Інформація для батьків

Відповідно до статті 55 Конституції України, статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У випадках, установлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси.

Статтею 19 ЦК України це право називається самозахистом, тобто особа має право на самозахист свого цивільного права та права іншої особи від порушень і протиправних посягань.

Самозахистом є застосування особою засобів протидії, які не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства.

Частини перша і друга статті 154 СК переносять ці права на сімейні правовідносини.

Неповнолітні діти мають: часткову цивільну дієздатність (від 14 до 18 років, стаття 32 ЦК) і деякі неповнолітні за певних умов - повну цивільну дієздатність (статті 34, 35 ЦК).

Ці неповнолітні не завжди можуть самостійно захищати свої права, такий захист закон покладає на батьків (частина перша статті 154 СК), які зобов'язані захищати цивільні, сімейні та інші права дітей, у тому числі яким надана повна цивільна дієздатність, але вони є непрацездатними, і оберігати їх від будь-яких посягань на їх права та інтереси.

Це право дає їм можливість відповідно до частини другої статті 154 СК самим захищати порушені права дітей без попереднього звернення до органу опіки та піклування, суду, органу державної влади, органу місцевого самоврядування, прокуратури.

Оскільки ці обов'язки покладаються на батьків на підставі прямої вказівки закону - стаття 39 ЦПК, яка передбачає права, свободи та інтереси малолітніх осіб віком до чотирнадцяти років, а також недієздатних фізичних осіб захищають у суді відповідно їх батьки; права свободи та інтереси неповнолітніх осіб віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років, цивільна дієздатність яких обмежена, можуть захищати в суді відповідно їхні батьки. Батькам для здійснення захисту дітей не потрібно ніякого особливого повноваження. Сам факт спорідненості є підставою для їх виступу на захист дітей у будь-яких закладах, не виключаючи судові. Для такого виступу достатньо надати свідоцтво про народження дитини і свій паспорт або паспортний документ, що засвідчують батьківство осіб щодо дитини, щодо захисту якої вона (він) виступає (стаття 42 ЦПК). Обоє батьків користуються рівними правами і несуть рівні обов'язки, у зв'язку з цим захист прав та інтересів дітей і виступ як їх законного представника можуть здійснюватися як батьком, так і матір'ю дитини, і немає значення, розлучені батьки чи ні, з ким проживає дитина.

Частина друга статті 154 СК батьків дитини називає законними представниками, тобто це ті законні представники, які названі у статті 39 ЦПК. Це загальне поняття вимагає деякого уточнення.

За цивільним законодавством громадяни визнаються, маючи часткову цивільну дієздатність тільки до досягнення ними чотирнадцяти років, з досягненням цього віку вони наділяються неповною цивільною дієздатністю і повною процесуальною дієздатністю. Відповідно батьки виступають у цивільно-правових відносинах як законні представники своїх дітей, які не досягли чотирнадцяти років, тобто укладають від їх імені всі необхідні цивільно-правові правочини. Щодо дітей, які досягли чотирнадцяти років, батьки в цивільно-правових відносинах виступають як представники (піклувальники) своїх дітей, тобто не укладають самі правочини від імені дітей, а дають згоду на здійснення їхніми дітьми цивільно-правових правочинів (стаття 32 ЦК, стаття 18 СК). Наприклад, якщо неповнолітній, який досяг чотирнадцяти років, укладає правочин (договір) без згоди своїх батьків, останні мають право вимагати через суд визнання такого правочину недійсним (стаття 221 ЦК). Оскільки на батьках лежить обов'язок захищати інтереси своїх неповнолітніх дітей, у тих випадках, коли правочин порушує інтереси неповнолітнього, батьки зобов'язані оспорити правочин.

Треба мати на увазі, що представництво неможливе щодо тих прав та обов'язків, які нерозривно пов'язані з особистістю їх носія. Наприклад, через представника неможливо здійснення трудових прав, сімейних (неповнолітня після чотирнадцяти років може вимагати через суд згоди на шлюб) тощо. Відповідно батьки не можуть виступати представниками своїх дітей у таких правовідносинах.

Неповнолітні, які досягли чотирнадцяти років, мають право особисто захищати свої права та інтереси в суді за справами, які виникають із трудових, цивільних, сімейних відносин (стаття 39 ЦПК, стаття 18 СК) та із правочинів, пов'язаних з розпорядженням одержаним ним заробітком, банківським рахунком тощо, оскільки в цих випадках закон визнає їх дієздатними (частина перша пункти 1-4 статті 32 ЦК). Проте батьки на розсуд суду можуть бути залучені до участі у справі для надання допомоги дітям (стаття 43 ЦПК).

