З метою реалізації та додержання вимог чинного законодавства у сфері захисту суспільної моралі, обігу продукції і видовищних заходів сексуального чи еротичного характеру, продукції, що містить пропаганду культу насильства, жорстокості і порнографії, створено Національну експертну комісію України з питань захисту суспільної моралі (далі - Національна комісія). 

Відповідно до статті 17 Закону України „Про захист суспільної моралі” Національна комісія є постійним позавідомчим державним експертним і контролюючим органом, який діє відповідно до цього Закону та чинного законодавства України і є відповідальним за утвердження здорового способу життя, належного стану моральності суспільства, контролює обіг продукції і видовищних заходів сексуального чи еротичного характеру. 

Рішення Національної комісії, прийняті в межах її повноважень, є обов’язковими для розгляду центральними і місцевими органами влади, засобами масової інформації всіх форм власності, а також фізичними та юридичними особами. 

Відповідно до статей 2, 6 Закону України „Про захист суспільної моралі” виробництво та обіг у будь-якій формі продукції порнографічного характеру в Україні забороняються. Критерії віднесення продукції до такої, що має порнографічний характер, встановлюються спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері культури та мистецтв.

Виробництво та обіг у будь-якій формі продукції еротичного характеру та продукції, що містить елементи насильства та жорстокості, дозволяються виключно за умови дотримання обмежень, встановлених законодавством.

Забороняються виробництво та розповсюдження продукції, яка:

• пропагує війну, національну та релігійну ворожнечу, зміну шляхом насильства конституційного ладу або територіальної цілісності України;

• пропагує фашизм та неофашизм;

• принижує або ображає націю чи особистість за національною ознакою;

• пропагує бузувірство, блюзнірство, неповагу до національних і релігійних святинь;

• принижує особистість, є проявом знущання з приводу фізичних вад (каліцтва), з душевнохворих, літніх людей;

• пропагує невігластво, неповагу до батьків;

• пропагує наркоманію, токсикоманію, алкоголізм, тютюнопаління та інші шкідливі звички.

З високими темпами розвитку науково-технічного прогресу, зокрема, електронної техніки та можливостей обміну інформацією постало питання захисту дітей від інформації, яка несе загрозу морально-психічному здоров’ю.

Працівниками Національної комісії проводиться робота щодо виявлення цієї інформації у засобах масової інформації на будь-яких носіях, в тому числі, розповсюдження її за допомогою мобільних телефонів та всесвітньої мережі Інтернет.

Мобільний телефон та порнографія.

Порнографія стає одним з локомотивів розвитку мобільного зв’язку, так як і раніше вона допомогла розповсюдженню відеомагнітофонів та Інтернету. В Європі продаж розваг для дорослих, які можна отримати в мобільні телефони, вже став бізнесом, що приносить мільйони доларів. Користувачі стільникового зв’язку вже витрачають десятки мільйонів на рік на „контент для дорослих”. У числі розповсюджувачів порнографії опинилися такі компанії, як гігант мобільного зв’язку Vodafone (Водафон) – названий однією з британських газет „Vodafilth” (filth – „розпуста”). На думку експертів, до 2009 р. статки „мобільного” порно у всьому світі склали $2 мільярди. Індустрія мобільного телебачення вражена тим, що 30 відсотків відео-контенту, відтворюваного на мобільних пристроях, є порнографічними.

На території СНД, за даними деяких провайдерів, еротика і порнографія складає не менше третини всього ринку мобільних картинок. Еротика користується великою популярністю у всіх сферах індустрії розваг і мобільний контент не є винятком. Найбільш популярними залишаються WAP-сайти порнографічного змісту. При цьому аналітики відзначають, що типовим споживачем мобільного порноконтенту є молодь та діти. 

Батьки мають вміти те, що вже роблять діти! 

Передача контенту

Контент (з англ. – зміст, вміст) – будь-яке інформаційно-значиме наповнення інформаційного ресурсу (тексти, ігри, графіка, мультимедіа).

Мобільний контент – це цифровий контент, адресований власникам мобільних пристроїв.

Є декілька способів передачі мобільного контенту:

• MMS повідомлення;

• За допомогою Bluetooth® (блютус);

• ІЧ- порт, IrDA (Інфра червоний порт).

Bluetooth — це технологія бездротового зв’язку, створена у 1998 році. Основне призначення Bluetooth - забезпечення економного (з точки зору спожитого струму) і дешевого радіозв’язку між різноманітними типами електронних пристроїв, таких як мобільні телефони та аксесуари до них, портативні та настільні комп’ютери. Можливості Bluetooth дозволяють передавати будь-яку інформацію у вигляді файлів на відстань до 100 метрів.

Тому будь-який файл підліток може прийняти/передати за допомогою Блютус. При цьому підлітки можуть бути не знайомі і не бачити один одного та знаходитись у різних приміщеннях. 

MMS - послуга мультимедійних повідомлень (англ. Multimedia Messaging Service, MMS) — стандарт, який дозволяє пересилати між мобільними пристроями повідомлення з мультимедійним змістом (зображення, звук тощо).

Але, на відміну від Bluetooth ця послуга надається оператором мобільного зв’язку, є платною та має обмеження, які встановлюються оператором, а саме, ціна, кількість повідомлень та максимальний об’єм даних.

IrDA -  Інфра червоний порт (англ. Infrared Data Association) є одним із стандартів передачі даних на малі відстані за допомогою інфрачервоного випромінювання.

Тобто, ІЧ-порт є аналогом Bluetooth, але на відміну від останнього, має малий радіус дії, не більше 10-20 сантиметрів.

Замовлення контенту через SMS

1. Абонент відправляє SMS з кодом контенту на короткий номер оператора (компанії, які надають послуги мобільного зв’язку).

2. Оператор (без аналізу вмісту) перенаправляє отримане SMS до контент-провайдера (компанія, яка займається розповсюдженням контенту – картинки, музика, ігри, фото, кліпи тощо) згідно з укладеною угодою. Договір включає ряд додатків, в яких описується сервіс, правила участі і контент, що надається.

3. При вдалій передачі SMS від оператора до контент-провайдера відбувається тарифікація (з абонента знімаються гроші). Деякі оператори знімають гроші при передачі зворотного SMS від контент-провайдера до оператора.

4. Контент-провайдер опрацьовує отримане SMS та, згідно з вказаним кодом, відкриває відповідне WAP-посилання на вказаний контент. Посилання відправляється у зворотному SMS від контент-провайдера до оператора.

5. Оператор отримує SMS і відправляє (без аналізу вмісту) його абонентові.

6. Абонент заходить на вказане в SMS WAP-посилання та закачує контент на телефон. (З’єднання відбувається через PROXY-оператора, який здійснює лише тарифікацію без додаткового аналізу).

Замовлення контенту через IVR (в основному звуковий контент)

1. Абонент телефонує на короткий номер.

2. Оператор перенаправляє дзвінок до контент-провайдера (або підрядчика контент-провайдера) згідно з укладеною угодою. Договір включає ряд додатків, в яких описується сервіс, правила участі і контент, що надається.

3. Система контент-провайдера відповідає на виклик (з цієї миті починається тарифікація. Тарифікується або з’єднання, або тривалість, або те і інше). Абонент через IVR-меню вибирає потрібний контент.

