Embedded Files
Стоп булінг!
У нашій гімназії відбувся тематичний урок «Стоп булінг!», метою якого було привернути увагу учнів до проблеми насильства та навчити їх розпізнавати і протидіяти проявам булінгу.
Під час заняття учні переглядали відеоматеріали, обговорювали життєві ситуації та шукали способи мирного розв’язання конфліктів.
Діти дійшли висновку, що кожен може зробити свій внесок у створення безпечного шкільного середовища, де панують доброта, дружба і взаєморозуміння.
Урок «Стоп булінг!» став ще одним кроком до формування в учнів культури спілкування без насильства та байдужості.
Порядок реагування на доведені випадки булінгу (цькування)
Порядок реагування на доведені випадки булінгу (цькування)
1. У разі підтвердження факту вчинення булінгу (цькування), за результатами розслідування та висновків комісії з розгляду випадку боулінгу (цькування) керівник закладу повідомляє уповноважені підрозділи органів Національної поліції України та Cлужби у справах дітей про випадки боулінгу (цькування) в закладі освіти.
2. Комісія за результатами проведеного розслідування щодо з'ясування обставин на підставі заяви про булінг (цькування), визначених сторін булінгу (цькування), встановлених можливих причин булінгу (цькування) розробляє рекомендації для педагогічних працівників щодо освітньої діяльності з учнями, причетними до булінгу, їх батьками (особами, що їх заміняють), заходи стабілізації психологічного клімату у колективі, надання соціальних та психолого-педагогічних послуг сторонам булінгу (цькування).
3. Надаються соціальні та психолого-педагогічні послуги здобувачам освіти, які вчинили булінг, стали його свідками або постраждали від булінгу.
4. Практичний психолог у межах своїх посадових обов’язків:
· діагностує стан психологічного клімату в колективі, в якому відбувся булінг (цькування) та за результатами діагностики розробляє план корекційної роботи з кривдником та свідками із залученням батьків (законних представників);
· розробляє та реалізує програму індивідуальної реабілітації для потерпілого;
· розробляє профілактичні заходи для групи (класу), в якій зафіксовано випадок булінгу (цькування);
· здійснює супровід педагогічних, науково-педагогічних працівників, які забезпечують освітній процес для групи (класу), в якій зафіксовано випадок булінгу (цькування);
· забезпечує надання психологічного супроводу здобувачів освіти, які постраждали від булінгу (цькування), стали його свідками або вчинили булінг (цькування).
5. Педагогічні працівники, які працюють з класом чи групою, у якій зафіксовано випадок булінгу (цькування), забезпечують:
· виконання рекомендацій комісії з розгляду випадків булінгу (цькування) в закладі освіти щодо доцільних методів навчання та організації роботи з учнями, причетними до булінгу (цькування) та їхніми батьками (законними представниками);
· дотримання правил поведінки учасниками освітнього процесу в закладі освіти, визначених статутом закладу освіти, законодавством;
· виробляють спільно із здобувачами освіти правила взаємодії класу чи групи під час освітнього процесу.
6. Батьки здобувачів освіти (законні представники) зобов’язані виконувати рішення та рекомендації комісії з розгляду випадків булінгу (цькування) в закладі освіти.
7. За виконання та моніторинг запланованих заходів відновлення та нормалізації психологічного клімату в закладі освіти та визначених рекомендацій для учасників булінгу (цькування) відповідає уповноважена особа або особа, яка її замінює у разі відсутності відповідно до наказу про склад комісії.
ЩО МАЄ ЗНАТИ ПРО СВОЇ ПРАВА Й АНТИБУЛІНГОВІ ПРАВИЛА КОЖНА ДИТИНА
ЩО МАЄ ЗНАТИ ПРО СВОЇ ПРАВА Й АНТИБУЛІНГОВІ ПРАВИЛА КОЖНА ДИТИНА
1. Відчуття кордонів – чужих та власних. Дитина вчиться цього змалечку в родині. Проте, якщо вона зростає в сім’ї в складних життєвих обставинах, то може сприймати насильницьку поведінку як норму. Коли в сім’ї прийнято “вчити” дітей (а іноді й дорослих) криком, бійкою, лайкою тощо, дитина буде транслювати ці дії в колектив, де вона перебуває. Тоді вчителю потрібно пояснити правила поведінки та взаємодії в класі та школі, окреслити межу прийнятних дій, вчинків та слів.
Ще один випадок – дитина привертає до себе увагу “клоунською” поведінкою, змушує однолітків сміятися зі своїх вчинків, провокує на жарти, навіть спрямовані проти себе. Насправді подібна поведінка – спосіб привернути до себе увагу, коли дитина не може або не вміє її здобути іншими методами. Тут так само потрібна допомога дорослого – вчителя чи шкільного психолога, щоби пояснити й показати, як привертати до себе позитивну увагу, як знайти друзів і побудувати здорові стосунки.
Є діти, у яких, наприклад, агресивна поведінка зумовлена фізіологічними особливостями (аутизм тощо), тобто коли їм складно контролювати свою поведінку. Тут педагогу потрібно бути якомога уважнішим до потреб дитини, висловлювати розуміння її стану, але водночас показувати прийнятні шляхи вирішення складних ситуацій.
2. Уміння сказати “ні”. Дитина може (і повинна) сказати “ні” в будь-якій ситуації, яка їй не подобається. Ба більше – вона має право сказати “ні” в будь-який момент розвитку цієї ситуації, навіть якщо раніше погоджувалася
її підтримати. Дітям варто пояснити, що “ні” – це прояв не слабкості, а, навпаки, сили, коли ти можеш зупинити події, у яких тобі некомфортно, обстояти свою позицію.