За всіма іншими справами батьки виступають у суді законними представниками своїх неповнолітніх дітей (у тому числі й тих, які досягли чотирнадцяти років) і вправі вчиняти від їх імені всі ті процесуальні дії, що їх мали вчиняти діти, якби вони мали повну цивільну дієздатність (стаття 44 ЦПК). Батьки виступають також представниками своїх дітей при розгляді справ про адміністративні правопорушення, які здійснені неповнолітніми.

Норма частини третьої статті 154 СК передбачає право батьків звертатися за захистом прав та інтересів дітей і тоді, коли вони самі мають таке право, але не звертаються за цим захистом.

Нездійснення особою права на захист не є підставою для припинення цивільного права, що порушене (стаття 20 ЦК).

Наприклад, відповідно до частини другої статті 222 ЦК України встановлено неспростовну презумпцію, суть якої полягає в тому, що якщо правочин учинений неповнолітньою особою за межами її цивільної дієздатності, не оспорений протягом одного місяця з моменту, коли батьки не заявили претензій другій стороні, то він вважається схваленим. Тобто у цьому випадку втрачене право на заперечення цього правочину.

Другий приклад. Відповідно до статей 198, 199 СК батьки зобов'язані утримувати повнолітніх дітей, які продовжують навчання або є непрацездатними, але діти позов про стягнення аліментів з батька (матері) не пред'являють до суду, то таке право особисто має той батько (мати), з ким проживає дитина.

Відповідно до частини другої статті 39 ЦПК суд у такому випадку може залучити до участі в таких справах неповнолітню особу чи особу, цивільна дієздатність якої обмежена, а також і повнолітню особу. Залучаються вони судом як третя особа на стороні позивача (пункт 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № З від 15.05.2006 р.).

КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ

Ст. 51. Батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.

Ст. 52. Будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація переслідується за законом.

Ст. 53. Кожен має право на освіту. Повна загальна середня освіта є обов'язковою.

Ст. 68. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

СІМЕЙНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

Ст. 141. Мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Захист прав та інтересів неповнолітніх дітей лежить на їх батьках.

Ст. 150. Батьки мають право і зобов'язані виховувати своїх дітей, піклуватися про їх здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, готувати їх до праці.

Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Ст. 155. Батьківські права не можуть здійснюватись всупереч інтересам дитини.

При неналежному виконанні батьками (одним з них) батьківських обов'язків або при зловживанні батьківськими правами діти вправі звернутися за захистом своїх прав та інтересів до органу опіки та піклування, інших органів державної влади або безпосередньо до суду (якщо вона досягла 14 років).

Ст. 164. Батьки або один з них можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо буде встановлено, що він (вона):

· не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявили щодо неї батьківського піклування;

· ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини, жорстоко поводяться з дитиною;

· є хронічними алкоголіками або наркоманами;

· вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;

· засудженні за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Позбавлення батьківських прав провадиться тільки в судовому порядку.

Ст. 166. Особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язків по утриманню дитини.

Ст. 170. Суд може прийняти рішення про відібрання дитини від батьків і передачу її на опікування органів опіки і піклування незалежно від позбавлення від батьківських прав, якщо, залишення дитини в осіб, у яких вона перебуває, небезпечне для неї. У виняткових випадках при безпосередній загрозі життю або здоров'ю дитини, орган опіки і піклування вправі прийняти рішення про негайне відібрання дитини у батьків або інших осіб, на вихованні яких вона фактично перебуває.

ЗАКОН УКРАЇНИ ПРО ОСВІТУ

1. Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку дитини як особистості.

2. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.

3. Батьки та особи, які їх замінюють, зобов'язані:

- постійно дбати про фізичне здоров'я, психічний стан дітей, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей;

- поважати гідність дитини, виховувати працелюбність, почуття доброти, милосердя, шанобливе ставлення до державної і рідної мови, сім'ї, старших за віком, до народних традицій та звичаїв;

- сприяти здобуттю дітьми освіти у закладах освіти або забезпечувати повноцінну домашню освіту відповідно до вимог щодо її змісту, рівня та обсягу;

- виховувати повагу до законів, прав, основних свобод людини.

АДМІНІСТРАТИВНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

Ст. 180. За доведення неповнолітнього до стану сп'яніння (шляхом особистого прикладу або психічного чи фізичного спонукання до вживання спиртних напоїв).

Ст. 184.4.1. Систематичне ухилення від виконання обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Ст. 184.4.3. За вчинення неповнолітнім у віці від 14 до 16 років правопорушення, яке передбачає відповідальність згідно з Кодексом про Адміністративні правопорушення.