4. Контент-провайдер, посилаючись на вибраний в IVR-меню контент, формує відповідне WAP-посилання на цей контент. Посилка відправляється через SMS від контент-провайдера до оператора.

5. Оператор отримує SMS та відправляє (без аналізу вмісту) його абонентові (інколи оператор знімає додаткову плату з контент-провайдера за відправлення SMS, оскільки таке відправлення часто відбувається як рекламна розсилка, і дуже рідко є офіційно оформленою відповіддю на IVR-запит).

6. Абонент заходить на WAP-посилання, яке вказане в SMS, і закачує контент на телефон. (З’єднання відбувається через PROXY-оператора, який здійснює лише тарифікацію без додаткового аналізу).

Закачування контенту з WAP-порталу

1. Абонент заходить на посилання WAP-порталу. (З’єднання відбувається через PROXY-оператора, який здійснює лише тарифікацію без додаткового аналізу).

2. Вибирає потрібний йому контент.

3. Закачує вибраний контент.

Як захистити дітей від закачування контенту з небажаним змістом.

Оператори надають можливість перегляду всіх витрат певного мобільного номеру. Варто домовитися з дитиною, що ви будете переглядати ці дані, або включити цю послугу без її відома, але для цього вам буде потрібний телефон дитини.

Вияснивши, що дитина використовувала послуги контент-провайдера, слід зателефонувати в call-центр оператора і довідатися:

• якому контент-провайдеру належить цей короткий номер або WAP-портал;

• якого роду інформація надається через даний сервіс;

• чи є на цьому порталі інформація еротичного чи порнографічного характеру;

• контактну адреса call-центру контент-провайдера.

У call-центрі контент-провайдера Ви можете з’ясувати, який контент був замовлений з номера вашої дитини, при цьому не варто інформувати, що це не ваш особистий номер. Контент-провайдер може відмовитися надати таку інформацію.

Одночасно з’ясуйте, яку інформацію можливо замовити за даним коротким номером (зателефонуйте на цей номер або зайдіть на WAP-портал). Подивіться в телефоні дитини, чи збереглося SMS з номером замовленого контенту, або зворотне SMS з WAP-посиланням, або перевірте історію сторінок, які відвідувала дитина, в браузері телефону. Якщо Ви переконалися в тому, що сервіс, яким користувалася Ваша дитина, містить інформацію еротичного, порнографічного чи іншого небажаного характеру, і цю інформацію дитина вже отримала (що буває найчастіше), потрібно звернутися до call-центру оператора. 

Вибір за Вами.

Діти в Інтернеті

Проблема безпеки дітей в мережі Інтернет вже не здається Україні такою далекою. Ніхто не може заперечити, що на сьогоднішній день вона постала особливо гостро. 

Відомо, що підлітки у період заниженої самооцінки шукають підтримки серед своїх друзів, а не у родинному колі. Старші підлітки, бажаючи незалежності, мають потребу ототожнювати себе з певною групою й схильні порівнювати цінності своєї сім’ї та своїх товаришів. 

Що роблять підлітки в он-лайні 

В он-лайні підлітки завантажують музику, використовують обмін миттєвими повідомленнями, електронну пошту та грають в он-лайнові ігри. За допомогою пошукових серверів підлітки знаходять інформацію будь-якого змісту та якості в мережі Інтернет. Більшість підлітків реєструються у приватних чатах та спілкуються на будь-які теми, видаючи себе за дорослих. Хлопці в цьому віці надають перевагу всьому, що виходить за межі дозволеного: брутальний гумор, насильство, азартні ігри, еротичні та порно сайти. Дівчатам, які мають занижену самооцінку, подобається розміщувати провокаційні фото, вони схильні на фривольні розмови, видаючи себе за дорослих жінок, в результаті чого стають жертвами сексуальних домагань.

Як забезпечити безпеку дітей в мережі Інтернет

Пропонуємо декілька рекомендацій, які слід взяти до уваги:

• розміщуйте комп’ютери з Internet-з’єднанням поза межами кімнати Вашої дитини;

• поговоріть зі своїми дітьми про друзів, з яким вони спілкуються в он-лайні, довідайтесь як вони проводять дозвілля і чим захоплюються; 

• цікавтесь які веб сайти вони відвідують та з ким розмовляють;

• вивчіть програми, які фільтрують отримання інформації з мережі Інтернет, наприклад, Батьківський контроль в Windows*;

• наполягайте на тому, щоб Ваші діти ніколи не погоджувалися зустрічатися зі своїм он-лайновим другом без Вашого відома;

• навчіть своїх дітей ніколи не надавати особисту інформацію про себе та свою родину електронною поштою та в різних реєстраційних формах, які пропонуються власниками сайтів;

• контролюйте інформацію, яку завантажує дитина (фільми, музику, ігри, тощо);

• цікавтесь чи не відвідують діти сайти з агресивним змістом;

• навчіть своїх дітей відповідальному та етичному поводженню в он-лайні. Вони не повинні використовувати Інтернет мережу для розповсюдження пліток, погроз іншим та хуліганських дій;

• переконайтеся, що діти консультуються з Вами, щодо будь-яких фінансових операції, здійснюючи замовлення, купівлю або продаж через Інтернет мережу;

• інформуйте дітей стосовно потенційного ризику під час їх участі у будь-яких іграх та розвагах;

• розмовляйте як з рівним партнером, демонструючи свою турботу про суспільну мораль.

Використовуючи ці рекомендації, Ви маєте нагоду максимально захистити дитину від негативного впливу всесвітньої мережі Інтернет. Але пам’ятайте, Інтернет, це не тільки осередок розпусти та жорстокості, але й найбагатша в світі бібліотека знань, розваг, спілкування та інших корисних речей. Ви повинні навчити свою дитину правильно користуватися цим невичерпним джерелом інформації. 

Та найголовніше, дитина повинна розуміти, що Ви не позбавляєте її вільного доступу до комп’ютера, а насамперед, оберігаєте. Дитина повинна Вам довіряти.

 Із закінченням карантину у кожного з нас почнеться період адаптації. Хтось доволі швидко повернеться до звичного життя, інші ж можуть стикатися з деякими труднощами адаптації: порушеннями сну, тривогою, перевтомою та ін.

   Тож сьогодні хочемо поділитися деякими рекомендаціями щодо виходу з карантину:

   Підготуйтеся до звичної рутини до виходу з карантину

   Налаштуйте розпорядок дня, налагоджуйте сон, почніть прокидатися у той час, у який ви зазвичай прокидаєтеся, коли вам потрібно йти на роботу/навчання і т д. Повертайтеся до фізичної активності, особливо якщо під час карантину були малорухливими. Робіть зарядку, аби потроху привести організм в тонус.

   Відновлюйте соціальну активність

   Якщо ви ще не перейнялися перевагами zoom-дзвінків, то час це зробити. Поспілкуйтеся з друзями та колегами, використовуючи конференц-зв’язок, це допоможе вам підготуватися до соціальної активності, яка чекає після виходу з карантину.

   Починайте з невеликих кроків

   Виходячи на роботу не варто з перших же днів брати на себе вирішення тисячі задач і ставити перед собою занадто високу планку. Перший тиждень-два роботи варто провести в режимі економії сил, адже вам потрібно адаптуватися. Будь-які зміни являються стресовою подією і потребують мобілізації сил.

