Сучасний інформаційний етап розвитку людства збільшує роль творчої особистості, здатної до гнучкої адаптації в будь-яких умовах. Креативна особистість – це тип людини, для якої характерні спрямованість на творчість, високий рівень здібностей, активність, що дає їй змогу досягти значних результатів в одному чи декількох видах діяльності. Здатність до творчості – одна з найважливіших умов для успішного самовираження особистості, самореалізації в сучасному світі. Творчі ресурси кожної дитини величезні, тому завдання вчителя мови й літератури – створити умови для їх реалізації, привчити дитину до систематичного творчого осягнення дійсності засобами рідного слова. Учитель має намагатися відкрити в кожній дитині творця. Креативність стимулює розвиток інтересів, мислення, дослідницьку активність, що є неодмінною умовою духовного та інтелектуального зростання людини. Завдання вчителя – уселити в дитину віру у власні можливості, вивільнити її уяву, підтримати при найменших виявах творчого мислення.

Розвиток творчих здібностей учнів потребує продуманої системи роботи, яку варто проводити систематично, послідовно – тільки тоді вона принесе результати. Щоб збудити творчу думку, навчити образно думати, необхідно використовувати сучасні освітні технології, інтерактивні методи, нову структуру й нові типи уроків.

На загострення проблеми масова практика відреагувала так званими нетрадиційними уроками, головною метою яких є порушення й утримання інтересу учнів до предмета навчання, оскільки основні проблеми, які вчитель має розв’язати на уроці з учнями, – уміння мислити, комунікабельність, тобто необхідно пробудити творчість, активність, захоплення дітей, інтерес до освітнього процесу.

Нетрадиційний урок – це творчість учнів і мистецтво педагога, який виробив свій власний «почерк», засвоїв нетрадиційні форми та методи роботи з дітьми. Обидва суб’єкти – учитель і учні – на такому уроці мають знайти своє конкретне місце й взаємодіяти на принципах партнерства, забезпечувати умови, за яких кожен учень міг би залучитись у самостійну діяльність, усвідомити навчальне завдання й відшукати шляхи його розв’язання. На відміну від звичайного уроку, мета якого опановування знаннями, уміннями та навичками, нетрадиційні заняття спрямовані на повніше врахування вікових особливостей, інтересів, здібностей кожного учня. Тому використання й проведення різних нетрадиційних уроків є найефективнішим засобом для організації колективної пізнавальної діяльності в дослідній роботі школярів, що сприяє досягненню високих результатів у роботі.

Провідна ідея досвіду полягає в необхідності обґрунтування теоретичних підходів до визначення нетрадиційних форм організації освітньої діяльності; широкому розвитку нових інформаційних технологій, що дають змогу втілювати різноманітні нововведення в процес навчання; удосконаленні вмінь і навичок учнів на уроках української мови та літератури за допомогою нетрадиційних уроків.

Наукове підґрунтя досвіду

Загальноприйнятої типології нестандартних уроків досі не існує. Усі наявні класифікації значною мірою можна назвати умовними. У посібнику І. П. Підласого «Педагогіка» перелічується 36 типів нестандартних занять (урок-гра, урок-рольова гра, урок-діалог, бінарний урок тощо).

В. А. Щеньов пропонує класифікувати нестандартні уроки, доповнивши типологію «класичного» уроку. Наприклад, уроки-вікторини, захист проєктів тощо відносять до групи уроків контролю знань, а уроки-конференції – до уроків формування нових знань. С. В. Кульневич та Т. П. Лакоценіна виділяють такі групи нестандартних уроків:

1) уроки зі зміненим способом організації (лекції, захист ідей, урок взаємоконтролю);

2) уроки, пов’язані з фантазією (урок-казка, театралізований урок);

3) уроки, що імітують які-небудь види діяльності (урок-екскурсія, урок-експедиція);

4) уроки з ігровою змагальною основою (вікторина, КВК);

5) уроки з трансформацією стандартних способів організації (семінар, залік, урок-моделювання);

6) уроки з оригінальною організацією (урок-взаємонавчання, урок-монолог);

7) уроки – аналогії певних дій (урок-суд, урок-аукціон);

8) уроки – аналогії з відомими формами й методами діяльності (урок-диспут, урок-дослідження).

Сутність досвіду. Метою нетрадиційної системи є не просто всебічний і гармонійний розвиток особистості, а й створення оптимальних умов для цього.

Нетрадиційне навчання зосереджує свою увагу на вмінні учня критично, але адекватно оцінювати себе та інших; воно вчить, як правильно це робити й не породжувати при цьому негативні емоції та почуття. Метою є взаємонавчання як вчителя з учнями, так і учнів між собою, де в кінцевому результаті всі виграють, адже основною метою є здобуття нових знань, умінь та навичок. Але щоб проводити нетрадиційний урок, треба бути не лише майстерним педагогом, а й дуже дбайливим спостерігачем. Адже для проведення такого уроку важливо знати те, що цікавить учнів, і як подати це їм у доступній формі.

Найбільш ефективними в моїй практиці виявилися такі форми проведення нетрадиційних уроків:

– урок-подорож;

– урок-квест;

– урок-створення газети;

– урок-телепередача;

– урок-розклад занять;

– урок-ярмарок;

– урок-ділова гра;

Нетрадиційний урок передбачає нетрадиційні

– підготовку й проведення уроку;

– структуру уроку;

– взаємини й розподіл ролей і обов’язків між учителем та учнями;

– підбір і критерії оцінювання навчальних матеріалів;

– методику оцінювання діяльності учнів, аналіз уроку.

