1. Встановіть стабільний режим дня

Один із ключових факторів успішного старту — відновлення здорового режиму сну, харчування, навчання та відпочинку. Влітку біоритми дітей часто зміщуються, тож повернення до чіткого розкладу допомагає організму адаптуватися, зміцнює імунітет та запобігає перевтомі.

Практичні поради:

• Почніть за 1–2 тижні до початку занять поступово зсувати час відходу до сну й пробудження на 15–30 хвилин щодня.

• Створіть ритуал відходу до сну: почитайте книгу, послухайте спокійну музику, відмовтеся від гаджетів за годину до сну.

• Сніданок має бути повноцінним. Він заряджає енергією на весь день.

2. Облаштуйте комфортне робоче місце

У сучасних умовах частина навчального процесу може відбуватись дистанційно, тому важливо, щоб учень мав зручне, світле, ергономічне місце для навчання, де він відчуватиме себе господарем ситуації.

Практичні поради:

• Дотримуйтесь правила: стіл і стілець — за зростом, екран монітора — на рівні очей, гарне освітлення.

• Приберіть відволікаючі фактори: іграшки, ігрові консолі, які не стосуються навчання.

• Разом з дитиною організуйте зберігання канцелярського приладдя, підручників і зошитів. Це вчить відповідальності.

3. Не бійтеся звертатися по допомогу

Навчання — це не завжди гладкий шлях. Діти мають знати: просити про допомогу — це не прояв слабкості, а ознака мудрості. Якщо виникають труднощі з навчанням, настроєм чи адаптацією, варто говорити про це з дорослими: батьками, класним керівником, шкільним психологом.

Практичні поради:

• Розвивайте культуру відкритого спілкування в сім’ї. Запевніть дитину, що ви завжди готові її вислухати без осуду.

• Поясніть, що вчителі та психологи — це помічники, які хочуть допомогти, а не контролери.

• Навчіть дитину формулювати свої запити: «Я не розумію цю тему» замість «Я нічого не можу».

4. Залишайтеся на зв’язку з друзями

Навіть у дистанційному або змішаному форматі навчання соціальні контакти залишаються надзвичайно важливими для ментального здоров'я. Спілкування з однолітками підтримує емоційний стан, підвищує мотивацію до навчання та сприяє позитивному ставленню до школи.

Практичні поради:

• Заохочуйте неформальне спілкування після уроків: прогулянки, творчі або командні активності, спільне виконання домашніх завдань.

• Допомагайте організувати зустрічі в безпечному місці, щоб діти могли побачити один одного в реальному житті, а не тільки на екрані.

5. Відпочинок – не розкіш, а потреба

Навчання має бути збалансованим. Регулярний відпочинок допомагає уникнути емоційного вигорання, підтримує працездатність і творче мислення. Перевантаження лише знижують ефективність навчання та можуть призвести до стресу.

Практичні поради:

• Використовуйте техніку «помідора»: 25 хвилин роботи, 5 хвилин відпочинку.

• Плануйте день так, щоб між інтелектуальними навантаженнями були короткі паузи та повноцінний час для хобі та фізичної активності.

• Показуйте власний приклад, як ви відпочиваєте і відновлюєте сили.

6. Діліться емоціями – не тримайте в собі.

 І знову дистанційне навчання!

Практичні рекомендації для успішного навчання

1. Перед початком заняття захистіться від усього, що вас відволікатиме.Передусім – мобільний телефон, навіть якщо він на вібродзвінку, навіть якщо ви плануєте тільки відповідати на СМС.  Також слід створити навколо себе зону тиші й спокою. Будь-яка незапланована перерва на спілкування зіб’є вас з думки й порушить той порядок запам’ятовування, який ви так довго вибудовували.

1. Фізіологічні потреби теж не мають відволікати.Під час заняття вам, звичайно, захочеться пити – адже інтенсивна розумова діяльність викликає спрагу. Заздалегідь потурбуйтеся про запас свого улюбленого напою або ще краще – води. Уникайте енергетичних напоїв, якщо ваша мета – саме заняття. Перекус теж має бути приготований заздалегідь: проста і поживна їжа, наприклад, фрукти чи овочі. Зручний одяг, що не стримує рухів, комфортна температура в кімнаті – усе це теж дуже важливо.

