Контактна інформація спеціально уповноважених у сфері запобігання
та протидії домашньому насильству
в Староушицькій об’єднаній територіальній громаді
УРЯДОВА «ГАРЯЧА ЛІНІЯ»
15-47
працює цілодобово
Дзвінки є безкоштовними зі стаціонарних та мобільних телефонів, анонімними та конфіденційними.
На «гарячій» лінії:
- надаються інформаційні, психологічні та юридичні консультації чоловікам та жінкам, які постраждали від домашнього насильства, насильства за ознакою статі, насильства стосовно дітей, або з питань загрози вчинення такого насильства;
- надається психологічна допомоги потерпілим від домашнього насильства жінкам, чоловікам, дітям.
Ресурси позитивного батьківства: як стабілізувати себе та попередити емоційне вигорання
Коли у сім’ї народжується дитина, турбота батьків про себе відходить на другий план. Часто батьківство є не таким, яким його зображують на картинках чи в рекламах, веселим, радісним, безтурботним… Батьки починають стикатись з реаліями життя із дитиною, коли дитина вередує, не спить, часто хворіє та інші проблеми. Цей перелік може продовжити кожен із батьків який виховує дітей.
Про складнощі батьківства не прийнято говорити і, тим більше, – ділитись суперечливими відчуттями, мовби визнаючи, що батьківство – не завжди любов, радість чи гордість за досягнення дитини… що від нього теж можна втомитися. Ці відчуття багато пов’язані із тим що нам рекламують, що нам показують на картинках, що нам кажуть наші батьки та суспільство, яке звикло осуджувати, мовби як так, ти що дитину свою не любиш…
Відчути спустошення, сум, роздратування… Також не прийнято говорити і про емоційне вигорання батьків.
Емоційне вигорання – це зміни у поведінці людини внаслідок емоційного виснаження. Воно небезпечне тим, що людина втрачає чутливість до того, що відбувається з нею й довкола. Вона ніби замикається у собі і виходить назовні, лише коли треба щось терміново зробити. І часто діє автоматично: вийшла – зробила – зайшла.
Діти у такі моменти також відчувають емоційну відстороненість значущих для них дорослих і намагаються всіма способами змусити їх «вийти» з такого стану, застосовуючи, в тому числі, небажану батьками поведінку (вередування, суперечки, істерики тощо). Відтак емоційний стан батьків лише погіршується.
Ознаки емоційного вигорання
1. Розсіяність. Зрозуміло, що будь-яка людина, а особливо батьки, через простійну зайнятість не можуть тримати в голові значної кількості інформації. Але якщо розсіяність стає щоденною нормою, це свідчить про настання емоційного вигорання. В такому стані людина може губити речі, забувати, що хотіла зробити або сказати. Чим раніше вона усвідомить причину такої забудькуватості, тим швидше зможете собі допомогти.
2. Зриви на дитині та партнері (-ці). Людина стає більш дратівливою, ніж зазвичай̆. Кричить на дитину, а потім шкодує про це, розуміючи, що в цьому не було потреби. Члени сім’ї, інші близькі люди зазвичай помічають / відчувають на собі часті зміни її настрою.
3. Постійне відчуття втоми та виснаження. На питання про самопочуття людина завжди відповідає, що втомилася. Наприкінці дня з останніх сил добирається до ліжка, а вранці так само відчуває себе виснаженою.
4. Виконання домашніх обов’язків відходить на другий план. Наприклад, раніше обід міг складатися з трьох страв, а тепер замість різноманітної домашньої їжі членам родини пропонується взяти щось у холодильнику. Якщо донедавна хтось із батьків міг пів дня грати з дітьми, то тепер насилу витримує навіть десять хвилин.
5. Уникнення контактів та збереження емоцій. Людина, що зазвичай була емоційно відкритою, тепер намагаєтеся уникати спілкування. Знаходить привід не піти, куди треба. Відмовляється відвідувати заходи. Очікувані раніше зустрічі не приносять задоволення і втомлюють.
Як впоратись із емоційним вигоранням? До вашої уваги презентуємо буклет, який містить практичні поради для батьків про турботу про себе. Батьки знайдуть доступну інформацію, про те, що таке емоційне вигорання та як його попередити.