Ст. 184.4.4. До неповнолітніх, які не досягли 14-16 років і відповідно до ст. 122 Кримінального кодексу не є суб'єктами злочину і не можуть нести кримінальної відповідальності, застосовуються примусові заходи виховного характеру, які передбачені ст. 23 Кримінального кодексу, а батьки несуть адміністративну відповідальність.

КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

Ст. 166. Злісне невиконання обов'язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування.

Злісне невиконання батьками обов'язків по догляду за дитиною, що спричинило тяжкі наслідки - карається обмеженням волі на строк від двох до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.

Ст. 167. Зловживання опікунськими правами

Використання опіки чи піклування з корисливою метою на шкоду підопічному - карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років.

Ст. 303. Проституція або примушування чи втягнення до заняття проституцією ч.3. Дії, вчинені щодо неповнолітнього або організованою групою, караються позбавленням волі від трьох до п'яти років.

Ст. 304. Втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність

Втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність, у пияцтво, у заняття жебрацтвом, азартними іграми - карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.

!!! Увага батьки!!!

Як розпізнати, що ваша дитина долучилась

до агресивного руху «Редан»?

В Україні виявлено активність нового молодіжного руху «Редан», який набирає популярності.

«Редан» - це напрямок молодіжної субкультури, який поширився у лютому 2023 року.

Поширення цієї субкультури в нашій країні – це російська інформаційно-психологічна спецоперація (ІПСО).

Найпростіше маніпулювати молодими людьми, психіка яких втомлена війною та які самі легко піддаються впливу та схильні до ризикованих дій.

Її мета – використати дітей для дестабілізації внутрішньої ситуації в Україні.

Члени цього руху для самоідентифікації:

• використовують символіку павука;

• носять довге волосся;

• одягаються у вільний одяг.

Основними центрами проведення зборів підлітків визначають людні місця, такі як:

• площі;

• торговельні центри;

• центральні частини міст.

Що ж робити батькам у цій ситуації:???

• спілкуйтеся із своїми дітьми! Поясніть їм про небезпеку та використання дітей ворогами держави задля дестабілізації ситуації;

• цікавтесь, куди ваша дитина ходить та як проводить свій час;

• опановуйте Інтернет-технології, майте власний акаунт і станьте другом своїй дитині в соціальних мережах;

• «познайомтеся» з її віртуальними друзями, звертайте увагу на фото й відео, що викликають інтерес дитини.

Підлітковий вік - складний період життя. Це час підвищеної тривожності, дратівливості, зниженого настрою. Підлітку складно контролювати свої емоції, навіть якщо навколо нього сприятлива обстановка і люблячі близькі, тому що він проходить складний період розставання з дитячими мріями та фантазіями і стикається з реальністю дорослого життя, де йому належить зайняти своє місце в світі повному боротьби і конкуренції.

Підліток - це вже не дитина, але і ще не дорослий.

Йому пред'являється більше вимог, накладаються обов'язки, з ним уже ніхто не «сюсюкається». «Ти вже дорослий/доросла» - часто вимовляють батьки. Їм часто складно знайти спільну мову з підлітком. Це вже не той маленький, кумедний і ласкавий шматочок щастя.

Підліток - складна, нестійка система функціонування. Важко всім: підлітку, батькам, братам і сестрам, бабусям, дідусям і вчителям. І шлях дорослішання підлітка належить пройти всім разом. Від того, яка атмосфера буде в родині, чи зможуть батьки збудувати довірчі відносини між собою і дитиною, чи зможуть вони завжди бути доступними і відкритими для своєї дитини в моменти щастя і в неприємностей - залежить на скільки легко підліток пройде складний для нього період дорослішання і увійде у доросле життя психологічно здоровою людиною, яка приймає і любить себе, вміє любити, креативною людиною, що прагне до найбільш повного прояву і розвитку своїх особистісних можливостей і талантів.

Селфхарм - найпоширеніший прояв аутоагресії у підлітків. Проявляється нанесенням собі подряпин і порізів. Пошкоджувати підліток може собі будь-які ділянки тіла. Найпоширеніші - кисті, зап'ястя, передпліччя, стегна, живіт, зона ребер. Пошкодження можуть наноситися будь-якими гострими предметами, наприклад, нігтями, канцелярським ножем, голкою, лезом, ножицями, скріпкою. За глибиною ушкодження можуть бути від подряпин до пошкодження вен і сухожиль, не дивлячись на те, що такі самоушкодження наносяться без мети вчинити суїцид.