3. Просити про допомогу. Дитину треба навчити, що просити про допомогу – не ознака слабкості. Не тільки діти, а й дорослі можуть звертатися по допомогу до третьої сторони, щоби вирішити конфліктну ситуацію. Проте основна вимога, що забезпечує успішність такого втручання, – незацікавленість третьої особи. Іншими словами, якщо дитина звернулася по допомогу до друга, велика вірогідність, що він стане на її бік у конфлікті, а це призведе до поглиблення колективного булінгу.
4. Знати, до кого звертатися по допомогу. І бути впевненим, що обрана людина не відмахнеться від потреб дитини й не буде її звинувачувати (“я ж тобі казала…”, “сама винна…”, “що тепер із тобою робити…”), вислухає безоціночно. Часто об’єкт булінгу відчуває себе непевно, вважаючи, що й сам посприяв виникненню такої ситуації, а отже – у нього виникає страх покарання, який і заважає звернутися до дорослого.
5. Ніхто не має права порушувати кордони – брати чужі речі без дозволу, заглядати в сумку чи мобільний телефон, примушувати ділитися, якщо в людини немає такого бажання тощо.
БАТЬКИ:
Батьки можуть зіграти важливу роль у запобіганні проявів булінгу. Ось кілька порад про це:
• Навчайте дітей вирішувати проблеми конструктивно, без агресивності, хваліть їх, коли в них це виходить.
• Хваліть їх, коли вони добре поводяться, це допоможе їм підняти самооцінку. Дітям потрібна впевненість у собі, щоб вони могли відстояти свою точку зору.
• Спитайте в дітей, як пройшов їх день у школі, уважно вислухайте, що вони розповідають про шкільне середовище, своїх однокласників і проблеми.
• Серйозно поставтеся до булінгу. Більшість дітей соромляться розповідати, що їх ображають.
• Якщо ви бачите, що когось ображають, обов’язково заступіться за дитину, навіть якщо кривдником є ваш син чи донька.
• Закликайте дитину допомагати тим, хто цього потребує.
• Нікого не ображайте самі. Якщо дітей ображають удома, вони будуть зганяти злість на інших. Якщо ваша дитина бачить, що ви ображаєте когось іншого, глузуєте над ним або брешете про когось, вона буде чинити так само.
Якщо ваша дитина стала жертвою булінгу
Більшість дітей соромляться зізнатись у тому, що над ними знущаються. Вони можуть нікому про це не розповідати. Якщо ваша дитина все-таки прийшла до вас по допомогу, поставтесь до цього серйозно. Якщо дитина вперше попросила про допомогу, але до неї не поставилися серйозно, вдруге вона вже до вас не звернеться.
Батьки можуть допомогти дитині не стати жертвою булінгу, тобто здійснити первинну профілактику. Для цього:
1.Налагодьте стосунки з вчителями та однокласниками, беріть участь в заходах, до яких залучають і батьків. Якщо у вас є незвичне хобі, яке є цікавим дітям, розкажіть про це однокласникам дитини, викликавши тим самим повагу до нього.
2.Допоможіть дитині стати упевненою у собі і знайти друзів. Запрошуйте однокласників дитини, а особливо тих, кому вона симпатизує, якомога частіше до себе в гості. Дитині потрібні люди, які не дадуть її образити.
3.Допоможіть дитині стати членом класного колективу, а не просто ходити на навчання; не налаштовуйте дитину проти шкільних заходів, навіть якщо вони можуть здатися вам непотрібними.
4.У випадку завищеної самооцінки поясніть дитині, що цього не потрібно показувати оточуючим, що у будь-якої дитини є свої недоліки та переваги; і якщо вона досягає успіху в математиці, наприклад, то не обов’язково у неї будуть успіхи у фізкультурі або чомусь іншому
5.Будьте прикладом спокійного, ввічливого ставлення до оточуючих, зберігаючи при цьому особисту автономність та самодостатність.
6.Розкажіть дитині, що не потрібно боятися постояти за себе чи когось іншого.
ТЕЛЕФОНИ ДОВІРИ
ТЕЛЕФОНИ ДОВІРИ
Дитяча лінія 116 111 або0 800 500 225(з 12.00 до 16.00);
Гаряча лінія з питань протидії булінгу: 166 000
Гаряча лінія з питань запобігання насильству 123 або0 800 500 335;
Уповноважений Верховної Ради з прав людини 0 800 50 17 20;
Уповноважений Президента України з прав дитини 044 255 76 76;
Центр надання безоплатної правової допомоги 0 800 213 103;
Національна поліція України 102;
Всеукраїнський телефон довіри для дітей та молоді (044) 500-21-80;
Національна “гаряча лінія” з протидії домашньому насильству, торгівлі людьми та гендерній дискримінації 0-800-500-335 або116 123;
Національна “гаряча лінія” з проблем ВІЛ/СНІД 0-800-500-451;
Національна дитяча «гаряча лінія» з питань захисту прав дітей0-800-500-225 або 116 111 (з мобільних);
Гаряча лінія Служби розшуку дітей0- 800- 501- 414;
Телефон довіри для дітей та підлітків 044-515-23-74;
Гаряча лінія Департаменту кіберполіції при виявленні у соціальних мережах небезпечних груп, в яких доводять дітей до самогубств(044) 374-37-21;
Урядова телефонна «гаряча лінія»: 0-800-507-309
Телефони екстренної психологічної допомоги при Кризовому Центрі медико-психологічної допомоги:+38 0687703770,+38 0996321818,+38 0936093003.
Page updated
Google Sites
Report abuse