В одній хорошій сім’ї в гарному будинку жили були хлопчик і дівчинка. Були вони братом і сестрою. Хлопчика звали Ваня, а дівчинку Маша. Ваня був старший за сестричку. Мама завжди казала: “Ви брат і сестра, не сваріться!” Вані іноді здавалося, що мама любить Машу більше, що обіймає її частіше, що цукерка у Маші смачніша.

А Маша теж думала, що мама міцніше цілує Ваню, більше з ним грає і ніколи не сварить його.

Ні, ви не подумайте, і Маша і Ваня часто грали один з одним і навіть ділилися цукерками (коли мама строго дивилася на них). Але Вані іноді дуже хотілося бути у батьків єдиною дитиною. А Маші навіть колись сон приснився, що вона одна донька.

І ось одного разу …

Діти грались в садочку – шукали скарб. І скарб знайшли! Справжнісінький скарб! Хіба таке буває? Ви можете повірити, що прості хлопчик і дівчинка знайшли справжній скарб? Ось і діти не повірили! Але він стояв перед ними – гарна, справжня, старовинна скриня.

– Це я його знайшов – закричав Ваня!

– Я тобі допомагала, значить ми знайшли його разом! – Почала сперечатися Маша.

– Ні, я знайшов!

– Ні разом!

– Я його дістав!

– А я копала!

– А я приніс лопатку, якби не моя лопатка, ми б до нього не докопалися!

– А ти не хотів копати взагалі!

Діти ніяк не могли зупиниться, продовжували кричати один на одного.

Вони не знали що в скрині сидів малесенький шкідливий дідок. Він чекав тисячу років, коли його витягнуть зі скрині і дуже хотів, щоб це були брат з сестрою. Дідок, звали його Скандальчик, оживав тільки тоді, коли біля нього лаялися діти.

І зараз він був сповнений сил:

– Ей, – закричав він – випустіть мене звідси!

Діти примовкли. Але скриньку відкрили.

– Ой, який ти маленький! – Вигукнула Маша.

– Так, я старий нещасний дідок, просидів у скрині тисячу років! Спасибі вам велике, що ви мене витягли!

– Ух ти! Ти вмієш розмовляти? А чудеса ти робити вмієш? – Запитав Ваня.

– Таааак, хочеш машинку?

– Звичайно!

І тут же перед Ванею з’явилася машинка.

– А мені? – запитала Маша.

– А тобі лялька? Підійде?

І у Маші в руках з’явилася гарна лялька!

Дідок попросив залишити його в скрині і не розповідати мамі і татові про нього. Діти прийшли додому.

Мама приготувала смачний обід. Всі стали розсаджуватися за стіл. І знову почалася суперечка.

– Я сиджу поряд з татом! – Казав Ваня.

– Ні! Ти минулого разу сидів з татом, сьогодні буду сидіти я! – Кричала Маша.

Суперечка тривала хвилин 10. Мама вже так втомилася від постійних суперечок, що просто мовчки ставила тарілки на стіл. Нарешті всі розсілися.

– Це мій хліб!

– Ні мій!

– Це моя тарілка, я її взяла першою!

– Ні я!

Маша з Ванею ні на хвилину не переставали лаятися. Коли після обіду вони визирнули в сад, виявилося, що дідок підріс. Обличчя його вже не здавалося таким гарненьким і милим. Він почав скидатися на злих чарівників, яких діти бачили в казках.

– Як дивно, він підріс – здивувався Ваня.

– Так, може він поїв яблук і виріс? Мама завжди каже, що від корисної їжі швидко ростеш. – Міркувала Маша.

Минуло 5 днів. Мама помітила, що діти стали тепер уже і битися. А дідок з кожним днем ріс і ріс. І коли вранці діти вийшли в сад, вони по-справжньому злякалися.

– Ха ха! – Тепер я повний сил! Спасибі вам, Ваня і Маша! Це Ви дали мені можливість вирости! – Сказав їм страшний і жахливий старий. Він був схожий тепер на страшне зубасте чудовисько. На пальцях виросли величезні нігті, зуби стали гострими, вуха великими. Голос був грубий і жахливий. Здавалося, що він зараз схопить діточок.

– Як? – Злякано пробелькотів хлопчик.

– Тільки коли рідні та близькі люди сваряться, тоді я росту. Тепер я можу робити різні погані справи! Ха-ха сміявся він відразливим сміхом.

Діти забігли до будинку і стали думати що ж робити.

– Йдемо розповімо мамі – запропонувала Маша.

– Точно!

Сестра з братом все розповіли мамі. Вона вислухала їх засмучено.

– Що ж нам робити? Мамочка, ми боїмося цього злого старого!

– Ну додому він до нас не зайде – адже ми не лаємося з татом! А щоб він знову став маленьким, я думаю вам треба припинити сваритись?! Як ви думаєте? – Мама дивилася на Ваню з Машею і чекала, що вони скажуть.