Біль, який підліток відчуває, завдаючи собі порізи, на час притупляє емоційний біль, відчуття провини, тривоги і депресії, болісні спогади. Фізіологічно, при нанесенні порізів, в організмі виділяються особливі речовини - ендорфіни, які здатні зменшувати біль і покращувати емоційний стан. Однак це призводить тільки до тимчасового душевного полегшення, і після загасання фізичного болю і припинення дії ендорфінів емоційні страждання повертаються і самоушкодження повторюється знову.

Причини нанесення собі порізів можуть бути різними. Давайте розглянемо деякі з них.

1. Сильний емоційний стрес або тривале психологічне напруження, яке відчуває підліток. Причиною переживань підлітка в таких ситуаціях найчастіше бувають відносини з батьками, друзями, вчителями. Не знаходячи виходу своєї агресії, підліток переносить агресію на себе, тим самим переносить увагу від складних життєвих ситуацій.

Наприклад, підлітка насварили або покарали за щось. У відповідь на це у нього природним чином виникає образа, він вважає, що все це несправедливо по відношенню до нього. Навіть якщо він і був винен, він може вважати, що з усіх дітей в сім'ї частіше всіх карають його. Підліток не може висловити агресію по відношенню до старших. «Не кричи на матір», «Я твій батько, не смій так зі мною розмовляти», «Як ти розмовляєш зі старшими» - зазвичай ці фрази вимовляються підвищеним голосом, якщо не надривним криком і можуть супроводжуватися фізичним покаранням.

Не завжди у відносинах мова йде про агресію з боку старших. Іноді батьки виховують дитину маніпулюючи на почутті провини. Це може бути не цілком усвідомленою поведінкою з боку батьків. Навіщо ж їм формувати в дитині відчуття провини? Відповідь проста: щоб мати важелі тиску на дитину з метою маніпуляції нею.

Ось приклади фраз, за ​​якими дорослі можуть розпізнати у себе ознаки маніпулятивної поведінки по відношенню до дітей: «ми для тебе все робимо, а ти ...», «мені через тебе довелося стільки витерпіти», «я собі багато в чому відмовляю, щоб у тебе було ...», «подивися, до чого ти маму (тата, бабусю, дідуся, брата, вчительку) довів», «ми тебе всім забезпечуємо, де твоя вдячність», «ми стільки працюємо, щоб у тебе було все, а ти це не цінуєш», «ти вже дорослий», «в твої роки у мене не було того, що є у тебе» і т. ін.

Буває і таке, що підлітка ні в чому не звинувачують, практично не маніпулюють, не сварять, але сама атмосфера в сім'ї не зовсім сприятлива. Підлітки можуть переносити на себе відповідальність за те, що відбувається в родині, зокрема, між батьками. Наприклад, підліток звинувачує себе в тому, що його батьки часто сваряться або розлучаються. Те, що його провини в цьому немає, він зрозуміє набагато пізніше, коли виросте.

2. Неприйняття свого тіла.

У підлітковому віці хлопчики і дівчатка часто бувають незадоволені своєю зовнішністю, соромляться її, іноді це переростає в ненависть підлітка до самого себе і свого тіла. Швидше за все в даній ситуації до самоушкодження приєднається розлад харчової поведінки, який може супроводжуватися переїданням, обмеженням певного виду продуктів, викликанням блювоти, прийомом проносних і т. п.

3. Заклик про допомогу.

Іноді аутоагресивні дії можуть носити демонстративний характер - підліток хоче привернути до себе увагу близьких, отримати допомогу, співчуття і розуміння. В даному випадку порізи частіше наносяться на відкриті ділянки тіла, щоб оточуючі могли їх помітити.

Але, нажаль,  дорослі не завжди звертають увагу на ушкодження, а іноді вважають, що це все кішка або собака подряпала їх дитину, навіть якщо кішки немає, вони можуть думати, що це сусідська, вулична або чиясь інша кішка.

Часто, на ділянках шкіри, яка знаходиться постійно під одягом, ми зможемо також побачити безліч більш глибоких порізів.

Небезпека полягає в тому, що не завжди підліток може контролювати процес нанесення порізів і, трохи сильніше натиснувши, може пошкодити вени. У такому випадку може знадобитися медична допомога і чим швидше, тим краще. Варто згадати, що найчастіші причини суїцидів серед підлітків саме демонстративні, з метою покарати кривдника, щоб він страждав.

4. Внутрішня порожнеча, самотність.