   Усвідомте той факт, що якийсь час вам буде складно, але ви обов’язково із цим впораєтесь

   Якийсь час після виходу із карантину ви будете більше втомлюватися: більша фізична активність, поїздки в громадському транспорті, соціальна активність, повернення до робочого графіку. Тож не забувайте робити паузи для перепочинку і плануйте час для релаксації

   Створіть приємну обстановку на робочому місці

   Після виходу на роботу наведіть порядок на робочому місці. Це допоможе привести думки в порядок. Додайте на робоче місце приємних дрібниць

   Взаємодія з колегами допоможе адаптуватися

   Пам’ятайте про те, що не тільки вам складно налаштуватися, але і вашим колегам. Тож приділіть час на спілкування із ними, поділіться планами, це допоможе налагодити робочу атмосферу.

   Обирайте короткострокові цілі

   Перші тижні після карантину не очікуйте забагато від когось і від себе також. Ставте невеликі цілі і строки для їх виконання, методично досягайте їх і відмічайте свій прогрес долаючи кожен етап.

   Поговоріть із сім’єю

   Карантин був у меншій чи більшій мірі стресом для усіх, і це могло створити конфліктні ситуації в стосунках та сім’ї. Проговоріть із близькими конфліктні ситуації, поміркуйте разом про те який досвід приніс вам цей період, які позитивні речі ви робили для того, щоб зробити ваше спільне перебування на карантині більш комфортним. Можливо варто зберегти певні рутини і після карантину.

   Не перенавантажуйте дітей активностями

   Переживаєте щодо успішності у навчанні чи малорухливості дітей за час карантину? не поспішайте залучати дітей до великої кількості активностей, все має бути в міру. дітям, як і батькам, потрібен час для адаптації до нових умов.

   Підтримка близьких

   Для когось процес адаптації може видатись більш складним. Добре заручитись підтримкою партнера, сім’ї, близьких та друзів. Зверніть увагу, можливо у когось із ваших близьких виникнуть труднощі із адаптацією. Підтримайте їх, вислухайте, нагадайте їм про їх цінність.

   Не будьте занадто суворими до себе

   Певний час після карантину ви можете спостерігати меншу продуктивність, не лайте себе за те, що чогось не встигли. Пам’ятайте, що знадобиться якийсь час, щоб адаптуватися до нового розпорядку дня.

   Слідкуйте за своїм емоційним та фізичним станом

   Після виходу з карантину звичайно ж потрібно буде продовжувати слідкувати за дотриманням санітарно-гігієнічних норм. Також варто запобігати завеликого навантаження і перевтоми. Не варто з перших днів завершення карантину одразу ж розпочинати занадто активні заняття спортом.

Також варто бути уважним до психоемоційного стану себе та своїх близьких. Адже після карантину та самоізоляції є вірогідність розвитку депресій,тривожних станів, проявів сильного стресу.

   Не соромтеся звернутися за допомогою

   Самоізоляція може мати суттєвий вплив на психічне здоров’я. Якщо ви, або ваші близькі, відчуваєте ознаки депресивного стану, надмірну тривожність, надлишок негативних емоцій, проблеми із сном, зверніться за допомогою психотерапевта.

Матеріал взято на facebook сторінці  Центру психологічної реабілітації НаУКМА

У той час як про поширення коронавірусу щодня говорять по телевізору, вдома, на вулицях, скасовуються заходи, авіарейси і закриваються міждержавні кордони - ваші діти це все спостерігають. Однак вони можуть розуміти слова дорослих неправильно, формувати спотворені уявлення про те, що відбувається, і через це переживати занадто сильно.

Батькам може здаватися, що говорити з дітьми про це не потрібно: що вони самі все розуміють або, навпаки, що вони занадто маленькі для цього. Але зробити це важливо, навіть якщо дитина сама мовчить і нічого не питає — можливо, він або вона просто боїться або не знає, як запитати. Важливо чесно і спокійно розповісти дитині про те, що відомо про коронавірус, обговорити заходи безпеки і запевнити в тому, що панікувати не потрібно.

На сайті The Guardian вийшла стаття, у якій батькам даються поради про те, як розповісти дітям про коронавірус. У ній психіатр Карен Гансон і експерт з медіа-грамотності Сеффрон Хауден говорять про те, як правильно підійти до цього обговорення і що саме важливо розповісти.

Як розповідати

• Потрібно вибрати спокійне, комфортне місце й час, коли ви зможете приділити дитині достатньо уваги й не будете поспішати й відволікатися. Краще запланувати розмову на день, тому що ввечері проблеми можуть здатися дітям серйозніше і страшніше.

• Спочатку дізнайтеся, що дитині вже відомо про коронавірус (задайте відкрите питання). Запитайте, як вона себе почуває з цього приводу.

• Визнайте її переживання (наприклад, промовивши, що це дійсно може налякати) і поділіться фактами, які допоможуть усунути непорозуміння і зайві побоювання дитини, особливо про ступінь загрози для життя.

• Дайте можливість дитині спрямовувати бесіду. Передбачте складні питання, але не форсуйте їх обговорення. Не варто перевантажувати дитину інформацією.

• Дайте дитині знати, що вона може звернутися до вас з новими питаннями в будь-який час.

• Під час розмови залишайтеся спокійними.

• Краще поговорити з дитиною раніше, щоб відразу стати для неї джерелом достовірної інформації.

• Будьте чесні з дитиною, але дайте їй зрозуміти, що ви в порядку і що вона не повинна про вас турбуватися, що в разі потреби ви подбаєте про себе самі або вам допоможуть інші дорослі. Дитина не повинна відчувати себе відповідальною за те, що відбувається.

• Якщо ви засмучені або стурбовані коронавірусом, поділіться з дитиною цим, але скажіть, що скоро ваш емоційний стан покращиться.

Що розповідати

• Поділіться фактами, але не ускладнюйте їх, і сфокусуйтесь на позитивних сценаріях.

• Переконайте дитину, що більшість людей переносять хворобу легко і повністю одужують через кілька тижнів. Розкажіть, що діти хворіють на коронавірус вкрай рідко, а коли це все-таки трапляється, це схоже на застуду. Можна сказати, що домашні вихованці коронавірусом не заражаються.

• Розкажіть про основні симптоми і попросити повідомити вам, якщо вона відчує себе погано.

• Поясніть, що люди в усьому світі займаються вирішенням цієї проблеми, піклуються одне про одного, розробляють вакцини і ліки.

• Якщо вони переживають за бабусь і дідусів, скажіть, що це дуже дбайливо з їх боку, і фокусуйтесь на позитивному сценарії розвитку ситуації.

• Можна в цей час розповісти дитині, як влаштоване тіло людини, що таке віруси і як організм з ними бореться, як ми можемо допомагати організму, коли хворіємо, що симптоми є ознакою того, що імунна система працює.

• Якщо розпорядок дня і рутина у вашій родині змінилися або ви передбачаєте це, поясніть дитині, чому так відбувається, і що вона повинна робити.

• Розкажіть, що конкретно повинна робити дитина. Це допоможе їй відчути контроль над ситуацією.

