Жоден найцікавіший урок чи книжка не змусять учнів наполегливо вчитися та тягнутися до знань, якщо у них зникла мотивація.

Мотивація, як внутрішня, так і зовнішня, є ключовим фактором успіху учнів протягом усього навчання. Учителі відіграють важливу роль у заохоченні дітей до здобуття знань та забезпечення мотивацією.

Пропоную Вам поради, як підвищити мотивацію учнів

1. Дозвольте учням обирати самостійно.

Щоби діти зосереджено й захоплено працювали, надайте їм можливість навчатися в своєму темпі. Цей прийом є насправді одним із найкращих способів мотивації школярів. Наприклад, учні самостійно вибирають тип завдання або проблему для вивчення. Вони відчують, що контролюють процес, і це мотивуватиме їх намагатися краще виконати роботу.

2. Повідомте мету.

Для учнів може бути дуже складно виконати завдання або навіть поводитися в класі, якщо немає чітко визначених правил, мети і меж. Учні хочуть і повинні знати, чого від них очікують, аби виникло бажання працювати. На початку уроку повідомте мету, правила й очікування, щоб уникнути плутанини, й учні розуміли, чого слід прагнути.

3. Створіть безпечне середовище.

Похвала впливає краще, ніж погрози. Учитель має створити безпечне, сприятливе для навчання середовище й постійно повторювати, що він вірить у здібності учнів. Це мотивує значно краще. Тому краще зосередити увагу дитини на тому, що вона вміє, а не на тому, чого не вміє.

4. Різноманітний досвід.

Враження від уроку кожен учень складає своє. Для декого виконання практичних завдань може бути найкращим. Інші полюбляють спокійно читати статтю підручника або працювати в групах. Щоб зацікавити кожного, будуйте уроки так, аби учні з різними уподобаннями постійно зосереджувалися на тому, що їм подобається найбільше.

5. Використовуйте здорову конкуренцію.

Конкуренція в класі не завжди погана річ, а інколи вона може змусити учнів працювати щосили, аби досягти успіху. Працюйте над створенням духу дружнього змагання на уроках. Використовуйте будь-які засоби, щоб учні продемонстрували свої знання.

6. Нагороджуйте.

Усім подобається отримувати нагороди, адже вони — відмінний засіб мотивації. Вечірка з піцою, перегляд фільмів чи навіть така проста річ, як наліпка у зошиті, можуть змусити учнів працювати старанніше і дійсно прагнути мети. Обираючи нагороди, ураховуйте тип особистості й потреби кожного учня.

7. Дайте учням відповідальні завдання.

Даючи учням доручення під час уроку, можна згуртувати колектив і створити мотивацію. Більшість учнів сприйматимуть відповідальну діяльність як привілей, а не як тягар, тому будуть ретельно працювати, аби довести, що вони й інші — гідні учні. Також учням корисно по черзі грати роль лідера або надавати допомогу іншим, аби кожен почувався важливим і цінним.

8. Хваліть, коли заробили.

Найкраще мотивує заохочення. Навіть будучи дорослими, ми жадаємо визнання й похвали, тому учні в будь-якому віці не є винятком. Учителі можуть щедро мотивувати дітей, публічно винагороджуючи за успіх, хвалячи за добре виконане завдання і демонструючи взірцеву роботу.

9. Заохочуйте саморефлексію.

Більшість дітей хочуть домогтися успіху, їм просто необхідно допомогти з’ясувати, що їм слід зробити для цього. Один зі способів мотивувати учнів — змусити їх зрозуміти свої сильні та слабкі якості. Часто відверта критика самих себе створює для учнів більшу мотивацію, ніж коли вчитель робить це за них, оскільки вони відчувають відповідальність за постановку мети і завдань.

10. Будьте в стані піднесення.

Один з найкращих способів мотивувати учнів — поділитися своїм натхненням. Вони підхоплять ваш захват навчальним процесом. Це так просто!

11. Вивчайте своїх учнів.

Знайомство з учнями — це більше, ніж просто запам’ятовування їхніх імен. Учні повинні знати, що вчитель щиро цікавиться ними, піклується про них і про їхні досягнення. Коли діти відчувають повагу дорослого до себе, це створює безпечне навчальне середовище і спонукає їх працювати старанніше, бо вони бажають отримати похвалу від того, хто їх знає і поважає як особистості.

12. Використовуйте прагнення учнів.

Знаючи все або багато про своїх учнів, ви можете пов’язати навчальний матеріал із темою, що їм цікава, або з їхнім життєвим досвідом. Учителі використовують зацікавленість, аби мотивувати учнів, підтримуючи якомога довше інтерес до теми, що вивчається.

13. Допоможіть учням з’ясувати внутрішню мотивацію.