У деяких випадках самоушкодження може бути викликано відчуттям внутрішньої емоційної порожнечі і самотності. В цьому випадку фізичний біль допомагає підлітку відчувати, що він живий.

«Коли я ріжу себе і відчуваю біль, я відчуваю себе живим, що я існую, що я є». Часто підлітки кажуть, що біль, краплі проступаючої крові, викликають у них дуже приємні переживання, вони перебивають ті почуття, які мучили їх до нанесення порізів.

Що робити, якщо ви помітили або запідозрили, що ваша дитина завдає собі порізи?

1. Спокій, спокій, тільки спокій. Спокійний голос, спокійна поведінка. Ніяких криків і скандалів, сміху і принижень. Вдихніть і видихніть, повторіть 3 рази. Можете скористатися правом побути наодинці з собою, щоб продумати, що будете робити. Зараз перед вами стоїть завдання допомогти своїй дитині.

2. Скажіть йому, що, напевно, ви знаєте, що це таке. Що ви десь читали, дивилися передачу, вам хтось розповідав про те, що таке буває. Скажіть про свої переживання. Зізнайтеся в своїй безпорадності. Запропонуйте разом звернутися за допомогою. «Світлана (Ваня, Саша), мені здається, що це тебе не кішка дряпає, і ти не випадково порізалась. Я дивилася одне відео, схоже це ти сама собі так робиш. Кажуть, що у підлітків таке часто буває. Мені страшно це бачити. Я не знаю, як я тобі можу допомогти. Кажуть, що краще звертатися до психолога. Як думаєш?".

Звичайно, це тільки приклад, а не ідеальний текст для вашої розмови з підлітком. Головне, що ви повинні показати, що ви його любите, підтримуєте і ні в чому не звинувачуєте. Якщо ви перелякані або розгублені, не бійтеся це показати. Ваше головне завдання, щоб зав'язався діалог, і ви могли запропонувати йому кваліфіковану психологічну допомогу.

Чим може допомогти психолог?

Психолог допомагає підлітку зрозуміти, що стало причиною аутоагресії, і які ситуації її провокують. Вчить підлітка любити себе таким, яким він є. Допомагає знайти і поступово впровадити в життя інші, безпечні способи зняття емоційної напруги. Психолог одночасно працює і з батьками.

Чи обов'язково батькам ходити до психолога або досить того, що дитина отримує допомогу у фахівця?

Обов'язково. Головна передумова розвитку аутоагресії у дитини - напружена атмосфера в сім'ї та відсутність довірчих відносин. Батьки часто занурені в свої проблеми, для них важливо, що підліток «одягнений і нагодований», існування внутрішнього світу і психологічних проблем у дитини часто заперечується або цьому не надається значення. Психолог допомагає батькам знайти спільну мову з дитиною для створення теплих і довірчих відносин.

Найнебезпечніше, що можуть зробити батьки - це розцінити аутоагресію своєї дитини як ганьбу, не звертатися за допомогою до фахівців і приховувати, що дитина завдає собі ушкодження і чекати, що все само собою пройде.

Якщо дитина розповіла вам про насильство, важливо, щоб своєю реакцією та словами ви донесли до неї наступне:

• Я тобі вірю.

• Мені дуже прикро, що з тобою це трапилось.

• Це не твоя провина.

• Дякую, що ти мені про це розповів.

• Я постараюся зробити так, щоб ти опинився в безпеці.

• Ти не один. Це трапляється і з іншими дітьми.

• Я тебе люблю і підтримую.

• Я поруч з тобою.

1.Якщо починається сварка, яка може закінчитися фізичним насильством, намагайтеся уникнути контакту і перейдіть у інше приміщення, яке можна легко покинути. Тримайтеся ближче до виходу. Уникайте суперечки у приміщенні, де є гострі та ріжучі предмети.

2.Знайдіть місце, куди можете піти у разі небезпеки. Це місце повинне бути безпечним, щоб кривдник Вас не знайшов.

3.Домовтесь зі своїми сусідами, щоб вони викликали поліцію у випадку, коли почують крик з Вашого помешкання.

4.Зробіть  дублікат ключів та сховайте їх у надійному місці, щоб у разі небезпеки Ви могли швидко вийти з приміщення та дістатися до безпечного місця.

5.Заховайте у безпечному місці необхідну суму грошей, список з необхідними номерами телефонів, паспорт, документи дитини та інші важливі документи, необхідний одяг та ліки.

6.Заздалегідь дізнайтеся телефони місцевих служб, які можуть надати Вам необхідну підтримку та допомогу.

7.Не мовчіть! Розкажіть про свою проблему людям, яким довіряєте, і обов’язково зверніться за допомогою до спеціаліста.