• Розповідаючи про коронавірус, робіть відсилання до минулого досвіду дитини. Розкажіть, що захворіти на коронавірус - це як застудитися, а карантин схожий на канікули або вихідні.

http://osvita.ua/school/71866/ 

 РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ ЗАПОБІГАННЯ КОРОНАВІРУСУ

 Коронавірус поширюється декількома шляхами: від тварини до людини, від людини до людини (респіраторно). Він провокує в інфікованих людей розвиток пневмонії. Як і у разі з будь-яким іншим вірусом, у зоні ризику перебувають люди похилого віку (особливо з хворобою Паркінсона, цирозом печінки або цукровим діабетом) і люди зі слабким імунітетом, а також молодь.

     Симптоми коронавірусу з Китаю схожі з симптомами застуди: кашель, нежить, біль у горлі та головний біль, утруднення дихання, лихоманка. Ускладненням вірусу є пневмонія і відмова нирок. Інкубаційний період – від 2 до 14 днів.

    Щоб уберегти себе від вірусу необхідно дотримуватись звичайних заходів:

- не торкатися руками обличчя – носу, роту, очей;

- ретельно мити руки з милом чи обробляти антисептичними засобами;

- під час кашлю та чихання прикривати рот та ніс серветкою чи згином ліктя;

- ретельно готувати їжу, особливо м'ясо та яйця, оскільки короно вірус (як і багато інших інфекцій) може розповсюджуватися через недостатньо термічно оброблену їжу;

- уникати контактів з особами, які хворі на грип чи застуду;

- уникати безпосереднього контакту з дикими та свійськими тваринами;

- при використанні масок та засобів захисту слідкувати за тим, що вони щільно прилягали до обличчя, закриваючи ніс та рот.

          В випадку наявності симптомів гострого вірусного захворювання рекомендуємо:

- якнайшвидше звернутися до лікаря або викликати бригаду екстреної медичної допомоги;

-   не займатися самолікуванням;

- обов’язково повідомити лікарям про відвідування Китайської Народної республіки, або однієї з країн, де реєструються випадки коронавірусу;

- надати медичному працівникові інформацію про контакт з людиною з підтвердженим або ймовірно інфікованим коронавірусом COVID – 19.

Пам’ятка про самоізоляцію

Що означає «самоізоляція»?

Самоізоляція – це, в першу чергу, утримання від контакту з іншими для того, щоб зменшити ризик інфікування. Самоізоляція виключає будь-які ситуації, коли ви тісно контактуєте з іншими людьми (наприклад, близький контакт віч-на-віч на відстані менше, ніж 2 метри, або тривалістю понад 15 хвилин).

Виключенням є лише звернення за медичною допомогою (тільки після консультації телефоном).

Якщо ви не впевнені, чи потребуєте ви самоізоляції, або не знаєте до кого звернутися, будь ласка, зателефонуйте на Урядову гарячу лінію: 1545

Для кого потрібна самоізоляція?

      Самоізоляція потрібна, в першу чергу, якщо:

• Ви очікуєте результатів тесту на новий коронавірус COVID-19.

• Якщо ви близько контактували з особами, що захворіли на COVID-19.

• Якщо ви нещодавно повернулись із провінції Хубей Китайської Народної Республіки, Ірану, Північної Кореї окремих регіонів Італії (Ломбардія, П’ємонт та Венето) або з інших країн про які повідомляється на сайті Міністерства охорони здоров’я України – навіть якщо у вас відсутні симптоми.

• Якщо ви нещодавно повернулись із Китаю (окрім провінції Хубей), Таїланду, Японії, Південної Кореї, Сінгапуру, Малайзії, Тайваню та відчуваєте кашель, ускладнення дихання та/або підвищення температури.

Скільки триває самоізоляція?

Якщо вам було рекомендовано або ви прийняли рішення про самоізоляцію, вона повинна тривати не менше, ніж 14 днів з дати настання випадку, який став причиною самоізоляції (подорож, контакт з хворим тощо).

Як підготуватись до самоізоляції?

Спробуйте спланувати час самоізоляції так, щоб у вас не виникало необхідності виходити з дому чи приймати відвідувачів та гостей. Поясність це друзям та родичам, а також обговоріть можливість дистанційної роботи із роботодавцем.

Збережіть контакти вашого лікаря, та попередньо повідомте його про причини рішення про самоізоляцію, а також оберіть контактну особу з кола ваших друзів або родичів, до кого ви будете звертатись в першу чергу за допомогою.

Що робити, якщо Ви проживаєте не одні.

Якщо ви проживаєте з сім’єю чи сусідами, потрібно ізолюватись в окремій кімнаті, яка добре провітрюється. Якщо є можливість користуватись окремою ванною кімнатою та/або туалетом, а також готувати їжу та харчуватись окремо – зробіть це.

Не забувайте про загальну гігієну, регулярне миття рук із милом, прибирання, в тому числі вологе прибирання поверхонь, гігієну кашлю, використовуйте одноразові серветки та хустинки. Під час необхідних контактів із людьми завжди одягайте медичну маску та викидайте її після використання або забруднення.

Якщо у вас є домашні улюбленці, ізолюйте себе від них також, або хоча б максимально мінімізуйте контакт із ними.

Як організувати доставку харчових продуктів?

Спробуйте мінімізувати походи в магазини. Якщо є можливість, попросіть друзів або родичів доставляти Вам продукти харчування та необхідні покупки до вхідних дверей або користуйтесь послугами доставки з дистанційною оплатою.

Що робити, якщо Вам необхідно покинути житло?

Якщо у Вас виникла гостра необхідність покинути місце самоізоляції – одягайте маску та мінімізуйте контакти із людьми. Користуйтесь антисептиком для рук та дотримуйтесь гігієни кашлю.

Що робити якщо в Вас з’явились симптоми?

Якщо під час самоізоляції у Вас з’явились симптоми (кашель, ускладнене дихання, підвищена температура, діарея) – негайно зверніться за медичною допомогою та повідомте про свою історію подорожей та можливі контакти з особами, хворими на гострі вірусні захворювання.

За матеріалами сайту: https://mviskarada.gov.ua/news/item/1784-yak-vberehtysya-vid-koronavirusu

Будь - які перехідні періоди життя і діяльності дітей висувають специфічні проблеми, що пов’язані зі зміною в організації навчальної діяльності у середніх класах.

Умови, які змінилися, пред’являють більш високі вимоги до інтелектуального і особистісного розвитку, до ступеня сформованості у дітей певних учбових знань, дій, навичок. Процес звикання до  шкільних вимог і порядків, нового для п’ятикласників оточення, нових умов життя розуміється як адаптація.

Адже дитина в школі адаптується не тільки до своєї соціальної ролі, але перш за все до особливостей засвоєння знань у нових умовах.

1. Якщо Вас щось турбує в поведінці дитини, якомога швидше зустріньтеся і обговоріть це із класним керівником, шкільним психологом.

2. Якщо в родині відбулися події, що вплинули на психологічний стан дитини, повідомте про це класного керівника. Саме зміни в сімейному житті часто пояснюють раптові зміни в поведінці дітей.

3. Цікавтеся шкільними справами, обговорюйте складні ситуації, разом шукайте вихід із конфліктів.