Ви вмієте захопити учнів ідеєю? Чудово! Але наприкінці навчального дня вони повинні генерувати власну мотивацію. Допомогти учням з’ясувати особисті причини для того, щоб виконувати класну роботу і старанно працювати (цікавий матеріал, бажання вступити до коледжу або просто любити вчитися), — це один із найпотужніших подарунків, які ви можете їм дати.

14. Зважайте на тривожність.

Деяких учнів не вдовольняють навчальні досягнення й те, що їхні очікування не реалізовуються. Їх необхідно переконати, що труднощі з вивченням предмета — це не кінець світу. Підтримуйте дітей незалежно від результатів навчання, особливо тоді, коли ті, остаточно виснажившись, ладні опустити руки.

15. Допоможіть з’ясувати причину та запропонуйте шлях поліпшення.

Учні, яким важко навчатися, можуть іноді розчаровуватися в своїх здібностях, утрачаючи мотивацію. У цих ситуаціях дуже важливо, аби вчителі допомагали з’ясувати, у чому учні припустилися помилки, як вони можуть наступного разу уникнути її. Складання алгоритму досягнення бажаних результатів може також допомогти їм зберегти мотивацію старанно працювати.

16. Стежте за прогресом.

Учням буває складно зрозуміти, чи значно вони просунулися в опануванні навчального матеріалу, особливо складних для них предметів. Моніторинг (побудова графіка успішності абощо) стане в пригоді не тільки вчителям, але й учням. Учителі можуть використовувати його для мотивації учнів, візуально демонструючи їхній прогрес протягом року.

17. Робіть уроки веселими.

Звісно, на уроці ми не тільки граємо та гарно проводимо час. Проте часом учні відвідують школу тільки тому, що уроки проходять невимушено й весело. І саме нестандартні прийоми навчання більше мотивують їх виконувати завдання. Упровадження цікавих заходів допоможе залучити до роботи навіть зазвичай пасивних дітей і зробить уроки більш привабливими

Працівникам освітніх закладів завжди треба пам’ятати, що гіперактивність, це не особливості темпераменту чи характеру дитини, не наслідок виховного процесу батьків, а медичний діагноз! Тому батьків треба сприймати не як першопричину «поганої» поведінки дитини, а спробувати зробити їх союзниками і разом, об’єднавши зусилля, допомогти дитині адаптуватися в колективі та отримувати знання.

1. Педагогам було б корисно знати ознаки синдрому дефіциту уваги, адже це ключ до розуміння малечі. Вчителі мають орієнтуватися в особливостях сприймання, уваги, пам’яті гіперактивних дітей, щоб в якомога доступнішій формі організувати розумову діяльність.

2. Дитина з гіперактивністю повинна завжди бути «на виду». Краще, якщо основне місце сидіння в класі буде в центральному ряді, на першій парті або навпроти стола вчительки. Так педагог може максимально стримувати увагу дитини, а для дитини це можливість швидко звернутися за допомогою у разі виникнення труднощів.

3. Завдання, які надаються гіперактивній дитині мають свої особливості. Так, намагайтесь давати завдання які відповідають рівню знань дитини. Оскільки дуже легке чи дуже складне завдання – це привід для швидкого переключення уваги, яку і так тяжко втримати. Наступна особливість – на певний окремий відрізок часу давайте виконувати лише одне завдання, якомога чіткіше проговоривши умову і використовуючи якомога менше слів. І останнє, якщо завдання, яке треба виконати досить велике, допоможіть малечі розбити його на окремі частини і контролюйте виконання кожної.

4. Зведіть до мінімуму відволікаючі фактори навколо місця, де сидить дитина. Тут не повинно бути картин, годинника, дитячих наробок і т. д.

5. Режим дня і план заняття повинні бути якомога більше передбачуваним для дитини. Обов’язково організовуйте фізкультхвилинки, де є можливість порухатися і скинути напругу. Намагайтесь використовувати елементи гри і змагання під час занять.

6. Направляйте енергію гіперактивних дітей в корисне русло. Тобто давайте завдання, де можна проявити активність і після чого можна заслужити похвалу за це. Наприклад, роздати зошити чи картки, вимити дошку, намочити губку, полити квіти і т. д.

7. Створюйте ситуації, в яких гіперактивна дитина може стати експертом. Це дуже гарно вплине на формування самооцінки дитини та на сприймання її в класі. Адже зазвичай, в силу своїх особливостей, такі діти стають «крайніми» у всіляких конфліктних ситуаціях, а тому завжди отримують догани.

8. І останнє, пам’ятайте, такі дисциплінарні міри, як покарання, смикання, окрики, погрози, принижування не покращать поведінку дитини. Швидше за все ви досягнете протилежного результату. Тому намагайтесь ігнорувати негативні моменти і заохочувати позитивні та частіше хвалити гіпердинамічних діток. Корекція їх поведінки зазвичай здійснюється за допомогою медикаментозних і психологічних корекційних програм.

Дитячий практичний психолог        Луньова Анна