Якщо Ви потребуєте консультацій або роз’яснення з даного питання,

телефонуйте на номери «ГАРЯЧИХ ЛІНІЙ»

Перелік організацій,

до яких можна звернутися за консультацією та допомогою:

• • • • Національна поліція України – 102

      • Відділ сім’ї, молоді та спорту Прилуцької міської ради – (095) 613-00-93

      • Служба у справах дітей Прилуцької міської ради – (04637) 3-72-33, 7-33-48

      • Прилуцький міський центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді – (04637) 7-14-95, (050) 333-52-39

      • Чернігівський обласний центр соціально-психологічної допомоги – (04622) 5-83-97

      • Регіональний центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Чернігівській області – (0462) 651-477

      • Національна безкоштовна «гаряча лінія» з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінації - 0 800 500 335 або за номером 116 123

      • Національна дитяча «гаряча лінія» 0 800 500 225 або за номером 116 111

      • Урядова «гаряча лінія» з попередження домашнього насильства 15-47

 Консультанти «гарячої лінії» нададуть інформацію:

• щодо існуючої проблеми насильства у суспільстві та шляхів захисту своїх прав;

• фахову соціально-психологічну, юридичну (в тому числі судовий супровід) та інформаційну підтримку;

• консультації щодо порушення прав дитини (втягнення дітей до проституції, порнографії, насильство над дітьми) та шляхів їх вирішення;

• консультації щодо безпечної поведінки дітей в Інтернеті;

• номери телефонів дільничних інспекторів поліції, кримінальної поліції у справах дітей, центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, служб у справах дітей, а також громадських організацій, які надають допомогу постраждалим від домашнього насильства.

Батькам властиво хвилюватися через майбутнє своїх дітей, і ці хвилювання штовхають їх на пошук універсальних методів виховання, які допоможуть улюбленим нащадкам побудувати хорошу кар’єру і жити щасливо. Але світ змінюється, і старі постулати успішності перестають бути ефективними.

Розглянемо деякі найшкідливіші методи батьківського виховання, які практично гарантують дітям проблеми з кар’єрою в майбутньому:

1. Вимагати визначитися з професією «на все життя»

Поширена думка, що професія повинна бути однією-єдиною на все життя, заздалегідь приречена на провал. Деякі сучасні професії навіть не існували років 10 тому, інші ж, навпаки, канули в Лету.

2. Забороняти бути неідеальним

Зазвичай вимоглива мама і сама намагається бути зразково-ідеальною, а в міру дорослішання малюка претензії ростуть до нього: недостатньо хороший малюк, недосконало застелене ліжко, неідеальне навчання в школі і т.п.  Дитину критикують і лають, але не дають можливості виправитися. Діти мам з прагненням до «ідеальності» або самі виростають перфекціоністами, або ростуть з низькою самооцінкою і повною невірою у себе. Як відомо, обидва варіанти погано позначаються на розвитку кар’єри.

3. Вчити збирати гроші

Життя не стоїть на місці, і вчорашні способи заробити або заощадити кошти сьогодні навряд чи працюють. Ніхто не знає, які навички нам знадобляться, щоб вижити в нових економічних умовах. Ось чому так важливо вчити дітей бути гнучкими до змін, а не накопичувати кошти. Економіка може рухнути в будь-який момент, а найкраще накопичення коштів – це вкладення у розвиток навичок і здібностей.

4. Не дозволяти висловлювати почуття

Іноді дорослі намагаються переконати дитину в тому, що її почуття неправильні: набив синець – це зовсім не боляче; злитися на однолітка, який штовхнув тебе або вдарив, соромно; сумувати, коли є привід, не годиться. Звичайно, батьки намагаються замінити реальні почуття дитини на «прийняті» зовсім не з поганих намірів, а з метою виховання. Але важливо розуміти, що одне з головних умінь сучасної людини – перебувати в злагоді зі своїми почуттями, емоціями та потребами.

5. Не заступатися за дитину перед чужими людьми

Кожній дитині важливо знати, що в будь-якому конфлікті, що б не сталося, батьки будуть справедливими, а не стануть повністю довіряти словам вчительки, директора школи або сусідської бабусі. Дозволяючи синові або доньці відстоювати свою позицію перед авторитетними людьми, але із застереженням, що дитина сама несе відповідальність за свої вчинки, батьки формують у неї адекватну самооцінку і відповідальне ставлення до власного життя.

