Адаптація п'ятикласників до навчання

«Адаптація учнів 5 класу до навчання в школі»

Учні 5-х класів - це діти молодшого підліткового віку. В цей час відбувається інтенсивне формування особистості, розпочинається перехід від дитинства до юності у фізичному, психічному і соціальному відношенні.

У молодшому підлітковому віці відбуваються такі зміни:

- зростає контроль кори головного мозку над інстинктами та емоціями (відбувається гальмування) можливість управління своїми емоціями;

- зникають попередні дитячі інтереси, з'являються нові;

- виникає прагнення до самостійності й властивих дорослим форм поведінки;

- виникає потреба особливої уваги до себе.

Труднощі у вихованні зникають, коли батьки, вчителі враховують нові потреби і запити дитини.

Молодший підліток - допитлива, активна, різка, діяльна, галаслива й емоційна дитина, яка прагне до всього нового й незвичного.

Під впливом складнішого змісту навчання, в 5-му класі відбуваються зміни в навчальній діяльності підлітків. Вони частіше висловлюють сумніви, ставлять запитання, висувають гіпотези, вступають у суперечки, вимагають додаткових доказів, їхній інтелектуальний (розумовий) розвиток значно випереджає їхній досвід.

Абстрактне мислення (мислення термінами, поняттями) п'ятикласника перебуває у стадії свого становлення, тож учні відчувають труднощі в абстрагуванні понять. Найкраще засвоюється молодшими підлітками матеріал, що спирається на адекватно (вдало) підібрані наочні образи.

Пізнавальні інтереси спрямовуються на пізнання явищ природи і громадянського життя. Вони розвиваються переважно в процесі вивчення навчальних дисциплін. Велике значення у розвитку чи зникненні інтересу до вивчення тієї чи іншої дисципліни мають успіхи, досягнення чи, навпаки, невдачі дитини у вивченні предмета. Успіхи, пов'язані з позитивними емоційним станом, підвищують інтерес, а невдачі (особливо часті) - значною мірою знижують його. Інтереси п'ятикласника стають більш широкими, стійкими, проте, підвищена допитливість у цьому віці може призвести і до розсіяності інтересів.

Труднощі адаптації дитини до навчання у 5-му класі

Кожна людина в певні періоди свого життя зазнає труднощів у зв'язку із засвоєнням нового виду діяльності, переходом до нової ситуації, нових умов життя. За складністю адаптації 5-класників можна прирівняти до першокласників, які з дитячого садка поринули в шкільне життя. Проблема переходу учнів молодшого шкільного віку до школи П ступеня досить глибока.

Учні 5-х класів зустрілись з багатьма проблемами, а саме:

- різні вчителі, до яких діти ще не пристосувались та й вчителі не вивчили ще дітей;

- збільшилась кількість навчальних предметів і уроків;

- змінився склад класу;

- відбувається перехід з кабінету в кабінет;

- чергування тощо.

Основними ознаками шкільної дезадаптації є труднощі в навчанні, агресивна поведінка стосовно педагогів й однокласників, надмірна активність і рухливість, підвищена збудливість, тривожність, нездатність до концентрації уваги й зосередженості.

Проблему адаптації 5-класників до нових умов навчання доцільно розв'язувати спільними зусиллями сім'ї та школи.

Роль сімїв адаптації школярів

Родина - це те місце, де дитина повинна відчувати себе затишно і впевнено. Головний мотив у стосунках в родині - це любов батьків до своїх дітей. У цей складний для дитини період, батьки повинні бути поруч, у будь-який час готові прийти на допомогу (підтримати, розрадити, заспокоїти). Вони повинні бути терплячими й уважними.

Але батьки по-різному розуміють і визначають любов до дитини. Ось як нерідко виглядає спілкування люблячих батьків з дитиною: "Знову ти плутаєшся у мене під ногами!", "Займись чим-небудь", - обурюється мама готуючи обід.

"Не чіпляйся до мене, не бачиш, що я зайнятий," - бурчить батько, збираючись на недільну рибалку.

