Звернути увагу на такі частини тіла:
губи (товсті, тонкі; щілина, шрами);
зуби (рідкі, криві, дрібні, позащелепною дугою, відсутність зубів щелепи);
прикус (прогнатія, прогенія, відкритий боковий, відкритий передній);
тверде піднебіння (високе, вузьке, готичне, плоске, скорочене, щілина, субмукозна щілина);
м’яке піднебіння (скорочене, роздвоєне, відсутність маленького язичка);
язик (масивний, географічний, маленький, зі скороченою під’язиковою зв’язкою).
Стан мімічної мускулатури оцінюється шляхом виконання наступних фізичних вправ:
• Вправа 1: підняти брови вгору;
• Вправа 2: насупити брови;
• Вправа 3: примружити очі;
• Вправа 4: надути щоки;
• Вправа 5: втягти щоки.
Під час виконання цих вправ необхідно звернути увагу:
• на обсяг рухів (повний або неповний);
• на активність, загальмованість або розгальмування рухів;
• на м’язовий тонус (нормальний, підвищений або знижений);
• на темп виконання рухів (нормальний, швидкий, повільний);
• на заміну одного руху іншим.
Вправи:
• дитина розтягує губи в усмішці, витягає трубочкою;
• дитина кладе верхню губу на нижню і навпаки;
• виконувати почергово губами: вправа «Усмішка» – «Трубочка» (під рахунок): до 5 років – 3 рази;
• виконати логопедичну вправу «Хоботок», «Вареничок», «Пустушка» В ході логопедичної оцінки слід звернути увагу на:
• наявність чи відсутність рухів дитини;
• тонус (нормальний, млявий, напружений);
• темп рухів (нормальний, швидкий, повільний);
• переключення від одного руху до іншого;
• спосіб дитячих рухів (повільний, неповільний);
• точність виконання;
• тривалість (здатність тримати губи в заданому положенні);
• заміни рухів;
• синкінезії.
Вправи:
• широкий – вузький (під рахунок): до 5 років – 3 рази, до 7 років – 5 разів);
• кінчик язика підняти, опустити;
• покласти широкий язик на верхню губу – на нижню губу, вправи «Маятник» – «Гойдалки»;
• цокати язиком по піднебінню – вправа «Коник»;
• торкатися язиком почергово правого та лівого кутиків рота – вправа «Тік-так»• утримувати піднятий до піднебіння язик, а потім опустити до нижніх зубів – вправа «Грибочок»;
• витягування язика вперед голочкою – вправа «Голочка». Під час логопедичної оцінки слід звернути увагу на:
• наявність чи відсутність рухів;
• тонус;
• темп дитячих рухів;
• переключення від одного руху до іншого;
• характер рухів дитини;
• точність виконання логопедичних вправ при обстеженні;
• зміни рухів;
• тривалість;
• синкінезії;
• наявність тремору, салівації, відхилення кінчика язика у роботі.
Вправи для логопедичної оцінки м’якого та твердого піднебіння:
• покашляти з відкритим ротом (язик на нижній губі);
• вимовити звук – [а], коли рот широко відкритий; Під час логопедичної оцінки слід звернути увагу на:
• наявність післяопераційних щілин;
• носові поліпи, аденоїди;
• пухлини носової порожнини;
• викривлення носової перегородки;
• зрощення м’якого піднебіння з дужками, мигдалинами із задньою стінкою глотки;
• збільшення глоткової непарної мигдалини.
• під час оцінки порухати нижньою щелепою вперед, праворуч, ліворуч;
• широко відкрити рот, закрити його
• висунути нижню щелепу вперед, потім відтягнути її назад.
Вправи для логопедичної оцінки під’язикової вуздечки дитини:
• доторкнутися кінчиком язика до краю верхньої губи;
• доторкнутися кінчиком язика до краю нижньої губи;
• старатись дотягнутися кінчиком язика до носа.
Під час логопедичної оцінки слід встановити тип, об’єм, плавність немовного та мовного дихання, тривалість мовного видиху.
Визначити характеристику голосу:
• гучність (нормальний, тихий, гучний);
• наявність чи відсутність носового відтінку;
• модуляція голосу дитини (наявність чи відсутність монотонності).
Висунути язик вперед, утримувати його нерухомо, одночасно дивлячись на рухи логопеда вказів- ним пальцем в різні боки. Якщо язик при цьому починає рухатись у той чи інший бік – доказ по- рушення артикуляційної моторики. З цієї ж причини відбуватимуться рухи голови і напруження шийних м’язів.
При наслідуванні артикуляційних рухів слідкувати за положенням рук, ніг. Якщо напружуються чи рухаються пальці рук та ніг – це також вказує на ознаки стертої форми дизартрії.
Підняти язик догори, опустити його вниз, доторкнутись до лівого кутика рота, до правого кутика. Повторити декілька разів. Якщо дитина виконує вправи із утрудненням – ознака стертої дизартрії.
Після виконання цієї вправи – висунути язик вперед і утримувати його в стані спокою. У дитини, яка має ознаки стертої дизартрії, язик буде тремтіти.