6. Ставити в приклад успішних людей

У кожного покоління є свої герої, яких люди намагаються наслідувати. В останні кілька десятиліть мейнстрімом стали історії про особистий успіх багатих і впливових людей. Здавалося б, вивчай їх життєвий шлях і будь щасливий, але чомусь такий спосіб не працює, а інакше всі любителі такої літератури давно б розпрощалися з матеріальними проблемами.

7. Демонструвати складності дорослого життя

Немає нічого поганого, якщо діти іноді бачать своїх батьків сумними. Погано, коли це трапляється постійно. В такому випадку або стається зміна ролей у сім’ї, коли дитина намагається стати опорою, або вона, спостерігаючи, наскільки «жахливе» доросле життя, боїться дорослішати. Але ж для професійних досягнень необхідний дорослий, впевнений підхід.

8. Не дозволяти сваритися

Мабуть, одна із найголовніших професійних навичок – це навичка взаємодії з людьми. Важливо навчити дитину не тільки дружити, але і правильно сваритися. Думки у людей не завжди збігаються, але можна по-різному висловлювати свої емоції. Чим раніше ми це розуміємо, тим легше і швидше нам дається взаємодія, в тому числі в професійній сфері.

9. Не шукати інформацію поза навчальним закладом

Розрізняти навчання в навчальному закладі та освоєння нового. Уроки з підручниками можуть здатися нудними, зате походи в музеї, театри чи галереї – це хороша нагода не тільки провести час із сім’єю, але і розширити кругозір.

10.  Не дозволяти користуватися соціальними мережами

Соціальні мережі насправді така ж платформа для спілкування, як колись вуличні подвір’я. Діти за лічені дні отримують різні корисні навички за допомогою вбудованих в Інтернет-спільноти програм. Правила безпеки ніхто не скасовував, але зовсім забороняти соціальні мережі, як мінімум, жорстоко.

11. Не дозволяти заводити домашню тварину

Часто батьки використовують політику тотальних заборон із метою власної зручності. Наприклад, не дозволяють заводити домашнього улюбленця, тому що це вимагатиме додаткових витрат, прибирання, відповідальності. Батьків можна зрозуміти: занадто багато справ, занадто багато турбот, занадто багато втоми, щоб вносити у своє життя якусь частку хаосу. Але важливо розуміти, що слухняна дитина виросте зручною для інших людей.

12. Загартовувати характер за допомогою професійного спорту

Всупереч думці, що спорт дисциплінує і загартовує характер, серйозні заняття у спортивних секціях небезпечні не тільки для здоров’я, але і для психіки дитини. Чемпіонами, на жаль, стають одиниці, на інших же тренери дивляться, як на вихованців нижчої категорії. В юному віці досить нелегко впоратися з такою несправедливістю, і низька самооцінка формується дуже швидко. До того ж, діти, які з різних причин кидали заняття, часто не розуміли, чим далі займатися в житті.

ПРАВИЛА ДЛЯ БАТЬКІВ УСПІШНОЇ ДИТИНИ

• Любіть дитину, незважаючи ні на що, адже ваша підтримка завжди допоможе їй впоратися з усіма труднощами.

• Допомагайте у всіх починаннях, сприяйте всім творчим спробам та експериментам, покажіть синові або дочці, що ви завжди на їхньому боці й готові підтримати.

• Виявляйте інтерес, завжди залучайте дитину до діалогу й демонструйте максимальну зацікавленість її справами.

• Встановлюйте справедливі правила, пояснюйте причини заборон, адже діти все розуміють, проте потребують відповідей на запитання «Чому не можна?».

• Будьте кращим прикладом, щоб доросле життя у дитини асоціювалося з чимось важливим і цікавим, а не одноманітним та нудним.

• Навчайте аналізувати, оцінювати свої вчинки, бачити свої сильні та слабкі сторони, приймати рішення, нести за них відповідальність.

• Задовольняйте потреби дитини у любові та інших почуттях, безпеці, захисті, вираженні власної думки, творчості, стежте за її фізичним і психічним здоров'ям, забезпечуйте усім необхідним для успішного розвитку й дорослішання.

Головне, у чому мають потребу підлітки в період підготовки до ЗНО, - це емоційна підтримка педагогів, рідних і близьких.

У ЗМІ з'являється чимало інформації, що тестові завдання важкі для випускників і за такий проміжок часу майже неможливо не розгубитись і згадати великий обсяг інформації. Але вікова психологія заперечує такі побоювання. Пізнавальні процеси у цьому віці розвинуті вже достатньо. Зокрема, учні вміють:

• виділяти головне;

• бачити подібне і відмінне, порівнювати;

• працювати зосереджено;

• згадувати те, що потрібно для відповіді на запитання;

• узагальнювати та диференціювати;

• міркувати та робити висновки.