"Господи, от звалився на мою голову! - вигукує бабуся, якій на вечір "підкинули" онука, зруйнувавши її власні плани. - 3 таким неслухом як ти одна морока!"

"Такий шибеник росте! - скаржиться дідусь сусідові в присутності онука. - Батьків зовсім замучив та й нас з бабусею з світу зживає!".

Згадайте, як часто ви самі чи ваші знайомі у свої сімейних стосунках вживали подібні заборонені висловлювання:

- Я тисячу разів говорив тобі, що...

- Скільки разів треба повторювати...

- Про що ти тільки думаєш...

- Невже тобі важко запам'ятати це...

- Невже тобі незрозуміле, що...

- Ти такий самий (така сама), як і...

А тепер порівняйте наскільки рідше звучать бажані висловлювання:

- Ти в мене найрозумніший.

- Ти в мене найкраща.

- Ти мене завжди правильно розумієш.

- Я нікому так не вірю, як тобі.

Як же може оцінити ставлення до себе дитина, у якої аналітичні здібності тільки розвиваються і яка звикла вірити тому, що бачить і чує? Дитина потребує, щоб батьки (і в першу чергу мати) приділяли їй багато уваги. Вона не може знайти пояснень їхній нервовості і небажанню спілкуватися.

Критерієм успішної адаптації до нових умов є, насамперед, ступінь збереження психічного і фізичного здоров'я. Тому важливо, щоб батьки слідкували за дотриманням режиму дня школяра. Основними елементами режиму дня є різні види розумової ї фізичної діяльності, відпочинок з максимальним перебуванням на свіжому повітрі, раціональне харчування, повноцінний сон та вільний час, що призначений для задоволення індивідуальних нахилів й інтересів.

Під час виконання домашніх завдань дитиною варто контролювати дотримання санітарних вимог.

Важливою якістю батьків є чутливість до дитини. Недостатньо бути постійно з дитиною, потрібно сприймати її як рівноправного учасника спілкування.

Будьте уважними до дитини, чуйними та чутливими. Те, що ви вважаєте несуттєвим, неважливим, для вашої дитини може значити дуже багато. Звичайно, легше відмахнутися від проблеми, ніж розв'язати її.

Щоб установити довірливі стосунки з дитиною та зберегти їх потрібно:

1. Не переривати дитину, не казати, що ви все зрозуміли, не відвертатися, поки дитина не закінчила розповідати, інакше кажучи, не давати їй приводу тривожитись через те, що вона вас мало цікавить;

2. Не ставити забагато запитань;

3. Не примушувати дитину робити те, до чого вона не готова;

4. Не примушувати дитину робити що-небудь, якщо вона втомилась, засмучена;

5. Не вигадувати для дитини багато правил - вона перестане звертати на них увагу;

6. Не виявляти підвищеного занепокоєння з приводу неочікуваних стрибків у розвитку дитини чи деякого регресу.

7.Не порівнювати дитину з іншими дітьми.

Тест

За допомогою тесту спробуйте перевірити, чи справляєтесь ви з таким складним і відповідальним завданням, як формування особистості, чи прагнете зрозуміти дитину, пізнати її, чи можливо, Вам потрібно змінити стосунки з дитиною?

Тест "Які Ви батьки?"

Відмітьте ті фрази, які Ви часто використовуєте у спілкуванні з дітьми :

1. Скільки разів тобі повторювати?

2. Порадь, будь ласка, як мені вчинити у даній ситуації?

3. Не знаю, що б я без тебе робила(в)?

4. І в кого ти такий(ка) удався(лася)?

5. Які в тебе чудові друзі?

6. Ну на кого ти тільки схожий(а)?

7. Ти моя надія і опора!

8. Ну, які в тебе друзі?!

9. Про що ти думаєш?

10. Який(а) ти в мене розумний(а)?!

11. А як ти вважаєш, сину(доню)?

12. У всіх діти як діти, а ти?!

13. Який(а) ти у мене чемний(а)!

Аналіз результатів:

Відповіді: 1,2,4,6,8,9,12 - 2 бали; 3.5,7,10,11,13-1 бал.

