Вторгнення росії на території України спричинило чимало негативних наслідків, які впливають і, на жаль, ще досить довгий час будуть впливати на повсякденне життя мешканців.
Що робити, якщо натрапили на боєприпас чи міну (міну-пастку)?
Зупиніться, нічого не чіпайте. Зберігайте спокій, уникайте паніки. Запам’ятайте місце виявлення предмета.
· Попередьте про виявлений предмет осіб, які поруч.
· Відійдіть самі і відведіть людей поруч якнайдалі (не менше 100 м) від знайденого предмета.
· Повідомте про виявлення підозрілого предмета в правоохоронні органи і спеціальні служби за телефонами 101 та 102 (повідомлення необхідно робити без поспіху, чітко, із зазначенням точної адреси (орієнтирів) місця знаходження вибухонебезпечного предмета).
· По можливості до прибуття правоохоронних органів, або спеціальних служб вживайте заходів щодо недопущення до небезпечної зони сторонніх людей.
КАТЕГОРИЧНО ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ:
1. Торкатися знайденого предмета, пересувати його, або робити з ним будь-які інші дії, особливо намагатися розібрати, або знешкодити його.
2. Проводити будь-які роботи біля знайденого предмета, особливо ті, які можуть викликати навіть незначне коливання ґрунту.
3. Палити, користуватися запальничками, а також іншими джерелами відкритого вогню і предметами, які можуть його утворювати.
4. Користуватися радіоелектронними пристроями (мобільними телефонами, пультами дистанційного керування, сигналізацією автомобілів тощо).
5. Заливати предмет рідинами, засипати ґрунтом, намагатися чимось накрити, або здійснювати інші дії на нього: звукові, світлові, теплові, механічні та ін.
6. Допускати скупчення людей безпосередньо поруч зі знайденим предметом.
7. По можливості до прибуття правоохоронних органів, або спеціальних служб вживайте заходів щодо недопущення до небезпечної зони сторонніх людей.
Ці знання можуть врятувати не одне життя!!!
Вивчіть корисну руханку
👋 Закріпіть правила безпеки в жестах: що більше каналів залучено до запам’ятовування, то кращий ефект.
Складіть руки як бінокль та прикладіть до очей - так позначаємо бути уважними
Перехрещуємо руки біля грудей - так позначаємо не чіпаю
Витягніть руку вперед - аби позначати “не підходь”
Піднесіть долоню до вуха, аби позначити телефон
👋 Повторіть разом слова:
Не підходь. Не чіпай. Повідомляй чи телефонуй.
Дітям молодшого віку
Перегляньте з дітьми мультики про пригоди дітей під час канікул або вільного часу
Підліткам
Анімаційний фільм Суперкоманда проти мін
Які правила мінної безпеки запам'ятала дитина?
Як треба поводитися, якщо бачиш міну або вибухонебезпечний предмет?
Куди слід повідомити про знахідку?
Що робити, якщо побачив міну або вибухонебезпечний предмет?
Що робити з емоціями під час війни
Емоційні вершники
Під час війни вершниками емоцій стають страх, гнів, безсилля та провина. Вони здатні багато на що, тому варто допомогти собі та дитині здолати ці руйнівні емоції.
Страх — природна реакція. Боятися під час воєнних дій нормально. Страх мобілізує наші ресурси, щоб максимально ефективно діяти під час небезпеки. Тривога, хвилювання, жах, паніка — так виглядає липка хвиля страху, що росте, і важливо не дозволити їй поглинути нас повністю.
Що ж робити?
– Зробіть три глибокі вдихи та видихи, поставте ноги на підлогу і перенесіть по черзі вагу спочатку на ліву ногу, потім на праву. Це може здатися дивним, коли навколо вибухи та сирени, але вам просто необхідно відчути своє тіло та заспокоїтися.
– Стежте за диханням, щоб ваш видих був довшим за вдих.
– Візьміть у руки будь-який знайомий предмет і спробуйте сфокусувати свою увагу на відчутті в руках.
