IVANENKO T., GHABUZYAN E.

PROBLEMS OF DETERMINATION OF MODERN UKRAINIAN ALPHABETIC SIGNS AND THEIR LOCATION IN THE UNICODE SYSTEM

The problem of formation of graph forms of Ukrainian alphabet characters and their means of realization in Unicode system is considered. The results of the study are based on the example of historical and modern font works by professional designers. Discussion has started regarding recommendations for implementing state policy on font identification.

Key words: design, Cyrillic, type, grapheme, Ukrainian identification.

Зміни культурного коду країни відбуваються різними шляхами, одним з яких є становлення абетки. Форми графем знаків будь-якого алфавіту в процесі його історичного розвитку значною мірою зазнавали певних змін. Основними причинами цього є розвиток технологій і оцінок естетичних цінностей. У ХХ столітті майже всі алфавіти, котрі мали в своїй основі кирилицю, підлягли русифікації. У результаті, за виключенням кількох літер, всі інші букви являються точною копією сучасної російської кирилиці.

В Україні питання кириличних знаків стає все гострішим — наприклад, підіймаються питання переходу на латинські знаки письма. Проте повернення історичних форм деяких графем значною мірою сприятимуть виокремленню та наданню українському алфавіту певної ідентифікації, адже абетка для кожного народу насправді є культурною спадщиною і його необхідно зберігати та правильно розвивати. Також важливим є питання технічного характеру — впровадження українських  знаків у шрифтову систему Unicode.

За роки незалежності України галузь шрифтового дизайну недостатньо розвинулась, особливо в порівнянні з досвідом інших країн. Насправді мало хто розуміє значення українських шрифтів. Можна стверджувати, що тільки за останні роки український шрифтовий дизайн почав розвиватися належним чином. Роботи К. Ткачова, А. Шевченка, Д. Растворцева, В. Харика. Г. Заречнюка, Б. Гдаля та інших стають все більш помітними та відомими, ці автори створюють шрифти з українським характером, що виводить українське шрифтарство на новий, сучасний рівень та водночас зберігає культурний спадок.

Український алфавіт в тому вигляді, яким він є наразі, насправді не є кирилицею, це т. з. «гражданка», яка з’явилась завдяки примусовій реформі Петра І. Ці дії, на жаль, зупинили історичний розвиток, м’яке формування кирилиці, тож який вигляд мали б наші літери є питанням відкритим. Відомий каліграф В. Чебаник має давню ідею щодо змін до графіки української мови, розробивши акцидентні шрифти на основі історичних форм (рис. 1). Але акцидентні (display) шрифти не призначені для відтворення великого об’єму тексту, а отже, не зовсім підходять для сучасного книгодрукування.

Сучасні шрифтарі в Україні та за її межами також активно розпочали вносити зміни до деяких графем українського алфавіту [1–4]. В їх роботах можна побачити мотиви шрифтової спадщини, особливо початку та першої половини ХХ століття. Українські художники, графіки того часу (наприклад, Г. Нарбут, Е. Козак, М. Бутович та інші) працювали над пошуком форм графем українського шрифту, спираючись в основному на першоджерела — кириличні рукописні та друковані книги. Дійсно, букви Н та З мають історичну форму, схожу на латинські N, Z, а літера Д більш трикутна тощо.

Наразі процес змін форм літер поки що має безсистемний характер, адже повноцінна державна політика відносно шрифтового (візуального) коду країни відсутня. Проте останнім часом вже з’явилась практика звернення держустанов до професійних дизайнерів. Так, Міністерство освіти і науки України отримало власну візуальну ідентифікацію, зокрема, логотип, шрифт та сайт, Міністерство культури (в минулому) також отримало новий логотип. Отже, спостерігається тенденція втілення шрифтової культури в українське суспільство вже на державному рівні. На нашу думку, необхідно дотриматися певних кроків.

По-перше, провести аналіз історичних форм українських літер з використанням методики, наприклад, В. Чебаника та фахівців з філології, дизайну, історії тощо й запровадити Державний стандарт графем усіх знаків української абетки. При цьому можливими відмінними від російської кирилиці розуміти такі базові знаки, як Ґґ Дд Зз Жж Лл Нн Уу Цц Шш Щщ к ю ( рис. 2).

Цей етап є підготовчим, розтягнутим у часі, але він надважливий.

По-друге, звернутися до організації Unicode з проханням переглянути сучасну систему кодування кирилиці з врахуванням кодів та імен українських літер, встановлених стандартом.

По-третє, звернутися до відомих фірм з розробки таких програм шрифтових редакторів, як Fontlab, Glyphs тощо з проханням додати спеціальну кодову сторінку для української кирилиці.

В-четверте, створити драйвери клавіатур, що дозволять друкувати тексти українською мовою з урахуванням нової системи кодування Unicode з розкладками Phonetic і Typewriter.