7-8 балів — ви живете з дитиною душа в душу. Вона щиро любить і поважає вас. Ваші стосунки з нею благотворно впливають на становлення її як особистості.

9-10 балів — ви дещо непослідовні у взаєминах з дитиною. Вона поважає вас, хоча й не завжди з вами відверта. На її розвиток часто впливають випадкові обставини.

11 - 12 балів - вам необхідно бути уважнішим у ставленні до дитини. Ви користуєтесь у неї авторитетом, але авторитет не замінить вашої любові. Розвиток вашої дитини залежить від випадку більшою мірою, ніж від вас

13 — 14 балів — ви й самі відчуваєте, що дієте неправильно. Між вами і дитиною існує недовіра. Поки не пізно, постарайтеся приділяти їй більше уваги, враховуючи її запити та інтереси.

- А чи знаєте, яка найбільша мрія ваших дітей?

Оповідання «Батькове каяття».

Хочу запропонувати вашій увазі оповідання відомої журналістки Лівінгстон Ларнед

Батькове каяття

Послухай, синку… Кажу тобі це, коли ти спиш. Ось я увійшов до твоєї кімнати. Кілька хвилин тому, коли я сидів у бібліотеці та читав, мене наскрізь пройняли докори сумління. Сповнений почуття провини,підійшов я до твого ліжка.

Мене не полишали думки про мою поведінку: я зірвав на тобі свій поганий настрій, робив тобі зауваження, коли ти зранку збирався до школи або коли вчора ввечері, замість помитися, лише обтер обличчя рушником та ще забув почистити черевики. Так само вичитав тебе, коли ти впустив щось на підлогу.

За сніданком я теж до тебе прискіпувався. Ти пролив чай, ти занадто швидко ковтав їжу, ти оперся ліктями об стіл. Занадто намастив масло на хліб. А коли ти бавився, я саме зібрався виходити з хати: за кілька хвилин мав бути потяг. Ти обернувся, помахав мені ручкою та гукнув «До побачення, татку!»

А я у відповідь тільки насупив брови і сказав: «Випрями спину»…

Усе знову почалося ввечері, коли я повернувся з роботи. Ти саме бавився, колінкуючи по землі. Побачивши дірку у твоїх штанях, я вичитав тебе при твоїх друзях і наказав негайно йти додому. «Речі коштують грошей, – сказав я, – якби ти сам їх купував, то знав би, як їх шанувати.»

А пам’ятаєш, як несміливо ти увійшов до зали? Ти не міг підвести очей, ти боявся мене після того, як я влаштував тобі «виховний момент» перед друзями. Я зиркнув на тебе поверх газети, невдоволений твоїм невчасним вторгненням, – і ти зупинився у дверях, не знаючи, що робити далі. «Чого тобі треба?» - запитав я суворо.

Ти нічого не відповів. Ти підбіг до мене, закинув рученята мені на шию і поцілував мене, міцно-міцно обійнявши, з любов’ю, якою Бог наділив твоє маленьке серце і яка, навіть коли не знаходить взаємності, ніколи не в’яне. Потім ти пішов до своєї кімнати, дрібцюючи по сходах.

І тоді, синку, газета вислизнула з моїх рук на підлогу, мене охопили неприємні відчуття. Що зі мною діється? Це вже перетворюється у звичку – вишукувати провини, робити зауваження.

Мною оволодів жах. Що зі мною зробила звичка? Звичка прискіпуватися. Такою була моя нагорода тобі за те, що ти маленький хлопчик. А між тим, в тобі так багато здорового, чудового, справжнього. Твоє маленьке серце велике, наче світанок над землею. Це виплеснулося в твоєму стихійному пориві, коли ти кинувся до мене, щоб поцілувати перед сном. Ніщо інше не має сьогодні значення, сину. Я прийшов до твого ліжка та в темряві, присоромлений, преклонив перед тобою коліна.

Завжди пам'ятайте: ми виховуємо дітей власним прикладом, системою власних цінностей, звичним тоном спілкування, ставленням до праці та дозвілля. І, навіть, тоді, коли ми не помічаємо, наші діти спостерігають за нами і вчаться бути такими, як ми.