Теоретико-методична підтримка

Психологічні основи встановлення контактів педагога з родиною дитини

Для успішної взаємодії педагогів з сім’ями варто врахувати наступні рекомендації:

• Чітко й послідовно наголошуйте на цінності дитини. Те, як працівники школи говорять про дітей під час формального і неформального спілкування, суттєво впливає на розвиток стосунків з сім’ями дітей. Батьки цінують здатність вчителів бачити різні аспекти особистості дитини, а не лише її академічну успішність; вміння звертати увагу на індивідуальний прогрес дитини, а не ставити інших дітей як взірець для наслідування.

• Ставте себе на місце батьків. Батьки цінують зусилля педагогічних працівників, які намагаються зрозуміти, що означає виховувати дитину. Працівники шкіл, які намагаються зрозуміти стан батьків, меншою мірою схильні привласнювати право виносити вердикти, які можуть нашкодити взаєминам між сім’єю та школою.

• Поглиблюйте своє розуміння культурної різноманітності. Якщо вчителі глибше розумітимуть наявну різноманітність культур, вони зможуть краще навчати дітей та ефективніше співпрацювати із сім’ями. Багато вчителів ніколи не зважали на різноманітність культур. Значний вплив на культуру справляють приналежність до певного покоління, соціальне становище, освіта, професія, а також інші чинники. Такий підхід до професійного вдосконалення допоможе вчителям використовувати своєрідні «культурні лінзи», через призму яких потрібно формулювати належні висновки.

• Умійте бачити індивідуальність, боріться зі стереотипами. Деякі батьки вважають, що є вчителі, які судять про них і роботу з дітьми лише за фактом наявності у їхньої дитини відхилень у розвитку. Часто педагоги схильні до поспішних узагальнень. Працівникам школи необхідно давати змогу вивчати причини виникнення стереотипів.

• Наполегливо працюйте над створенням партнерства. Один із батьків зазначив: «…спершу, коли ви ухвалюєте рішення про створення спільної з батьками команди, можливо вам не вдасться долучити всіх, але дайте їм якийсь час, не полишайте цю справу». Розглядаючи методи спілкування між школою і сім’єю, батьки звертають увагу на необхідність гнучкіше підходити до планування часу зустрічей, допомагати родинам спілкуватися між собою.

• Виявляйте зацікавленість до мети, визначеної батьками для дитини. Першим кроком на шляху до діалогу є необхідність встановити особисті контакти з батьками. Деякі педагоги володіють прекрасними вміннями скорочувати психологічну відстань між батьками і фахівцями. Ці вчителі можуть створити атмосферу, в якій батьки не почуваються ніяково. Вчителі досягають цього за допомогою використання відповідного стилю спілкування. Однак, іноді у відносинах спостерігаються прояви, які батьки називають «синдромом експерта».

• Домовтеся з батьками, в який спосіб вони хочуть обмінюватися з вами інформацією. Для успішної співпраці потрібна безперервна й ефективна взаємодія сім’ї та школи. Деякі батьки вважають, що добре мати одну особу в школі, з якою вони мають підтримувати контакт. При цьому підкреслюється важливість стійких контактів з людиною, котра добре знає дитину та її індивідуальні особливості. Крім того, згодом уявлення батьків щодо контактів зі школою можуть змінюватися з урахуванням різних чинників, пов’язаних зі змінами в житті сім’ї. Деякі батьки вважають ефективною формою відвідини вчителями помешкань учнів. Адже такі відвідини дітей у домашній обстановці, на їхню думку, можуть допомогти вчителям побачити здібності вихованців, яких вони не виявляють у школі.

• Використовуйте мову, якою спілкуються в повсякденному житті. Батьки часто почуваються вилученими з процесу взаємодії, якщо фахівці використовують спеціальні терміни під час обговорення різних питань, проблем.

• Ведіть пошук ефективних форм планування і вирішення проблем. На відміну від офіційних щорічних зборів, бажано влаштовувати регулярні індивідуальні зустрічі. Порівняно з офіційними зборами, батьки почуваються набагато комфортніше, обговорюючи проблеми один на один.

Дитячі кризи чи дитячі капризи?!

Запобігання втягненню дітей у небезпечні онлайн-квести

Поширення небезпечних квестів може призводити до фатальних випадків. Профілактика залучення дітей до онлайн-квестів у роботі педагога тисни тут

Безпечне освітнє середовище та формування поведінки дітей в інтернеті

Міністерство освіти і науки України надзвичайно стурбоване трагічними подіями, що сталися з підлітками через небезпечні ігри в соціальних мережах та надає відповідні матеріали щодо обізнаності та поперадження ризикованої поведінки.

На сайті МОН можна знайти розділ «БЕЗПЕКА ДІТЕЙ В ІНТЕРНЕТІ» для підвищення рівня обізнаності батьків і вчителів bit.ly/3axYT62. Зокрема, розміщені поради для батьків щодо організації взаємодії «дитина-інтернет-мобільний зв'язок» від Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі.

Чат-бот «КІБЕРПЕС» у Telegram і Viber допоможе дізнатись про те, як діяти дітям, батькам і вчителям у разі кібербулінгу та анонімно отримати допомогу.