Звичайно, весь цей процес необхідно проводити дуже обачно та поступово, це справа не одного року. Якщо швидко переінакшувати багато літер або чітко наслідувати історичні форми, які тільки починали розвиватися свого часу, то може виникнути небезпека втянутися у архаїку, що потягне за собою певні проблеми та питання – траєкторії написання рядкових знаків, проблеми при друці тощо.

Зміни графем нададуть українському алфавіту унікальності та самоідентичності, що дозволить виділити його серед інших кириличних, латинських та інших писемностей, збереже фонетику та співучість мови.

ЛІТЕРАТУРА

1. Шрифти з українським характером. https://telegraf.design/shrifti-z-ukrayinskim-harakterom/ 

2.    Шрифти з українським характером. Офіційний сайт шрифтового сервісу https://rentafont.com.ua/ 

3.    Українські букви. https://medialab.online/news/shryft/ 

4.    Офіційний сайт Е. Габузяна https://www.gheafonts.com 

Для комунікації в сучасному світі шрифт може стати дуже ефективним інструментом за умови його правильного вибору. Шрифт як інструмент є важливою складовою графічного дизайну, тому для дизайнера розуміти характер шрифту є ознакою професіоналізму та запорукою успішної роботи. Саме призначення шрифту є первинною умовою проектування й реалізації форми букв.

Шрифти розрізняють неалфавітні та алфавітні. Неалфавітні складаються з піктограм, орнаментів, прикрас тощо та відносяться до складового або ідеографічного письма. Алфавітні шрифти (буквено-звукове письмо) за призначенням та умовами використання бувають текстовими та нетекстовими.

Текстові шрифти (text faces) доволі консервативні, вони спроектовані спеціально для використання в малому розмірі нормального накреслення (Regular, Book) з урахуванням особливостей друку (книги, газети, журнали тощо) або їх сприйняттям на екрані та моніторі (т. зв. екранні шрифти, наприклад Georgia і Verdana). Основний розмір (кегль) шрифту для набору залежить від призначення тексту та варіюється від 6 до 14–16 pt.

Практично шрифт, який привертає до себе увагу, автоматично стає нетекстовим, бо він відволікає від процесу читання, людина починає помічати якість незвичні елементи, відчувати певні емоції тощо. Довгі тексти такими шрифтами не набирають. В Україні для цієї групи набірних шрифтів вільного стилю прийнято використовувати слово «акцидентний» у широкому сенсі як аналог англійським Display та Decorative.

Акцидентні шрифти біфункціональні, вони призначені для набору малих друкарських форм (акциденції), а також використовуються в крупному кеглі, наприклад, плакатні від 96 pt.

Декоративні шрифти мають виразний характер, вони використовуються найчастіше у сфері реклами. Їх створення диктується ситуативними моментами, їх функція — художньо-естетична, розрахована на те, аби привернути увагу.

Акцидентні та декоративні шрифти часто перетинаються за своїми характеристиками та призначенням, але відрізняються ступенем оригінальності.

Рис. 1. Групи алфавітних шрифтів: текстові, акцидентні, декоративні

Зазвичай, за технічним відтворенням алфавітні шрифти поділяють на набірні та ненабірні. Текстові шрифти іноді називають набірними, що є помилкою: набірним є будь-який шрифт, яким можна «набрати», укласти повідомлення (шрифтовий файл, фотонабірний, металевий набір тощо). З появою комп’ютерних технологій процес набору значно полегшився, багато історичних шрифтових взірців отримали цифрову версію (шрифтовий файл). Тож усе частіше набірний шрифт асоціюється саме з комп’ютерним набором.

Ненабірними шрифтами можна назвати незвичні алфавіти, які не мають матеріального або цифрового носія для відтворення. Йдеться про шрифти нарисовані, виконані вручну, у різних техніках та матеріалах, навіть за допомогою графічних комп'ютерних програм, але вони не мають шрифтового файлу (для деяких варіантів це можливо, але досить складно). Зазвичай графеми в таких шрифтах набувають досить незвичних форм, навіть із повним порушенням логіки побудови, тому їх уже неможливо класифікувати за такими традиційними ознаками, як контраст, пропорції, наявність серифів (карбів, зарубин) тощо. Це особливі шрифти, форми літер яких реалізуються через такі аналоги, як флора і фауна, людські фігури, предмети тощо. Вони характеризуються своєрідним емоційним рисунком, але зі спільною закономірністю формоутворення, які використовуються для позначення певного художнього задуму. Однак релевантного єдиного терміна для цієї групи поки що не існує. Такі шрифти іноді називають «забавними» (Funny), «картинними» (Picture), рисованими (Graphic) тощо. Розмаїття рисованих шрифтів практично не має меж, тому й сфера їх використання може бути зовсім неочікуваною, що для сучасного інноваційного світу є актуальним.