Проведення уроку в нетрадиційній формі складається з чотирьох етапів: задум, організація, проведення й аналіз уроку.

Організація уроку

1. Розподіл обов’язків (між учителем і учнями). У розробці нетрадиційного уроку беруть участь:

учитель;

учитель і учні;

кілька учителів;

учитель і клас;

тільки учні.

За необхідності заздалегідь оголошується тема уроку, розподіляються завдання між учасниками. Підготовка може бути індивідуальною або груповою (залежно від форми уроку). Учитель виступає на цьому етапі уроку в ролі консультанта й займається організацією уроку.

2. Написання сценарію уроку (із зазначенням конкретних цілей). Сценарій має показувати:

– докладний план уроку;

– алгоритм кожного етапу уроку;

– дидактичні завдання з розв’язаннями;

– критерії їх оцінювання;

– критерії оцінювання діяльності учнів;

– перелік використаного на уроці устаткування;

– запитання для аналізу уроку.

3. Підбір завдань, критеріїв їх оцінювання, вибір методів і засобів навчання.

Важливо при доборі завдань до нетрадиційного уроку дотримуватись таких правил:

– цікавий характер завдань (за формою, змістом, сюжетом, за способом розв'язання або несподіваним результатом);

– завдання відрізняються рівнем складності, мають кілька способів розв’язання;

– добираються завдання, що мають практичну значущість і міжпредметний зміст;

– завдання формулюються так, щоб їх виконання було неможливе без знання теоретичного матеріалу;

– безпосередньо пов'язані з досліджуваною темою, сприяють засвоєнню, закріпленню, удосконалюванню отриманих умінь і навичок.

При доборі завдань ураховують форми навчальної діяльності: індивідуальна – усі учні одержують однакові завдання або однотипні завдання з різними даними або різні завдання (за формулюванням, способом розв’язання, складності) і групова – групам пропонується однакове завдання або завдання, однакові за рівнем складності, але різні за формулюванням, способом розв’язання, вихідними даними (якщо група однорівнева) або завдання, що відрізняються рівнем складності (якщо група різнорівнева, а на уроці вирішується складне завдання, яке можна розбити на кілька завдань і розподілити їх у групах).

Для створення захопливого сюжету уроку можна використовувати такий прийом: тема або мета уроку визначається учнями в ході практичного виконання завдань, підсумок уроку – у віршованій формі, учням пропонується придумати епіграф уроку.

4. Розробка критеріїв оцінювання діяльності учнів.

При розробці критеріїв оцінювання діяльності учнів на уроці доцільно дотримуватися таких принципів:

– критерії оцінювання роботи учнів розробляються вчителем заздалегідь і оголошуються учням до або на початку уроку;

– оцінюється робота всіх учнів або тільки деяких (це залежить від активності на уроці, цілей уроку, специфіки нетрадиційної форми уроку);

– групова робота оцінюється по-різному: може оцінюватися кожний член групи, робота всієї групи (учні одержують однакові оцінки) або ж на групу виділяється» певне число «12», «11», «10» тощо, і учні самі «розподіляють» їх між собою (обговорення в групах);

– підсумкова оцінка складається з оцінки за роботу на підготовчому етапі й оцінки, за робленої безпосередньо на уроці. Наприклад, на уроці «Пресконференція» (аркуш підсумкової оцінки), «Електронні таблиці» (аркуш контролю, оцінка виставляється за бажанням), урок-сумнів (оцінка складається з оцінок на різних етапах роботи учнів і виставляється за бажанням);

– виставляє оцінку учитель; консультант; самі учні (під час проведення індивідуальної роботи – учні аналізують виступи однокласників; або під час групової роботи – після обговорення роботи кожного члена групи).

Уважаю, що перш за все навчання мусить бути захопливим, наповненим, повинно охоплювати релаксацію, дієвість, стимули, емоції. Видатний педагог Песталоцці пропонував починати будь-яке спільне навчання людей з об’єднання їх «через настрій». Саме тому особливу увагу приділяю емоційному налаштуванню на урок, використовуючи при цьому такі вправи: «Ланцюг довіри», «Коло компліментів», «Від щирого серця», «Спіймай мій настрій», «Аутотренінг», «Парасолька успіху», «Прогноз погоди» тощо.

З інтерактивних форм під час нетрадиційних уроків перевагу віддаю технологіям кооперативного та колективно-групового навчання, які реалізую через роботу в парах, малих групах, методи «Мікрофон», «Незакінчене речення», «Навчаючи – учусь», «Дерево рішень», «Мозковий штурм», «Асоціативний кущ», «Ґронування».

Технології опрацювання дискусійних питань упроваджую через методи «Дискусія», «Займи позицію», «Зміни позицію», «Неперервна шкала думок».

Систематично ставлю перед учнями проблемні запитання, для відповіді на які потрібно актуалізувати не лише здобуті знання, але й залучити власний життєвий досвід.

Використовую елементи компаративного аналізу, під час якого учні за допомогою діаграми «Кола Венна» виконують порівняльну характеристику творів української та світової літератури, виявляючи в них спільне та відмінне.

Активно використовую метод Едварда де Боно «Шість капелюхів мислення», який сприяє формуванню вміння учнів розглядати певну тему з різних точок зору, виявленню переваг та недоліків різних позицій, спонукає до пошуку додаткової інформації, розширює світогляд дітей, розвиває мовлення і мислення, навчає аналізувати та робити висновки.

Результативність. Про ефективність впровадження в освітній процес нетрадиційних уроків свідчать перемоги здобувачів освіти в різноманітних творчих конкурсах.