Також можна знайти матеріали для проведення уроків та квестів для різних вікових груп щодо безпечної поведінки в інтернеті.

Окрім того, у розділі розміщені рекомендовані Міністерством посібники для використання батьками та педагогами щодо навчання дітей безпечному користуванню інтернетом.

Хочемо повідомити, що діють телефони «гарячих ліній», за якими діти можуть отримати психологічну підтримку в разі, якщо вони потрапили в ризиковані для здоров’я ситуації, в тому числі випадки, пов’язані із соціальними мережами. І Міністерство постійно звертає увагу у своїх зверненнях до департаментів освіти і науки ОДА, щоб насамперед діти знали, куди вони можуть анонімно звернутися за допомогою.

Національна дитяча гаряча лінія:

• 0-800-500-225 (безкоштовно зі стаціонарних)

• 116111 (безкоштовно з мобільних)

• Безкоштовна цілодобова гаряча лінія для жертв домашнього насильства – 15-47

• Безкоштовна Національна гаряча лінія з попередження домашнього насильства – 116-123

Докладніше: bit.ly/3uapTAt

У сучасній педагогічній практиці актуалізуються нові позиції педагога у співпраці з дітьми, учнями.

   Охарактеризуємо деякі з них.

  Педагог-фасилітатор у процесі взаємодії з дітьми, учнями сприяє розкриттю їхнього творчого потенціалу. Він забезпечує сприятливі умови для виявлення індивідуальності кожної дитини, спрямовує на пріоритети особистісного, інтелектуального, творчого розвитку. Термін «фасилітація» походить від англ. «to facilitate» — полегшувати, сприяти, допомагати. Фасилітативна функція виявляється в тому, щоб допомогти дитині віднайти, узагальнити, висвітлити кращі здобутки її досвіду, створити тим самим передумови для подальшого  зростання. Фасилітація розглядається також як усвідомлене, самостійно ініційоване, спрямоване на опанування смислів як елементів особистісного досвіду учіння, у ході якого викладач-фасилітатор є помічником, допомагає самостійно шукати відповіді на запитання та оволодівати способами діяльності. Педагог-фасилітатор відкритий до спілкування, виявляє високий рівень емпатії (здатності бачити внутрішній світ, психічний стан іншої особистості), демонструє впевненість у можливостях і здібностях тих, кого навчає.

      Педагог-модератор відіграє роль посередника, допомагає групі в постановці мети та визначенні шляхів її ефективного досягнення. Термін «модерація» походить від італійського «moderare» — пом’якшення, помірність, утримання. Модерація в сучасному розумінні — це сукупність технологій і методів організації взаємодії в групі, спосіб системного, структурованого проведення заняття, уроку з метою залучення учасників до вироблення рішень, плану дій, підведення підсумків стосовно проблеми, яка обговорюється.  Модерація в групі дозволяє досягти мети із залученням творчого, професійного потенціалу кожного учасника. Модерація відрізняється від фасилітації. При роботі в групі фасилітатор, як правило, не планує структуру взаємодії учасників, проте реагує на перебіг дискусії, орієнтуючись на власні навички взаємодії з групою. Модератор заздалегідь розробляє сценарій процесу модерації, використовує методи, які дозволяють групі ухвалити рішення, виробити чіткий план дій. Отже, фасилітація спрямована на взаємодію, комунікацію, а модерація — на продукт. Як правило, діяльність педагога-модератора в групі складається з трьох етапів: вступу (постановка проблеми, ознайомлення з правилами роботи), робочого етапу (постановка ключових питань, послідовність певних дій, візуалізація), заключного етапу (представлення та фіксація результатів). Педагог-модератор сприяє тому, щоб увага групи концентрувалась на сутності проблеми, учасники подолали побоювання, негативну реакцію стосовно нової проблеми, сприйняли ухвалені рішення, мали більшу мотивацію до діяльності.

   Педагог-тьютор — це фахівець системи освіти, який організує самостійне навчання за індивідуальною траєкторією, створює необхідні умови для реалізації індивідуальної освітньої програми учня, який навчається, у тому числі і в дистанційній освіті. Тьютор — від англ. «tutor» — консультант, викладач, який розробляє індивідуальні освітні програми, супроводжує індивідуальний процес навчання. Педагог-тьютор робить акцент на рефлексії, яка уможливлює усвідомлення учнями власних освітніх потреб і самостійне визначення ними змісту та форм і термінів навчання. Під патронатом педагога-тьютора учні осмислюють власні навчальні можливості та перспективи  розвитку, вибудовують індивідуальну освітню програму.

Педагог-тренер — це фахівець із практичного навчання учнів за технологією тренінгу. Крім загально-професійних знань, він повинен мати підготовку щодо специфіки проведення тренінгу, відпрацювання конкретних умінь. Важливою складовою цієї діяльності є здатність до надихання на успіх, на пошук нових нестандартних рішень. Разом з аудиторією тренер «проживає» новий досвід, отримує натхнення від досягнення мети. Тому становлення педагога-тренера — це нові професійні вміння, нові особистісні якості, які потім проектуються на успіх групи в процесі тренінгу.