудня 1993 р.);

Закон України від 15.11.2001 року № 2789-ІII «Про попередження насильства в сім’ї»;

Закон України від 20.09.2011 року № 3739-І «Про протидію торгівлі людьми»;

Протокол про попередження і припинення торгівлі людьми, особливо жінками та дітьми, і покарання за неї (ратифіковано 4 лютого 2004 р.);

Кримінальний кодекс України (вступив у силу 1 вересня 2001 р.);

Постанова Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2016 р. № 111 “Про затвердження Державної соціальної програми протидії торгівлі людьми на період до 2020 року” ;

Наказ МОН від 08.04.2016 № 405 “Про затвердження плану заходів Міністерства освіти і науки щодо протидії торгівлі людьми на період до 2020 року”.