Безсилля. У воєнний час люди також можуть відчувати безсилля. Нам так легко бути маленькою людиною і зовсім не легко цього позбутися.
Що ж робити?
– Напишіть список того, що ви зробили сьогодні. Навіть якщо ми не можемо зробити багато, нам дуже важливо помічати те, що ми робимо. Це і є цінне мистецтво маленьких кроків.
– Пригадайте свої досягнення й те, що вдавалося вам найкраще.
Злість.Роздратування, злість, гнів і лють — усе це різні обличчя одного й того самого почуття, знайомого кожному. Ми можемо боятися його, бо не вміємо справлятися з ним.
Злість корисна, якщо нам вдається знайти для неї відповідну форму. Тоді вона, як вірний сторожовий пес, захищатиме нас, а не нападатиме.
Що ж робити?
– Займайтеся будь-якою фізичною активністю. Що більше та активніше, то краще.
Провина — “Дарма я поїхав”, “Я не впорався, я винуватий”. Токсична вина роз’їдає нас зсередини, позбавляючи змоги рухатися далі і тверезо оцінювати власні потреби, можливості та ресурси. Під час війни ніхто не знає, які рішення правильні i що буде найкращим. Тут не може бути єдиної відповіді для всіх. Ми втрачаємо звичні опорні правила поведінки і часто лаємо себе за всі скоєні вчинки, губимо критичність. Щоб почуття провини нас не паралізувало, варто запам’ятати кілька простих істин:
– Все, що ви робите, — правильно, і нікому не дано судити вас, доки він не пройшов ваш шлях. Кожен має право на помилку. Визнавши її, ми отримаємо шанс на виправлення.
– Наші емоції — головні регулятори нашого психічного життя. Важливо їх помічати та розуміти, щоб краще керувати своїм життям незалежно від того, що відбувається довкола.
– Люди, які виглядають урівноваженими, насправді не контролюють і не пригнічують своїх емоцій, навпаки, вони дозволяють їм бути, помічають їх і мають навичку між емоцією та реакцією зробити вдих і видих, завдяки чому встигають вирішити, що саме із цим робити, адже емоція — це лише початок. Не бійтеся картати себе за те, що ви відчуваєте. Ставте собі питання та аналізуйте, навіщо вам ця емоція тепер, до чого вона може вас спонукати? Що ви хочете зробити насамперед?
– Вам здається, що вам не вдасться? Буде набагато легше справлятися, якщо ми згадаємо, що емоції — тимчасові, і більшість з них зникає в середньому впродовж 10–15 хвилин. Тому якщо ви вважаєте, що зовсім не можете впоратися, наприклад, із гнівом, спробуйте 15 хвилин робити якусь дію: піти помити посуд, погладити котика або прогулятися навколо будинку. Можливо, після цього ваш погляд на ситуацію зміниться.
1. Надавайте інформацію відповідно до віку дитини та подбайте, щоб вона не ретравмувала дитину
Діти з найменшого, дошкільного віку, мають право знати, що відбувається у їхній країні, але дорослі також мають відповідальність убезпечити їх від небезпечного контенту. Говоріть з дітьми зрозумілою їм мовою, через казки та історії, де наприклад, козаки боролися проти зла, захищали свою землю (“Котигорошко”, “Чарівні історії про козаків” тощо). Під час розмови стежте за реакціями дитини та будьте чутливими до її рівня тривоги. Це нормально, якщо ви дуже переживаєте через те, що відбувається, але пам’ятайте, що діти сприймають емоційні сигнали від дорослих, тому говорячи з дитиною, намагайтеся тримати контроль над емоціями. Нагадайте, що багато людей наполегливо працюють не лише в Україні, а й у всьому світі, щоб закінчити війну.