4. Допоможіть дитині вивчити імена нових учителів, запропонуйте описати їх, виділити якісь особливі риси.

5. Порадьте дитині в складних ситуаціях звертатися за порадою до класного керівника, шкільного психолога.

6. Привчайте дитину до самостійності поступово: вона має сама збирати портфель, телефонувати однокласникам і питати про уроки тощо. Не слід відразу послаблювати контроль за навчальною діяльністю, якщо в період навчання в початковій школі вона звикла до контролю з вашого боку.

7. Основними помічниками у складних ситуаціях є терпіння, увага, розуміння.

8. Не обмежуйте свій інтерес звичайним питанням типу: «Як пройшов твій день у школі?». Кожного тижня вибирайте час, вільний від домашніх справ, і уважно розмовляйте з дитиною про школу. Запам’ятовуйте окремі імена, події та деталі, про які дитина вам повідомляє, використовуйте їх надалі для того, щоб починати подібні розмови про школу.

Не пов’язуйте оцінки за успішність дитини зі своєю системою покарань і заохочень.

9. Ваша дитина має оцінювати свою гарну успішність як нагороду, а неуспішність – як покарання. Якщо у дитини навчання йде добре, проявляйте частіше свою радість. Висловлюйте заклопотаність, якщо у дитини не все добре в школі. Постарайтеся наскільки можливо, не встановлювати покарань і заохочень вони можуть привести до емоційних проблем.

10. Допомагайте дитині виконувати домашні завдання, але не робіть їх самі. Продемонструйте інтерес до цих завдань. Якщо дитина звертається до вас з питаннями, пов’язаними з домашніми завданнями, допоможіть їй знайти відповіді самостійно, а не підказуйте їх. Допоможіть дитині відчути інтерес до того, що викладають у школі.

11. З’ясуйте, що взагалі цікавить вашу дитину, а потім встановіть зв’язок між його інтересами і предметами, що вивчаються в школі. Наприклад, любов дитини до фільмів можна перетворити на прагнення читати книги, подарувавши книгу, по якій поставлений фільм. Шукайте будь-які можливості, щоб дитина могла застосувати свої знання, отримані в школі, в домашній діяльності. Наприклад, доручіть їй розрахувати необхідну кількість продуктів для приготування їжі або необхідну кількість фарби, щоб пофарбувати певну поверхню.

12. Особливі зусилля прикладайте для того, щоб підтримати спокійну та стабільну атмосферу в домі, коли в житті дитини відбуваються зміни. Намагайтеся уникнути великих змін чи порушень в домашній атмосфері. Спокій домашнього життя допоможе дитині більш ефективно вирішувати проблеми в школі.

Джерело: schoollife.org.ua

Поступово веселі дні літа добігають кінця, й більшість дітей починають радісно смакувати повернення до школи. Якщо ж ваша дитина в новому навчальному році піде вчитись у нову школу, крім приємних емоцій вона може мати певне занепокоєння і тривогу. Тому, якщо ви детально обговорите з нею якісь нюанси, це допоможе їй зробити перехід у нову школу більш комфортним чином. Нижче наводяться десять таких нюансів, обговорити які бажано планомірно й завчасно, щоби безпосередньо перед школою дитина хвилювалась якомога менше.

Справити перше враження. Усі ми знаємо старе прислів’я: «Ви маєте тільки один шанс, щоби справити перше враження». Поясніть це дитині й обговоріть з нею, яке враження їй хотілось би справити не тільки на однокласників, а й на вчителів. Нагадайте їй про те, щоб у класі вона була дружелюбною, дивилась людям в очі й уважно слухала, коли інші діти звернуть на неї увагу та будуть висловлюватись. Розуміння та прийняття того, що однокласники матимуть бажання роздивитись детальніше її, допоможе вашій дитині почуватись у новій ситуації більш комфортно.

Подружитись. Нагадайте дитині про те, як краще представитись, і порозмовляйте про різні способи потоваришувати з іншими дітьми, наприклад, про такі як:

• ставити запитання про іншу людину;

• розповісти що-небудь цікаве про себе;

• розповісти про свої захоплення, хобі та знайти спільні інтереси;

• запросити іншу дитину пограти або посидіти разом;

• посміхатись;

• робити щось по черзі.

Учитель Еріка Аклін зі США пропонує таке нагадування: «Щоби знайти нового друга, ти сам повинен бути добрим другом». Розкажіть дитині про те, що треба спілкуватися з різними людьми, щоби зустрінути та познайомитися з якнайбільшою кількістю дітей, а не тільки з однією невеликою групою у класі, і при цьому завжди намагатись бути привітним и доброзичливим зі всіма.

Повертатись додому. Обговоріть з дитиною, як вона буде повертатись додому наприкінці дня, потім проведіть свого роду тренінг. Зробіть коло в автомобілі та вкажіть, де саме ви її заберете, або разом пройдіться маршрутом додому від школи чи автобусної зупинки.

Брати участь. Порозмовляйте про те, до яких команд чи гуртків ваша дитина, можливо, хотіла б долучитись. Участь у шкільних заходах – це чудовий спосіб знайти нових друзів і пережити відчуття співпричетності. Деякі групи починають знайомитися та практикуватись уже впродовж літа. Обов’язково дізнайтесь, коли вашій дитині варто долучитись до групи – так, щоб вона нічого не пропустила й почала знайомитися з дітьми відразу ж.

Чого очікувати. Порозмовляйте з дитиною про те, що її може чекати в новій школі. Якщо вона тільки-но розпочинає навчання в середніх класах, розкажіть їй про різноманітність предметів і більшу кількість учителів, про особливості тренування у спортивному залі й т. ін., виберіть з нею кілька додаткових занять. Якщо в дитини є друг чи сусід, який учиться в цій школі, постарайтесь організувати їм зустріч, щоби діти змогли разом про все порозмовляти.

Способи отримати хороший старт. Обговоріть, які почуття та емоції могли б допомогти вашій дитині ознаменувати хороший старт у перший день навчання. У кілька останніх днів літа, щоби зняти нервову напругу, ви можете запропонувати їй, наприклад, знайомство з територією школи, пошук свого класу та знайомство з учителем. Більш вагомими ідеями можуть бути улюблений сніданок, для якого дитина повинна буде встати раніше, щоб уникнути поспіху, завчасне збирання рюкзака, щоб вивільнити додатковий час на зустріч із друзями перед уроком або зустріч з дітьми на автобусній зупинці та спілкування з ними. Учень молодших класів, скоріш за все, попросить вас про те, щоб у перший день ви супроводили його до самого класу, тому перегляньте свій графік, якщо це можливо.

Страхи та побоювання. Спитайте у вашої дитини, що її непокоїть, про що вона хвилюється, та знайдіть спосіб розвіяти всі її страхи та побоювання. Ваша дитина схвильована тим, що їй доведеться їсти наодинці? Запропонуйте їй перед обідом порозмовляти у класі з дітьми, а потім усім разом піти в їдальню. Її хвилює, що вона буде виділятися своїм «неправильним» одягом? Перегляньте альбоми або шкільний сайт, щоб дізнатися, що носять інші діти. Вона боїться, що загубиться? Проведіть екскурсію по школі або завчасно разом вивчіть карту. Дитина боїться, що ніхто не буде з нею розмовляти під час перерви чи в їдальні? Дайте їй із собою кілька додаткових батончиків або іншу здорову їжу, щоб вона могла поділитись нею з іншими дітьми.

