У вирішенні задач підвищення матеріального добробуту людей велике значення займає швейна промисловість, як одна з галузей легкої промисловості.
Швейна промисловість займається виготовленням одягу для людей різного віку і професій.
Головне завдання швейної промисловості - задоволення потреби людей в одязі високої якості і різноманітного асортименту. Вирішення цього завдання здійснюється на основі підвищеної ефективності виробництва, прискорення науково - технічного прогресу, зростання продуктивності праці, всебічного поліпшення якості роботи, вдосконалення праці і виробництва. При масовому виробництві швейних виробів вирішальна роль належить технологічному процесу, який є економічно доцільною сукупністю технологічних операцій по обробці і зборці деталей і вузлів швейних виробів. Сучасна швейна галузь, що випускає одяг масового виробництва, характеризується достатньо високим рівнем техніки, технології і організації виробництва, наявністю великих спеціалізованих підприємств і виробничих об’єднань.
Вдосконалення швейного виробництва передбачає впровадження високопродуктивного устаткування, потокових ліній, розширення асортименту і поліпшення якості одягу, випуск виробів, що мають підвищений попит. Розширення асортименту швейних виробів і значне покращення їх якості буде відбуватись з використанням нових сучасних матеріалів, вдосконаленням зовнішнього оформлення одягу відповідно до тенденцій моди, вдосконалення конструкцій виробів та технології їх виготовлення. На сучасних швейних підприємствах освоюються безниткові методи з’єднання деталей одягу (високочастотне, ультразвукове і термоконтактне зварювання), а також клейовий метод з’єднання. Як в масовому виробництві одягу, так і при індивідуальному виготовленні виробів за індивідуальними замовленнями, якість і кількість пошитої продукції залежить від рівня механізації та автоматизації виробництва, запровадження нових технологій і матеріалів. Технологія сучасного швейного виробництва все більш стає механізованою, її ефективність в першу чергу залежить від оснащення обладнання сучасними швейними машинами напівавтоматичної та автоматичної дії та обладнання для волого-теплової обробки виробів і розкрійного виробництва.
Вирішення завдань, що стоять перед швейною промисловістю вимагає великих і глибоких знань від працівників галузі. Без цих знань неможливо упроваджувати нові технологічні процеси швейного виробництва та виготовляти необхідний одяг високої якості.
Одяг – це різні предмети виготовлені із матеріалів рослинного, тваринного та штучного походження, які захищають тіло людини від різного впливу оточуючого середовища (довкілля) – жари, холоду, вологи, пилу і т.д. - підтримують нормальний здоровий стан організму і служать прикрасою.
Асортимент – це підбір різних видів і ґатунків (сортів) певних виробів.
Серед швейних виробів найбільш широко представлений одяг.
Весь асортимент швейних виробів по загальному призначенню поділяють на 5 класів:
1. Побутовий одяг – пальта, плащі, куртки, костюми, жакети, піджаки, брюки, плаття, блузки, спідниці та інше.
2. Спортивний одяг –костюм спортивний, штани спортивні (гольф, галіфе, бриджі тощо).
3. Спеціальний одяг (для захисту робітника від виробничих ушкоджень) – плащі, пальта, ватяні куртки, халати, комбінезони.
4. Відомчий одяг ( для службовців різних відомств) – шинелі, гімнастерки, кітелі, бушлати тощо.
5. Національний одяг – плахти, блузки, спідниці, свитки, сорочки, штани тощо.
Асортимент одягу кожного класу поділяється на групи: верхній одяг, легкий одяг, білизна.
Усі групи одягу поділяють на підгрупи за такими ознаками:
1) за видом одягу: пальта, костюми, плаття тощо;
2) за статтю та віком: чоловічий, жіночий, дитячий (хлопчачий, дівчачий, для підлітків, для немовлят, для шкільного віку);
3) за сезоном носіння: зимовий, демісезонний, літній і поза сезонний;
4) за призначенням: святковий, вихідний, повсякденний, робочий, спеціальний, спортивний:
5) за волокнистим складом тканини: вовняний, бавовняний, хутряний, шовковий, лляний тощо;
6) за фасоном (сукупність характерних рис і особливостей одягу даного виду і крою) – строгої форми, фантазі (складний фасон), однобортний, двобортний, з потайною застібкою тощо;
7) за силуетом ( площинне вираження об’ємної форми одягу і характеризує прилягання одягу до фігури) –приталений, напівприталений, прямий, розширений;
8) за покроєм (характеристика конструкції одягу за основними ознаками форми і
9) з’єднання складових частин) - з вшивними рукавами; рукавами реглан, напівреглан, кімоно, суцільнокроєними і комбінованими, з коміром і кишенями різних фасонів.
Споживацькі вимоги до одягу визначаються такими вимогами:
1) естетичні вимоги – відповідність одягу естетичним смакам споживачів;
2) експлуатаційні вимоги – відповідність одягу його призначенню та умовам експлуатації;
3) гігієнічні вимоги – захисні функції одягу від довкілля;
4) економічні вимоги – характеризуються витратою часу та матеріалів на виготовлення одягу.