2. Дбайте про медіагігієну та медіаграмотність вашої дитини в умовах війни
Будьте уважними до того, яку інформацію отримують діти, прислухайтеся до їхніх розмов, аналізуйте їхні запитання до вас. Діти можуть отримувати інформацію з різних джерел, тому важливо уточнювати у вашої дитини, звідки вона дізналася ту чи іншу інформацію і якщо вона неточна або неправдива - виправити це. Можна почати з таких запитань: «Це цікава думка. Розкажи, чому ти так думаєш?», «Мені важливо почути твою думку про це…», «Як ти думаєш, де ми можемо отримати більше інформації про це?». Навчіть дитину тому, що таке медіаграмотність та критичне мислення, розкажіть про те, як і для чого можуть поширюватися фейки. Саме тоді, коли дитина запитує, висуває гіпотези, шукає причини - вона мислить, важливо скеровувати дитину та вчити перевіряти знайдену інформацію у різних джерелах, які вважаються достовірними. Нагадайте дитині, що вона може поговорити з вами чи іншим значимим дорослим, коли захоче.
3. Обмежте потік новин
Подумайте про те, щоб вимикати новини при дітях дошкільного або молодшого шкільного віку. Новинний контент наразі є травмуючим для них, може викликати багато занепокоєння та підсилювати тривогу і страх. З дітьми середнього шкільного віку та підлітками ви можете використовувати перегляд новин як можливість обговорити, що відбувається в країні та у вашій громаді зокрема з використанням вищезазначених порад. Також подумайте, як і що ви говорите про ситуацію з іншими дорослими, особливо коли дитина може це чути або бути присутньою під час розмови. Намагайтеся, наскільки це можливо, ввечері, замість перегляду новин з дітьми, робити з ними релаксаційні вправи, грати в ігри, дивитися мультфільми або читати казки разом.
4. Зосередьте увагу на допомозі
Дітям важливо знати, що люди допомагають одне одному. Розкажіть, до прикладу, про роботу волонтерів, які надають підтримку всім, хто її потребує, або про те, що робить територіальна оборона. Якщо дошкільня або дитина молодшого шкільного віку захоче підтримати тих, хто допомагає, намалювавши малюнок, плакат або написавши вірш - підтримайте її у цьому. Підлітки можуть виявити бажання приєднатися до роботи у гуманітарному штабі чи іншій діяльності. Розкажіть їм, як це зробити, і пам'ятайте, що безпека вашого підлітка - понад усе. Відчуття того, що ми всі робимо щось для наближення перемоги, надає відчуття єдності та приносить стишення і психологічний комфорт.
5. Слідкуйте за станом дитини
Оскільки війна триває і новини про воєнні події оточують нас звідусіль, триваючи нон-стоп, важко зосередитися на чомусь іншому. Водночас ви - батьки, найбільш значимі люди та орієнтир для своєї дитини, а їй вкрай важливо, щоб ви цікавилися й новинами із її життя. Продовжуйте спостерігати за станом дитини, запитуйте час від часу: «Як у тебе справи?», «Як ти почуваєшся?», «Що в тебе нового? Чи ти знаєш, як справи у …(ім’я друга/подруги дитини?«, «Чи є у тебе питання, які б ти хотіла/хотів обговорити?».
6. Подбайте про себе
Обмежте своє перебування в мережі та читання новин, наскільки це можливо. Натомість зосередьтеся на якомусь важливому завданні або робіть те, що допомагає розслабитися та відновитися. Діти зрозуміють реакцію дорослих на новини, тому якщо ви справляєтеся з ситуацією - це допомагає і дітям.
Куди телефонувати у випадках домашнього насильства
· Національна поліція – 102 овідомлення про факт насильства
· Урядовий контактний центр – 1547, де цілодобово надають інформаційні, психологічні та юридичні консультації чоловікам та жінкам, які потерпіли від домашнього насильства, насильства за ознакою статі, консультують з питань насильства стосовно дітей або загрози вчинення такого насильства
· Система безплатної правової допомоги – 0 800 213 103
· Національна «гаряча лінія» з питань запобігання домашньому насильству, торгівлі людьми та гендерній дискримінації – 0 800 500 335 або 116 123