Буклет розроблено в межах проєкту, що реалізується Всеукраїнським громадським центром «Волонтер» за підтримки Представництва Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) в Україні.
В статті використано матеріли https://www.unicef.org/ukraine/reports
Яким може бути насильство в сім’ї?
Фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Сексуальне насильство - будь-які діяння сексуального характеру, вчинені стосовно повнолітньої особи без її згоди або стосовно дитини незалежно від її згоди, або в присутності дитини, примушування до акту сексуального характеру з третьою особою, а також інші правопорушення проти статевої свободи чи статевої недоторканості особи, у тому числі вчинені стосовно дитини або в її присутності.
Психологічне насильство - словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Економічне насильство - умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.
Куди звертатись, якщо зазнали насильства?
Облік і розгляд заяв та повідомлень про застосування домашнього насильства проводиться суб'єктами, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству:
- районними, районними у містах Києві і Севастополі державними адміністраціями та виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад;
- службами у справах дітей;
- загальними та спеціалізованими службами підтримки постраждалих осіб (центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді; притулки для дітей; центри соціально-психологічної реабілітації дітей; соціально-реабілітаційні центри (дитячі містечка); центри соціально-психологічної допомоги; територіальні центри соціального обслуговування (надання соціальних послуг); інші заклади, установи та організації, які надають соціальні послуги);
- уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України;
- судом (у випадку заяви про видачу обмежувального припису стосовно кривдника);
- цілодобовим кол-центром з питань запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей. На базі Урядового контактного центру працює цілодобовий сервіс доступний за номером 15-47.
Які необхідно подати документи?
Допомога постраждалим особам надається за місцем звернення.
Працівником суб'єкта, що здійснює заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, до Єдиного державного реєстру випадків домашнього насильства та насильства за ознакою статі вносяться відомості зокрема про:
особу, яка повідомила про вчинення насильства (прізвище, ім'я, по батькові; число, місяць, рік народження; місце проживання; номер контактного телефону), - за згодою;
постраждалу особу (прізвище, ім'я, по батькові; число, місяць, рік народження; стать; громадянство; місце проживання; місце навчання та/або місце роботи; номер контактного телефону) - за згодою;
кривдника (прізвище, ім'я, по батькові; число, місяць, рік народження; стать; громадянство; місце проживання; місце навчання та/або місце роботи; номер контактного телефону) та про характер відносин між кривдником і постраждалою особою;
випадок домашнього насильства, насильства за ознакою статі (дата вчинення; місце вчинення; форма домашнього насильства; вид шкоди чи страждань, завданих внаслідок насильства за ознакою статі; короткий опис);
потреби постраждалої особи.
У заяві до суду про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено:
1) найменування суду, до якого подається заява;
2) ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) заявника та заінтересованої особи, їх місце проживання чи перебування, поштовий індекс, відомі номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти, у разі якщо заява подається особою, яка може бути заявником, у розумінні статті 350 -2 Цивільного процесуального кодексу України, - процесуальне становище особи, яка подає заяву, із зазначенням її імені (прізвища, імені та по батькові), місця проживання чи перебування, поштового індексу, відомих номерів засобів зв'язку та адреси електронної пошти, а також ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) дитини або недієздатної особи, в інтересах якої подається заява, місце її проживання чи перебування, поштовий індекс, відомі номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти, якщо такі відомі;
3) обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).
Як довго розглядаються заяви?
У разі виявлення фактів домашнього насильства стосовно дітей або отримання відповідних заяв чи повідомлень не пізніше однієї доби повідомляється служба у справах дітей, уповноважені підрозділи органів Національної поліції України.
У разі існування безпосередньої загрози життю чи здоров'ю постраждалої особи з метою негайного припинення домашнього насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України кривднику виноситься терміновий заборонний припис.
Суд розглядає справу про видачу обмежувального припису не пізніше 72 годин після надходження заяви про видачу обмежувального припису до суду.
Що робити у разі отримання тілесних ушкоджень?
Установи і заклади охорони здоров'я у разі виявлення тілесних ушкоджень забезпечують в установленому порядку проведення медичного обстеження постраждалих осіб, а у разі ушкоджень сексуального характеру направляють постраждалих осіб на тестування на ВІЛ-інфекцію.
