З давніх-давен український народ підтримує священну традицію – вкарбувати у свідомість прийдешніх поколінь пам’ять про бойові подвиги кращих синів і дочок, які сповна виконали свій військовий обов’язок.
У нашій школі така традиція започаткувалася ще 29 років тому . 15 лютого у житті колишніх військових, які пройшли дорогами Афганістану, навіки залишиться - як день пам’яті про чужу і жорстоку війну. Афганістан – це мужність воїнів, це вірність солдатській дружбі, це взаємовиручка і взаємодопомога.
Напередодні цьго пам"ятного дня на базі нашої школи відбулася зустріч з воїнами інтернаціоналістами та учасниками бойових дій сьогодення.
Минають дні, ідуть роки.
Життя листки перегортає.
А біль Афгану – навіки,
В душі чомусь не замовкає.
Я повернувся з тих завій,
Але тривожать сни, як рани,
Що ми ведемо смертний бій,
І що товариш все ще з нами.
Гірський, суворий перевал,
Розщелина… Важке каміння…
Товариш мій від кулі впав,
І смерть нагадує про тління.
Живу. Його уже нема.
Немає сина, брата, друга.
І тиша скрикує німа,
І не стихає в серці туга.
Я там, ще й досі на війні,
Обличчя вгадую знайомі
І з другом бачуся у сні.
І кличу все його додому…