Якими діти народжуються – ні від кого не залежить, але в наших силах зробити їх хорошими через правильне виховання.
Плутарх
Сучасна сім’я несе найбільшу відповідальність за виховання дитини. Саме вона має виконувати головне завдання – забезпечувати матеріальні та педагогічні умови для духовного, морального, інтелектуального й фізичного розвитку юного покоління.
Конституційним обов’язком батьків є утримання своїх дітей до повноліття.
Законом України «Про освіту» на батьків покладена відповідальність за фізичне здоров’я та психічний стан дітей, створення належних умов для розвитку їхніх природних здібностей.
Від сім’ї починається шлях дитини до пізнання світу, свого становлення як особистості
Якщо:
– дитину постійно критикують, вона вчиться ненавидіти;
– дитину висміюють, вона стає замкнутою;
– дитину хвалять, вона вчиться бути шляхетною;
– дитину підтримують, вона вчиться цінувати себе;
– дитина росте в докорах, вона вчиться жити з почуттям провини;
– дитина росте в терпимості, вона вчиться розуміти інших;
– дитина росте в чесності, вона вчиться бути справедливою;
– дитина росте в безпеці, вона вчиться вірити в людей;
– дитина росте у ворожнечі, вона вчиться бути агресивною;
– дитина росте в розумінні і дружелюбності, вона вчиться знаходити любов у цьому світі.
Справжніми фанатами серіалу виявилися підлітки. Хоча серіал далеко не дитячий – стримінговий сервіс виставив вікове обмеження 18+. Але дивитися, в принципі, і не потрібно. На тему "Гри в кальмара" величезна кількість роликів у TikTok та інших соц.мережах.
Наш навчальний заклад не рекомендує учням дивитися "Гру в кальмара", адже серіал містить багато жорстоких сцен.
Хоча багато ігор, представлених у серіалі, вимагають спеціального обладнання, деякі з них є жорстокими версіями традиційних ігор, таких як кульки і перетягування каната. Діти схильні до наслідування і тому можуть застосовувати фізичне насильство у повсякденому житті , як покарання коли програв . Особливо популярною стала гра "червоне світло, зелене світло", в якій гравці намагаються дістатися фінішу, завмираючи на місці, коли ведучий припиняє рахунок.
Також є попередження про гру, в якій учасники мають вирізати з карамелізованого кола одну з чотирьох фігур за допомогою голки, не порушуючи форми.
Часто учні не дивляться сам серіал, але знають про нього завдяки вірусним челенджам у TikTok і на YouTube. Рекомендуємо батькам перевірити налаштування на смартфонах і планшетах, щоб діти не могли переглядати це шоу без їхнього відома. Є багато дописів з різних країн світу, у яких вже існують випадки насилля серед дітей через імітацію гри в реальному житті, тому психологи закликають до попередження і не допущення даних челенджів.
Насамперед "Гра в кальмара" – це питання безпеки в соцмережах, батьківського контролю, розвитку критичного мислення. Зрозуміло, що усіх дітей захоплюють ігри, але якщо у дитини є потяг до жорстокості тоді варто занепокоїтись. Учням потрібні не заборони, а цифрова компетентність, вміння орієнтуватися на безпечний контент. Тоді жодна гра не буде лякати батьків і педагогів.
Популярність цього серіалу манить дітей і це природньо, що у них винкає бажання його переглянути. Забороняти щось дивитися або в щось грати не завжди працює. Як не працює знецінення ("Це дурна гра і дурний фільм, в якому це показували") й ігнорування ("Якщо будеш грати в це, я з тобою не розмовлятиму").В результаті дитина буде продовжувати грати, але вже таємно. А негатив через заборону може викликати додатковий сплеск агресії.
Поради, як діяти:
1. З'ясувати, чи дійсно небезпечна гра, в яку грають діти. Може, це лише імітація з серіалу, і нічого більше.
2. Якщо діти проявляють жорстокість, варто застосувати правило "все, що ми не можемо заборонити, можна очолити". Так можна буде спрямувати гру в інше, безпечне русло.
3. Якщо ви помітили жорстокість у грі, це треба відразу зупинити і обговорити. Сказати дітям, що серіал – це серіал, а реальність – інша, гра небезпечна, а ми не хочемо, щоб хтось помер.
4. Треба визначити правила безпеки.
5. Запропонувати інші ігри.
Шановні батьки! Будьмо пильні, щоб зупинити цю нездорову і небезпечну гру! Ми розраховуємо на вашу підтримку і співпрацю, щоб ваші діти знали про наслідки, які це може мати!
В Україні набуває популярності серед дітей та підлітків небезпечна гра "Червоні двері, жовті двері". Вона розповсюджується через TikTok. Учасники такої гри можуть навіть впадати у транс, а для дітей із нестійкою психікою це може загрожувати психічними зривами та нічними кошмарами.
Суть її в тому, що один із підлітків є провідником, а другий – суб'єктом. Ведучий починає розпитувати: "Що ти бачиш?", "Хто перед тобою?", "Опиши кімнату, якого вона кольору?", "Чи є хтось чи щось у кімнаті?".
Суб'єкт ніби в напівсні розповідає, що бачить двері, вони червоного, жовтого або навіть зеленого кольору. Він відчиняє двері й потрапляє до кімнати. Якщо він каже, що бачить багато годинників, то ведучий просить його вийти, інакше може потрапити в пастку. Також не треба зустрічатися з людиною у чорному тощо.
Таким чином, ставлячи багато конкретних запитань, провідник проводить суб'єкта по якомусь уявному будинку.
Умова гри – вчасно розбудити піддослідного, щоб він не застряг десь там назавжди.
Гра стала популярною за кілька днів, тепер школярі постійно вводять когось у транс, знімають відео.