Плани після занять у школі. З’ясуйте, чим ваша дитина хотіла б займатись після школи в перший день, і сплануйте все так, щоб ви обидва весь день з нетерпінням чекали цього. Проаналізуйте, чи все ви робите для того, щоби всебічно обговорити цей день. Більше того, завчасно сповістить дитині, що хочете почути від неї все до найдрібніших речей!

Попередні школи. Обговоріть, що ваша дитина любила у своїй старій школі. Прогляньте веб-сайт нової школи, порозмовляйте з учнями та працівниками нової школи, щоб дізнатись про подібні можливості в ній. Це допоможе вашій дитині перенести й закріпити позитивні враження та спогади в нову обстановку.

Цілі. Запитаєте, яких звершень бажала би досягти ваша дитина в цьому навчальному році. Потім, разом попрацюйте над тим, щоб поставити відповідні цілі, досягти які вона могла би з легкістю, набуваючи таким чином позитивний досвід у новій школі. Наприклад, цілі можуть бути наступними:

• знайти трьох нових друзів на цьому тижні;

• отримати 100 % результат на першій контрольній з математики;

• взяти участь у шкільному заході;

• почуватись у своїй новій школі як удома!

Усім батькам добре відомо, що маленькі діти люблять усе нове. Покажіть дитині щось, чого вона не бачила раніше, - і дитина потягнеться до цього предмета, захоче до нього доторкнутися або взяти в рот. Так вона пізнає навколишній світ.

Але щоб зрозуміти, як влаштований світ, одного почуття новизни дитині недостатньо. Американські психологи в результаті недавнього дослідження встановили, що несподівана інформація, яка суперечить уявленням дитини про світ (зокрема, її поняттям про вагу, щільність предметів тощо) сприяє більш ефективному навчанню.

У дослідженні взяли участь 110 немовлят віком 11 місяців. Психологи спробували з'ясувати, як несподівані ситуації, які суперечать розумінню дітьми навколишнього світу, впливають на отримання ними нових знань. Дослідники припустили, що діти з народження мають певні знання про те, як влаштований світ. Наприклад, вони розуміють, що предмет твердий, виходячи з того, що крізь нього не проходять інші предмети, чи знають, що коли кинути предмет, він упаде, а не зависне в повітрі.

Метою дослідників було поставити під сумнів ці знання дитини про навколишній світ. Вони котили м'яч у присутності дитини, при цьому використовуючи екран, що імітує стіну. Коли дослідник котив м'яч, одна група дітей бачила, як м'яч очікувано зупинився біля стіни. Інші діти бачили, як м'яч «прокотився крізь стіну» (тобто крізь екран). У цей же час видавався скрип. Поступово цей звук став асоціюватися в дітей з новою грою і з м'ячем. Діти в групі, яка зіштовхнулася з незвичайним явищем (м'яч прокотився крізь стіну) швидше навчилися асоціювати звук з предметом, ніж ті, які бачили звичну картину (м'яч зупинився біля стіни).

Щоб переконатися в тому, що діти дійсно сприймають нову інформацію, а не просто захопилися новою грою, дослідники повторили експеримент, у якому єдиною відмінністю від попереднього було те, що скрип був змінений на стук. У цьому випадку група дітей, яка бачила, як м'яч «проходить крізь стіну», також показувала кращі результати в сприйнятті нової інформації. Експеримент підтвердив гіпотезу про те, що діти дійсно встановлюють нові зв'язки та сприймають нову інформацію про навколишні об'єкти, а не просто виявляють інтерес до нового предмету.

Це підтверджують і інші експерименти психологів, у яких діти намагалися знайти пояснення явищам, що суперечать одне одному. Наприклад, коли кулі, здавалося, «проходили» крізь стіну, діти стукали по них, перевіряючи їх твердість. Коли предмети «зависали» в повітрі, діти кидали їх. Психологи прийшли до висновку: якби діти були просто зацікавлені новими предметами, їх дії не були б настільки конкретно спрямовані на те, щоб перевірити властивості, у яких діти засумнівалися.

Ці експерименти підтверджують ідею про те, що для ефективного навчання необхідно не тільки сприймати нову інформацію. Несподівана або суперечлива інформація допомагає дітям підтвердити або перевірити свої знання й пояснити події, які не вписуються в їх картину світу.

У зв'язку з результатами дослідження виникає питання про те, як їх можна використовувати в процесі навчання. Чи можуть вчителі та вихователі використовувати несподівані ситуації в процесі навчання? Психологи припускають, що такі методи ефективні і для навчання дітей старшого дошкільного віку, оскільки вони змушують їх переглядати своє розуміння навколишнього світу й отримувати нову інформацію.

Джерело: https://childdevelop.com.ua/articles/edu/5333/ 

Багато батьків і навіть деякі діти з радістю сприймають початок нового навчального року. Якщо дитина легко може встати о 6 годині ранку, якщо їй подобається вчити уроки, вона, ймовірно, чекає початку нового навчального року з нетерпінням. Вона чекає зустрічі з однокласниками і уроків, на яких зможе дізнатися щось нове.

Однак не всі діти люблять ходити в школу. У тих дітей, які не люблять вчитися і рано вставати, початок навчального року викликає сильний стрес і негативні емоції - тривогу, розчарування і страх.

Щоб впоратися з такими негативними емоціями, потрібно перш за все з'ясувати, що саме їх викликало. На жаль, люди погано розуміють справжні причини своїх почуттів. Якщо дитині не подобається ходити в школу, вона говорить: «Мене там нічому не вчать», «Учитель мене не любить» тощо.

За допомогою таких фраз вона захищає себе від негативних почуттів з приводу того, що може статися в школі.

Батьки можуть вжити заходів, щоб навчальний рік не перетворився на безкінечне протистояння з дитиною. Зокрема, ви можете використовувати п'ять конкретних кроків.

1. Встановіть особливий розпорядок в кінці літа

Дітям особливо подобається те, що влітку нікуди не потрібно поспішати. Будильник вимкнений, про уроки можна не згадувати до кінця канікул. Такий розслаблений стан буде тільки заважати дитині під час навчального року.

Щоб встигати в школі, дитині необхідна дисципліна і чіткий розпорядок. Дослідження психологів показують, що діти, які заздалегідь готуються до шкільного розпорядку, частіше відчувають позитивні емоції з приводу школи, а їх успішність вища, ніж у їхніх однолітків.

Ви можете прищеплювати дитині навички планування свого часу і під час канікул. Для цього ви можете запропонувати їй складати списки справ на день. Це сформує у дитини дисципліну, яка буде для неї дуже корисною протягом навчального року.

2. Встановіть розумні очікування

Найчастіше школярі відчувають стрес через те, що вважають себе нездатними виправдати очікування батьків і вчителів. Коли діти вважають, що їм не вистачає інтелекту для успішності, вони перестають докладати зусилля і цікавитися навчанням.

