Таїнства і треби

Що таке Таїнства Церкви?

      Таїнства Церкви - це священнодії, в яких під обрядами невидимо діє благодать Божа, тобто спасительна дія Святого Духа.

      Таїнство – це немовби канал між Божественним та нашим світом, по якому до нас сходить благодать Божа. В кожному Таїнстві поєднується духовне і матеріальне – саме через матеріальні предмети благодать Божа входить до нашого світу. Причина цього – в двосоставності людської природи, яка складається з душі і тіла, обидва з яких мають бути освяченими Божою благодаттю. Саме в Церковних Таїнствах досягається та велика ціль життя віруючої людини, про яку говорив наш великий святий Серафим Саровський: стяжання Духа Святого.

      Зараз у Православній Церкві прийнято виділяти сім таїнств, проте не завжди Церква приймала саме цю кількість, яка певною мірою умовна і є, швидше, вираженням традиції. В різні часи Таїнствами називались також чернечий постриг, поховання та інші священнодії. Проте згодом церковна традиція сприйняла саме сім визначених Таїнств, однак це ніяким чином не применшує дію інших церковних священнодій. Отже є сім таких таїнств: 

• Хрещення; 

• Миропомазання; 

• Євхаристія;

• Покаяння;

• Священство;

• Шлюб;

• Єлеосвячення. 

      Видимою складовою таїнства є речовина, яка використовується при звершенні Таїнства (вода у Хрещенні, хліб і вино в Євхаристії), слова, які промовляють під час звершення таїнства та головні дії (наприклад, у Хрещенні – триразове занурення у воду, в Єлеосвяченні – помазання хворого святим єлеєм). Невидима складова таїнства – це благодать Божа, що подається віруючій людині, яка приступає до таїнства. Видима складова (чин звершення) в таїнствах має значення не сама по собі. Вона призначена для людини, яка бере участь у таїнстві, оскільки за своєю природою ми потребуємо видимих засобів для сприйняття невидимої сили Божої. Безпосередньо в Євангеліях згадуються три таїнства (Хрещення, Євхаристія і Покаяння). Вказівки про божественне походження інших Таїнств можна знайти в книзі Діянь, в апостольських посланнях, а також в творіннях святих отців (мужів апостольських і вчителів Церкви перших віків християнства).

      Кожне з таїнств має свою духовну силу – благодатний дар: 

• У Хрещенні людина таємничо народжується для духовного життя;

• у Миропомазанні отримує благодать, яка сприяє духовному зростанню і зміцненню; 

• в Євхаристії людина живиться духовно та здобуває обоження – благодатне єднання з Христом;

• у Покаянні лікується від духовних хвороб, тобто від гріхів;

• у Священстві отримує благодать духовно відроджувати і виховувати інших за допомогою вчення і таїнств; 

• у Шлюбі отримує благодать, що освячує союз чоловіка і жінки та природне народження й виховання дітей; 

• в Єлеосвяченні лікується від хвороб тілесних за допомогою зцілення від хвороб духовних.

      Умовою для дійсності та дієвості таїнства є: • здійснення таїнства правильно поставленим священнослужителем, який дотримується зовнішньої форми і словесної формули таїнства; • щира віра людини, яка приступає до таїнства, та правильне сприйняття й усвідомлення нею священнодійства. При цьому людина, яка зі смиренням усвідомлює недосконалість своєї віри, аж ніяк не є невіруючою, адже таке усвідомлення власної недостойності і є важливим підґрунтям дієвості таїнства для людини. Не є умовою для дійсності Таїнства наявність заслуг або чеснот осіб, які здійснюють і приймають таїнства. Грішна людина повинна усвідомлювати велике значення і важливість таїнства і мати щире бажання та готовність його прийняти. За відсутності такого внутрішнього духовного настрою участь людини в таїнстві призведе лише до її засудження (1 Кор. 11: 26 – 30).