Організації дистанційного навчання першокласників
Ø Найголовніше, що ви можете подарувати своїй дитині, - це вашу увагу.
Вислуховуйте її розповіді про школу, задавайте уточнюючі питання. І пам'ятайте: те, що здається вам не дуже важливим, для вашої малечі може виявитися найбільш хвилюючою подією за весь день! Якщо дитина побачить ваш інтерес до її справ і турбот, вона обов'язково відчує вашу підтримку.
Ø Позитивне ставлення до школи і вчителя спростить дитині період адаптації.
В цей період для першокласника вчителька стає одним з найголовніших дорослих. Мудрим вчинком буде підтримати цю «закоханість» дитини і не ревнувати. Навіть якщо особисто у вас, як батьків, є якісь питання до вчителів, вам здається, що щось треба робити по-іншому, всі суперечливі питання повинні залишитися між дорослими. Інакше дитина буде змушена розриватися між любов'ю до батьків та авторитетом вчителя. Це значно ускладнить дитині адаптаційний період, підірве спокій дитини і впевненість у турботі та злагоді між важливими для нього дорослими людьми.
Ø Скласти чіткий розклад/режим
Стабільність і зрозумілість – це те, що для дітей створює якусь зону безпеки. Адже, саме в безпеці діти прагнуть розвиватися, вчитися і пізнавати світ. Режим позитивно позначається і на нервовій системі дитини.
o Складіть новий розклад для дитини.
o Розмістіть його на видному місці.
o Намагайтеся дотримуватися режиму дня (підйом в один і той же час, перерви, прийом їжі тощо).
Ø Організувати робочу зону
o Якщо немає своєї кімнати, то хоча б свій куточок (обов’язково ввімкнений екран монітору чи телефону та наявні навушники).
o Тут мають бути ТІЛЬКИ потрібні для «цього» уроку матеріали. Усі зайві предмети, що відвертають увагу, доцільно прибрати.
Ø Також на працездатність дитини впливає світло. Яскраве і холодне освітлення стимулює мобілізацію систем організму і підвищує пильність.
Ø Організувати форму
Дитина не повинна сидіти в піжамі. Вона і так навчається вдома (у дітей будинок не асоціюється з навчальною діяльністю, а більше з відпочинком). Учневі буде значно простіше надіти на себе «роль учня» і «переключитися» на заняття, якщо він буде одягнений у відповідний (асоціюється з навчанням) одяг.
Ø Робити перерви
Фокус уваги школяра на відеокоуроці 20-30 хвилин. Не більше. Дитина докладає чимало зусиль, аби сконцентруватися і зрозуміти, що їй через екран намагаються донести. Енергії витрачається більше, ніж на звичайному уроці. Тому вкрай важливо, аби діти перемикали свою увагу і відпочивали між уроками (по можливості не в гаджетах).
Ø Братися до виконання домашньої роботи доцільно не раніше, ніж за годину-півтори після закінчення уроків.
Дитині потрібно переключитися, відпочити, пограти і перезарядитися.
Ø Заохочувати спілкування з однолітками.
Заохочуйте спілкування, розмови, можливо, навіть якісь ігри онлайн з однокласниками. Загалом, створюйте і заохочуйте умови, у яких дитина може поспілкуватися з однолітками.
Ø Знизити очікування і вимоги.
Нові умови навчання, тиск суспільства, страхи і тривога заважають дитині розуміти і читця як раніше. Отже, якщо помітили, що оцінки й успішність вашого сина/дочки погіршилася – НЕ СВАРІТЬ І НЕ ТИСНІСТЬ, а навпаки, зверніть увагу на ситуацію. Адже це може бути однією з ознак стресу. Дитина потребує допомоги і відкритого діалогу з батьками. Зараз як ніколи вдалий час для перегляду і переоцінки вимог стосовно дитини.
Ø Не змушуємо дитину, а мотивуємо!
Ніхто не допоможе тобі стати освіченою і успішною людиною, якщо ти сам не хочеш і не навчишся цього. Дистанційна освіта дає унікальний шанс довести самому собі, чого ти вартий. Але батьки повинні усвідомлювати, що такий рівень відповідальності за своє життя дитина отримує з часом. І головна мета батьків – допомогти своєму школяреві це зрозуміти і створити максимально комфортні умови для того, щоб він зміг оволодіти навичками онлайн-навчання.
Ø Водночас не забуваймо відзначати ї успіх.
Якщо порівнюємо, то тільки із самим собою. Навчайте дітей помічати хороше в обставинах, що склалися, розмовляйте, хваліть і підтримуйте
«Як зараз допомогти дітям»
Прості способи від
дитячого психолога та мами -
Ольги Гаркавець
Дитина під час гри проживає свої страхи, тривоги, потрясіння. Вона може грати в ту саму гру багато разів. Стільки, скільки потрібно для її психіки, для того щоб переварити подію.