2. Під час занять, якщо вони тривають понад годину, робіть заплановані перерви: після кожних 45 хвилин перемикайтеся на щось інше. Краще за все походити, порухатися, можна зарядитися позитивними емоціями від спілкування з друзями (ось тут і виручить телефон), подивитися коротке відео, перекусити. Довше, ніж на 20 хвилин, відволікатися не варто – адже так можна і забути про головну мету.

3. Позбавтеся будь-якого внутрішнього негативу, пов’язаного з навчанням. Відстежте свої думки з цього приводу. Наприклад, «Я ненавиджу алгебру» варто замінити на «Я розумію, що алгебру треба буде здати, і я з цим впораюся». Замість «Це надто складно для мене» варто казати «Так, це складно, але я молодець і я впораюся». Говоріть собі й іншим: «Так, я хотів би, щоб у мене були інші умови для занять, але поки це не так, я займатимуся в будь-якій ситуації».

Вірте! Вас чекають зміни на краще!

Поради психолога

Булінг – це відносно новий термін для пересічного громадянина, зміст якого кожен із нас не просто знає, а в більшості випадків стикався з цим явищем у дитинстві. "Булінг" – це агресивна поведінка щодо окремої особи або групи, з метою приниження, домінування, фізичного чи психологічного самоствердження.

Булінг може проявлятись у вигляді психологічного тиску (образи, приниження, погрози, ігнорування тощо) та фізичних знущань (удари, поштовхи, принизливий фізичний контакт, побиття та інше). Не рідко фізичний і психологічний тиск об’єднуються.

Від булінгу страждають і агресори, і жертви. Всі вони переживають емоційні проблеми, не вміють будувати стосунки з людьми, мають проблеми психо-емоційного розвитку. Вони потребуватимуть підтримки дорослих, які б допомогли їм розвинути здорові відношення з людьми не лише у школі, але й протягом усього їх подальшого життя.

Як зрозуміти, що дитина є жертвою булінгу

• Діти, які страждають від булінгу, можуть не хотіти йти до школи або ж можуть плакати, вигадувати хворобу у шкільні дні.

• Вони не беруть участь у спільній класній діяльності, соціальних заходах.

• Часто у дитини змінюється поведінка: вона усамітнюється, поводить себе незвичайно. 

• Дитина починає губити гроші або речі, приходить додому у порваному одязі чи з поламаними речами. Коли ви її запитуєте, що трапилося - не можуть реалістичо пояснити.

• Може почати говорити про те, що кине школу, пропускає заходи, в яких приймають участь інші учні.

• Відсутність контакту з однолітками: немає друзів, зідзвонювань, не ведеться переписка у соцмережах, похід до школи і повернення звідти наодинці, немає у кого запитати домашнє завдання.

• Психосоматичні ознаки: часті хвороби, наприклад, ломота в тілі, болі в животі, вірусні інфекції.

• Обмальовані руки або специфічні малюнки на полях у зошиті.

• Бажання іти до школи іншою дорогою, аніж та, якою йдуть усі інші діти.

Скільки дітей страждають від булінгу

Більшість дітей, які піддаються цькуванням, навіть не усвідомлюють цього. В усіх соціальних системах завжди є лідер, середня група і так званий «вигнанець». 

У початковій школі діти ще не займаються жорстким булінгом, але вже можуть бути непривітними до інших. Щойно вчитель починає вибудовувати систему конкуренції та пріоритетів — діти починають один одного травити. А справжній булінг почнеться у середній школі — з 10-11 років — вік входження у підліткову кризу.

Обов’язок психолога, вчителя — виявити лідера, схильного ініціювати цькування інших проводити, вести з ним дружні бесіди, виробляючи толерантність.

Чому діти стають жертвами булінгу

Психологи визначають декілька основних причин:

• Занижена самооцінка. Навіть якщо дитина виявляє її через нарцисизм, надмірну відкритість, зверхність.

• Домашня атмосфера. Дуже часто жертвами булінгу стають діти, яких вдома принижують, знецінюють, ображають. Або є родини, де дитину звикли жаліти - нещасна, хвора, росте без батька...Школа і садок — каталізатор домашніх проблем. Тож, якщо дитина звикла отримати більше уваги до себе, поблажливість батьків, коли вона бідна й нещасна, то вона буде створювати навколо себе таку ж атмосферу і в школі.