Батьки повинні допомагати дитині вчити уроки і заохочувати її інтерес до навчання. І навпаки, якщо вони ставлять дитині нереалістичні очікування (наприклад, вимагають, щоб вона вчилась тільки на «відмінно»), це може мати для неї неприємні наслідки. Багато школярів помилково вважають, що вони повинні відразу ж схоплювати весь навчальний матеріал на льоту. Якщо батьки пояснять дитині, що вивчення нового матеріалу вимагає часу і зусиль, це послабить її напругу. Вона повинна розуміти, що зазнавати час від часу невдач - це нормально. Слід подякувати дитини за сміливість, коли вона зізнається в тому, що чогось не знає.

3. Не порівнюйте дитину з однолітками

Крім усього іншого, школярі можуть відчувати небажання повертатися в школу через те, що вони відчувають себе погано, коли їх порівнюють з іншими. Порівняння сильно обмежують поведінку дитини і заважають їй досягати своїх власних цілей. Дитина часто порівнює себе з більш розумними і більш популярними однокласниками і від цього відчуває себе гірше. Від цього у неї з'являється соціальна тривожність. І навпаки, якщо таке порівняння виявляється на користь дитини, у неї може з'явитися помилкове відчуття переваги перед оточуючими. Будь-яке порівняння, коли цілі і завдання дитини зводяться до того, щоб перевершити іншого, може призвести до невдачі.

Батьки можуть допомогти дитині в таких випадках. Потрібно порівнювати дитину не з оточуючими, а з нею ж у минулому. Коли дитина зрозуміє, що вона стала кращою, ніж раніше, вона відчує гордість за свої досягнення. Школа асоціюватиметься у неї з позитивними емоціями, а не з невдачами чи розчаруваннями.

4. Акцентуйте увагу дитини на позитивних моментах

Подивимося правді в очі: для багатьох дітей повернення в школу після канікул асоціюється з тим, що тепер їм доведеться рано вставати, докладати багато зусиль для навчання і менше часу приділяти своїм улюбленим заняттям. Проте школа теж дає дитині багато переваг, якими вона не може скористатися влітку. У школі дитина може спілкуватися з друзями, соціалізуватися, відвідувати різні гуртки та секції. Не варто забувати і про те, що в школі дитина постійно дізнається щось нове.

Дослідження нейробіологів показують, що розвиток нових навичок і здібностей дає людині відчуття, що схожі з відчуттям від грошового виграшу або матеріальної винагороди. Тому батьки повинні переключити увагу дитини на переваги, які їй дає школа. Якщо дитина думає, що навчання в школі приносить користь, її мотивація до навчання помітно зросте.

5. Допомагайте дитині з навчанням і надавайте їй емоційну підтримку

Всупереч поширеній думці, успішність дитини в школі залежить не тільки від докладених нею зусиль. Шкільні досягнення - це результат спільних зусиль трьох сторін: дитини, вчителів та батьків. Всі вони повинні бути зацікавлені в результаті навчання і взаємодіяти в цьому процесі. Мотивація дитини до навчання починається з заохочення і також включає в себе приклади позитивної поведінки, наприклад, читати разом з нею книги, допомагати робити уроки тощо.

Батьки повинні перестати постійно оцінювати дитину за її успіхами в школі і лаяти її за погані оцінки чи відсутність інтересу до навчання. Багато знаменитостей домоглися успіху завдяки тому, що у них був наставник, який давав їм мудрі поради, що допомогли повністю розкрити їх потенціал. Мало хто домігся успіху в житті, покладаючись тільки на свої сили. Подумайте про те, що ви повинні бути для своєї дитини, в першу чергу, наставниками, а тільки потім батьками. Це допоможе вам всім отримати позитивні емоції від переходу до нового навчального року.

Джерело: https://childdevelop.com.ua/articles/school/8576/ 

Згідно зі статистикою, розлади навчання мають щонайменше 10 % людей. Однак у суспільстві існує безліч міфів про ці розлади. Спробуймо спростувати ці міфи і з'ясувати, як дитині з тим або іншим розладом поліпшити успішність у школі й підвищити самооцінку.

Що таке розлади навчання?

Насправді немає чіткого й загальноприйнятого визначення розладів навчання. Оскільки розлади навчання мають різну природу, уже довгий час не припиняються суперечки між представниками різних наук про сутність цього явища. Як наслідок, у наш час існує як мінімум дванадцять визначень розладів навчання.

 Незважаючи на розбіжності, думки вчених сходяться на тому, що:

1. Розлади навчання виявляються в низькому рівні успішності дитини в школі. Такі діти мають значну різницю між потенційним і реальним обсягом знань.

2. У дітей із розладами навчання неоднаково розвинені різні сфери (мовленнєва, фізична, навчальна та сфера сприйняття).

3. Розлади навчання не залежать від оточення дитини або атмосфери в школі.

4. Причинами розладів навчання не є затримка розумового або емоційного розвитку.

Причини розладів навчання

Причини розладів навчання до кінця не вивчені. Водночас учені виділяють такі загальні закономірності:

• деякі діти дозрівають і розвиваються повільніше, ніж їх однолітки. Унаслідок цього вони не можуть опанувати шкільну програму. Цей розлад навчання називається «затримка розвитку»;

• деякі діти з нормальним зором і слухом можуть неправильно інтерпретувати зорові та слухові сигнали через ті чи інші нез'ясовані порушення нервової системи;

• травми, отримані до народження та в ранньому дитинстві, стають причиною проблем із навчанням у старшому віці;

• діти, народжені передчасно, і ті, які мали проблеми зі здоров'ям одразу після народження, іноді відчувають труднощі з навчанням;

• розлади навчання можуть передаватися у спадок;

• розлади навчання частіше трапляються у хлопчиків, ніж дівчаток. Імовірно, причиною цього є те, що хлопчики дозрівають повільніше, ніж дівчатка.

Ранні ознаки розладів навчання

У дітей із розладами навчання можна виявити широкий спектр симптомів. До них належать: проблеми з читанням, математикою, сприйняттям, письмом, усним мовленням або розумовими здібностями. Гіперактивність, неуважність і розлади сенсорної системи також можуть бути пов'язані з розладами навчання, але самі по собі ними не є.

• Головна ознака розладів навчання – це значна різниця між досягненнями дитини у певних сферах та її загальними розумовими здібностями. Розлади навчання зазвичай стосуються п'яти сфер:

• усне мовлення: затримки, розлади й відхилення у слуховому сприйнятті й ​​мовленні;

• письмо: труднощі з читанням і письмом;

• арифметика: труднощі при виконанні арифметичних дій або розумінні базових арифметичних понять;

• мислення: труднощі при систематизації та інтеграції думок;

• пам'ять: утруднене запам'ятовування інформації.