Безумовно, обсяг знань із предмета важливий. Саме знання є запорукою високої оцінки. Однак і психологічна готовність впливає теж.

Чимало учнів хотіли би бути краще психологічно готовими до ситуацій, коли тіло починає тремтіти, думки вилітають із голови, хвилювання переборює всі інші емоції. Вміння опанувати, керувати своїми почуттями в ситуації стресу, не розгубитися у важку хвилину не завадить нікому.

Як можуть допомогти батьки у кращій підготовці до ЗНО? Звісно, сидіти і разом з дитиною повторювати навчальний матеріал - це зайве. А от допомогти психологічно налаштуватись на іспит, розрадити, заспокоїти - це вам до снаги.

Батьки часто забороняють своїм дітям перед іспитом займатися спортом, спілкуватися з друзями «не по ділу», зачиняють удома, відбирають мобільний, вимикають телевізор, тобто прагнуть оберігати інтелектуальну діяльність свого сина чи доньки від сторонніх впливів. А бажано було б не провокувати конфлікти, не нагнітати і без того напружену обстановку. Треба емоційно захистити дитину - запросити на спільну поїздку чи прогулянку, поговорити про життя.

Батьки часто не дуже задоволені тим, що дитина запрошує до себе друга чи подругу для спільної підготовки до тестування. Вважається, що у кращому разі вони просто теревенитимуть. Насправді ж підготовка до іспиту удвох має безліч переваг, звісно, якщо поставитися до неї серйозно і сумлінно. Запам'ятайте, що вчитися удвох справді не можна, а ось повторювати - навіть бажано. Це доцільно робити напередодні іспиту. Можна розподілити теми за інтересами, складністю, ступенем засвоєння: один розповідає те, що другий ще не вивчив. Робити це потрібно чітко, детально, емоційно, виразно. Таким чином дитина мимоволі запам'ятає матеріал, який колись полінувалася вивчити.

Дбайте про режим дня, харчування дитини. Можливо, варто було б звільнити її від певних обов'язків по господарству. Але пам'ятайте, що фізичне навантаження теж корисне.

І найважливіше - постарайтеся, щоб у родині панував спокій, порозуміння. Розв'язання конфліктів залиште на потім.

Успішне складання ЗНО - свято не тільки для дитини, але й для всієї родини. Не сприймайте відмінний результат як належний і єдиний можливий, у будь-якому разі порадійте з дитиною.

Незадовільний результат - це не трагедія, це досвід. Не махайте приречено руками, не вішайте ярлика «нездара» на свою дитину. Обговоріть те, що трапилося, і врахуйте цей досвід. По суті, наші діти не просто складають іспити з навчальних предметів, вони вчяться долати труднощі. Ця форма перевірки знань є випробуванням характеру, сили волі, уміння потрібної миті проявити себе, показати свої досягнення в певній галузі, уміння не розгубитися, упоратися із хвилюванням - цього неодмінно треба вчити та вчитися.

Вірте у свою дитину, її здібності, знання. Дайте їй відчути, що ви її любите, розумієте і підтримаєте у будь-яких ситуаціях.

Пам’ятка для батьків

Чому діти так хвилюються?

• Сумнів у повноті та міцності знань.

• Стрес незнайомої ситуації.

• Стрес відповідальності перед батьками і навчальним закладом.

• Сумнів у власних здібностях: у логічному мисленні, умінні аналізувати, концентрації і розподілу уваги.

Особистісні та психофізичні особливості:

• тривожність;

• стомлюваність;

• невпевненість у собі.

Чим Ви можете допомогти своїй дитині в складний період підготовки та складання ЗНО?

• Володінням інформації про процес проведення іспиту.

• Розумінням і підтримкою, любов'ю і вірою в її сили.

• Відмовтеся від закидів, довіряйте дитині.

• Якщо дитина хоче працювати під музику, не треба цьому перешкоджати, тільки домовтеся, щоб це була музика без слів.

Поради батькам щодо підготовки дитини до ЗНО

• Не тривожтеся про кількість балів, яку ваша дитина отримає під час ЗНО. Поясніть їй, що кількість балів не є показником її можливостей.

• Не підвищуйте тривожність дитини напередодні ЗНО, бо це негативно позначиться на результатах тестування.

• Забезпечте вдома зручне місце для занять і слідкуйте, щоб дитині ніхто не заважав.

• Допоможіть дитині розподілити теми підготовки  по днях.

• Ознайомтеся з методикою підготовки до тестування.