• АТМОСФЕРА В УЧНІВСЬКОМУ КОЛЕКТИВІ. Бувають колектив, створені самостійно або руками вчителя, в яких є дитина-агресор. Вона свідомо шукає слабшого, використовує його як грушу для биття, вирівнюючи свій психологічний стан.

ЩО РОБИТИ ПЕДАГОГАМ

Завдання вчителів - відслідковувати ситуацію. Спеціалісти-конфліктологи пропонують дуже корисне завдання, яке допомагає визначити, чи є в колективі діти, які перебувають в ситуації ж

Дитині, яка булить інших, увага та допомога потрібна не менше, ніж тій, яка страждає від булінгу. Якщо ваша дитина - агресор, радимо: 

•  Відверто поговоріть з дитиною про те, що відбувається, з'ясуйте як вона ставиться до своїх дій і як реагують інші діти. Ви можете почути, що "всі так роблять", або "він заслуговує на це".

• Уважно вислухайте дитину і зосередьтеся на пошуку фактів, а не на своїх припущеннях.

•  Не применшуйте серйозність ситуації такими кліше, як "хлопчики завжди будуть хлопчиками" або "глузування, бійки та інші форми агресивної поведінки — просто дитячі жарти і цілком природна частина дитинства".

•  Ретельно поясніть, які дії ви вважаєте переслідуванням інших. До них відносяться: цькування, образливі прізвиська, загрози фізичного насильства, залякування, висміювання, коментарі з сексуальним підтекстом, бойкот іншої дитини або підбурювання до ігнорування, плітки, публічні приниження, штовхання, плювки, псування особистих речей, принизливі висловлювання або жести.

• Діти, які булять, заперечують це так довго, як тільки можуть. Спокійно поясніть дитині, що її поведінка може завдати шкоди не тільки жертві, а й усім оточуючим. І щодалі це заходитиме, тим гірше булінг впливатиме на всіх учасників.

• Дайте зрозуміти дитині, що агресивна поведінка є дуже серйозною проблемою, і ви не будете терпіти це в майбутньому. Чітко і наполегливо, але без гніву, попросіть дитину зупинити насильство.

• Скажіть дитині, що їй потрібна допомога, а тому ви тимчасово триматимете зв'язок з учителями, щоб упевнитись — дитина намагається змінити ситуацію.

• Загрози і покарання не спрацюють. Можливо, на якийсь час це припинить булінг, та в перспективі це може тільки посилити агресію і невдоволення.

• Буде зайвим концентрувати увагу на відчуттях дитини, яку булять. Той, хто виявляє агресію, як правило відсторонюється від почуттів іншої людини.

• Агресивна поведінка та прояви насильства можуть вказувати на емоційні проблеми вашої дитини та розлади поведінки. Порадьтеся зі шкільним чи дитячим психологом.

Чому важливо вчасно відреагувати

Булінг впливає на всіх, хто бере в ньому участь або спостерігає, та має деструктивні наслідки в майбутньому житті.

Ті, хто піддаються булінгу:

• втрачають відчуття емоційної та фізичної безпеки, довіри до місця, у якому мають перебувати щодня;

•  відчувають безпорадність і страх від постійної загрози. Булінг провокує тривожні та депресивні розлади, пригнічує імунітет, що підвищує вразливість до різних захворювань;

• втрачають повагу до себе. Страхи та невпевненість руйнують здатність до формування та підтримки стосунків з однолітками, що призводить до відчуття самотності;

• втрачають інтерес до різних форм активності та не можуть нормально навчатися. У деяких випадках можна простежити зв’язок між потерпанням від булінгу та розладами харчуванням (анорексії та булімії), емоційної сфери (депресіями та суїцидальною поведінкою).

Ті, хто булять:

• частіше за інших потрапляють у ситуації, де проявляється насилля та порушуються закони;

• частіше беруть участь у бійках, причетні у вандалізмі, залучаються до ранніх статевих стосунків, мають досвід вживання алкоголю та наркотичних речовин.

Ті, хто вимушені спостерігати:

• часто страждають від відчуття безпорадності, етичного конфлікту: втрутитись у ситуацію булінгу чи ж залишитись осторонь;

• потерпають від депресивних станів чи перезбудження, намагаються менше відвідувати школу.

Навіть поодинокий випадок булінгу залишає глибокий емоційний слід, що робить проблему найпоширенішою причиною звернень до дитячого психолога.