Уповноважені підрозділи органів Національної поліції, зокрема, вживають заходи для припинення домашнього насильства та надання допомоги постраждалим особам, забезпечують інформування постраждалих осіб про їхні права, заходи і соціальні послуги, якими вони можуть скористатися, винесення термінових заборонних приписів стосовно кривдників, взяття на профілактичний облік кривдників та проведення з ними профілактичної роботи в порядку, визначеному законодавством, анулювання дозволів на право придбання, зберігання, носіння зброї та боєприпасів їх власникам у разі вчинення ними домашнього насильства, а також вилучення зброї та боєприпасів у порядку, визначеному законодавством.
Яка відповідальність за вчинення насильства?
За вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування законодавством встановлено відповідальність у виді накладення штрафу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або адміністративний арешт на строк до семи діб. А у разі вчинення тих самих дій особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі правопорушення передбачено відповідальність у виді штрафу від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин, або адміністративний арешт на строк до п'ятнадцяти діб.
Кримінальна відповідальність при проявах домашнього насильства настає за вчинення легких тілесних ушкоджень, умисних середньої тяжкості тілесних ушкоджень, побоїв і мордувань тощо відповідно до кримінального кодексу.
Разом з тим, Верховною Радою прийнято Закон України від 06 грудня 2017 року № 2227-VIII «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України з метою реалізації положень Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами», який набирає чинності через рік з дня його опублікування, та передбачає зміни до Кримінального кодексу України, а саме доповнення новою статтею 1261, якою встановлюється кримінальна відповідальність за домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення фізичного, психологічного або економічного насильства щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах, що призводить до фізичних або психологічних страждань, розладів здоров’я, втрати працездатності, емоційної залежності або погіршення якості життя потерпілої особи. За такі дії особа буде нести покарання у виді громадських робіт на строк від ста п’ятдесяти до двохсот сорока годин, або арешту на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до п’яти років, або позбавлення волі на строк до двох років.
Що таке «домашнє насильство»?Домашнє насильство – дії або бездіяльність фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім’ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала)особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.Простіше кажучи, домашнє насильство – це такі дії одного члена сім’ї по відношенню до іншого, які порушують громадянські права та свободи людини, або які призводять до фізичного, психічного, чи морального страждання.Існує багато міфів про домашнє насильство. Один з них: «Насильство у сім’ї – це особиста справа і ніхто не повинен втручатися».
ВАЖЛИВО! Факт шлюбу чи проживання під одним дахом не дозволяє застосовувати насильство і не скасовує відповідальності за це перед законом. Насильство у сім’ї – це неродинна справа, а порушення прав людини, злочин. Насильство в сім’ї в усіх його формах –фізичне, економічне, психологічне та сексуальне – так само карається, як і насильство проти інших осіб.
Міжнародне законодавство наголошує на тому, що насильство в сім’ї не є приватною чи сімейною справою, а натомість є проблемою, яка зачіпає суспільні інтереси, що в свою чергу вимагає ефективних дій з боку держави.Крім нанесення шкоди конкретній людині та порушенні її прав, насильство в сім’ї має негативі соціальні та економічні наслідки для суспільства. Наприклад, воно позначається на зменшенні ВВП на 3,7%, що є більшою сумою, ніж витрати деяких держав на освіту.Фінансові витрати на подолання наслідків насильства дуже високі. Вони складають 34 млрд.євро на країну серед держав-членів Ради Європи в рік, тобто 555 євро на душу населення.В усьому світі мільйони жінок і чоловіків, дітей та літніх людей стають жертвами насильства в сім’ї.З огляду на гостроту та поширеність проблеми демократичні правові держави приділяють особливу увагу протидії домашньому насильству та із прийняттям Стамбульської конвенції дотримуються принципу абсолютної нетерпимості по відношенню до цього злочину та криміналізують цілу низку актів насильства.
Спеціальні заходи, щодо протидії домашньому насильствуОсоба, яка постраждала від домашнього насильства має право отримати допомогу та захист від суб’єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству. Це:
підрозділи органів Національної поліції України,
центри з надання безоплатної правової допомоги,
служби у справах дітей та інші.
Українським законодавством передбачено спеціальні заходи щодо протидії домашньому насильству, а саме:? терміновий заборонний припис стосовно кривдника,? обмежувальний припис.