Карантин. Про обмеження прав людини та громадянина

Карантин. Про обмеження прав людини та громадянина

Попри те, що на кожному кроці державні органи наполягають на дотриманні вимог карантину, повідомляють про широкомасштабну загрозу, що несе вірус КОВІД-19, варто знати законність таких вимог, дій державних органі під час такої кризи.

Смертність, причиною якої, поміж іншого, державні службовці повідомляють як захворювання на вказаний вірус є вагомим аргументом, щоб повністю довіритись такому керуванню державою, яке зараз відбувається, в тому числі, погодитись на обмеження своїх прав, прав людини і громадянина.

Але, іноді людина, у певний момент розуміє, що дії держави переходять межі розумного та виникає потреба захисту від свавілля.

Тому, у цій пропаганді коротко обрисовано правову ситуацію, що склалась.

Про карантин

11.03.2020 Постановою Кабінету Міністрів України за №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12.03.2020 установлено на всій території України карантин. Далі, Кабінет Міністрів України прийняв ряд постанов відносно продовження дії карантину. Постановою від 09.12.2020 за №1236 дію карантину на території України продовжено до 30.04.2021.

Зверніть увагу, що Кабінет Міністрів України, це орган виконавчої влади. Він регулятор, і не може встановлювати прав та обов’язків людини, громадянина, юридичної особи. Права та обов’язки встановлюються законодавчим органом, Верховною Радою України (п.1 ч.1 ст.92 Конституції України).

У ст.64 Конституції України зазначено, що обмеження прав людини допускається тільки в умовах «воєнного або надзвичайного стану».

Отже, для обмеження прав людини, наприклад, участі у релігійних обрядах у розрахунку 4 квадратні метри на одну особу, обов’язкового носіння маски, інших предметів, проведення спортивних заходів, обмеження роботи підприємств, державних установ, повинна бути така умова, як введення «воєнного або надзвичайного стану».

Відповідно до п.31 ст.85 Конституції України, воєнний або надзвичайний стан вводиться указом Президента України, що затверджується Верховною радою України, шляхом прийняття виключно закону відповідно до п.19 ст.92 Конституції України.

Вказані умови воєнного або надзвичайного стану не існують, указ Президентом України про введення такого/таких станів не прийнятий, відповідно, Верховною радою України не затверджений.

Як висновок, є сумнівною легітимність дій української влади, не тільки стосовно обмеження прав людини та громадянина під час так званого карантину, а взагалі її діяльність в аспекті створення та підтримання вказаного не правового карантинного режиму.

Звісно, не кожного державного службовця вдасться переконати у своїй правовій позиції, якщо Вам повідомляють про порушення умов карантину та застосовують певні заходи. Тоді, наявна можливість йти до суду, тим більше якщо мова йде про штрафи, обмеження права на підприємницьку діяльність, де знову таки, варто письмово відстоювати перед суддею, як представником держави свої права і де є сенс використовувати наведену у цьому тексті пропаганди аргументацію.

Норми законодавства, деталізація

Визначення терміну Карантин, міститься у ст.1 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», це «адміністративні та медико-санітарні заходи, що застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб».

Відповідно до п.1, п.7, п.8, п.12, п.19 ч.1 ст.92 Конституції України виключно законами України визначаються «1) права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; … 7) правовий режим власності; 8) правові засади і гарантії підприємництва; … 12) організація і діяльність органів виконавчої влади, … 19) правовий режим воєнного і надзвичайного стану, зон надзвичайної екологічної ситуації». Тут зверніть увагу, що підприємницька діяльність приватної особи, а це стосується, і ФОПів, і різних за формою підприємств, підпадає саме під зміст правового режиму власності.

Відповідно до ч.1 ст.19 Конституції України «Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України»

Відповідно до ст.8 Конституції України, «В Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується».

Відповідно до ст.64 Конституції України, «Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. …».

Відповідно до п.19 ст.92 Конституції України, «Виключно законами України визначаються: … 19) правовий режим воєнного і надзвичайного стану, зон надзвичайної екологічної ситуації».

Деяка судова практика та позиція Конституційного суду України

Постанова Королівського районного суду м. Житомира від 27.01.2021 по справі 296/9104/20, знайти можна тут: https://reyestr.court.gov.ua/Review/94649987#

Постанова Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26.02.2021 по справі №607/2501/21, тут: https://reyestr.court.gov.ua/Review/95484500

Рішення Конституційного Суду України 28.08.2020 за №10-р/2020, тут: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v010p710-20#Text

Сподіваюсь, що правова пропаганда Вас зацікавила)

З повагою

Адвокат Бурячек Г.О.

Київ, березень 2021