Багато дітей зараз ідуть у регрес. Це означає, що п'ятирічна або восьмирічна дитина може почати поводитися як дворічний малюк. Може почати сюсюкати, спрощувати мову, відмовитися від навичок, які вже мають. Спостерігайте, якщо ви бачите, що краще не стає і поведінка дитини вас лякає, обов'язково зверніться до фахівця онлайн. Якщо все в межах норми, тільки молодше, тоді мої рекомендації будуть дуже доречними.
Грайте з дитиною у різні ігри:
Візьміть старі шпалери або великі аркуші паперу (можна склеїти кілька аркушів А-4), нехай дитина розфарбує свої стопи та долоні, потім поставить відбитки, повторюйте це стільки разів, скільки йому потрібно. Відбитки дають можливість тілесно заземлитися, відчути ґрунт під ногами. Це дуже добрий спосіб відчути безпеку.
Можливо, дитина захоче розфарбувати свої ноги, руки фарбами. Якщо немає алергії, дозвольте. Це також чудовий спосіб повернути собі своє тіло. Після сильних потрясінь у багатьох губиться відчуття тіла. Відчуваю тіло = я = є.
Якщо дитина не хоче малювати на тілі, просто обводьте долоні на аркуші паперу, потім можна розфарбувати ці долоні. Це також дуже ефективний спосіб повернути собі почуття безпеки.
Допоможіть дитині знайти маленьку іграшку (м'яка, тверда не має значення, головне, щоб дитині вона подобалася). Найчастіше вкладайте її в руки дитини. Маленька іграшка в руках дає відчуття, що я більше, і мені не так страшно.
Запропонуйте дитині пограти у театр тіней. Візьміть ліхтарик, вимкніть світло, якщо дитина не боїться, або зробіть напівтемряву. Спостерігайте фігури, які з'являються з ваших рук при світлі ліхтаря. Можна вигадати будь-яку історію.
Запропонуйте дитині різати шматочки паперу та клеїти їх без суворої системи просто на аркуш паперу. Не женіться за красою. Головне – процес.
Нехай у дитини у вільному доступі будуть олівці, фарби, аркуші паперу. Якщо дитина боїться малювати, спробуйте пальцями, або нехай вона буде вам говорити, а ви малюватимете.
Робіть саморобні розмальовки та разом розфарбовуйте.
Грайте у прості настільні ігри (лото, доміно).
Перед сном слухайте музику для засинання. Чудово "заходить" дітям музика Моцарта для сну. Рекомендую навіть дорослим. Якщо немає можливості, співайте вголос або про себе якісь колискові, просто мугикайте, це заспокоює і вас, і дитину. Спокійний дорослий легше впорається з дитиною та зможе надати підтримку.
І найголовніше: пам'ятайте, будь ласка, навіть якщо діти нічого не розуміють, всі вони відчувають і їм точно важче, ніж дорослим.
Оля Британ-Сепик
Цей термін використовується до групи труднощів, які пов’язані з різними сферами навчання. До розладів розвитку шкільних навичок відносять:
дислексію – порушення оволодіння читанням;
дисграфію – порушення опанування письма;
дизорфографію – порушення опанування грамотності;
дискалькулію – розлад арифметичних навичок, труднощі з рахуванням.
Розлади можуть мати різні ступені важкості, тому дві людини, наприклад, з дислексією, можуть мати різні труднощі і потребуватимуть різної допомоги.
Розлади шкільних навичок можуть проявлятися самостійно або ж як супутні. Бувають діти тільки з дислексією, а трапаляється, що мають і дислексію, і дисграфію. Поєднання можливі у будь-яких комбінаціях. Читання і письмо мають багато точок перетину, тому часто порушені разом.
Точні причини виникнення – невідомі. Дослідження показують, що це спадкові труднощі. Батьки передають певну комбінацію генів, які впливають на розвиток ділянок мозку. Їх мозок працює по-іншому.
За світовою статистикою, приблизно від 10% до 15% людей мають специфічні розлади розвитку шкільних навичок (в тій чи іншій формі та з різним ступенем прояву). Більшість дітей із розладами шкільних навичок мають середній або вище середнього інтелект, збережений слух та зір.
Перші труднощі стають помітними у першому класі, коли діти починають читати і писати. Якщо вкінці першого класу або ж на початку другого труднощі проявляються систематично і нема помітного прогресу в оволодінні навичками, то варто звернутись за допомогою до фахівця (дитячого психіатра, логопеда, нейропсихолога), щоб провести потрібне тестування та професійну допомогу й підтримку.
Важливо пам’ятати, що корекція розладів шкільних навичок – це дуже тривалий процес. Часом буває, що дитині необхідна допомога у навчанні протягом всього періоду у школі. Тривалість допомоги залежить від ступеня важкості розладу, частоти та тривалості занять. Чим рідше відбувається практика, тим довше триває процес. Повністю «перемогти» розлади шкільних навичок неможливо, тому що вони спричинені змінами в головному мозку. Але можна скоригувати й допомогти дитині у розвитку та оволодінні шкільних навичок до середньостатистичного рівня за допомогою спеціальних методів й підходів до навчання.
Білдьше інформації можна знайти тут: