Один із ключових факторів успішного старту — відновлення здорового режиму сну, харчування, навчання та відпочинку. Влітку біоритми дітей часто зміщуються, тож повернення до чіткого розкладу допомагає організму адаптуватися, зміцнює імунітет та запобігає перевтомі.
Почніть за 1–2 тижні до початку занять поступово зсувати час відходу до сну й пробудження на 15–30 хвилин щодня.
Створіть ритуал відходу до сну: почитайте книгу, послухайте спокійну музику, відмовтеся від гаджетів за годину до сну.
Сніданок має бути повноцінним. Він заряджає енергією на весь день.
У сучасних умовах частина навчального процесу може відбуватись дистанційно, тому важливо, щоб учень мав зручне, світле, ергономічне місце для навчання, де він відчуватиме себе господарем ситуації.
Дотримуйтесь правила: стіл і стілець — за зростом, екран монітора — на рівні очей, гарне освітлення.
Приберіть відволікаючі фактори: іграшки, ігрові консолі, які не стосуються навчання.
Разом з дитиною організуйте зберігання канцелярського приладдя, підручників і зошитів. Це вчить відповідальності.
Навчання — це не завжди гладкий шлях. Діти мають знати: просити про допомогу — це не прояв слабкості, а ознака мудрості. Якщо виникають труднощі з навчанням, настроєм чи адаптацією, варто говорити про це з дорослими: батьками, класним керівником, шкільним психологом.
Розвивайте культуру відкритого спілкування в сім’ї. Запевніть дитину, що ви завжди готові її вислухати без осуду.
Поясніть, що вчителі та психологи — це помічники, які хочуть допомогти, а не контролери.
Навчіть дитину формулювати свої запити: «Я не розумію цю тему» замість «Я нічого не можу».
Навіть у дистанційному або змішаному форматі навчання соціальні контакти залишаються надзвичайно важливими для ментального здоров'я. Спілкування з однолітками підтримує емоційний стан, підвищує мотивацію до навчання та сприяє позитивному ставленню до школи.
Заохочуйте неформальне спілкування після уроків: прогулянки, творчі або командні активності, спільне виконання домашніх завдань.
Допомагайте організувати зустрічі в безпечному місці, щоб діти могли побачити один одного в реальному житті, а не тільки на екрані.
Навчання має бути збалансованим. Регулярний відпочинок допомагає уникнути емоційного вигорання, підтримує працездатність і творче мислення. Перевантаження лише знижують ефективність навчання та можуть призвести до стресу.
Використовуйте техніку «помідора»: 25 хвилин роботи, 5 хвилин відпочинку.
Плануйте день так, щоб між інтелектуальними навантаженнями були короткі паузи та повноцінний час для хобі та фізичної активності.
Показуйте власний приклад, як ви відпочиваєте і відновлюєте сили.
2025 -2026 навчальний рік. В цей непростий час хочеться всім побажати стійкості, впевненості, віри в свої власні сили і перемогу.
Допоможуть залишитися сильним
І знову дистанційне навчання!
Практичні рекомендації для успішного навчання
1. Перед початком заняття захистіться від усього, що вас відволікатиме.Передусім – мобільний телефон, навіть якщо він на вібродзвінку, навіть якщо ви плануєте тільки відповідати на СМС. Також слід створити навколо себе зону тиші й спокою. Будь-яка незапланована перерва на спілкування зіб’є вас з думки й порушить той порядок запам’ятовування, який ви так довго вибудовували.
Фізіологічні потреби теж не мають відволікати.Під час заняття вам, звичайно, захочеться пити – адже інтенсивна розумова діяльність викликає спрагу. Заздалегідь потурбуйтеся про запас свого улюбленого напою або ще краще – води. Уникайте енергетичних напоїв, якщо ваша мета – саме заняття. Перекус теж має бути приготований заздалегідь: проста і поживна їжа, наприклад, фрукти чи овочі. Зручний одяг, що не стримує рухів, комфортна температура в кімнаті – усе це теж дуже важливо.
Під час занять, якщо вони тривають понад годину, робіть заплановані перерви: після кожних 45 хвилин перемикайтеся на щось інше. Краще за все походити, порухатися, можна зарядитися позитивними емоціями від спілкування з друзями (ось тут і виручить телефон), подивитися коротке відео, перекусити. Довше, ніж на 20 хвилин, відволікатися не варто – адже так можна і забути про головну мету.
Позбавтеся будь-якого внутрішнього негативу, пов’язаного з навчанням. Відстежте свої думки з цього приводу. Наприклад, «Я ненавиджу алгебру» варто замінити на «Я розумію, що алгебру треба буде здати, і я з цим впораюся». Замість «Це надто складно для мене» варто казати «Так, це складно, але я молодець і я впораюся». Говоріть собі й іншим: «Так, я хотів би, щоб у мене були інші умови для занять, але поки це не так, я займатимуся в будь-якій ситуації».
Вірте! Вас чекають зміни на краще!
1992 року з ініціативи Всесвітньої федерації психічного здоров’я (World Federation for Mental Health) 10 жовтня відзначається Всесвітній день психічного здоров’я.
За даними ВООЗ, сьогодні у світі більше 450 мільйонів людей, які страждають психічними захворюваннями. Інформаційні перевантаження, умови та спосіб життя, політичні й економічні катаклізми, а з 2019 ріку випробовуння панднемією, – все це є передвісниками психологічних або психічних захворювань.
Психічне здоров’я – це стан інтелектуально-емоційної сфери, основу якого складає відчуття душевного комфорту, яке забезпечує адекватну поведінкову реакцію. Такий стан обумовлений як біологічними, так i соціальними потребами, а також можливостями їх задоволення.
Варто пам’ятати, що фізичне здоров’я i психічний стан нерозривні i взаємопов’язані.
Портрет психологічно здорової людини включає наступні критерії:
здоровий спосіб життя;
прийняття себе як людини, гідної поваги:
індивудуальність – прийняття себе таким яким ти є;
екологічна майстерність – здатність людини активно вибирати і створювати власне оточення, яке відповідає її психологічним умовам життя, та уміння людини підтримувати позитивні, теплі, довірчі відносини з іншими;
адекватна самооцінка – розуміння своїх можливостей, здобностей та правильна їх оцінка без очікування похвали, а також прийняття себе оточуючими;
розуміння власних почуттів, емоцій та вміння правильно їх виражати;
наявність мети і сенсу життя, а також діяльність, спрямована на досягнення цієї мети;
самовдосконалення – мало досягти тих характеристик, які були описані вище, важливо розвивати власний потенціал та бути відкритим новому досвіду.
Отже, психологічно здорова людина – це перш за все людина спонтанна і творча, життєрадісна і весела. Вона повністю приймає саму себе і при цьому визнає цінність і унікальність людей, що оточують її. Така людина покладає відповідальність за своє життя перш за все на саму себе і отримує уроки з несприятливих ситуацій.
Пам’ятайте, що в житті кожної людини можуть відбутися кризи, психологічні проблеми, але не соромтеся звертатися за допомогою до фахівців.
Бережіть психічне здоров`я! Адже це запорука щасливого життя!
Учбова діяльність підлітків. Як покращити навчальні досягнення.
Розвиток уваги. Учбова діяльність вимагає як мимовільної, так і довільної уваги і сприяє їх розвитку. У підлітків формуються вищі довільні її форми. Проте при одноманітних видах роботи старшим підліткам характерні відвертання і зниження уваги. Цікавість роботи є важливою умовою тривалості уваги підлітка. Зростаюча довільність уваги підлітка є проявом його вольової активності.
Відчуття і сприймання. Відчуття та сприймання у підлітковому віці розвиваються та функціонують в єдності. Вони перетворюються на цілеспрямовані сенсорні перцептивні дії. Проте саморегуляція сприймання у підлітка ще буває недосконалою, оскільки він нерідко обмежується сприйманням якоїсь однієї сторони об’єкта. Недоліки сприймання зумовлені тим, що підліток не завжди вміє належно організувати своє сприймання, іноді захоплено слухає, вдивляється, але не знає, що саме і як слід виділяти у сприйманому, не вміє розповісти про результати своїх спостережень.
Розвиток пам’яті. Прогресивних змін зазнають усі процеси пам’яті: запам’ятовування,заучування, відтворення, пригадування, впізнавання.Підлітки успішно вдаються до комбінованих прийомів запам’ятовування, свідомо чергуючи розуміння і запам’ятовування.
Розвиток мислення. Мислення в підлітковому віці пронизує процеси уваги, сприймання,пам’яті, підвищується його роль у мовних актах, уяві, емоційному житті учнів.
Розвиток мовлення. Вдосконалюється вміння користуватись мовленням як засобом спілкування. Воно стає контекстним, все менше пов’язаним із конкретною ситуацією.Старші підлітки успішно використовують засоби зв’язності (узгодження слів у реченні), використовують інтонаційні засоби. Але разом з цим і батьки, і викладачі спостерігають незадоволеність підлітками власними пізнавальними характеристиками.
Поради психолога Як покращити запам'ятовування.
1. Запам’ятовується краще те, що ви розумієте, а те, що ви просто механічно стараєтесь запам’ятати, без осмислювання –запам’ятовується гірше. Постарайтесь зрозуміти те, що вчите та знайти власні формулювання і узагальнення.
2. Краще запам’ятовується те, що проговорюється вголос (осмислено).
3. Позитивна установка, віра в те, що ви МОЖЕТЕ запам’ятати, допоможе вам. (Але не забувайте для тренування віри ще й вчити матеріал). Якщо ж ви кажете, що у вас погана пам’ять, то тоді цілком вірогідно вона вас і підведе.
4. Якщо матеріал, який ви вивчаєте, вас цікавить, то ви його краще запам’ятовуєте і згадуєте. А якщо ви його ненавидите, то і він вам відповість взаємністю.
5. Найкраще вчити, роблячи перерви: 30 хвилин занять, 3-5 хвилин активної перерви. Якщо ви займаєтесь розумовою працею понад
2-3 години, то вам уже потрібні паузи більш тривалі – до 20-30 хвилин.
6. Для більш тривалого та надійного
запам’ятовування матеріал потрібно повторити не пізніше ніж через день.
7. Більше читайте. Переглядайте розумні фільми, ходіть на вистави та концерти.
Отже, щоб пам’ять не підводила, тримайте її у тонусі і не лінуйтеся працювати над собою.
Усе у ваших руках.
І перш ніж нарікати на «погану» пам’ять,
спробуйте дати їй шанс стати кращою.
Про мотивацію.
Мотивація. Це результат передачі сигналів нейронів із певних областей мозку до інших. Викид хімічних речовин у області, які поєднують емоції, пам'ять і відчуття задоволення або нагороди.
До цих хімічних речовин належать допамін, серотонін, норадреналін, глутамат і природні опіоїди, які виробляються в мозку. Кожна служить різним цілям.
Наприклад, коли дофамін вивільняється, він сигналізує іншій частині мозку про те, що ось-ось станеться щось важливе – те, чим ми повинні насолоджуватися або уникати за будь-яку ціну, а серотонін, наприклад, модулює широкий спектр моделей поведінки, включаючи значний вплив на емоційні стани, цикли сну, прийом їжі.
Чи можливо працювати на самій лише мотивації?
Вчені Гарвардського університету виділяють два типи мотивації: один спрямований на очікувану винагороду (так звана "мотивація підходу"), а інший – на обережність (так звана "мотивація уникнення").
"Ми можемо бути мотивовані або на пошук задоволення або на уникнення небезпеки, – каже науковиця Сильвія Бандж. Обидва типи мотивації розвиваються у дитинстві і сильно залежать від того, що відбувається в дитячому оточенні. Наприклад, постійна присутність у житті дитини дорослого, що її підтримує, може заспокоїти надмірно активовану мигдалину – область мозку, яка має вирішальне значення для пізнання страху і реагування на загрозу. В результаті формується збалансована система, яка належним чином оцінює реальні загрози і реагує на них.
З іншого боку, діти, які виховуються в умовах жорстокого, хаотичного оточення або принижень, без підтримки дорослих, з більшою ймовірністю сприймають емоційні переживання як загрозу. Також ці діти з менше очікують на винагороду, коли роблять щось позитивне".
За словами дослідниці, вважається, що мотивуючі переживання викликають дофаміновий сплеск, який сигналізує про передчуття задоволення.
Як тільки основні потреби дітей задоволені, вони отримують внутрішню мотивацію від дослідження, активної участі в іграх і досягнення успіху від виконання будь-якого завдання – чи то грюкання ложкою, чи розв’язування прикладів.
Підлітковий вік – це також час нервової і поведінкової гнучкості і змін.Оскільки різні ділянки мозку дозрівають з різною швидкістю, у підлітковому віці нейронні ланцюги, які беруть участь у когнітивній, емоційній і соціальній обробці інформації, знаходяться на різних стадіях розвитку і реорганізації, ще не досягли рівноваги дорослого".
Як правило, підлітки демонструють сильнішу, ніж дорослі, нейронну реакцію на соціальне сприйняття і відторгнення. Це пояснює, чому молодь особливо чутлива до негативного зворотного зв'язку і чому позитивний соціальний контакт і сприйняття однолітками є корисними.
Поради психолога
Булінг – це відносно новий термін для пересічного громадянина, зміст якого кожен із нас не просто знає, а в більшості випадків стикався з цим явищем у дитинстві. "Булінг" – це агресивна поведінка щодо окремої особи або групи, з метою приниження, домінування, фізичного чи психологічного самоствердження.
Булінг може проявлятись у вигляді психологічного тиску (образи, приниження, погрози, ігнорування тощо) та фізичних знущань (удари, поштовхи, принизливий фізичний контакт, побиття та інше). Не рідко фізичний і психологічний тиск об’єднуються.
Від булінгу страждають і агресори, і жертви. Всі вони переживають емоційні проблеми, не вміють будувати стосунки з людьми, мають проблеми психо-емоційного розвитку. Вони потребуватимуть підтримки дорослих, які б допомогли їм розвинути здорові відношення з людьми не лише у школі, але й протягом усього їх подальшого життя.
Як зрозуміти, що дитина є жертвою булінгу
Діти, які страждають від булінгу, можуть не хотіти йти до школи або ж можуть плакати, вигадувати хворобу у шкільні дні.
Вони не беруть участь у спільній класній діяльності, соціальних заходах.
Часто у дитини змінюється поведінка: вона усамітнюється, поводить себе незвичайно.
Дитина починає губити гроші або речі, приходить додому у порваному одязі чи з поламаними речами. Коли ви її запитуєте, що трапилося - не можуть реалістичо пояснити.
Може почати говорити про те, що кине школу, пропускає заходи, в яких приймають участь інші учні.
Відсутність контакту з однолітками: немає друзів, зідзвонювань, не ведеться переписка у соцмережах, похід до школи і повернення звідти наодинці, немає у кого запитати домашнє завдання.
Психосоматичні ознаки: часті хвороби, наприклад, ломота в тілі, болі в животі, вірусні інфекції.
Обмальовані руки або специфічні малюнки на полях у зошиті.
Бажання іти до школи іншою дорогою, аніж та, якою йдуть усі інші діти.
Скільки дітей страждають від булінгу
Більшість дітей, які піддаються цькуванням, навіть не усвідомлюють цього. В усіх соціальних системах завжди є лідер, середня група і так званий «вигнанець».
У початковій школі діти ще не займаються жорстким булінгом, але вже можуть бути непривітними до інших. Щойно вчитель починає вибудовувати систему конкуренції та пріоритетів — діти починають один одного травити. А справжній булінг почнеться у середній школі — з 10-11 років — вік входження у підліткову кризу.
Обов’язок психолога, вчителя — виявити лідера, схильного ініціювати цькування інших проводити, вести з ним дружні бесіди, виробляючи толерантність.
Чому діти стають жертвами булінгу
Психологи визначають декілька основних причин:
Занижена самооцінка. Навіть якщо дитина виявляє її через нарцисизм, надмірну відкритість, зверхність.
Домашня атмосфера. Дуже часто жертвами булінгу стають діти, яких вдома принижують, знецінюють, ображають. Або є родини, де дитину звикли жаліти - нещасна, хвора, росте без батька...Школа і садок — каталізатор домашніх проблем. Тож, якщо дитина звикла отримати більше уваги до себе, поблажливість батьків, коли вона бідна й нещасна, то вона буде створювати навколо себе таку ж атмосферу і в школі.
АТМОСФЕРА В УЧНІВСЬКОМУ КОЛЕКТИВІ. Бувають колектив, створені самостійно або руками вчителя, в яких є дитина-агресор. Вона свідомо шукає слабшого, використовує його як грушу для биття, вирівнюючи свій психологічний стан.
ЩО РОБИТИ ПЕДАГОГАМ
Завдання вчителів - відслідковувати ситуацію. Спеціалісти-конфліктологи пропонують дуже корисне завдання, яке допомагає визначити, чи є в колективі діти, які перебувають в ситуації ж
Дитині, яка булить інших, увага та допомога потрібна не менше, ніж тій, яка страждає від булінгу. Якщо ваша дитина - агресор, радимо:
Відверто поговоріть з дитиною про те, що відбувається, з'ясуйте як вона ставиться до своїх дій і як реагують інші діти. Ви можете почути, що "всі так роблять", або "він заслуговує на це".
Уважно вислухайте дитину і зосередьтеся на пошуку фактів, а не на своїх припущеннях.
Не применшуйте серйозність ситуації такими кліше, як "хлопчики завжди будуть хлопчиками" або "глузування, бійки та інші форми агресивної поведінки — просто дитячі жарти і цілком природна частина дитинства".
Ретельно поясніть, які дії ви вважаєте переслідуванням інших. До них відносяться: цькування, образливі прізвиська, загрози фізичного насильства, залякування, висміювання, коментарі з сексуальним підтекстом, бойкот іншої дитини або підбурювання до ігнорування, плітки, публічні приниження, штовхання, плювки, псування особистих речей, принизливі висловлювання або жести.
Діти, які булять, заперечують це так довго, як тільки можуть. Спокійно поясніть дитині, що її поведінка може завдати шкоди не тільки жертві, а й усім оточуючим. І щодалі це заходитиме, тим гірше булінг впливатиме на всіх учасників.
Дайте зрозуміти дитині, що агресивна поведінка є дуже серйозною проблемою, і ви не будете терпіти це в майбутньому. Чітко і наполегливо, але без гніву, попросіть дитину зупинити насильство.
Скажіть дитині, що їй потрібна допомога, а тому ви тимчасово триматимете зв'язок з учителями, щоб упевнитись — дитина намагається змінити ситуацію.
Загрози і покарання не спрацюють. Можливо, на якийсь час це припинить булінг, та в перспективі це може тільки посилити агресію і невдоволення.
Буде зайвим концентрувати увагу на відчуттях дитини, яку булять. Той, хто виявляє агресію, як правило відсторонюється від почуттів іншої людини.
Агресивна поведінка та прояви насильства можуть вказувати на емоційні проблеми вашої дитини та розлади поведінки. Порадьтеся зі шкільним чи дитячим психологом.
Чому важливо вчасно відреагувати
Булінг впливає на всіх, хто бере в ньому участь або спостерігає, та має деструктивні наслідки в майбутньому житті.
Ті, хто піддаються булінгу:
втрачають відчуття емоційної та фізичної безпеки, довіри до місця, у якому мають перебувати щодня;
відчувають безпорадність і страх від постійної загрози. Булінг провокує тривожні та депресивні розлади, пригнічує імунітет, що підвищує вразливість до різних захворювань;
втрачають повагу до себе. Страхи та невпевненість руйнують здатність до формування та підтримки стосунків з однолітками, що призводить до відчуття самотності;
втрачають інтерес до різних форм активності та не можуть нормально навчатися. У деяких випадках можна простежити зв’язок між потерпанням від булінгу та розладами харчуванням (анорексії та булімії), емоційної сфери (депресіями та суїцидальною поведінкою).
Ті, хто булять:
частіше за інших потрапляють у ситуації, де проявляється насилля та порушуються закони;
частіше беруть участь у бійках, причетні у вандалізмі, залучаються до ранніх статевих стосунків, мають досвід вживання алкоголю та наркотичних речовин.
Ті, хто вимушені спостерігати:
часто страждають від відчуття безпорадності, етичного конфлікту: втрутитись у ситуацію булінгу чи ж залишитись осторонь;
потерпають від депресивних станів чи перезбудження, намагаються менше відвідувати школу.
Навіть поодинокий випадок булінгу залишає глибокий емоційний слід, що робить проблему найпоширенішою причиною звернень до дитячого психолога.
Підприємливість як важлива позиція сучасної молодої людини
Кожній людині необхідно формувати якості громадянина, здатного до активної життєвої позиції, який вміє орієнтуватися в сучасній системі
цінностей суспільства.
Що таке підприємливість? В широкому значенні слова це практична кмітливість, здатність активно діяти, ініціативність. Так, звісно, в кожному суспільстві є чимало працьовитих, талановитих людей, але далеко не всі можуть організувати та розвинути власну справу, знайти свою нішу на ринку та своє місце в такій непростій справі як економіка. Тут потрібно мати своєрідний талан, чуття, вміти «тримати носа за вітром». Ось чому професія підприємця, чи, можна, сказати бізнесмена, гідна поваги.
Прикладом бізнесменів та бізнес-ідей можуть слугувати розповіді про наступних особистостей:
• Волт Дісней запропонував та втілив ідею парку розваг.
• Білл Гейтс, найвідоміший у світі мільйонер, керівник найбільшої у світі компанії з виробництва програмного забезпечення.
• Леві Страус, засновник міжнародної компанії, яка виробляє найпопулярніші у світі штани.
Підприємці – це люди котрі покладають на себе ініціативу поєднання ресурсів у єдиний процес виробництва, керують підприємством, запроваджують у виробництво нові технології, свідомо йдуть на ризик пов’язаний із виробничою, комерційною діяльністю.
Ділові якості підприємців
Сьогодні підприємець є центральною постаттю в бізнесі, тому особливого значення набувають підприємницькі здібності – здатність до професійних, енергійних цілеспрямованих дій, пов’язаних з організацією виробництва, ризиком, керівництвом для досягнення поставленої мети.
Ділова людина змушена набувати нових знань, вмінь і навичок. До них, в першу чергу, слід віднести:
• оволодіння новою термінологією, правилами партнерських і маркетингових відносин, комерційним мисленням;
• уміння розумно ризикувати, швидко приймати своєчасні рішення, «робити гроші» і вигідно вкладати їх у перспективну справу;
• надбання впливових знайомств, престижних і надійних клієнтів та партнерів;
• формування позитивного іміджу, віри в успіх своєї діяльності, в її користь для себе, близьких, суспільства;
• оволодіння мистецтвом стосунків з владними структурами, засобами масової інформації, партнерами, клієнтами, найнятим персоналом;
• виховання в собі ділової етики;
• готовність «тримати удар», уміння керувати своїми емоціями, перемагати стрес і діяти цілеспрямовано та наполегливо.
Особистий успіх не обмежується відчуттям задоволеності своїм життям або щастям. Швидше, він полягає в упевненості, що ви завжди можете досягти бажаного і спонукає вас діяти в потрібному напрямку.
При досягненні особистого успіху не слід покладатися на випадок або везіння. Якщо ви не маєте вродженої схильності домагатися успіху, не турбуйтесь, всьому можна навчитися! Для цього досить усього лише змінити стиль мислення і сприйняття життя.
Пропоную сьогодні розглянути покрокову інструкцію того, як докладаючи певних зусиль, можна досягти великих результатів.
Крок 1. Поставити перед собою мету.
Оцініть свою нинішню ситуацію в житті і уявіть, яке б життя ви собі хотіли. Поміркуйте, що потрібно змінити для того, щоб досягти мети. Коли ви чітко бачите кінцевий результат, вам буде простіше домогтися бажаного.
Крок 2. Отримати те, що вам потрібно.
Коли ви усвідомите чого вам не вистачає і зрозумієте, як це отримати, ви автоматично почнете наближатися до внутрішнього успіху.
Крок 3. Отримати те, чого вам хочеться.
Розставте пріоритети у своїх бажаннях. Поставте на перше місце найважливіші та найбільш бажані. Здійснивши саме їх, ви невимовно повірите в свої сили і вам буде легше рухатися далі.
Крок 4. Усунути перешкоди на шляху до особистого успіху.
Це, напевно, найскладніший крок. Вам доведеться попрацювати над собою, щоб навчитися долати і усувати депресію, нерішучість, повільність, жалість до себе, образу і комплекси. Здобувши здатність позбавлятися від усього цього, ви усвідомите, що ніщо не зможе не в змозі стати вам на перешкоді у досягненні успіху
5 червня 1981 року Американський Центр контролю за захворюваннями зареєстрував нову хворобу – СНІД (Синдром набутого імунодефіциту). Це тяжкий стан, який розвивається у людини на тлі вираженого імунодефіциту, спричиненого тривалим перебігом ВІЛ-інфекції.
Вперше День боротьби зі СНІДом відзначався 1 грудня 1988 року після того, як на зустрічі міністрів охорони здоров'я всіх країн пролунав заклик до соціальної терпимості та розширення обміну інформацією щодо ВІЛ/СНІДу.
Фахівці центру СНІДу на Волині з січня по листопад 2023 року виявили ВІЛ/СНІД у 130 волинян. Це по 10-12 нових випадків щомісяця.
В центрі отримує терапію 1 631 пацієнт, з них 40 – діти. Кожен, хто хоче перевірити себе на наявність вірусу імунодефіциту людини, може зробити це безплатно в центрі СНІДу. Експрес-тести показують результати за лічені хвилини.
✅ Кохання — це не лише почуття, але й дія. Воно виражається в турботі, повазі, довірі, бажанні бути з партнером і ділитися з ним своїми думками, почуттями та переживаннями.
✅ Кохання не змушує вас страждати. Звичайно, у стосунках можуть бути труднощі, але вони не повинні бути постійними. Якщо ви завжди відчуваєте біль, розчарування або гнів, то це може бути й не кохання.
✅ Кохання не ґрунтується на страху. Ви не повинні боятися реакцій партнера або втратити його.
✅ Кохання робить вас кращою людиною. Воно надихає, мотивує до розвитку, робить вас більш впевненим у собі.
Пам'ятайте, що кохання — це дар, який потребує бережного ставлення. Якщо обидва партнери будуть докладати зусиль, щоб зберегти свою любов, то воно буде жити вічно.