До симптомів, пов'язаних із розладами навчання, також належать:

• низькі результати в групових тестах;

• утруднене розрізнення розмірів, форм, кольорів;

• труднощі зі сприйняттям часу;

• неправильне сприйняття власного тіла;

• неправильний порядок звуків і букв при читанні й письмі;

• незграбність рухів;

• погана зорово-моторна координація;

• гіперактивність;

• труднощі при копіюванні зразків;

• повільність виконання завдань;

• погані організаційні навички;

• вказівки та інструкції спантеличують дитину;

• труднощі при абстрактних міркуваннях і вирішенні завдань;

• неорганізоване мислення;

• одержимість певною темою або ідеєю;

• погана короткострокова або довгострокова пам'ять;

• імпульсивна поведінка, необдумані дії;

• нестійкість до фрустрації;

• неспокійний сон;

• погані взаємини з однолітками;

• надмірне збудження під час групових ігор;

• надмірна прихильність до тієї чи іншої людини;

• затримки розвитку у певних сферах (наприклад, розвитку моторики, мовлення тощо);

• поведінка, що часто не відповідає ситуації;

• нездатність передбачати наслідки своїх дій;

• дитина все бере на віру, часто піддається впливу однолітків;

• часті зміни настрою;

• погана адаптованість до змін навколишнього середовища;

• дитина часто відволікається й відчуває труднощі з концентрацією уваги;

• труднощі при прийнятті рішень;

• почергове використання обох рук як провідних;

• труднощі при здійсненні послідовних дій.

Коли ви намагаєтеся знайти в дитини будь-які з перерахованих вище симптомів, вам потрібно пам'ятати таке:

• усі симптоми в однієї людини не зустрічаються;

• деякі симптоми зустрічаються частіше, ніж інші;

• практично в кожної людини є як мінімум 2–3 симптоми;

• кількість симптомів, які є в дитини, не означають, легку чи важку форму має її розлад. Ступінь тяжкості залежить від того, чи є симптоми хронічними та в яких поєднаннях вони виявляються.

Що робити батькам, які підозрюють у дитини розлади навчання?

Батьки повинні звернутися в школу, щоб фахівці провели з дитиною тестування. Якщо тести покажуть, що дитина потребує спеціального навчання, учителі можуть порекомендувати батькам заклад, де вона може його отримати.

Водночас потрібно повести дитину до педіатра для повного медичного огляду. У результаті такого огляду можуть бути виявлені проблеми із зором або слухом, здатні викликати розлади навчання.

Як розлади навчання в дитини впливають на батьків

Дослідження свідчать, що батьки більш гостро реагують на розлади навчання, ніж на інші особливості дитини. Наприклад, якщо дитина має затримки у фізичному чи розумовому розвитку, батьки дізнаються про це в перші тижні її життя. Однак розвиток дитини з розладами навчання в дошкільному віці часто відбувається без особливих ознак, батьки при цьому навіть не здогадуються про проблему.

Коли вчителі повідомляють батькам, що їхня дитина має розлад навчання, найбільш поширеною реакцією є заперечення. У батьків цей етап може тривати довгий час, тому що вони рідше стикаються зі щоденними фрустраціями й невдачами дитини.

Дослідження американських психологів підтверджують, що батьки переживають цілу низку емоцій, перш ніж зможуть прийняти дитину та її проблему. Послідовність таких емоцій при цьому абсолютно непередбачувана. Одні батьки пропускають певні стадії, а інші залишаються на тій чи іншій стадії упродовж довгого періоду. Однак загалом вони проходять такі етапи:

• заперечення: «Нічого страшного не сталося», «У мене в дитинстві теж так було», «Він переросте»;

• звинувачення: «Ти поводишся з ним як з маленьким», «Ти занадто багато чого від нього очікуєш», «Це він успадкував від тебе»;

• страх: «Може, вони не говорять мені про справжню проблему?», «Чи, може, насправді все гірше, ніж вони говорять?», «Він зможе коли-небудь одружитися, вступити в університет, знайти роботу?»;

• заздрість: «Чому він не може бути таким же, як його сестра?»;

• смуток: «Якби не розлад, він би міг досягти багато чого»;

• торги: «Краще почекати до наступного навчального року», «Якщо ми будемо рухатися далі, можливо, зможемо вирішити проблему»;

• злість: «Учитель нічого не розуміє», «Я ненавиджу цю школу»;

• почуття провини: «Моя мама була права: потрібно було краще займатися з дитиною з раннього віку»;

• ізоляція: «Ніхто не дбає про мою дитину», «Ми з тобою залишилися удвох, ніхто нас не розуміє»;

• уникнення: «Потрібно спробувати новий метод лікування – я читав, що він має позитивні результати», «Ми будемо міняти лікарів, доки не почуємо, що цей розлад можна вилікувати».

Непередбачуваність реакції батьків може бути пов'язана ще й з тим, що батько й мати проживають різні стадії (наприклад, звинувачення й заперечення). Це може викликати додаткові складнощі у їх спілкуванні.

Однак при правильній допомозі дитині з розладами навчання можна домогтися значного прогресу. Є багато прикладів, як діти з різними розладами згодом ставали успішними юристами, менеджерами, лікарями... У наш час, коли розроблено спеціальні навчальні програми, допомогти дітям із розладами навчання стає простіше.

Рекомендації для батьків

1. Приділяйте дитині стільки часу, скільки їй буде потрібно. Вислухайте її і постарайтеся зрозуміти, що вона хоче вам сказати.

2. Забезпечте дитині достатній фізичний контакт. Торкайтеся її, обіймайте тощо.

3. Заохочуйте сильні сторони дитини, її інтереси й таланти. Урівноважуйте ними недоліки й розлади дитини.

4. Хваліть дитину, посміхайтеся їй і дружелюбно поплескуйте її по спині якомога частіше.

5. Приймайте дитину такою, якою вона є. Будьте реалістами у своїх очікуваннях і вимогах.

6. Заохочуйте дитину дотримуватися загальноприйнятих правил і розпорядку дня, брати участь у сімейних заходах.

7. Якщо дитина погано поводиться, поясніть їй, як ви ставитеся до її поведінки. Запропонуйте їй більш прийнятні моделі поведінки.

8. Допоможіть дитині виправляти свої помилки, подаючи приклад того, що необхідно робити.

9. Не прискіпуйтеся.

10. Давайте дитині домашні обов'язки, що відповідають її віку та здібностям.

11. Якомога раніше давайте дитині кишенькові гроші. Допоможіть їй спланувати, як їх витратити.

12. Купуйте дитині іграшки та ігри, що сприятимуть її розвитку. Грайте з нею в розвивальні ігри.

13. Читайте дитині книги, які їй подобаються, обговорюйте прочитане. Заохочуйте дитину ставити запитання.

14. Розвивайте здатність дитини зосереджуватися, усуваючи фактори, які відволікають (наприклад, відведіть їй окреме місце для навчання та ігор).

15. Не зациклюйтеся на шкільній програмі. Головне, щоб дитина розвивалася у її індивідуальному темпі. Заохочуйте дитину за це.

16. Зводіть дитину в бібліотеку, запропонуйте їй вибрати книгу, яка буде для неї цікавою.

17. Читайте книги, які читає дитина.

18. Заохочуйте дитину читати книги. Купуйте їй книги, читайте разом із нею, обговорюйте прочитане.

19. Допомагайте дитині розвивати самооцінку. Поясніть їй, що вона повинна перевершувати саму себе, а не однолітків.

20. Заохочуйте дитину гратися та спілкуватися з однолітками, допомагати тим, хто навколо.

21. Демонструйте позитивний приклад. Показуйте дитині, чим ви цікавитеся, діліться з нею своїми думками.

22. При потребі консультуйтеся з фахівцями. Це допоможе вам краще зрозуміти, що необхідно дитині для успішного навчання.

Джерело: https://childdevelop.com.ua/articles/school/5817/