– Точно! – Зрадів хлопчик – ми не будемо лаятися і у старого не буде сил рости і робити капості!

– Обіцяю, обіцяю, обіцяю – радісно сказала Маша.

Відтоді діти перестали кричати один на одного, лаятися, разом зібрали пазл, побудували вежу з конструктора. Стали допомагати один одному робити уроки і навіть самі ділилися цукерками і булочками. Спочатку було складно. Хотілося посваритися, нагрубити або накричати. Але дідок починав сміятись, коли діти збиралися посваритися. Відразу згадувалось який він був великий і жахливий. Діти заспокоювалися. Вони так звикли бути друзями, що скоро зовсім забули, чому раніше виникали скандали.

Дідок ставав все меншим і меншим. І одного разу діти знайшли його зовсім малесеньким. Вони сховали його в скриню. І закопали скриню в тому ж місці, де його знайшли.

Мама дуже зраділа. Її улюблені дітки стали справжніми братом і сестрою. Тепер вона знала, що ніхто і ніколи не буде лаятися. У будинку чувся тільки сміх і радісні голоси. І виявилося, що мама любить їх абсолютно однаково сильно, кожного по-своєму! Дуже сильно!

Жила була одна сім'я - сім'я горошин. Жили вони у великому стручку, на зеленому кущі: горошинка-мама, горошинка-тато і горошинки-діти. Кожен день сім'я отримувала смачну їжу, багато сонця і води. Всього було вдосталь. Поруч чудово співали птахи. На кущі було багато інших стручків, в яких жили схожі сім'ї. Живи, та радій!

Батьки-горошинки любили своїх дітей. Дбали про них, вчили доглядати будинок, готували до самостійного життя. Діти ходили в школу, займалися домашніми справами, але іноді дозволяли собі пустувати. Тоді батьки робили їм зауваження, діти вибачалися і далі вели себе правильно.

Але одна горошинка не хотіла слухатися батьків, не терпіла зауважень і повчань. Вважала, що все знає краще за батьків, хотіла робити все по-своєму. Багато сперечалася, і привертала до себе увагу. Згодом вона стала пошкоджуватися. Від злості, ненависті і заздрості до слухняних дітей вона стала псуватися, і так не помітно зіпсувалася зовсім - почорніла вся. Вона відірвалася від стручка і впала на землю.

Довго батьки журилися за своїм дитям, просили повернутися, але горошинка не погоджувалася. Вона лежала гордо на землі і робила все по-своєму. Тим часом у двір вийшли погуляти кури. Курка побачила лежачу на траві горошинку і захотіла її склювати. Сім'я горошин зрозуміла, що може статися, і покликала на допомогу собаку. Собака загавкав, і курка відійшла, не склювала горошинку.

Горошинка раптом зрозуміла, яка вона самотня у великому світі. Зрозуміла, що великий світ сповнений сюрпризів, і яка вона беззахисна перед лицем небезпеки.

Раптом звідки не візьмись, налетіли хмари, і пішов дощ. Горошинка намокла і змерзла.

- Як же холодно тут одній, - сказала вона. - А вдома у нас завжди було тепло, сухо і комфортно, і я завжди була оточена турботою і любов'ю.

Дощ закінчився, і з землі виліз хробак, побачив горошинку і вирішив підкріпитися. Горошинки-батьки помітили небезпеку і покликали на допомогу півня. Півень допоміг родині: підлетів і склював черв'яка.

Так сім'я горошин, знову допомогла своїй дитині.

А горошинка ще довго лежала на траві: мокла під дощем, мерзла ночами від холоду, смажилася на спекотному сонці, піддавалася нападу з боку домашніх тварин. І це все тому, що одного разу, вирішила робити все по-своєму: відмовилася від сім'ї, захотіла жити одна, будучи ще занадто молодою, недосвідченою. Але сім'я ні на хвилину не залишала свою дівчинку, продовжувала її любити, захищати і піклуватися про неї.

Сім'я сподівалася, що одного разу горошинка повернеться додому.

Робота з казкою

Читайте казку разом з дітьми, а потім хай діти відповідають на питання.

1. Про що ця казка?

2. Чому горошинка почорніла?

3. Чому горошинка пішла з сім'ї?

4. Що чекало горошинку в великому світі?

5. Чому погано одному у великому світі? Горошинка була готова до самостійного життя у великому світі?

6. Чи була горошинка щаслива у самостійному житті? Чому горошинка була нещасна?

7. Хто допоміг горошинці в скрутну хвилину?

8. Як проявляється батьківська турбота про дітей?

9. Який висновок можна зробити про горошинки?

10. Як має правильно вчинити горошинка?

11. Чому не можна кидати свою сім'ю?

12. Який позитивний посил казки? Чому вчить казка?