Зрозуміти, чи справді дитина увійшла у транс і щось бачила, – неможливо. Мало хто зізнається, що нічого не бачив. Здебільшого розповідають якісь жахи своєї подорожі, в такий спосіб залучаючи до гри дедалі більше друзів.
"Моя подруга розповіла, що бачила стару хату, з кривими дзеркалами, вона втікала з кімнати з годинником, але потрапила до іншої кімнати, де було багато дивних людей. Словом, її ледве розбудили, тепер вона погано спить. Але в нас уже майже весь клас грає у ці двері", – розповіла 6-класниця київської школи.
Батьки стурбовані тим, що коїться з дітьми. Дехто розповідає, що діти погано сплять, інші називають це поганим захопленням, але побоюються чергового "синього кита".
Може спричинити дебют психічної хвороби
Наталія Валедова, дитяча психологиня, вважає, що ця гра небезпечна для дітей та підлітків.
"Перша небезпека є суто фізіологічною. Масажує скроні не професіонал, а дитина. Йдеться про поверхневу скроневу артерію, яку можна передавити. І щоб досягти ефекту ейфорії, масажувати треба довго. Порушується кровообіг. Якщо у дитини є аневризм судин у голові, то може призвести й до інсульту. Спазми, підвищення внутрішньочерепного тиску, може бути біль голови".
Так викликають не галюцинацію, а так званий мислеобраз. Але якщо в дитини є схильність до психічних захворювань, це навіть може викликати дебют хвороби.
Вразливі діти можуть відчувати жахи, оскільки фабула гри заснована на страху, а це призводить до невротичних станів, порушення сну, нічних кошмарів.
Такі масові ігри можуть бути розраховані на те, щоб готувати дітей та підлітків до підпорядкованості. Якщо він пішов за стадом, то й по життю йтиме, не матиме своєї думки й піде за натовпом. Це ризиковано для психологічного розвитку дитини.
В Україні після ковіду, під час війни у дітей набагато менше очного спілкування. Тому вони намагаються скористатися будь-якою можливістю спілкуватися з однолітками. А ця гра поєднує, та ще й дає можливість бути у тренді, бути причетним до чогось великого.
Психологи радять батькам спілкуватися зі своїми дітьми, дізнаватися, чим вони захоплюються у соцмережах, пояснювати їм шкоду подібних ігор.
· не оберігайте дитину від повсякденних справ, не прагніть вирішувати за неї всі проблеми, але і не перевантажуйте її тим, що їй непосильно; нехай дитина виконує доступні їй завдання і одержує задоволення від зробленого;
· не перехвалюйте дитини, але ї не забувайте заохочувати її, коли вона цього заслуговує;
· заохочуйте в дитині ініціативу. Нехай вона буде лідером усіх починань, але також покажіть, що інші можуть бути краще її;
· не забувайте заохочувати інших у присутності дитини, підкресліть достоїнства іншого і покажіть, що ваша дитина також може досягти цього;
· показуйте своїм прикладом адекватність ставлення до успіхів і невдач, оцінюйте уголос свої можливості й результати справи;
· не порівнюйте дитини з іншими дітьми, порівнюйте її із самою собою (тією, якою вона була вчора чи, можливо, буде завтра).
Авторитетний – спосіб дій батьків, який відрізняється твердим контролем за дітьми;
водночас батьки заохочують спілкування та обговорення в сімейному колі правил поведінки, встановлених для дитини.
Високий рівень контролю.
Авторитарний – спосіб дій батьків, який відрізняється підкоренням своєї поведінки жорстким правилам і нав`язуванням цих правил дітям, а також відлученням дітей від процесу прийняття рішень.
Високий рівень контролю.
Ліберальний – спосіб дій батьків, який відрізняється майже абсолютною відсутністю контролю за дітьми за добрих, теплих стосунків із ними.
Індиферентний – спосіб дій батьків, характерний відсутністю інтересу до виконання батьківських обов`язків.
Низький рівень контролю.
Насильством щодо дітей слід вважати:
Нехтування дитиною;
Нехтування обов’язків стосовно дитини;
Відсутність в сім’ї доброзичливої атмосфери;
Недостатнє забезпечення дитини наглядом та опікою;
Втягування дитини в з’ясування стосунків між батьками та використання її з метою шантажу;
Недостатнє задоволення дитини в їжі, одязі, освіті, медичній допомозі, за умови, що батьки матеріально спроможні зробити це;
Використання алкоголю до втрати самоконтролю над дітьми;
Нездатність забезпечити дитині необхідну підтримку, увагу, прихильність.
Не складно помітити, що все це не рідкість у наших сім’ях. Ми не розглядаємо це як щось особливе. Так поводилися наші батьки, батьки їхніх батьків. Така поведінка стала для нас звичною. І часто ми просто не замислюємось над тим, як це може вплинути на нас самих і наших дітей.
Засвоюють:
Насильство – це засіб розв’язання конфліктів або отримання бажаного. Цю навичку вони переносять спочатку в дитячий садок і школу, потім у дружні і близькі стосунки, а потім у свою сім’ю та своїх дітей;
Негативні форми поведінки в суспільстві – найвпливовіші. Тиск та агресія призводять до бажаного результату, і вони не шукають інших способів взаємодії з людьми;
Довіряти людям, особливо дорослим – небезпечно. У своїх сім’ях не мають прикладу позитивних стосунків, тому складно встановити близькі стосунки з іншими людьми;
В результаті дитина:
Або приховує свої почуття в сім’ї, знаходячи їм вихід на вулиці, в навчальному закладі;
Або керується принципом – мовчи, терпи і принижуйся.
У таких сім’ях дитина виростає агресивною або забитою, що не вміє постояти за себе. Тому ми повинні частіше думати про те, кого ми хочемо виховати.